Ухвала суду № 90569031, 21.07.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1006/20

Провадження № 2-о/206/250/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2020 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

в складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Восьма дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, –

І. Стислий виклад позиції заявника.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, заявник посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабця заявника - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді домоволодінні АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 спадщину фактично прийняв, але не оформив своїх спадкових прав, її син ОСОБА_3 , котрій в подальшому, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 також помер. Після смерті ОСОБА_3 спадщину фактично прийняли, але також не оформили своїх спадкових прав, його дружина, бабця заявника - ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його син - дядько заявниці - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Як бабця ОСОБА_4 , так і дядько ОСОБА_5 на випадок своєї смерті залишили відповідні заповіти, якими все належне їм майно заповіли заявниці. Однак прийняти спадщину у передбаченому законом порядку заявник на даний час не має можливості, оскільки у свідоцтві про народження ОСОБА_3 НОМЕР_1 , виданому в м. Ічня Чернігівської області 20 ІНФОРМАЦІЯ_5 , в графі мати зазначена « ОСОБА_6 », а її прізвище записано нерозбірливо, у зв`язку з чим заявник вимушена звернутися до суду. Встановлення зазначеного факту необхідно для належного оформлення спадкових прав (а.с. 2-3).

Заявник в судовому засіданні просила встановити факт родинних відносин та додатково зазначила, що ОСОБА_5 - її дядько, в нього не було дружини та дітей, разом з ним ніхто не проживав, ОСОБА_4 – мати ОСОБА_5 , ОСОБА_7 – рідна сестра ОСОБА_8 - мати заявника, яка є пенсіонеркою. Коли заявник приймала спадщину, ніхто не казав про частку матері і про необхідність написання відмови від неї. Інших спадкоємців крім неї не має. ОСОБА_9 – це тітка заявниці, рідна сестра матері заявниці, в неї є діти ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , заявниця з цією сім`єю не спілкується.

Представник заінтересованої особи подав заяву, в якій просив цивільну справу розглянути без участі представника державної нотаріальної контори (а.с. 74, 107).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

06.03.2020 заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин (а.с. 2-3).

19.03.2020 було відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання на 15.04.2020, витребувано з Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завірені копії спадкових справи після смерті: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 (а.с. 29).

10.04.2020 до канцелярії суду від Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори надійшли копії спадкових справ після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у супровідному листі було зазначено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, а спадкова справа після смерті ОСОБА_3 зберігається у Державному нотаріальному архіві у Дніпропетровській області (а.с. 32).

15.04.2020 судом було витребувано з Державного нотаріального архіву у Дніпропетровській області спадкову справу після смерті ОСОБА_12 та відкладено судове засідання на 06.05.2020 (а.с. 74, 77).

29.04.2020 представник заінтересованої особи подав заяв до суду, в якій просив цивільну справу розглянути без участі представника державної нотаріальної контори (а.с. 74).

06.05.2020 судове засідання було відкладено на 25.05.2020 у зв`язку із відсутністю відомостей з Державного нотаріального архіву у Дніпропетровській області та необхідністю направлення запиту до Державного архіву у Чернігівській області про надання копії актових записів щодо ОСОБА_12 (а.с. 79).

06.05.2020 судом було повторно направлено запит до Державного нотаріального архіву у Дніпропетровській області про витребування спадкової справи після смерті ОСОБА_12 (а.с. 83).

07.05.2020 судом було направлено запити до Ічнянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівській області Управління державної реєстрації Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про витребування копій: актового запису № 50 про народження ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_8 , який зроблено районним бюро записів актів громадянського стану Виконавчого комітету Ічнянської районної ради депутатів трудящих у книзі записів актів громадянського стану про народження ІНФОРМАЦІЯ_14 , за наявності відомостей про батька ОСОБА_13 ) - ОСОБА_14 та чи був ОСОБА_13 ) записаний у книзі записів актів громадянського стану про народження по- батькові зі слів матері чи за заявою подружжя; актового запису № 21 про народження ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зроблено районним бюро записів актів громадянського стану Виконавчого комітету Ічнянської районної ради депутатів трудящих у книзі записів актів громадянського стану про народження 21.05.1900, актового запису про одруження/шлюбу/укладення шлюбу між ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_15 та ОСОБА_14 (а.с. 82).

08.05.2020 до канцелярії суду надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_3 (а.с. 85-102).

21.05.2020 до суду з Державного архіву Чернігівської області надійшла архівна довідка про народження ОСОБА_15 (а.с. 104-106).

25.05.2020 судове засідання було відкладено на 21.07.2020 у зв`язку із необхідністю отримання актового запису про народження ОСОБА_12 , надіслано повторно запит (а.с. 108, 111, 112).

28.05.2020 до суду надійшли копія запису акту про народження ОСОБА_12 , архівна довідка про народження ОСОБА_2 та відповідь на запит, згідно якого в книзі реєстрації актових записів про народження по селу Мартинівка Парафіївського району Конотопського округу за 1924 рік виявлено актовий запис про народження ОСОБА_17 , батьком якого був ОСОБА_14 (а.с. 116, 117, 119, 120).

Під час розгляду справи судом заслухано пояснення заявника, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

21.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду (а.с. 160).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_16 народилася рос. « ОСОБА_18 », що підтверджується копією свідоцтва про народження від 07.05.1963, серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_10 народилася ОСОБА_19 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 18.04.1957, серії НОМЕР_3 (а.с. 8).

Згідно копії акту про народження № 68 від 20 травня 1963 року, ІНФОРМАЦІЯ_8 рос. « ОСОБА_20 », батьками записані рос. « ОСОБА_21 » та рос. « ОСОБА_22 » (а.с. 116, 124, 153).

Згідно копії акту про народження № 60 від 13 травня 1963 року, ІНФОРМАЦІЯ_8 рос. « ОСОБА_20 », батьками записані рос. « ОСОБА_21 та рос. « ОСОБА_23 » (а.с. 117, 125, 152).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_3 , батьками записані ОСОБА_14 та ОСОБА_23 (а.с. 7, 47).

ІНФОРМАЦІЯ_17 одружилися рос. « ОСОБА_20 » та ром. « ОСОБА_24 », рос. " ОСОБА_25 » змінила дошлюбне прізвище на рос. « ОСОБА_26 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 (а.с. 8, 48).

11.06.1963 ОСОБА_2 придбала житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. ІНФОРМАЦІЯ_12 ).

ІНФОРМАЦІЯ_18 народилась ОСОБА_1 , батьками зазначено ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 01.04.1983, серії НОМЕР_6 (а.с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_19 померла ОСОБА_2 , про що 27.10.1985 складено відповідний актовий запис № 786, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 (а.с. 9, 44).

ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_29 ір ОСОБА_30 , про що 13.05.2005 складено відповідний актовий запис № 557, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 (а.с. 10, 50, 88).

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 склали заповіт на ОСОБА_1 на усе належне їм майно, усі майнові права та обов`язки, які належать їм на час посвідчення заповіту, а також майнові права та обов`язки, які належатимуть їм на день смерті, що підтверджується копіями заповітів від 22.11.2005 (а.с. 13, 14, 43, 69).

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали свідоцтва про право на спадщину по Ѕ частці майна ОСОБА_31 і ОСОБА_32 , яке складається з грошових внесків з відповідними відсотками та компенсаціями, що знаходяться в ВАТ «Державний ощадний банк України» філія-Лівобережне відділення ТВБВ № 8420/0130 м. Дніпропетровська по рахункам № 21715, №9760/1-10865 (а.с. 15-16, 94, 95).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , про що 02.11.2010 складено відповідний актовий запис № 1038, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 (а.с. 11, 49, 63).

31.03.2011 заявник зверталась до Восьмої дніпровської нотаріальної контори з заявою щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с. 62).

ІНФОРМАЦІЯ_13 помер ОСОБА_5 , про що 09.04.2015 складено відповідний актовий запис № 338, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_10 (а.с. 12, 35).

24.07.2015 заявник зверталась до Восьмої ДДНК з заявою щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с. 34).

18.05.2018 заявник зверталась до Восьмої ДДНК з заявою щодо видачі свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 (а.с. 58).

18.05.2018 заявник зверталась до Восьмої ДДНК з заявою щодо видачі свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 (а.с. 70).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 41028632 від 24.07.2015 та витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 41028817 від 24.07.2015, спадкову справу після смерті ОСОБА_5 було відкрито та зареєстровано 24.07.2015 у Восьмій ДДНК (а.с. 38-39, 40).

Згідно даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , знято з реєстраційного обліку 12.04.2011 у зв`язку зі смертю (27.10.1985), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , знято з реєстраційного обліку 09.04.2015 року у зв`язку зі смертю ( ІНФОРМАЦІЯ_13 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , знято з реєстраційного обліку 11.04.2011 у зв`язку із смертю (04.05.2005), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , знята з реєстраційного обліку з 11.04.2011 у зв`язку зі смертю (25.10.2010) (а.с. 56).

Згідно відповіді КП «ДМБТІ» на запит від 05.05.2018 № 6049, в інвентаризаційній справі станом на 31.12.2012 міститься відомості про реєстрації права власності за адресою: АДРЕСА_1 в цілому за ОСОБА_22 . Додатково повідомлено, що рос. « ОСОБА_3 » надавалась довідка-характеристика від 22.11.1990 для оформлення спадщини, відомості щодо використання вищезазначеної довідки за призначенням в інвентаризаційній справі відсутні (а.с. 57).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 26559264 від 31.03.2011, спадкову справу після смерті ОСОБА_4 було відкрито та зареєстровано 31.03.2011 у Восьмій ДДНК (а.с. 66).

23.06.2015 ОСОБА_9 , яка є донькою ОСОБА_3 зверталась до Восьмої ДДНК з заявою про видачу на її ім`я додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке складається з житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 (а.с. 99).

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.06.2015, ОСОБА_9 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька – ОСОБА_3 у зв`язку із тим, що ОСОБА_9 постійно не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини протягом 6-ти місяців з часу відкриття спадщини, також у ОСОБА_9 відсутні на руках правовстановлюючих документів на вищевказаний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями на ім`я спадкодавця (а.с. 102).

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.05.2018, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 після померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_33 у зв`язку із неможливістю підтвердити родинні стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки у свідоцтві про народження ОСОБА_31 і ОСОБА_32 в графі мати зазначено « ОСОБА_6 », прізвище в графі «мати» зазначено нерозбірливо (а.с. 6, 61).

Згідно архівної довідки від 21.05.2020 № П—1176, в архівному фонді Чернігівської духовної консисторії в метричній книзі реєстрації актових записів про народження Іоанно-Богословської церкви села Мартинівка Борзнянського повіту Чернігівської губернії за 1900 рік є актовий запис № 21 про народження ОСОБА_34 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_20 , батьки: козак ОСОБА_35 та його дружина ОСОБА_36 (а.с. 106, 120, 156).

Згідно відповіді на запит в книзі реєстрації актових записів про народження по селу Мартинівка Парафіївського району Конотопського округу за 1924 рік виявлено актовий запис про народження ОСОБА_17 , батьком якого був ОСОБА_14 (а.с. 119).

ІV. Мотивована оцінка аргументів. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із п. п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

З системного аналізу вище наведеного вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у справі № 295/7536/17, постанова ВС від 22 травня 2018 року.

Отже, вирішуючи питання встановлення факту в межах порушених заявою питань, суд приходить до висновку, що рішення прийняте за результатами даної заяви, зокрема задоволення заяви та/або відмова у задоволенні заяви про встановлення такого факту безпосередньо пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Такого висновку суд передусім дійшов з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтями 1261-1265 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері; у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини; у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

При зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус у відповідності до підпункту 1.2. пункту 1 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Так, нотаріусом не було з`ясовано коло спадкоємців, а саме факт їхньої відсутності при зверненні заявника ОСОБА_1 , про що остання зазначила у своїй заяві про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що свідчить про передчасність винесення нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та про наявність спору з ним.

В той же час, заявник ОСОБА_1 не повідомила про наявність інших спадкоємців ні нотаріуса ні суд, однак судом було встановлено, що після смерті ОСОБА_3 було ще коло спадкоємців ОСОБА_3 , а саме що у нього окрім ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є два спадкоємця першої черги ОСОБА_9 , яка доводилася ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рідною донькою та зверталася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька та ще одна донька ОСОБА_27 , яка також доводиться ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рідною донькою, що в свою чергу свідчить, про наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Враховуючи, що ОСОБА_9 , 1948 р.н. та ОСОБА_27 є повнолітніми дітьми спадкодавця то їми незалежно від змісту заповіту законом передбачено спадкування половини частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка), що в даному випадку також може свідчити про наявність спору про право.

Окрім цього слід зазначити, що ОСОБА_9 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька – ОСОБА_3 у зв`язку із тим, що ОСОБА_9 постійно не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини протягом 6-ти місяців з часу відкриття спадщини, також у ОСОБА_9 відсутні на руках правовстановлюючих документів на вищевказаний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями на ім`я спадкодавця, які як встановлено судом перебувають у заявника ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 55 та ст. 124 Конституції України, кожна особа має право на судовий захист своїх прав та законних інтересів, причому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно до роз`яснень, які містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже, враховуючи, що цивільним законодавством передбачено певний порядок усунення перешкод у прийнятті спадщини ОСОБА_9 після смерті свого батька ОСОБА_3 шляхом письмової згоди інших спадкоємців або встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, або встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, то якщо ОСОБА_9 скористається цим правом, частка майна на яке заявник ОСОБА_1 просила видати свідоцтво може суттєво зменшитися - це також підтверджує наявний спір про право.

Виходячи зі змісту частини 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди тощо.

Окрім цього, статтями 1269-1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Частинами 1, 2 статті 46 Закону України «Про нотаріат» передбачено нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.

Відповідно до ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру. Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.

Відповідно до п.п. 1-3 Глави 7 Розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 встановлено, що відповідно до статті 46 Закону нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні. Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Згідно п.п. 4.14, 4.15 глави 10 Розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до ст. 5, 47, 49 Закону України «Про нотаріат», пункту 4.18. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

До того ж, листом - роз`яснення міністерства юстиції України від 10.04.2018 № 13490/2831-32-18/8.3.1 «щодо можливості вчинення нотаріальної дії без надання документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно» було роз`яснено, що пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Статтею 49 Закону України «Про нотаріат» визначено порядок підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальної дії, серед яких: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Таким чином, може відбуватися оскарження нотаріальної дії, відмови у вчиненні нотаріальної дії або ж нотаріального акта.

В той же час, постанова про відмову державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом обґрунтована, окрім іншого відсутністю у ОСОБА_9 на руках правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька – ОСОБА_3 , натомість дане питання може бути вирішено шляхом витребування нотаріусом необхідних документів у інших спадкоємців або шляхом отримання інформації з Державного реєстру прав, що також є підтвердженням права власності.

Так само ОСОБА_1 має право оскаржити постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Отже, в даному випадку, між ОСОБА_9 , ОСОБА_1 та нотаріусом наявний також спір і відповідні правові наслідки для спадкового майна, що в свою чергу також свідчить про наявність спору про право.

Окрім цього, не позбавлені права ОСОБА_9 та її діти ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в порядку ст. 1257 ЦК України оскаржити заповіти складені на ім`я заявника, що в свою чергу може призвести до успадкування майна спадкоємцями за законом, а тому також наявний спір про право.

Також, слід звернути увагу, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Згідно зі ст. 1299 ЦК України (в редакція, що діяла до прийняття закону № 402-VII від 04.07.2013), якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Однак, жоден зі спадкоємців після смерті ОСОБА_22 не отримали свідоцтва про право на спадщину на спірний житловий будинок та не зареєстрували право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

За змістом ч. 1ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

На підставі викладеного не можна достеменно стверджувати, що ОСОБА_12 за життя оформив у встановленому законом порядку право власності на спірний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому спірний будинок не увійшов до спадкової маси автоматично.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 18.03.2019 по справі № 343/1048/17.

Суд вважає, що чи відбувся факт переходу прав на нерухоме майно до ОСОБА_12 чи ні, повинно встановлюватися судом в порядку позовного провадження, що в свою чергу пояснює чому за життя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не отримали свідоцтва про спадщину на даний житловий будинок після смерті ОСОБА_12 , оскільки на той час та дотепер житловий будинок належить ОСОБА_22 .

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 125 Кодексу законів про родину, опіку, шлюб та акти громадянського стану, майно, набуте подружжям роботою в період зареєстрованого шлюбу, вважається таким, що належить обом членам подружжя на засадах спільної власності. Розмір частини, яка належить кожному з подружжя в разі спору, визначається судом. Інше майно становить окрему власність кожного з дружин.

Враховуючи, що спірний житловий будинок було придбано ОСОБА_22 11 червня 1963 року, відомості про розірвання шлюбу з ОСОБА_37 відсутні в матеріалах справи, та зважаючи на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_38 мала прізвище шлюбне « ОСОБА_26 », а не дошлюбне « ОСОБА_39 », можна стверджувати, що житловий будинок придбався в період шлюбу.

У відповіді на запит в книзі реєстрації актових записів про народження по селу Мартинівка Парафіївського району Конотопського округу за 1924 рік було виявлено актовий запис про народження ОСОБА_17 , батьком якого був ОСОБА_14 , а тому враховуючи, що спірний житловий будинок був придбаний у шлюбі та ОСОБА_14 може належати половина цього будинку, його син ОСОБА_40 також може претендувати на цей спірний будинок і тому коло спадкоємців розширюється і підлягає повному з`ясуванню нотаріусом, а тому наявний спір про право.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, суд якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, залишає заяву без розгляду, і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подавати позов на загальних підставах.

В абзаці 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, якщо під час розгляду справи по суті виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішення спору про право, суд, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позовну заяву на загальних підставах.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

В той же час, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, таке право не є абсолютним і воно може бутипіддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, також, виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, у зв`язку з наявністю спору про право на спадкування нерухомого майна.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 5, 9, 12, 15, 16, 1216, 1221, 1223, 1257, 1258, 1261-1265, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 293, 294, 260-261, 263, 315, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ

Заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_11 ), заінтересована особа Восьма дніпровська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: 49127, м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, 3, ЄДРПОУ 05383454) про встановлення факту родинних відносин -залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику та заінтересованій особі, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (ухвали) або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення у формі ухвали складено 24.07.2020.

Суддя К.С. Маштак