Рішення № 90573716, 10.07.2020, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/470/20

Провадження №2/442/433/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді – Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання – Кравців Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом акціонерного товариства „Альфа-Банк” до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , – про звернення стягнення на предмет іпотеки, –

за участю представників:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: не з`явилися

від третьої особи: не з`явилися

в с т а н о в и в :

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернулось акціонерне товариство „Альфа-Банк” із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить на підставі ст.ст. 625, 626 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 33 Закону України „Про іпотеку” звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: трьохкімнатна квартира за номером АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 612-38/13 від 06.08.2007, заборгованість – 41 358,29 дол. США, а саме: сума заборгованості за кредитом – 22 102,71 дол. США; сума заборгованості за відсотками – 12 076,71 дол. США; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту – 3 614,31 дол. США; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків – 3 564,56 дол. США на користь Акціонерного товариства „Альфа-Банк”, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ „Про виконавче провадження”, за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій незалежним експертом згідно оцінки ТОВ „Бізнес Ассіст” в сумі 760 046,00 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що 06.08.2007 АТ „Укрсоцбанк” та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 612-38/13. Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ „Укрсоцбанк” правонаступником усього майна, майнових прав та обоє ’язків є АТ „Альфа-Банк”. Відповідно до умов вищевказаного Договору, позивач зобов`язується надати відповідачеві кредит у сумі 50 000,00 дол. США, відповідно до Договору, відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умов що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього – Графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надав відповідачеві, кредит, в свою чергу, відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим порушує істотні умови Кредитного договору в результаті чого станом на 17.12.2019 заборгованість: сума заборгованості за кредитом – 22 102,71 дол. США; сума заборгованості за відсотками – 12 076,71 дол. США; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту – 3 614,31 дол. США; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків – 3 564,56 дол. США. Вказує, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором від 06.08.2007 між Кредитором та Іпотекодавцями, яким є ОСОБА_1 , укладено Іпотечний договір № б/н, відповідно до якого останній передав Кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: трьохкімнатна квартира за номером (два), в будинку АДРЕСА_3 . Вказує, що відповідно до Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено Іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, шляхом позасудового врегулювання, яким вважатиметься застереження, що міститься у Іпотечного договору або на підставі окремого договору, який може бути укладений між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем з урахуванням вимог чинного законодавства України. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що у вересні 2016 року Акціонерний-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк” звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів в розмірі 23 882,05 дол. США в якості зобов`язання по вказаному кредиту. Вказує, що пред`явивши 26.08.2016 досудову вимогу від 17.08.2016 № 08.206-297/96-15324 про дострокове повернення кредиту, сплату відсотків та інших нарахувань, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов Кредитного договору змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому оскільки при зверненні до суду 22.01.2020 з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки пропустив позовну давність, просив у задоволенні позову відмовити.

Сторони в судове засідання не з`явились. Представник позивача подав заяву, у якій просив проводити розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися, представник відповідач та третьої особи подав заяву про розгляд справи без участі ОСОБА_1 . Та ОСОБА_2 , проти задоволення позову заперечують з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, долучені до позову, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 02.08.2007 між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” та ОСОБА_2 було укладено Договір кредиту, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 01.08.2022.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Договору кредиту у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.8., 3.3.9. цього Договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Пунктами 3.3.8., 3.3.9. розділу 3 Договору кредиту встановлено, що позичальник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі погашати Кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1. цього Договору; достроково повернути Кредит, погасити нараховані проценти та сплатити можливі штрафні санкції у випадках, визначених п.п. 2.6.3., 3.2.3., 4.4., 4.5., 5.4. цього Договору.

Пунктом 3.2.3. розділу 3 Договору кредиту встановлено, що кредитор має право вимагати негайного повернення Кредиту, погашення нарахованих процентів та сплати можливих штрафних санкцій, якщо Позичальник протягом трьох робочих днів від дати отримання вимоги Кредитора про надання додаткових засобів забезпечення виконання зобов`язання, згідно з п. 3.2.2. цього Договору, не дасть таких засобів (шляхом укладення відповідного договору), або запропоновані засоби не влаштують Кредитора.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про іпотеку” іпотека – це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту 06.08.2007 між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” та ОСОБА_1 , який виступає майновим поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_2 , було укладено іпотечний договір, за умовами якого відповідач передав в іпотеку банку належну йому трьохкімнатну квартиру за номером АДРЕСА_4 житловою площею 47,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України „Про іпотеку”).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України „Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України „Про іпотеку” України „Про іпотеку” передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

19.03.2015 між ПАТ „Укрсоцбанк” та ОСОБА_2 було укладено Договір про внесення змін до Договору кредиту № 612-38/18, відповідно до якого у зв`язку з переходом кредитора на нове програмне обслуговування в ІБС „FlexCube” сторони дійшли згоди Договір кредиту викласти в новій редакції.

Згідно з п. 3.2.3. статті 3 Договору про внесення змін до Договору кредиту № 612-38/18 кредитор має право: вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів, сплати комісії, можливих штрафних санкцій, у разі: затримання позичальником сплати кредиту (частини кредиту) та/або процентів щонайменше на три календарні місяці; або перевищення сумою простроченої заборгованості суми Кредиту більш, як на 10 процентів; або несплати Позичальником в терміни, встановлені цим Договором більше однієї виплати по Кредиту, яка перевищує 5 процентів загальної суми Кредиту; або якщо позичальник протягом трьох робочих днів кредитора від дати отримання вимоги кредитора про надання додаткових засобів забезпечення виконання зобов`язання, згідно з п. 3.2.2. цього договору, не надасть таких засобів (шляхом укладення відповідного договору) або запропоновані засоби не влаштують кредитора; або у разі порушення позичальником, або третьою особою (майновим поручителем, поручителем) обов`язків, встановлених цим Договором та договорами, зазначеними в п.п. 1.3., 3.3.5 цього Договору або у разі припинення дії цих договорів.

Відповідно до п. 4.2. розділу 4 Іпотечного договору, укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” та ОСОБА_1 , у разі порушення Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки.

26.08.2016 ОСОБА_1 отримав від ПАТ „Укрсоцбанк” вимогу-повідомлення про усунення порушень за Договором кредиту № 612-38/13 від 02.08.2007, за змістом якої банк, посилаючись на пунктів 3.1.1., 3.1.2. Договору поруки, 4.6 вимагав у тридцяти денний строк з дати отримання вимоги достроково погасити заборгованість за Договором кредиту № 612-38/13 від 02.08.2007 та Договором поруки № 312-38/14 від 02.08.2007.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за Договором кредиту ПАТ „Укрсоцбанк” звернулося до суду з позовом від 21.09.2016 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до рішення № 5/2019 від 15.10.2019 єдиного акціонера Акціонерного товариства „Укрсоцбанк” визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків Акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, які зазначені у Передавальномуц акті, виникає у акціонерного товариства „Альфа-Банк” з дати, визначеної у Передавальному акті, а саме з 15 жовтня 2019 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача та третьої особи просив застосувати позовну давність до позовних вимог акціонерного товариства „Альфа-Банк” про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в Акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, правонаступником якого є АТ „Альфа-Банк”, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги-повідомлення про усунення порушень за Договором кредиту № 612-38/13 від 02.08.2007 в повному обсязі.

Пред`явивши 26.08.2016 вимогу-повідомлення про усунення порушень за Договором кредиту № 612-38/13 від 02.08.2007, від 17.08.2016 про дострокове повернення кредиту, сплату відсотків та інших нарахувань, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов Кредитного договору змінив строк виконання основного зобов`язання.

Позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме – обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення Європейського суду з прав людини від 20.12.2007 за заявою № 23890/02 у справі „Фінікарідов проти Кіпру”).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Пред`явлення позову до суду – це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків – до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Однією з підстав переривання позовної давності є пред`явлення особою позову до одного із боржників.

Позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення.

Зазначений правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 522/31199/13-ц (провадження 61-3872св18), від 10.10.2019 у справі № 357/9126/17-ц (провадження № 61-36495св18), від 13.11.2019 у справі № 148/1923/16-ц (провадження № 61-21009св18).

Тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 6-1996цс16.

За таких обставин, звернувшись до суду з позовом від 21.09.2016 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, АТ „Укрсоцбанк” перервав позовну давність лише у спорі з відповідачем щодо стягнення кредитної заборгованості.

Позовна давність за пред`явленими вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки почалася 26.09.2016 і закінчилася 26.09.2019. Тому при зверненні до суду з позовною заявою від 28.12.2019 з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, акціонерне товариство „Альфа-Банк” пропустило позовну давність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено банком внаслідок пред`явлення 17.08.2016 вимоги про дострокове погашення заборгованості, то вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за процентами та пенею, нарахованими після 17.08.2016, є необґрунтованими.

Зазначені висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 490/14627/14-ц, провадження № 61-35157св18.

З огляду на викладене задоволенні позову акціонерного товариства „Альфа-Банк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

У задоволенні позову акціонерного товариства „Альфа-Банк” до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, – відмовити повністю.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: акціонерне товариство „Альфа-Банк” (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; ідентифікаційний код 23494714).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Ю.С. Кучаковський