Рішення № 90570475, 17.07.2020, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1124/19

провадження № 2/136/364/19

РІШЕННЯ

іменем України

"17" липня 2020 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.

за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на частку нерухомого майна у порядку спадкування, -

учасники процесу

відповідач ОСОБА_2 ,

представник відповідача Гринчук І.В. ,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_6 звернувся до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , обґрунтовуючи підставність позову тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати сторін спору - ОСОБА_7 . Після її смерті відкрилась спадщина. За життя, 11.05.2014 ОСОБА_7 на випадок своєї смерті вчинила особисте розпорядження, відповідно до якого заповіла своїм дітям - позивачеві ОСОБА_1 та відповідачеві ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) згідно із сертифікатом серія ВН №0254937. Позивач, спадщину прийняла шляхом своєчасного звернення до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою відповідного змісту, утім реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку позбавлена можливості, оскільки після складання заповіту на ім`я ОСОБА_7 було видано державний акт серія ВБ №114750 на право власності на земельну ділянку, відтак позивач позбавлена можливості надати нотаріусу документ, який вказаний у заповіті, що послугувало підставою для відмови у видачі на її ім`я нотаріального акту та зверненням до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 05.11.2019 до участі у справі в якості співвідповідачів було залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_3 не надав до суду відзиву.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надали до суду відзиви, у яких просили суд відмовити в задоволенні позову, аргументуючи свої позиції аналогічним чином, з огляду на наступне.

Відповідно до заповіту вчиненого спадкодавцем ОСОБА_7 11.05.2004, остання розпорядилась заповівши свідоцтво про право власності на земельну частку (пай) видане члену колективного сільськогосподарського підприємства серія ВН №0254937 видане 23.06.1997, розміром 3,94 га своїм дітям: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

У той час як згідно чинного законодавства право на земельну частку (пай) посвідчується сертифікатом на право на земельну часту (пай), а право власності державним актом, тобто у заповіті вказано неіснуючий документ, яким не посвідчується, а ні право, а ні майно.

Крім цього, ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом від 09.03.2004 після смерті ОСОБА_7 , відповідно до якого остання заповіла йому усе належне їй майно, у тому числі земельну ділянку, згідно із державним актом серія ВН №114750. Інші спадкоємці, які мають право на майно за наявності заповіту відсутні, отож він, ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті матері.

Крім цього, відповідачі у відзиві вказували, що позивач ухилялася від своїх обов`язків по догляду за матір`ю, яка досить довгий час хворіла, тоді як ОСОБА_2 її доглядав.

Ухвалою суду від 12.07.2019 вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, витребувано з Липовецької державної нотаріальної контори матеріали спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 ).

13.01.2020 було закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті, задоволено клопотання відповідача про виклик та допит свідка ОСОБА_9 .

17.07.2020 у судовому засіданні відповідач та її представник відмовились від допиту свідка ОСОБА_9 , у зв`язку із чим ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати було змінено порядок з`ясування обставин справи та порядок дослідження доказів.

У судове засідання позивач та її представник не з`явились, у позові просили про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, обґрунтовуючи свою позицію мотивами наведеними у відзиві, просили суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим в судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, у заяві просив про розгляд справи у його відсутність.

Зважаючи на викладене, належне повідомлення учасників цивільного процесу, які не з`явились в судове засідання, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, що передбачені ст..223 ЦПК України, тому здійснює розгляд справи у даному судовому засіданні.

Суд, вислухавши пояснення відповідача та його представника, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх зібраними у справі доказами, яким дав оцінку, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Війтівці Липовецького району Вінницької області померла ОСОБА_7 , на що вказує свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.4). Після її смерті відкрилась спадщина.

Із матеріалів спадкової справи до майна померлої, що витребовувались судом за ухвалою суду було встановлено, що 09.03.2004 ОСОБА_7 на випадок своєї смерті вчинила особисте розпорядження (а.с.38), відповідно до якого заповіла усе належне їй рухоме та нерухоме майно, що розташоване в с. Війтівцях Липовецького району Вінницької області, збіркнижки НОМЕР_9 та № НОМЕР_3 своєму синові - відповідачеві у справі ОСОБА_2 . Вказаний заповіт було посвідчено 09.03.2004 секретарем виконавчого комітету Війтовецької сільської ради Липовецького району та зареєстровано в реєстрі за №44.

11.05.2004 ОСОБА_7 на випадок своєї смерті вчинила ще одне особисте розпорядження (а.с.39), відповідно до якого заповіла свідоцтво про право власності на земельну частку (пай) виданий члену колективного сільськогосподарського підприємства серія ВН №0254937 виданий 23.06.1997 розміром 3-94 га своїм дітям: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . Вказаний заповіт було посвідчено 11.05.2004 секретарем виконавчого комітету Війтовецької сільської ради Липовецького району та зареєстровано в реєстрі за №5.

Судом встановлено із матеріалів спадкової справи, що своїм правом на спадкування скористались діти спадкодавця, які є сторонами цього спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяви відповідного змісту.

За відомостями органу місцевого самоврядування (а.с.40 на звороті), ОСОБА_7 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , інших осіб не встановлено.

Факт зміни прізвища позивача із « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » підтверджується свідоцтвом про укладення нею шлюбу (а.с.10).

Встановлені судом обставини свідчать про те, що сторони спору спадщину прийняли.

Постановою державного нотаріуса Липовецької державної нотаріальної контори від 24.01.2018 ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом, який посвідчений секретарем Війтовецької сільської ради Липовецького району 11.05.2004 за реєстровим №5 на відповідну частку земельної ділянки розташованої на території Війтовецької сільської ради Липовецького району після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 .

Відмова нотаріуса мотивована тим, що заявником не було пред`явлено нотаріусу документу, який би посвідчував право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 , не надано документу вказаного у заповіті.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За правилами ч.1 ст..1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до положень статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належати спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Вказана норма дає право заповідачу на визначення у заповіті обсягу спадщини, що обумовлюється існуванням принципу свободи заповіту.

Аналізуючи зібрані у справі докази судом встановлено, що ОСОБА_7 на випадок своєї смерті вчинила заповіти 09.03.2004 та 11.05.2004.

Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. (ч. 2 ст.1254 ЦК України).

Із інформації наданої Відділом у Липовецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (а.с.7), слідує, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Липовецькою районною державно адміністрацією Вінницької області по КСП «Правда» Війтовецької сільської ради народних депутатів, ОСОБА_7 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) за №337 від 16.07.1997, у розмірі 4,26 умовних кадастрових гектарів, серія ВН №0254937 на підставі розпорядження Липовецької районної державної адміністрації №165 від 23.06.1997, державний акт на право власності на земельну ділянку відповідно до сертифікату зареєстровано за №337 від 04.10.2004 серія ВН №114750.

Судом встановлено, що 04.10.2004 на ім`я ОСОБА_7 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ВН №114750 згідно із розпорядженням №185 від 03.08.2004, площа землі 3,2077 га, що розташована на території Війтовецької сільської ради Липовецького району, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно абзацу третього пункту 1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 р. паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Особи, які мають право на пай, наділені правом вимоги щодо виділення їм земельних часток (паїв) у натурі згідно із Закону "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 5 червня 2003 р.

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при пред`явленні ними вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Таким чином, право на земельну частку (пай) саме по собі не є правом власності, а може лише бути передумовою для набуття права власності на земельну ділянку в майбутньому.

Із заповіту вчиненого спадкодавцем 11.05.2004 встановлено, що він містить волю спадкодавця щодо переходу у власність спадкоємця (позивача у справі) документу, а саме: свідоцтва про право власності на земельну частку (пай) виданого члену колективного сільськогосподарського підприємства 23.06.1997 серія ВН № 0254937.

Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами свідчать про те, що спадкодавець на час складання заповіту розпорядилась документом, який не посвідчував а ні її право на земельну частку (пай), а ні право власності на земельну ділянку, такий документ не є цінним папером, тобто документом установленої форми, що посвідчує відповідне право особи на майно. При цьому, а ні нотаріусу, а ні суду не було надано документу зазначеного у заповіті.

Крім цього, позивач не скористався своїм правом щодо тлумаченням заповіту від 11.05.2004, у відповідності до приписів ст. ст. 213, ст. 1256 ЦК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що земельна ділянка належна спадкодавцеві відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН №114750 є об`єктом спадкування, яким розпорядилась спадкодавець у заповіті від 11.05.2004 на користь позивача.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.

Відповідно до ст..133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, окрім інших на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст..141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на те, що в задоволенні позову відмовлено витрати на судовий збір суд покладає на позивача.

Відповідно до ст..137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом встановлено, що відповідно до договору від 01.08.2019 ОСОБА_2 уклав договір із адвокатом Гринчук І.В. про надання професійної правничої допомоги у цивільній справі.

Відповідно до детального опису виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом їх розмір склав 3 706, 00 грн. Вказані грошові кошти сплачено відповідачем відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №43 від 09.08.2019.

Зважаючи те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, суд вважає, що вони підлягають стягненню із позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 259, 263, 265 - 269 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_7 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_8 ) про визнання права власності на 1/2 частки у спадковому майні, - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 3706 (три тисячі сімсот шість) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 24.07.2020.

Суддя Д.Т. Кривенко