Рішення № 90559124, 22.07.2020, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1112/20

Провадження № 2/591/1446/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2020 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

про стягнення заборгованості по заробітній платі -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по заробітній платі і остаточно 13.04.2020 року уточнивши свої вимоги мотивує тим, що з 17.06.2011 року по 02.01.2018 року працювала на посаді касира напрямку переліку та інкасації грошових коштів АТ КБ «ПриватБанк». В період роботи позивачка працювала в нічні зміни, проте відповідач всупереч вимог чинного законодавства не здійснював оплату у підвищеному розмірі - не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Відповідно до даних розрахункових листів позивачки її оклад становив 1704 грн.. Таким чином позивачка повинна була отримувати не менше 1704/100*20=340,8 грн. за кожну годину роботи у нічний час. Відповідно до даних табелю позивачка працювала 172,5 години в місяць. На календарний місяць припадало п`ять нічних змін, в які період роботи становив з 19 по 08 години. Таким чином, розмір доплати за кожен місяць за роботу у нічний час повинен складати 13632 грн.. Позивачка вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за період з січня 2016 по грудень 2017 року у сумі 299904 грн., а також просить суд стягнути з відповідача 165788,82 грн. за затримку проведення остаточного розрахунку.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Дмитренко В.В. в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримав в повному обсязі, просить суд їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала повністю, суду пояснила, що з жовтня 2017 року по дату звільнення оплата за роботу у нічний час проводилась під час роботи, а також після звільнення позивачеві було проведено виплату заборгованості за роботу у нічний час у розмірі 12684,53 грн. за період з лютого 2012 року по вересень 2017 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами письмові докази, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає у зв`язку з його необґрунтованістю, виходячи з наступного:

Судом при розгляді справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала в АТ КБ «ПриватБанк» з 17 червня 2011 рокупо 02 січня 2018 року, була звільнена з посади касира «Каси перерахунку» Сумської філії АТ КБ «ПриватБанк». За час роботи неодноразово залучалась до роботи у нічний час.

03 грудня 2019 року до відповідача надійшов лист Головного управління Держпраці у Київській області від 30.09.2019 року про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо невиплати заробітної плати за роботу у нічний час. Після проведення перевірки викладених у листі обставин Відповідачем було проведено перерахунок і нараховано заробітну плату за роботу у нічний час в сумі 12684,53 грн., яку після утримання податків та зборів виплачено на рахунок картку для виплат ОСОБА_1 .. Надходження коштів у сумі 10247,46 грн. 18 лютого 2020 року підтверджується випискою із картки для виплат позивачки ОСОБА_1 ..

Відповідно до ст. 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Згідно зі ст. 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі: працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Відповідно до ст. 108 КЗпП України робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

АТ КБ «ПриватБанк» не є стороною генеральної угоди, угоди на галузевому чи регіональному рівнях, оскільки це не передбачено чинним законодавством України. Судом встановлено, що колективний договір не укладався. Тому при вирішенні питання про розмір оплати праці слід виходити із законодавчо встановлених розмірів - 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при прийнятті на роботу було встановлено тарифний місячний оклад у розмірі 1342,44 грн., який у подальшому неодноразово змінювався, а саме: з 01.12.2012 року 1288,74 грн., з 01.04.2014 року - 1208,19 грн., з 01.05.2014 року - 1342,43 грн., з 01.04.2016 року - 1708,56 грн., з 01.01.2017 року - 2279,20 грн., з 01.06.2017 року - 3988,60 грн., з 01.12.2017 року - 4385,50 грн..

Для визначення розміру доплати за роботу у нічний час згідно з чинним законодавством слід визначити годинну ставку. Методика обчислення годинної ставки наведена у листі Мінсоцполітики від 18.08.2017 року №1537/0/102-17. Так, при визначенні годинної ставки для оплати нічного часу, фактично відпрацьованих годин у святкові та вихідні дні необхідно місячний оклад працівника розділити на норму тривалості робочого часу на відповідний місяць, затверджену правилами внутрішнього трудового розпорядку для даного підрозділу (працівника).

Згідно з частиною третьою статті 54 КЗпП України, нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Судом встановлено, що з 17.06.2011року до 31.01.2012 року позивач працювала за графіком роботи №2, який передбачає роботу з п`ятиденним робочим тижнем з понеділка по п`ятницю, 8-годинним робочим днем з 8:30 до 17:30. З 01.02.2012 року працівнику було неодноразово змінено графіки роботи, які передбачали змінну роботу, в тому числі із залученням до роботи у нічний час.

З наданого відповідачем розрахунку оплати за роботу у нічний час слідує, що у лютому 2012 року Позивачем було відпрацьовано вісім змін у нічний час, по 8 годин за зміну. Оклад ОСОБА_1 на той період становив 1342,44 грн.. Норма тривалості робочого часу станом у лютому 2012 року становила 172,5 годин. Для визначення годинної ставки місячний оклад працівника 1342,44 грн. слід розділити на норму тривалості робочого часу 172,5 годин. Так, 1342,44 / 172,5 = 7,78 - це годинна ставка у лютому 2012 року. Оплата за роботу у нічний час здійснюється у розмірі 20% від годинної ставки за годину роботи, тобто 7,78 * 20% = 1,556. Оплата за вісім годин роботи у нічний час за одну зміну складає 1,556 * 8 = 12,448 грн..

За такою самою методикою здійснено всі розрахунки за відпрацьовані Позивачем зміни у нічний час з лютого 2012 року по вересень 2017 року. Розрахунки, виконані відповідачем, відповідають вимогам чинного законодавства, розміру посадового окладу працівник та встановленим нормам тривалості робочого часу.

З розрахункового листка ОСОБА_1 слідує, що у лютому 2020 року було нараховано заробітну плату за роботу у нічний час у сумі 12684,53 грн., із якої було утримано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. 18 лютого 2020 року на картковий рахунок Позивача було виплачено 10211,04 грн. доплати за роботу у нічний час, належної за період з лютого 2012 року по вересень 2017 року.

Виплата за роботу у нічний час з жовтня 2017 року по дату звільнення підтверджується відомостями нарахування заробітної плати за 2017 та 2018 рік, наданими Відповідачем. Так, у жовтні 2017 року за 24 години роботи у нічний час Позивачу нараховано 104,05 грн., у листопаді 2017 року за 88 годин роботи нараховано 758,12 грн., у грудні 2017 року за 67 годин роботи нараховано 373,93 грн.. Розрахунок оплати за роботу у нічний час також здійснено у розмірі 20% годинної ставки, обчисленої із посадового окладу працівника, за кожну годину роботи у нічний час.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених кодексом.

Суд, досліджуючи вищенаведені письмові докази, приходить до висновку, що позивачем не надано достатніх та переконливих доказів невиплати їй заробітної плати за роботу у нічний час або виплати її не в повному обсязі.

Натомість відповідачем надано належні та допустимі докази на підтвердження нарахування та виплати Позивачці заробітної плати за роботу у нічний час з лютого 2012 року по грудень 2017 року відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведене, в задоволенні позову належить відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме по конкретним обставинам справі, які мають правове значення для вирішення спору.

В зв`язку з тим, що позивачу відмовлено в позові про стягнення заборгованості по заробітній платі, також суд відмовляє і в задоволенні вимог про стягнення 165788,82 грн. за затримку проведення остаточного розрахунку.

У відповідності до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України з позивачки необхідно стягнути на користь держави 4656 грн.92 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 54, 106, 107, 108 КЗпП України, ст.ст. 11-13, 76-81, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави 4656 грн.92 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 липня 2020 року.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО