Рішення № 90549849, 21.07.2020, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1689/19

Провадження №2/193/153/20

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

21 липня 2020 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кащук Д.А.

за участі секретаря судового засідання Ратушної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Софіївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Каправчука Володимира ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович та Софіївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2019 року до суду надійшла зазначена позовна заява, в позовних вимогах представник позивача просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7754, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем від 20 серпня 2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості у сумі 83698,21 (вісімдесят три тисячі шістсот дев`яносто вісім) гривень 21 копійка.

Вимоги обґрунтовані тим, що предметом даної позовної заяви є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 7754, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, за яким пропонується стягнути заборгованість на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» з ОСОБА_2 (далі позивач) не сплачену в строк за Кредитним договором № Z06.00408.004168312 від 08.08.2018 року.

В кінці вересня 2019 року позивач отримав по пошті постанову державного виконавця Cофіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мойси Юлії Віталіївни про відкриття виконавчого провадження №60067497 від 19.09.2019 року про примусове виконання виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича (далі - Третя особа) № 7754 від 20 серпня 2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 83698, 21 грн., яка складається:

-36757 (тридцять шість тисяч сімсот п`ятдесят сім) гривень 58 копійок - строковий основний борг;

-6902 (шість тисяч дев`ятсот дві) гривні 39 копійок - прострочений основний борг;

-6198 (шість тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 10 копійок - прострочені проценти;

-655 (шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 67 копійок - строкові проценти;

-1201 (одна тисяча двісті одна) гривня 36 копійок - строкова плата за обслуговування кредиту;

-11223 (одинадцять тисяч двісті двадцять три) гривні 68 копійок - прострочена плата за обслуговування кредиту;

-18859 (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 43 копійки - пеня;

-1900 (одна тисяча дев`ятсот) гривень 00 копійок - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 83698,21 (вісімдесят три тисячі шістсот дев`яносто вісім) гривень 21 копійка.

Виконавчий напис від 20.08.2019 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. та зареєстрований за № 7754 про стягнення з позивача на користь відповідача невиплачені в строк грошові кошти на підставі кредитного договору №Z06.00408.004168312 від 08 серпня 2018 року за період з 09.12.2018 року по 03.07.2019 року включно в сумі 83698 гривень 21 копійок, виконаний без достатніх правових підстав, оскільки при вчиненні виконавчого напису нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив норми закону.

Ухвалою суду від 08 квітня 2020 року підготовче провадження у справі було закрите, розгляд справи призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, згідно яких позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача - Акціонерного товариства «Ідея Банк» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав. В той же час, надав на адресу суду відзив на позовну заяву, згідно якого посилався на правомірність вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. виконавчого напису, подання Банком вичерпного та повного пакету документів для вчинення виконавчого напису, наявність безспірності заборгованості позивача за кредитним договором, та вчинення виконавчого напису у межах строків, встановлених ст. 88 ЗУ "Про нотаріат". У зв`язку з чим просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. В той же час, 06 лютого 2020 року на адресу суду від останнього надійшли належним чином завірені копії документів, на підставі яких 20.08.2019 року ним був вчинений виконавчий напис за реєстровим № 7754.

Представник третьої особи - Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині перші статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умова договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 08 серпня 2018 року між позивачем ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Ідея Банк») був укладений договір № Z06.00408.004168312, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кредит на поточні потреби в сумі 44800,00 грн., строком на 30 місяців. За користуванням Кредитом, згідно пункту 1.3 Кредитного договору Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 12,49% (Маржу Банку). Згідно п. 1.4 Кредитного договору, станом на день укладення Договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9.5% що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 21.99%. Позивач ОСОБА_2 зобов`язався повернути кредит разом з процентами згідно з умовами кредитного договору.

Згідно довідки-розрахунку за позивачем ОСОБА_2 рахується заборгованість, яка виникла станом на 03.07.2019 року в розмірі 81 798, 21 грн., яка складається:

-36757 (тридцять шість тисяч сімсот п`ятдесят сім) гривень 58 копійок - строковий основний борг;

-6902 (шість тисяч дев`ятсот дві) гривні 39 копійок - прострочений основний борг;

-6198 (шість тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 10 копійок - прострочені проценти;

-655 (шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 67 копійок - строкові проценти;

-1201(одна тисяча двісті одна) гривня 36 копійок - строкова плата за обслуговування кредиту;

-11223 (одинадцять тисяч двісті двадцять три) гривні 68 копійок - прострочена плата за обслуговування кредиту;

-18859 (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 43 копійки - пеня.

05 липня 2019 року відповідач направив ОСОБА_2 вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, що підтверджується поштовим відправленням № 7950101113640 та списком № 5 за формою 103 згрупованих поштових відправлень. Самого підтвердження про отримання вимоги позивачем, відповідачем суду не надано.

09 серпня 2019 року АТ «Ідея Банк» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. із заявою про вчинення виконавчого напису.

21 серпня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 7754, згідно якого з ОСОБА_2 пропоновано стягнути на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» невиплачені в строк грошові кошти за кредитним договором № Z06.00408.004168312 від 08 серпня 2018 року в розмірі 83698,21 грн. (вісімдесят три тисячі шістсот дев`яносто вісім грн. 21 коп.), що складаються з:

-36757 (тридцять шість тисяч сімсот п`ятдесят сім) гривень 58 копійок - строковий основний борг;

-6902 (шість тисяч дев`ятсот дві) гривні 39 копійок - прострочений основний борг;

-6198 (шість тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 10 копійок - прострочені проценти;

-655 (шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 67 копійок - строкові проценти;

-1201 (одна тисяча двісті одна) гривня 36 копійок - строкова плата за обслуговування кредиту;

-11223 (одинадцять тисяч двісті двадцять три) гривні 68 копійок - прострочена плата за обслуговування кредиту;

-18859 (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 43 копійки - пеня;

а також витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису нотаріусом в розмірі 1900,00 грн.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 09.12.2018 року по 03.07.2019 року.

19 вересня 2019 року постановою державного виконавця Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мойсою Ю.В. було відкрито виконавче провадження № 60067497 на підставі виконавчого напису нотаріуса від 20.08.2019 року, зареєстрованого за № 7754.

Як зазначалося вище, позивач заперечує суму заборгованості за кредитом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Положення статті 50 Закону "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Також судом враховується, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано па обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Під час розгляду справи, відповідачем не було надано суду в порушення положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, належних і допустимість доказів в обґрунтування того, що приватному нотаріусу були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором. Як і відсутні відомості, що сума заборгованості утворилась у зазначений у виконавчому написі період, при цьому судом враховано термін кредитування, та відповідний ліміт тіла кредиту, який передбачили сторони.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.

Таким чином, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню. Судом встановлено, що відповідачем, як кредитором, було подано до приватного нотаріуса в обґрунтування розміру заборгованості за кредитним договором розрахунок заборгованості, здійснений безпосередньо посадовою особою відповідача. Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував на тому, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не були враховані положення ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У п. 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Як встановлено матеріалами справи, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та/або здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними.

На підтвердження безспірності заборгованості, Акціонерне товариство «Ідея Банк» надало нотаріусу у засвідчених ним копіях: кредитний договір №Z06.00408.004168312 від 08 серпня 2018 року, довідку-розрахунок суми заборгованості за кредитним договором, виписку по рахунку, вимогу про усунення порушень, список відправлень вимог боржникам та установчі документи стягувача.

Між тим, суд вважає, що зазначені довідки-розрахунки не можуть бути документами, які б підтверджували безспірність заборгованості, оскільки з ними боржник не мав можливості ознайомитись у встановлений 30-денний строк. Таким чином, у нотаріуса не було підстав для висновку про погодження (не заперечення) боржником розміру нарахованої банком заборгованості.

Разом з тим, необхідно зазначити, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, за наявності всі необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку та за умови, що заявником подано заяву до нотаріуса про вчинення такого правочину в межах строку позовної давності.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999р. в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007р. в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011р. в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010р. в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994р. в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003р. в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008р. в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та MesropMovsesyan проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017р. №6-887цс17.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем і третьою особою не спростовано наведені у позові доводи щодо відсутності безспірності заборгованості при винесенні оскаржуваного виконавчого напису, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги представника позивача Каправчука Володимира ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович та Софіївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7754, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем від 20 серпня 2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості у сумі 83698,21 (вісімдесят три тисячі шістсот девяносто вісім) гривень 21 копійка.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Повний текст рішення виготовлено 21 липня 2020 року.

Суддя Д.А.Кащук