Рішення № 90572988, 02.07.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 02.07.2020

Справа № 320/10856/18

Провадження № 2/937/137/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Горбачової Ю.В.,

з секретарем с/з – Мазуріною О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовною заявою керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області, до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Мелітопольського нотаріального округу Чудська Оксана Олегівна, ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна,

за участю: прокурора, який діє в інтересах держави в особі ММР ЗО, – ОСОБА_3 ,

представника ММР ЗО – Єремеєвої О.В.,

відповідача – ОСОБА_1 та її представника – адвоката Скворцової О.В.,

третьої особи: – ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, який діє в інтересах Мелітопольської міської ради Запорізької області звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із заявою до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна, за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Мелітопольського нотаріального округу Чудської О.О., Рудь В.Г., в якій просить визнати відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Мелітопольської міської ради квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Запорізької області в особі Мелітопольської місцевої прокуратури, розрахунковий рахунок відкритий в Державній казначейській службі України, кошти витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 3544,26 грн.

Позов мотивований тим, що керівником Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді встановлено порушення прав територіальної громади м. Мелітополя в особі Мелітопольської міської ради на відумерлу спадщину, з наступних обставин. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду по справі №320/9348/15-ц від 04.04.2016 визнано договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; визнано за ОСОБА_5 право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 23,6 кв.м, житловою площею 11,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, за заявою ОСОБА_5 , 30.04.2016 державним реєстратором виконавчого комітету Мелітопольської міської ради зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 (реєстраційна справа №918610623107). Деталізованою інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з`ясовано, що первісним власником квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який володів нею на підставі свідоцтва про право власності б/н від 30.10.2006. Так, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 віці 78 років, актовий запис № 314. Тобто, на момент винесення рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 квітня 2016 року по справі №320/9348/15-ц, первісний власник квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 був померлим. За інформацією Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28.03.2017 №01-30/99/2017 встановлено, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільна справа під №320/9348/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири укладеним та визнання права власності на квартиру, не перебувала. Також, за інформацією Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19.11.2018 №01-30/384/2018 згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду справа під №320/9348/15-п була заведена в категорії «Справа про адміністративне правопорушення». Таким чином, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 квітня 2016 року по справі №320/9348/15-ц, на підставі якого зареєстровано право власності на квартиру за ОСОБА_5 , є підробленим та фактично не виносилось судом. Крім того, відомості про дану подію внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016081280000045 від 22.08.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190, ч.4 ст.358 КК України. Встановлено, що 13.05.2016, на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Рій К.Ю., ОСОБА_5 , в особі представника ОСОБА_6 , квартиру АДРЕСА_2 відчужено у власність ОСОБА_7 . У подальшому право власності на вказану квартиру, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.08.2016, зареєстровано за ОСОБА_2 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Чудською О.О. (№2643 від 01.08.2016). 22.08.2016 між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири. Відповідно до абз.2 п.1 вказаного договору зазначена квартира, що відчужується, складається з однієї жилої кімнати і має розмір загальної площі 23.6 кв.м, житлової площі – 11.8 кв.м. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 15.11.2018 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – НОМЕР_2 . За інформацією Мелітопольського міськрайонного відділу державної РАЦС №350/17 11-06-124 від 15.11.2018, згідно відміток актового запису про смерть ОСОБА_4 паспорт померлого при реєстрації не подавався, відомості про померлого внесені згідно з лікарським свідоцтвом про смерть. У відділі актових записів відсутні відомості щодо близьких родичів померлого. Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), виданою 15.11.2018 Мелітопольською державною нотаріальною конторою, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась. Спадкоємці за законом та за заповітом з моменту смерті ОСОБА_4 і по цей час із заявами про прийняття спадщини не звертались, тобто, на спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця ніхто з його спадкоємців не претендує з будь-яких причин. Більш того, заповіт при житті ОСОБА_4 не складався, спадкова справа не відкривалась. Фактично ОСОБА_5 заволодів квартирою, після смерті ОСОБА_4 , без відповідної правової підстави, протиправно та не мав права її відчужувати на користь інших осіб. Таким чином, позивача, поза його волею, позбавлено права власності на спірне майно, наявні підстави для застосування положень ст.388 ЦК України. Враховуючи викладене, майно померлого – квартира за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ст.1277 ЦК України, позивач просить визнати відумерлою спадщиною та передати у власність територіальної громади міста, а тому звернувся до суду з даною заявою.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 січня 2019 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи провадився в порядку загального позовного провадження.

Від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Скворцової О.В., до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що з власності позивача по справі спірне нерухоме майно не вибувало, оскільки Мелітопольська міська рада не була і не є власником нерухомого майна, а фактично підставою позову є квартира, на яку накладено арешт, та заборона відчуження як на речовий доказ в рамках кримінального провадження, яке ще не завершене, підстав для витребування майна на користь Мелітопольської міської ради немає, а тому у задоволенні позову прокурора в інтересах Мелітопольської міської ради, заявленого з підстав, передбачених ст. 387, 388 ЦК України, слід відмовити. До вирішення питання про завершення кримінального провадження в рамках якого накладено арешт на належну їй квартиру (як речовий доказ) і до встановлення обставин справи та притягнення винних осіб які незаконним шляхом заволоділи майном, до кримінальної відповідальності, взагалі не можна вирішувати питання про витребування майна по вказаній справі. Вважає позов про витребування майна передчасним, оскільки ще не вирішено питання про визнання спадщини після ОСОБА_8 відумерлою. Рішення про визнання спадщини відумерлою, яке б набрало законної сили, відсутнє. Позивач просить витребувати майно на свою (Мелітопольської міської ради) користь а не на користь територіальної громади фактично юридична особа Мелітопольська міська рада бажає отримати у власність майно – квартиру, що не відповідає закону. Враховуючи, що у позовній заяві про визнання спадщини відумерлою не можуть ставитись вимоги позовного характеру, зокрема, вимоги про передачу майна, тому відсутні правові підстави для задоволення заяви в цій частині. Відповідно до ч.3 ст.1277 ЦК України спадщина, визнана відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Відповідно до ст. 387 ЦК України встановлено, що саме власник і тільки власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника не з їхньої волі, що передбачено ч. 1ст. 388 ЦК України. Просить також врахувати і судову практику, яка склалась при вирішенні даної категорії спорів, зокрема рішення Верховного суду України по справі №6-327цс15 від 23.12.2015р., яке передбачає, що виходячи з положень закону право витребування майна із чужого незаконного володіння має лише власник цього майна. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Оскільки до позову не надано доказів про підставність такого позову, як і не подано доказів яким чином відповідачем порушуються права позивача як власника майна. Позивачем не надано доказів як це вимагається чинним законодавством, що він є власником вказаної квартири, тому, на її думку позов задоволенню не підлягає. Стосовно вимог щодо визнання спадщини відумерлою після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вважає що відповідачка ОСОБА_1 взагалі не є належним відповідачем за вказаними позовними вимогами, тому у цій частині позов задоволенню не підлягає, так як він заявлений не до належної особи, у зв`язку з чим не підлягають стягненню і судові витрати, які прокурор просить стягнути з неї.

Від керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, який діє в інтересах Мелітопольської міської ради Запорізької області надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій вважає відзив відповідача необґрунтованим, а доводи, викладені в ньому, такими, що підлягають відхиленню, посилаючись на те, що доводи щодо передчасності пред`явлення позову про витребування майна до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні спростовуються наступним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно з вимогами ст.ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі. Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступннх договорів. Пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляд цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що відповідно до статей 330, 334 ЦК право власності на нерухоме майно, відчужене особою, яка не мала на це права, виникає у добросовісного набувача з моменту реєстрації права на таке майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу воно не може бути витребувано у нього. Пунктом 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України. ОСОБА_5 , розпорядився спірною квартирою, надавши державному реєстратору рішення суду, яке фактично не виносилось судом та стало підставою для реєстрації права власності. Природа такого правочину, виходячи із положень ст. 41 Конституції України, ст.228 ЦК України, безумовно порушує публічний характер, оскільки він спрямований вперш за все на незаконне заволодіння майном територіальної громади. Вказані докази підтверджують, що квартира, яка є предметом спору у цій справі, вибула всупереч волі власника, без правової підстави. Таким чином, внаслідок протиправних дій невстановлених осіб Мелітопольська міська рада позбавлена можливості як потенційний власник реалізувати право власності на нерухоме майно відповідно до вимог ст.319 ЦК України. Разом з цим, відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні №42016081280000045 від 22.08.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190, ч.4 ст.358 КК України не є перешкодою для звернення прокурора з позовом до суду для витребування майна на підставі ст.388 ЦК України та поновлення порушених інтересів територіальної громади м. Мелітополя. Доводи щодо зазначення неналежного позивача Мелітопольську міську раду спростовуються наступним. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась. Спадкоємці за законом та за заповітом з моменту смерті ОСОБА_9 і по цей час із заявами про прийняття спадщини не звертались, тобто, на спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця ніхто з його спадкоємців не претендує з будь-яких причин. Більш того, заповіт при житті ОСОБА_9 не складався, спадкова справа не відкривалась. Фактично ОСОБА_5 заволодів квартирою, після смерті ОСОБА_9 , без відповідної правової підстави, на підставі рішення суду, яке фактично у провадженні суду не перебувало, тобто, протиправно та не мав права її відчужувати на користь інших осіб. Тому майно померлого - квартира за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ст. 1277 ЦК України має бути визнана судом відумерлою спадщиною і перейти у власність територіальної громади міста. Звернення прокурора з вказаною позовною заявою до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання щодо права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, у правовідносинах що виникли, саме: Мелітопольська місцева рада є органом, що представляє територіальну громаду м.Мелітополь, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів територіальної громади м.Мелітополя. Верховний Суд України в Листі «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» від 01.07.2013 визначив, що у процесі розгляду спорів про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути виключно власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором. Станом на теперішній час зазначена квартира перебуває у приватній власності ОСОБА_1 . Тому ОСОБА_1 є належним відповідачем, оскільки вона набула право власності на квартиру, в особи, яка не мала права її відчужувати. Доводи щодо неможливсті об`єднання позовних вимог. Статтею 188 ЦПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади, яка у подальшому отримує право на повне

розпорядження відумерлим майном. Водночас, у разі задоволення позову про визнання спадщини відумерлою, без витребування майна у Відповідача, Мелітопольській міській раді

неможливо буде реалізувати свої права на відумерле майно. У зв`зку з цим, прокурором у позовній заяві об`єднано вказані позовні вимоги: визнати відумерлою спадщиною та витребувати квартиру на користь територіальної громади.

Від представника позивача, Мелітопольської міської ради Запорізької області – Єремеєвої О.В., до суду надійшли пояснення, в яких позов керівника Мелітопольської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Мелітопольської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна та визнання спадщини відумерлою підтримують та вважають відзив відповідача необгрунтованим, а доводи, викладені в ньому, такими, що підлягають відхиленню, посилаючись на те, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно з вимогами ст.ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі. ОСОБА_5 , розпорядився спірною квартирою, надавши державному реєстратору рішення суду, яке фактично не виносилось судом та стало підставою для реєстрації права власності. Природа такого правочину, порушує публічний характер, оскільки він спрямований вперш за все на незаконне заволодіння майном територіальної громади. Вказані докази підтверджують, що квартира, яка є предметом спору у цій справі, вибула всупереч волі власника, без правової підстави. Таким чином, внаслідок протиправних дій невстановлених осіб Мелітопольська міська рада позбавлена можливості як потенційний власник реалізувати право власності на нерухоме майно відповідно до вимог ст.319 ЦК України. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. Фактично ОСОБА_5 заволодів квартирою, після смерті ОСОБА_9 , без відповідної правової підстави, на підставі рішення суду, яке фактично у провадженні суду не перебувало, тобто, протиправно та не мав права її відчужувати на користь інших осіб. Вважає, що майно померлого - квартира за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ст. 1277 ЦК України має бути визнана судом відумерлою спадщиною і перейти у власність територіальної громади міста. Таким чином, у правовідносинах що виникли, саме: Мелітопольська місцева рада є органом, що представляє територіальну громаду м.Мелітополь, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів територіальної громади м.Мелітополя. Верховний Суд України в Листі «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» від 01.07.2013 визначив, що у процесі розгляду спорів про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути виключно власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором. Станом на теперішній час зазначена квартира перебуває у приватній власності ОСОБА_1 . Статтею 188 ІДПК України визначено, що в одній позовній заяві може

бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення

або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади, яка у подальшому отримує право на повне розпорядження відумерлим майном. Водночас, у разі задоволення позову про визнання спадщини відумерлою, без витребування майна у Відповідача, Мелітопольській міській раді неможливо буде реалізувати свої права на відумерле майно. Враховуючи те. що у даному випадку виник спір про право, прокурором у позовній заяві об`єднано вказані позовні вимоги: визнані відумерлою спадщиною та витребувати квартиру на користь територіальної громади.

Прокурор, яка діє в інтересах Мелітопольської міської ради Запорізької області – Лисенко І.С., в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові та врахувати надану суду відповідь прокурора на відзив відповідача.

Представник позивача, Мелітопольської міської ради Запорізької області Єремеєва О.В., в судовому засіданні підтримала позовні вимоги прокурора та просила їх задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені у позові, також врахувати надані суду пояснення Мелітопольської міської ради Запорізької області на відзив відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що до позову не надано доказів, яким чином нею порушуються права позивача, а тому у задоволенні позову просить відмовити. Також пояснила, що після смерті чоловіка вирішила продати дім у с. Костянтинівка Мелітопольського району та придбати однокімнатну квартиру у м. Мелітополі. Побачивши добру пропозицію з продажу спірної квартири, вона зв`язалася з продавцем та уклала нотаріальний договір купівлі-продажу. Будь-яких відомостей про незаконність придбання даної квартири попередніми власниками, вона не мала.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Скворцова О.В., в судовому засіданні заперечувала проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що до позову не надано доказів про підставність такого позову, як і не подано доказів яким чином відповідачем порушуються права позивача як власника майна, а також посилаючись на письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що з власності позивача по справі спірне нерухоме майно не вибувало, оскільки Мелітопольська міська рада Запорізької області не була і не є власником нерухомого майна, підстав для витребування майна на користь Мелітопольської міської ради немає. У матеріалах справи відсутні підтверджуючи документи, витяг або інформаційна довідка із ЄДРРГІ відносно наявності у Мелітопольської міської ради права власності на спірну квартиру. Отже, спірна квартира не може бути витребувана у добросовісного набувача в силу того, що нотаріально посвідчений договір кулівлі-продажу вказаної квартири між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним. Реєстрацію права власності за відповідачкою не скасовано на момент звернення з даним позовом до суду, у чинному законодавстві відсутня можливість набуття права власності на майно, власником якого вже є інша особа. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 13.06.2018 року по справі № 638/10176/16-ц за результатами розгляду касаційної скарги заступника прокурора Харківської області за позовом в інтересах Харківської міської ради про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Вважають, що прокурор вибрав невірний спосіб захисту і не належним чином мотивував свою участь у вказаній справі, не обґрунтоване порушення відповідачкою державних інтересів, не обґрунтоване неналежне здійснення захисту інтересів держави Мелітопольською міською радою. Прокурор у позові просить витребувати нерухоме майно на користь Мелітопольської міської ради а не на користь територіальної громади. Позов про визнання спадщини відумерлою заявлено до єдиного відповідача по справії ОСОБА_1 яка не є належним відповідачем за вказаними позовними вимогами, у цій частині позов задоволенню не підлягає, так як він заявлений до неналежної особи, у зв`язку з чим не підлягають стягненню і судові витрати, які прокурор просить стягнути зі відповідачки. До того ж на теперішній час нерухоме майно (спірна квартира) у власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не перебуває, тому й підстави для визнання вказаної спадщини відумерлою відсутні, оскільки відсутнє рішення про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_5 , право власності за ОСОБА_4 не поновлено. Водночас, у позовній заяві про визнання спадщини відумерлою не можуть ставитись вимоги позовного характеру, зокрема, вимоги про передачу майна, тому відсутні правові підстави для задоволення заяви в цій частині. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте вочевидь є підставою для виникнення обов`язку у органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з бездіяльністю влади в рамках процедур спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчинені правочинів з нерухомим майном. Так, органи державної влади, державний реєстратор, приватний нотаріус не перевірили належності документа, який було подано на державну реєстрацію права власності, хоча існував обов`язок переконатися у правдивості поданих документів (підробного рішення суду) що перехід права власності дійсно відбувається відповідно до закону, а прокурор не виявив їх протиправної діяльності та халатності в діях державного реєстратора та приватного нотаріуса Рій К.С., нічого кращого не знайшов як поставити питання про витребування квартири у добросовісного набувача, при цьому допускаючи бездіяльність у кримінальному провадженні що здійснюється органами досудового розслідування, зволікая притягненням до відповідальності винних у шахрайстві осіб, у зв`язку з вищезазначеним, просить відмовити у задоволенні позовних вимог за вказаним позовом з вищенаведених підстав у повному обсязі враховуючи практику Європейського суду як джерело права.

Третя особа - ОСОБА_2 , в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог та просив залишити позов керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, який діє в інтересах Мелітопольської міської ради Запорізької області до ОСОБА_1 про витребування майна та визнання спадщини відумерлою без розгляду, в зв`язку з відсутністю підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, посилаючись на надані суду клопотання, в яких зазначено, що прокурор вказавши у своєму позові, що саме Мелітопольська міська рада Запорізької області, яка є органом, що представляє територіальну громаду м. Мелітополя та здійснює від її імені повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності не вказав та не зазначив що вона усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається - взагалі, чи Мелітопольській міській раді Запорізької області відомо, що спірна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та в теперішній час належить ОСОБА_1 - можливо відчужена з порушенням діючого законодавства, чи повідомляла прокуратура чи інші уповноважені органи Мелітопольську міську раду Запорізької області про відкриття кримінального провадження № 42016081280000045 від 22.08.2016 року, і коли саме, чи встановлена винна особа та вона засуджена за вказані дії. Ні сам позов, ні в його додатках про перераховані ним обставини не містяться ніякі підтверджуючи докази. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах ВС від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, у справі №910/4345/18). Сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів. Існуюча практика Верховного Суду вказує на необхідність забезпечення гарантованого принципу рівності сторін у судовому процесі. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити ... скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення від 31.03.2005 у справі «F.W. v. France», п.27).

Третя особа - приватний нотаріус Мелітопольського нотаріального округу Чудська О.О., в судове засідання не з`явилась, надавши суду пояснення, в яких зазначено, що дійсно, нею 01.08.2016 року, за реєстровим номером 2643, був посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 між гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . У якості документу, що посвідчує право власності на квартиру Продавцем - ОСОБА_7 був наданий договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Рій К.Ю. 13.05.2016 року за № 387, право власності було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно тим же нотаріусом, що підтверджується інформаційною довідкою від 17.05.2016 року № 59188638, тобто був наданий документ, що повністю відповідав вимогам чиного законодавства відносно документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно, у дійсності та законності якого у неї не було ніяких підстав сумніватися. Також, 22.08.2016 року за реєстровим номером 3014, нею був посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 самої квартири між гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У якості документу, що посвідчує право власності Продавця - ОСОБА_2 на відчужувану квартиру ним був наданий договір купівлі-продажу, посвідчений нею, 01.08.2016 року за № 2643, та інформаційна довідка з Державного реєстру прав на нерухоме майно, видана нею 05.08.2016 року за № 65184781. Відповідно цей договір повністю відповідав вимогам чинного законодавства відносно документів, що посвідчують право власності на ненерухоме майно. Посвідчення вищевказаних договорів відбувалося у повній відповідності з Законом України «Про нотаріат», «Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», згідно з якими нотаріус перевіряє правоздатність та дієздатність фізичних осіб, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії, відповідність документів, наданих для вчинення нотаріальної дії, вимогам діючого законодавства, перевіряє відсутність арештів та заборон відносно відчужуваного нерухомого майна та всього майна, належного фізичним особам - учасникам правочину, з`ясовує добровільність сторін на здійснення правочину, роз`яснює стронам правові наслідки правочину, що вчиняється. При посвідченні вищевказаних договорів нею були виконані всі вище перелічені дії. До підписання цих договорів сторони ознайомлювалися з їх змістом, відповідали на питання нотаріуса стосовно однакового розуміння сторонами змісту цих правочинів, розраховувалися грошовими коштами за купівлю-продаж квартири, що є предметом цих договорів, підписували договори, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, повністю розуміючи правові наслідки своїх дій. Тому, вважає, що вищевказані правочини були посвідчені нею у повній відповідності з вимогами діючого законодавства України та заперечує проти визнання вищевказаних договорів купівлі-продажу недійсними з будь-яких підстав, що стосуються процесу нотаріального посвідчення вищевказаних договорів. Щодо підстави визнання вищевказаних договорів купівлі-продажу недійсними, у

зв`язку з тим, що первісний документ, що посвідчує право власності на відчужувану

квартиру - а саме рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 04.04.2016 року,

справа 320/9348/15-ц, є підробленим та недійсним, - залишаю на розсуд суду. Додатково наголошує, що Покупець - ОСОБА_1 є доброякісним набувачем та сплачувала реальні гроші за купівлю вищевказаної квартири, тому вважає що за законом справедливості вона не повинна залишитись без квартири та без грошей. Також повідомляє, що у судове засідання з`явитися не зможє, у зв`язку з щільним графіком прийому громадян та просить розглядати справу за її відсутності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку про задоволення позову.

Судом встановлено наступне.

13.05.2016 приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Рій К.Ю. посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між продавцем ОСОБА_5 в особі його представника ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_7 , згідно якого останній отримав у власність спірну квартиру. (а.с.27-28)

Під час укладення вищевказаного договору купівлі-продажу нотаріусу ОСОБА_10 було пред`явлено рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області по справі №320/9348/15-ц від 04 квітня 2016 року, яким визнано договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладеним; визнано за ОСОБА_5 право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 23,6 кв.м, житловою площею 11,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Представлене нотаріусу судове рішення містило всі необхідні реквізити для судового рішення, що набрало законної сили. Датою набрання судовим рішенням законної сили було зазначено - 18.04.2016. (а.с.13-14)

Згідно інформації Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28.03.2017 №01-30/99/2017 встановлено, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду цивільна справа під №320/9348/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири укладеним та визнання права власності на квартиру, не перебувала. (а.с.15)

Згідно інформації Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19.11.2018 №01-30/384/2018 встановлено, що згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду справа під №320/9348/15-п заведена в категорії «Справа про адміністративне правопорушення». (а.с.16)

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з`ясовано, що первісним власником квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала йому на підставі свідоцтва про право власності б/н від 30.10.2006.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстраці актів цивільного стану по місту Мелітополю Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області 17 лютого 2016 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 віці 78 років, актовий запис № 314. (а.с.17)

Тобто на момент винесення рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 квітня 2016 року по справі №320/9348/15-ц, первісний власник квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 був померлим.

Таким чином, всі встановлені судом обставини свідчать про те, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 квітня 2016 року по справі №320/9348/15-ц, на підставі якого зареєстровано право власності на квартиру за ОСОБА_5 , є підробленим та фактично не виносилось судом.

На підтвердження даної обставини також є факт відсутності вищезазначеного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у Реєстрі судових рішень.

Крім того, відомості про підробку судового рішення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016081280000045 від 22.08.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190, ч.4 ст.358 КК України.

У подальшому право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.08.2016 було зареєстровано за ОСОБА_2 . Вказаний договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Чудською О.О. (№2643 від 01.08.2016). (а.с.29-30)

Після того, згідно договору купівлі-продажу квартири від 22.08.2016 посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 3014, Продавець ОСОБА_2 передав у власність Покупця ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 прийняла належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 і сплатила за неї визначену за домовленістю сторін грошову суму. (а.с.31-33)

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 21.11.2018 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – НОМЕР_2 . (а.с.23-24)

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Відповідно до ч.9 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з вимогами ст.ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що відповідно до статей 330, 334 ЦК право власності на нерухоме майно, відчужене особою, яка не мала на це права, виникає у добросовісного набувача з моменту реєстрації права на таке майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу воно не може бути витребувано у нього.

Пунктом 10 Постанови Пленуму верховного суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними» визначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.202 ЦПК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК, переходить до спадкоємців власника.

Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

Статтею 1276 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Відповідно до ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Згідно інформації Мелітопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області №350/17 11-06-124 від 15.11.2018, згідно відміток актового запису про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт померлого при реєстрації не подавався, відомості про померлого внесені згідно з лікарським свідоцтвом про смерть. У відділі актових записів відсутні відомості щодо близьких родичів померлого. (а.с.18)

Відповідно до копії витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), від 19.07.2016, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заводилась. (а.с.19)

З інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 4087216 від 15.11.2018 також вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заводилась. (а.с.238)

Спадкоємці за законом та за заповітом з моменту смерті ОСОБА_4 і по цей час із заявами про прийняття спадщини не звертались, тобто, на спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця ніхто з його спадкоємців не претендує з будь-яких причин. Заповіт при житті ОСОБА_4 не складався, спадкова справа не відкривалась.

Таким чином, ОСОБА_5 заволодів спірною квартирою після смерті ОСОБА_4 без відповідної правової підстави, протиправно та не мав права її відчужувати на користь інших осіб.

Відповідно д ост.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.

Пунктом 4 ст.56 ЦК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 6 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно зі ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, Мелітопольська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду м.Мелітополь та здійснює від імені територіальної громади повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов – порушення або загроза порушення інтересів держави, друга група альтернативних умов –захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює (1) або неналежним чином здійснює (2) орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (3).

Мелітопольська міська рада відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування» органом, через який територіальною громадою безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Таким чином, у правовідносинах що виникли, саме: Мелітопольська місцева рада є органом, уповноваженим здійснювати як захист порушених інтересів держави так і захист порушених інтересів територіальної громади м.Мелітополя.

Відповідно до ч.2 ст.324 ЦК України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Статтею 327 ЦК України передбачено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) вирішено виключну правову проблему щодо підстав представництва інтересів держави в суді прокурором. Так, ВП ВС встановлено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Прокурор, звертаючись з даним позовом, довів факт бездіяльності органу місцевого самоврядування, який протягом тривалого часу не реагував на порушення інтересів держави, а тому є безпідставними посилання третьої особи на відсутність підстав звернення прокурора з даним позовом до суду.

Статтею 188 ЦПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд погоджується із доводами позивача, що підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати, що складаються зі сплаченого позивачем судового збору в сумі 3544,26 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3-5, 11-13, 76-81, 141,258-265,280,354 ЦПК України ,ст.ст.215, 346,388,655, 658,1268 ЦК України, ЗУ «Про місцеве самоврядування», ЗУ «Про прокуратуру», суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, який діє в інтересах держави в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області, до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Мелітопольського нотаріального округу Чудська Оксана Олегівна, ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна – задовольнити в повному обсязі.

Визнати відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь Мелітопольської міської ради (юридична адреса: вул. Михайла Грушевського, 5, Мелітополь, Запорізька область, 72300, код ЄДРПОУ 02140811) квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь прокуратури Запорізької області в особі Мелітопольської місцевої прокуратури (ЄДРПОУ 02909973, адреса: вул.Байбулатова, 22, м.Мелітополь, 72319, розрахунковий рахунок №35217095000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 3544,26 грн.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 13 липня 2020 року.

Суддя: Ю.В. Горбачова