Рішення № 90565270, 20.07.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2020 р. Справа № 911/1199/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради

про стягнення 17502,62 грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі – позивач, НАК «Нафтогаз України») з позовом до Комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради (далі – відповідач, КП «Тетіївтепломережа») про стягнення 17502,62 грн, з яких: 9930,63 грн пені, 1468,69 грн 3% річних та 6103,30 грн інфляційних втрат.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 21.12.2015 № 1216/16-ТЕ-17 в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2020 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Через канцелярію суду 25.06.2020 від КП «Тетіївтепломережа» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з норм спеціального законодавства, а саме: постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій»; Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730 від 03.11.2016.

Так, відповідач стверджує, що у даному спорі між учасниками розрахунків, якими, зокрема, є позивач та відповідач, на відшкодування пільг та субсидій було підписано спільні протокольні рішення, на підставі яких позивачу було відшкодовано (перераховано) за природний газ плату в загальній сумі 658700,00 грн, що, за словами відповідача, складає більше 95% спожитого природного газу, з Державного бюджету України.

Крім того відповідач вважає, що штрафні та фінансові санкції не підлягають стягненню з відповідача з підстав нарахування їх на газ, спожитий до набрання чинності Законом України № 1730, тобто до 30.11.2016, а нараховані підлягають списанню, а також нараховані після набрання чинності Закону не підлягають задоволенню з підстав саме проведення всіх розрахунків за договором постачання природного газу імперативними методами, передбаченими постановою КМУ № 20 від 11.01.2005.

Станом на дату ухвалення рішення у справі позивач відповідь на відзив до суду не надіслав.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та КП «Тетіївтепломережа» (споживач) 21.12.2015 укладено договір постачання природного газу № 1216/16-ТЕ-17 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (надалі – газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. Договору газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За цим договором постачається газ власного видобутку (видобутий на території України), а у разі його нестачі, імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України) (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 490 тис. куб. м, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): січень – 180; лютий – 180; березень – 130.

Згідно з п. 3.4. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

За умовами п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м газу за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 гривень, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ - 2% -; податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати за 1000 куб. м, природного газу – 1806,15 грн, крім того ПДВ – 20% - 361,23 грн, всього з ПДВ 2167,38 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.4. Договору).

Пунктом 6.1. Договору обумовлено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 12 Договору).

До договору укладалися додаткові угоди №1 від 31.12.2015, №2 від 29.01.2016, якими погоджувалася ціна газу, правила постачання, тощо.

На виконання умов Договору постачальник передав споживачу у власність природний газ на загальну суму 688452,20 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2016 на суму 291551,46 грн; від 29.02.2016 на суму 194562,89 грн; від 31.03.2016 на суму 182196,04 грн; від 30.04.2016 на суму 20141,81 грн. Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками юридичних осіб.

Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації, КП «Тетіївтепломережа» та НАК «Нафтогаз України» з метою погашення взаємної заборгованості укладено Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу (далі – Спільні протокольні рішення), предметом яких є організація проведення Сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (далі – Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20), а також якими передбачено, зокрема, що перераховані на користь КП «Тетіївтепломережа» з бюджету грошові кошти підлягають перерахуванню на користь НАК «Нафтогаз України» в якості оплати за природний газ, у тому числі за 2016 рік згідно з договором від 21.12.2015 № 1216/16-ТЕ-17, а саме:

- № 337 від 19.01.2017 про взаєморозрахунки на суму 219800,00 грн;

- № 1002 від 15.02.2017 про взаєморозрахунки на суму 223400,00 грн;

- № 1750 від 16.03.2017 про взаєморозрахунки на суму 215500,00 грн, у тому числі на суму 162101,53 грн за природний газ за 2016 рік за договором від 21.12.2015 № 1216/16-ТЕ-17.

Наявні у матеріалах справи копії банківських виписок по рахунку НАК «Нафтогаз України» свідчать про те, що на підставі договору постачання природного газу № 1216/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 КП «Тетіївтепломережа» було здійснено наступні оплати: 17.10.2016 – 13499,02 грн; 17.11.2016 – 13499,02 грн; 14.12.2016 – 13499,02 грн; 17.01.2017 – 13499,02 грн; 16.02.2017 – 13499,02 грн; 15.03.2017 – 13499,02 грн. Наведені оплати здійснювались відповідачем з призначеннями платежу за договором № 1216/16-ТЕ-17 від 21.12.2015.

Окремо відповідач здійснив перерахування на користь позивача грошових коштів в рамках виконання Спільних протокольних рішень, а саме:

- 27.01.2017 – 219800,00 грн на підставі Спільного протокольного рішення № 337 від 19.01.2017;

- 28.02.2017 – 223400,00 грн на підставі Спільного протокольного рішення № 1002 від 15.02.2017;

- 01.06.2017 – 215500,00 грн на підставі Спільного протокольного рішення № 1750 від 16.03.2017.

Загальна сума вказаних вище оплат складає 686295,65 грн. Сума оплати в розмірі 2165,55 грн відображена у наданій позивачем довідці «Операції по підприємству «Тетіївтепломережа КП ТМР» з приміткою «Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог КП «Тетіївтепломережа» від 03.06.16 № 26-3823/1.2-16» та зарахована в якості оплати за договором № 1216/16-ТЕ-17 від 21.12.2015.

Підставами пред`явлення даного позову, за словами позивача, стало порушення відповідачем обумовлених Договором строків розрахунків за поставлений позивачем природний газ.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що господарські правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу № 1216/16-ТЕ-17 від 21.12.2015.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору.

Судом встановлено, що НАК «Нафтогаз України» на виконання умов договору постачання природного газу № 1216/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 поставив КП «Тетіївтепломережа» природний газ на загальну суму 688452,20 грн.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Станом на момент розгляду спору заборгованість відповідача за отриманий природний газ погашена у повному обсязі. Однак оплата за отриманий природний газ здійснена відповідачем з порушенням строків встановлених п. 6.1. Договору.

В матеріалах справи містяться банківські виписки по рахунку позивача, з яких вбачається, що відповідач розрахувався за спірними зобов`язаннями по договору постачання природного газу № 1216/16-ТЕ-17 від 21.12.2015, однак частково з порушенням строків, встановлених договором.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ за вказаним договором підтверджено матеріалами справи.

У зв`язку з порушенням відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за Договором, позивачем, враховуючи часткові оплати заборгованості відповідачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього 9930,63 грн пені, 1468,69 грн 3% річних та 6103,30 грн інфляційних втрат.

Нормами ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2. Договору сторони обумовили, що у разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заявлені до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат нараховано на прострочені грошові зобов`язання за актами приймання-передачі природного газу за січень та березень 2016 року.

Розрахунок пені та 3% за зобов`язаннями січня 2016 року здійснено виходячи з простроченої суми боргу в розмірі 40497,06 грн, з урахуванням подальших часткових оплат, за періоди: пеня – з 16.02.2016 по 15.08.2016, 3% річних – з 16.02.2016 по 15.02.2017.

Розрахунок пені та 3% за зобов`язаннями березня 2016 року здійснено виходячи з простроченої суми боргу в розмірі 13499,02 грн за періоди: пеня – з 26.04.2016 по 25.10.2016, 3% річних – з 26.04.2016 по 14.03.2017.

Розрахунок інфляційних втрат проведено наступним чином:

- за простроченими зобов`язаннями січня 2016 року нарахування здійснено виходячи з суми заборгованості в розмірі 40497,06 грн, з урахуванням часткових оплат, за загальний період з березня 2016 року по січень 2017 року;

- за простроченими зобов`язаннями березня 2016 року нарахування здійснено виходячи з суми заборгованості в розмірі 13499,02 грн за період з травня 2016 року по лютий 2017 року.

При цьому, як вбачається з наданих позивачем розрахунків, на кошти, сплачені відповідачем на підставі спільних протокольних рішень: № 337 від 19.01.2017, № 1002 від 15.02.2017, № 1750 від 16.03.2017 – пеня, 3% річних та інфляційні втрати не нараховувались.

Так само позивачем не нараховувались вказані штрафні та фінансові санкції на заборгованість, яка була погашена до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730 від 03.11.2016, тобто – до 30.11.2016.

Перевіривши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вони є арифметично вірними та проведені відповідно до норм чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з КП «Тетіївтепломережа» на користь НАК «Нафтогаз України» 9930,63 грн пені, 1468,69 грн 3% річних та 6103,30 грн інфляційних втрат є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, викладені відповідачем у відзиви обставини щодо відсутності підстав для задоволення позову спростовуються встановленими судом обставинами та наданими позивачем доказами.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради (09800, Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Соборна, буд. 19А; код ЄДРПОУ 24879282) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720): 9930 (дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять) грн 63 коп. пені, 1468 (одну тисячу чотириста шістдесят вісім) грн 69 коп. 3% річних, 6103 (шість тисяч сто три) грн 30 коп. інфляційних втрат та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін