Рішення № 90565137, 23.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2020Справа № 910/19106/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд"доАкціонерного товариства "Альфа-Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївнатретя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторовичпровизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконаннюПредставники сторін: від позивача:Музичук Ю.А. - представник на підставі ордеру від відповідача:Вакуленко О.М. - представник за довіреністю від третьої особи-1:не з`явилисьвід третьої особи-2:не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд" з вимогами до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною від 26.10.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 1931, яким звернено стягнення на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд", а саме: нежитлову будівлю, продовольчий двоповерховий склад з підвалом В-2 загальною площею 1 565,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; склад-магазин, літера Н-2 загальною площею 2 570,5 кв.м., що знаходиться за адресою Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; продовольчий склад двоповерховий з підвалом Д-2 загальною площею 2 355,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А, на користь Акціонерного товариства "Альфа-Банк", таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною при вчиненні спірного виконавчого напису було порушено передбачені статтею 88 Закону України "Про нотаріат" строки і, при цьому, станом на дату вчинення виконавчого напису між сторонами існував спір щодо стягнення заборгованості, тобто заборгованість не можна вважати безспірною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/19106/19 та прийнято позовну заяву до розгляду, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2020, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інну Леонтіївну; залучено до участі у розгляді справи в якості третьої, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитра Вікторовича.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд" просило суд з метою забезпечення позову зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 1931, виданого 26.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд" про забезпечення позову відмовлено.

22.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказу.

27.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд" про забезпечення позову відмовлено.

06.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 зобов`язано Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інну Леонтіївну надати суду належним чином засвідчені копії виконавчого напису від 26.10.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 1931, а також всіх матеріалів та документів, які подавалися стягувачем та на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 1931 від 26.10.2019.

У підготовчому засіданні 13.02.2020 судом оголошено перерву до 16.03.2020.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 суд викликав третіх осіб у підготовче засідання на 16.03.2020.

24.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд" про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 1931, виданого 26.10.2019 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною.

06.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

16.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 16.03.2020 судом оголошено перерву до 16.04.2020.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 суд викликав сторін та третіх осіб у підготовче засідання на 16.04.2020.

02.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказу.

07.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

15.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 16.04.2020 судом оголошено перерву до 21.05.2020 для забезпечення процесуальних прав всіх учасників судового процесу під час дії карантинних заходів.

20.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмета позову.

Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

21.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 призначено підготовче засідання на 18.06.2020.

18.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову.

У підготовчому засіданні 18.06.2020 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову, та, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 зобов`язано Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інну Леонтіївну надати суду належним чином засвідчені копії виконавчого напису від 26.10.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 1931, а також всіх матеріалів та документів, які подавалися стягувачем та на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 1931 від 26.10.2019.

25.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

06.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

09.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни надійшли копії всіх матеріалів та документів, які подавалися стягувачем та на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 1931 від 26.10.2019.

15.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на заяву про зміну підстав позову.

21.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представники третіх осіб у судове засідання 23.07.2020 не з`явились, клопотання про відкладення судового засідання не подали, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

У судове засідання 23.07.2020 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.07.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк") (банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 06.1-20/002, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит з загальною сумою кредиту 100 000 000 грн 00 коп. з можливістю отримувати в гривні та з терміном кредиту до 31.12.2020.

В забезпечення виконання позичальником забезпеченого зобов`язання, 06.03.2013 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк") (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець передає іпотекодержателю у наступну іпотеку стосовно Вищої Іпотеки Предмет Іпотеки згідно з умовами цього іпотечного договору.

Відповідно до пункту 1.2. іпотечного договору предметом іпотеки є: нежитлова будівля, продовольчий двоповерховий склад з підвалом В-2, загальною площею 1 565,7 кв. м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; склад-магазин /літера Н-2/ загальною площею 2 570,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; адміністративний будинок /літера К-2/ загальною площею 960,1 кв. м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; продовольчий склад двоповерховий з підвалом Д-2 загальною площею 2 355,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А.

Пунктом 1.3. іпотечного договору сторони погодилися, що з метою іпотеки вартість предмета іпотеки на день підписання цього іпотечного договору складає 23 756 500 грн 00 коп.

Листом від 14.02.2017 № 02-29/67-2607 Публічне акціонерне товариства "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк") звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" з вимогою про усунення порушень основного зобов`язання, а саме погашення заборгованості у розмірі 63 924 209 грн 74 коп., яка складається з: 63 450 000 грн 00 коп. заборгованості по сплаті кредиту, 446 793 грн 74 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 12 900 грн 00 коп. заборгованості по сплаті пені за несвоєчасне повернення кредиту та 14 516 грн 00 коп. заборгованості по сплаті пені за несвоєчасне повернення відсотків.

26.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1931, яким звернено стягнення на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд", а саме: нежитлову будівлю, продовольчий двоповерховий склад з підвалом В-2 загальною площею 1 565,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; склад-магазин, /літера Н-2/ загальною площею 2 570,5 кв. м, що знаходиться за адресою Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; адміністративний будинок /літера К-2/ загальною площею 960,1 кв. м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; продовольчий склад двоповерховий з підвалом Д-2 загальною площею 2 355,4 кв. м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А, на користь Акціонерного товариства "Альфа-Банк".

11.12.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранком Дмитром Вікторович винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60857580 про примусове виконання виконавчого напису № 1931, виданого 26.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною про звернення стягнення на майно.

11.12.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранком Дмитром Вікторович винесено постанову про арешт майна боржника.

Позивач стверджує, що спірний виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням норм статті 88 Закону України "Про нотаріат", а саме після спливу одного року з дня виникнення права вимоги. Також, позивач зазначає, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" перед Акціонерним товариством "Альфа-Банк" не є безспірною, у зв`язку із розглядом справи № 903/233/19 за позовом Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Км-Холдинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Логістик", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стм-Сучасні торгівельні мережі" про стягнення заборгованості за кредитним договором. Крім того, позивач стверджує, що відповідачем невірно нараховано пеню за прострочення повернення кредиту та відсотків, а також зазначає про неможливість стягнення заборгованості, яка значно зменшилася.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що рішенням Господарського суду Волинської області від 10.10.2018, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 та постановою Верховного суду від 26.03.2019 позов задоволений частково, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 88 451 226 грн 90 коп., з них 63 450 000 грн 00 коп. заборгованості по тілу кредиту, 16 562 543 грн 69 коп. заборгованості з відсотків за користування кредитом, 5 070 562 грн 11 коп. пені по тілу кредиту, 3 368 121 грн 10 коп. пені по відсотках, 590 470 грн 15 коп. витрат зі сплати судового збору, в решті позову відмовлено. Отже, за твердженнями відповідача, вказаним рішенням підтверджується безспірність заборгованості боржника. За таких обставин, відповідач зазначає, що оскільки позивач є солідарним боржником з позичальником за виконання боргового зобов`язання, що виникло за кредитним договором від 11.01.2013 № 06.1-20/002, то сума заборгованості позивача перед банком не буде відрізнятися від суми заборгованості позичальника. Крім того, щодо строку вчинення виконавчого напису відповідач посилається на постанову Великої палати Верховного суду від 02.07.2019 у справі № 910/3006/17, в якій роз`яснено можливість вчинення виконавчого напису в межах трирічного строку з моменту настання права вимоги.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно частин 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою. Виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором (стаття 548 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За приписами частини 1 статті 577 Цивільного кодексу України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом.

Згідно положень статті 584 Цивільного кодексу України та статей 3, 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Водночас, Законом і, зокрема, статтею 583 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону України "Про заставу", передбачено, що заставодавцем може виступати як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Крім того, ЦК України та Закон України "Про іпотеку" визначають такий окремий вид застави, як іпотеку.

За визначенням частиною 1 статтею 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Також, вказана статті 1 Закону України "Про іпотеку" розкриває поняття "майнового поручителя", як особу, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Статтею 589 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 3.1. договору іпотеки порушення забезпеченого зобов`язання є підставою для звернення стягнення за цим іпотечним договором. Забезпечене зобов`язання за даним договором іпотеки - це усі існуючі та майбутні грошові зобов`язання позичальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регрес них та інших сум, що належать до сплати позичальником у відповідності з кредитним договором, та усі існуючі та майбутні грошові зобов`язання щодо відшкодування усіх витрат, як вони визначені в п. 7.1. цього договору, та усі існуючі усі існуючі та майбутні грошові зобов`язання щодо сплати штрафів та неустойки за цим договором.

Згідно з пунктом 5.1. договору іпотеки від 06.03.2013 у разі настання будь-якого випаду невиконання банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки чи його частину у будь-який спосіб, дозволений законодавством України, чинним на дату прийняття рішення про звернення стягнення, зокрема, але не обмежуючись: шляхом позасудового врегулювання на підставі положень пункту 5.1. цього договору, та/або шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом, та/або звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, в тому числі шляхом звернення у власність банку.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.10.2018 у справі № 903/614/17, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 та постановою Верховного суду від 26.03.2019 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" (позичальника) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" (поручителя) про стягнення 92 770 022 грн 62 коп. за кредитним договором від 11.01.2013 № 06.1-20/002 позов задоволений частково, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 88 451 226 грн 90 коп., з них 63 450 000 грн 00 коп. заборгованості по тілу кредиту, 16 562 543 грн 69 коп. заборгованості з відсотків за користування кредитом, 5 070 562 грн 11 коп. пені по тілу кредиту, 3 368 121 грн 10 коп. пені по відсотках, 590 470 грн 15 коп. витрат зі сплати судового збору, в решті позову відмовлено.

Отже, суд зазначає, що вказаним рішенням встановлено безспірність заборгованості позичальника перед кредитором.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц.

При цьому, суд критично ставиться до посилань позивача на справу № 903/233/19 за позовом Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Км-Холдинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Логістик", Товариства з обмеженою відповідальністю "Стм-Сучасні торгівельні мережі" про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка на даний час розглядається Господарським судом Волинської області, оскільки як зазначено судом вище, у справі № 903/614/17 стягнено суму заборгованості за кредитом, заборговансіть з відсотків за користування кредитом, пеню по тілу кредиту та пеню по відсотках. За таких обставин, суд зазначає, що оскільки позичальник та майновий поручитель є солідарними боржниками, сума заборгованості позивача (майнового поручителя) не відрізняється від суми заборгованості позичальника.

Відтак, посилання позивача на справу № 903/233/19 як на підставу того, що заборгованість не є безспірною, відхиляються судом.

Стосовно строку вчинення виконавчого напису судом встановлено наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 14.02.2017 банк звернувся до позичальника та майнового поручителя з вимогою № 02-29/67-2607 про усунення порушень основного зобов`язання, яке виникло за кредитним договором від 11.01.2013 № 06.1-20/002

Також, 11.09.2019 банк звернувся до позичальника та майнового поручителя з вимогою № 02.01-02/68-1547 про усунення порушень основного зобов`язання, яке виникло за кредитним договором від 11.01.2013 № 06.1-20/002, яка залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до норм статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до пункту 2.3. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Відповідно до позиції, викладеної у постанові Великої палати Верховного суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 стаття 88 Закону "Про нотаріат" містить різні строки для звернення до нотаріуса (три роки - у відносинах за участю громадян, і один рік - для відносин за участю за участю підприємств, установ і організацій), оскільки на момент ухвалення Верховною Радою України цього закону діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР), яким позовна давність визначалася залежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, тобто три роки у відносинах за участю громадян і один рік у спорах за участю підприємств, установ і організацій. Після внесення змін до ЦК УРСР у 1995 році, а також після вступу у дію нового Цивільного кодексу України у 2004 році строки, встановлені у статті 88 Закону України "Про нотаріат", не були приведені у відповідність до позовної давності, яка вже стала визначатися залежно від сутності позовних вимог, а не за суб`єктною ознакою.

Згідно із частиною першою статті 325 Цивільного кодексу України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Частина друга статті 318 ЦК України визначає, що всі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Стаття 14 Конвенції визначає, що користування правами і свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою, зокрема і за ознакою статусу особи.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (див. mutatis рішення від 11 червня 2002 року у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97, § 48). Близьке за змістом визначення дискримінації закріплене у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Нормативно визначені відмінні строки для фізичних осіб-кредиторів і юридичних осіб-кредиторів щодо звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису стосовно майна юридичних осіб-боржників є відмінністю у поводженні з цими кредиторами в аналогічних ситуаціях. Така відмінність у світлі умов сьогодення без об`єктивного та розумного обґрунтування створює для юридичних осіб-кредиторів нерівні у порівнянні з фізичними особами-кредиторами умови у правовідносинах з юридичними особами-боржниками щодо реалізації права на мирне володіння майном. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що встановлення для юридичної особи-кредитора у порівнянні з фізичною особою-кредитором меншого строку для звернення до нотаріуса для вчинення ним виконавчого напису стосовно майна юридичних осіб-боржників є дискримінацією юридичної особи-кредитора за ознакою її статусу.

Водночас, нормативно визначені відмінні строки для фізичних осіб-боржників і юридичних осіб-боржників у випадку звернення юридичних осіб-кредиторів до нотаріуса для вчинення виконавчого напису стосовно їх майна є відмінністю у поводженні з цими боржниками в аналогічних ситуаціях. Така відмінність у світлі умов сьогодення без об`єктивного та розумного обґрунтування створює для фізичних осіб-боржників нерівні у порівнянні з юридичними особами-боржниками умови у правовідносинах з юридичними особами-кредиторами щодо реалізації права на мирне володіння майном. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що встановлення для кредитора-юридичної особи більшого строку для звернення до нотаріуса для вчинення ним виконавчого напису стосовно майна фізичної особи-боржника у порівнянні з юридичною особою-боржником є дискримінацією фізичної особи-боржника за ознакою її статусу.

Таким чином, Велика Палата Верховного суду дійшла висновку, що загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд вважає, що висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 є обов`язковими для застосування у даній справі.

При цьому, визнання рішенням Конституційного суду України від 01.07.2020 № 7-р(I)/2020 такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини першої статті 88 Закону України „Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року № 3425-XII не впливає на обов`язок суду застосовувати висновки Верховного суду.

З огляду на вищенаведене, оскільки 14.02.2017 банк звернувся до позичальника та майнового поручителя з вимогою № 02-29/67-2607 про усунення порушень основного зобов`язання, яке виникло за кредитним договором від 11.01.2013 № 06.1-20/002, яка була отримана позивачем 23.02.2017, а виконавчий напис вчинено 26.10.2019, банк звернувся в межах трирічного строку.

Суд відхиляє твердження позивача стосовно неправильного нарахування пені, з огляду на те, що пунктом 6.2. кредитного договору визначено, що в разі несплати позичальником в належний строк або термін будь-якої суми за цим договором, позичальник сплачує банку неустойку, що належить до сплати в останній робочий день кожного календарного тижня (якщо інше не погоджено з банком) на рахунок, визначений банком, з простроченої суми за період з дати прострочення оплати до дати фактичної оплати включно за ставкою, яка складається з: подвійної облікової ставки Національного банку України та 15 відсотків річних. Строк позовної давності до вимог, що пов`язані з неустойкою, зазначеною в цьому пункті, а також строк нарахування такої неустойки становить 3 (три) роки. Відтак, суд зазначає, що кредитним договором сторонами збільшено розмір неустойки, що не суперечить ч. 2 статті 551 Цивільного кодексу України та строк її нарахування.

Стосовно тверджень позивача щодо зменшення суми заборгованості у зв`язку із примусовою реалізацією майна, то суд зазначає, що таке зменшення відбулось вже після вчинення виконавчого напису, а отже не тягне за собою визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки законність виконавчого напису встановлюється на дату його вчинення.

Отже, всі дії, які були здійсненні після вчинення виконавчого напису, у зв`язку з якими заборгованість зменшилася, не є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Суд зазначає, що позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення та не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановлення відсутності підстав для визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною від 26.10.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 1931, таким, що не підлягає виконанню, вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак-Трейд" до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною від 26.10.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 1931 таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 24.07.2020

Суддя Н.Б.Плотницька