Рішення № 90554770, 23.07.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/291/2020 Справа № 641/1139/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Курганникової О.А.,

за участю секретаря судового засідання – Щеглової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувсь до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банк заборгованість за кредитним договором № 014/1150/74/95660 від 03.12.2007 в розмірі 17036,62 доларів США, відшкодувати судові витрати.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.08.2019 року заочне рішення у даній справі скасовано та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

До суду надійшла заява представника позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» про підтримання позовних вимог в повному обсязі та ухвалення рішення у справі на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подавала.

Відповідач ОСОБА_2 у встановленому законом порядку та строки надала до суду відзив у якому вказує, що позовні вимоги ПТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

У відповіді на відзив представник позивача вказує. що станом на 14.12.2018 року фактичне погашення кредиту становить 3704,доларів США, а сума видачі кредиту склада 29435 доларів США. Вказує, що боржник не виконав в повному обсязі умови кредитного договору №014/150/74/95660 від 03.12.2007 року.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач ОСОБА_2 вказує, що 23.01.2013 року почався перебіг строку позовної давності, а до суду банк звернувся лише 19.02.2019 року тобто через 6 років, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволення позову через пропуск позивачем строку позовної давності.

Суд, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

03.12.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/1150/74/95660, відповідно до умов якого останній надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 29435 доларів США строком до 03.12.2027 зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 15% річних.

В забезпечення виконання грошових зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/1150/74/95660 від 03.12.2007, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 03.12.2007 укладено договір поруки № 014/1150/74/95660/2, за умовами якого поручитель ОСОБА_2 зобов`язалась відповідати перед банком в тому ж обсязі, що і ОСОБА_1 за основним договором, зокрема, за повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісії, пені, штрафів, відшкодувати витрати та збитки банку, пов`язані із неналежним виконанням позичальника умов договору. Відповідно до п. 4.1 договору поруки відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є солідарною.

Станом на 14.12.2018 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/1150/74/95660 від 03.12.2007 складає 39054,36 доларів США, з яких заборгованість за кредитом в розмірі 25730,61 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом – 3813,68 доларів США; заборгованість за відсотками в розмірі 13323,75 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками – 13222,94 доларів США.

Останній платіж боржником за кредитним договором №014/1150/74/95660 від 03.12.2007 року був зроблений, відповідно до наданих банком розрахцнків, 13.03.2015 року.

Пунктом 9.1 Кредитного договору №014/1150/74/95660 від 03.12.2007, укладеному між Позичальником та Банком, встановлено: у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим договором Кредитор має право вимагати дострокового погашення Кредиту Позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред 'явлення вимоги, включаючи процент за Кредитом в тому числі, прострочені проценти, пеню та штрафи відповідно до цього договору.

Кредитор надіслав на адресу Позичальника ОСОБА_1 лист вимогу вих.№С21-114-1/2691 від 23 листопада 2012 року про дострокове виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором №014/1150/74/95660 від 03.12.2007. а саме: Банк вимагає протягом не більш ніж 60 календарних днів з дати цієї вимоги, здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі - 27 498, 30 дол. США - заборгованість по сумі Кредиту разом зі сплатою відсотків та пені, з попередженням про звернення до суду про дострокове стягнення боргу за кредитним договором №014/1150/74/95660 від 03.12.2007 в повному обсязі, в тому числі про дострокове стягнення боргу за кредитом, відсотками, пені і про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки №014/1150/74/95660/1 від 03.12.2007, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 .

Кредитор надіслав на адресу Поручителя ОСОБА_2 лист вимогу вих.№С21-114-1/2692 від 23 листопада 2012 року, яким інформував про те, що Позичальник припинив належним чином виконувати свої зобов`язання за Кредитним договором, з повідомленням, що на підставі ст.9 Кредитного договору Банк надіслав Позичальнику письмову вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором, відповідно до якого всі грошові зобов`язання Позичальника повинні бути виконані протягом не більш ніж 60 календарних днів з дати цієї вимоги. з попередженням про звернення до суду про дострокове стягнення боргу за кредитним договором №014/1150/74/95660 від 03.12.2007 в повному обсязі, в тому числі про дострокове стягнення боргу за кредитом, відсотками, пені і про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки №014/1150/74/95660/1 від 03.12.2007, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Правовою підставою для надіслання вимоги є ч.2 ст.1050 ЦК України: «якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу» .

Таким чином, надіславши вимогу, банк встановлює новий строк виконання зобов`язання за кредитним договором, а графік повернення кредиту втрачає чинність. Відповідно з дати вказаної у вимозі починається перебіг строку позовної давності.

Позичальник ( ОСОБА_1 ) та Поручитель ( ОСОБА_2 ) отримали Вимоги від 23.11.2012 - письмові повідомлення Банку про зміну умов Кредитного договору, згідно з якими Банк скористався своїм правом, передбаченим ч.2 ст. 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов`язання за Кредитним договором, зазначивши днем його остаточного погашення «не більш ніж 60 календарних днів з дати цієї Вимоги».

В даному випадку перебіг позовної давності починається за перебігом 60 календарних днів з дати Вимоги. Вимога Банку від 23.11.2012, шістдесят календарних днів сплило 22.01.2013 року.

Відповідно з 23.01.2013 року починається перебіг строку позовної давності.

Проте Банк звернувся з позовом 19.02.2019 року, через більш ніж 6 років.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.10.2014 року у справі №6-169цс14 (номер в ЄДРСР 41242788) зазначене наступне: «За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дні, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.І ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Незадоволення позовних вимог Банку на підставі пропуску строків позовної давності свідчить про припинення первісного зобов`язання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1174цс16 та від 09 листопада 2016 року у справі №6-2251 цс16.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена ВСУ в постанові від 09.11.2016 року у справі №6-225Ідеї6 пред`явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Згідно ч.4 ст. 559 ЦК України (в редакції, діючий станом на 22.01.2013 - день остаточного дострокового погашення кредитної заборгованості, встановленої Банком) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання невстановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

В п.3.5 договору поруки №014/1150/74/95660/2, укладеному між Банком та Поручителем врегульовано: Поручитель приймає на себе зобов`язання, у випадку невиконання Боржником Боргових Зобов`язань за Кредитним Договором, здійснити виконання Боргових Зобов`язань в обсязі, заявленому Банком в письмовій вимозі протягом 5-ти банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Банку. Така вимога Банку вважається отриманою Поручителем згідно застереження до цього Договору. Для дійсності вимоги Банк не зобов`язаний надавати Поручителю підтвердження невиконання Боргових Зобов`язань Боржником.

Банк, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором та сплату відсотків за користуванням кредитом, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й протягом 6 місяців, починаючи від цієї дати, був зобов`язаний пред`явити позов до поручителя, що ним не було зроблено у встановлений строк, а отже, це свідчить про пропуск строку для пред`явлення позовних вимог до поручителя.

Кредитором позов до Поручителя було подано 19 лютого 2019 року, тобто через більш ніж 6 років з 22 січня 2013 року (дня остаточного виконання основного зобов`язання встановленого Банком у Вимозі від 23.11.2012 «за перебігом не більш ніж 60 календарних днів з дати Вимоги»),

В постанові від 21.03.2018 по справі №2-1283/11 Верховний Суд встановив: «Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

За своєю правовою природою порука є зобов`язанням, у з`вязку з чим до таких правовідносин застосовуються загальні правила про припинення зобов`язання, визначені у гл. 50 розд. 1 кн. 5 ЦК, а саме: в результаті виконання поручителем договору поруки; за домовленістю сторін тощо. Крім того, ЦК у ст. 559 передбачає спеціальні підстави припинення поруки. Так, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволенню не підлягають у зв`язку з тим, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 14305909, м. Київ, вул. Лєскова,9.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Суддя: О. А. Курганникова