Рішення № 90549784, 22.07.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/1165/20

2/206/556/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

22.07.2020 року Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Румянцев О.П., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2020 року представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування свої вимог позивач зазначив те, що 05.12.2016 між банком та ОСОБА_1 було укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якої останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 9738,96 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана генеральна угода разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач зобов`язувався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Однак відповідач ОСОБА_1 в процесі користування кредитним рахунком, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим станом на 19.12.2019 має заборгованість – 39270,58 грн., що складається з 9605,84 грн. – заборгованість за кредитом; 3244,96 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 12679,59 грн. – заборгованість за пенею, 13740,19 грн. – штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди. Просить стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 39270,58 грн. та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

08 квітня 2020 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.48).

Представник позивача в позовній заяві зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом.

Від відповідача відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило, у зв`язку з чим суддя вважає можливим застосувати положення ст.280 ЦПК України та розглянути справу заочно.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1050 та ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 05.12.2016 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було підписано генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якої він отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку у розмірі 9738,96 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% на рік на суму залишку заборгованості (а.с.9).

Відповідач при підписанні генеральної угоди підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Також відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою банку. Однак вказані зобов`язання та вимоги закону відповідачем не виконані.

У відповідності до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В силу ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

З розрахунку заборгованості за генеральною угодою від 05.12.2016 між позивачем та відповідачем вбачається, що станом на 19.12.2019 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 39270,58 грн., яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту – 9605,84 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом – 3244,96 грн., нарахованої пені – 12679,59 грн., штрафу – 13740,19 грн. (а.с.7).

Враховуючи викладене, суддя вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та стягнути заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за відсотками нарахованими на кредит, штрафи та суму сплаченого судового збору з відповідача ОСОБА_1 .

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, то суддя приходить до висновку про необхідність відмовити в цій частині позовних вимог.

Як встановлено судом, позивачем за період з 05.12.2016 по 19.12.2019 нарахована відповідачу пеня за у розмірі 12679,19 грн.

Проте наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як пеню і штрафи, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання пеня і штрафи перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України, штраф та пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме правопорушення – свідчить про недотримання положень ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Даючи правову оцінку дослідженим судом доказам, суддя доходить висновку, що в дійсності у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті кредиту, оскільки відповідач не в повному обсязі виконав прийняті на себе відповідно до договору зобов`язання, у зв`язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими, а отже підлягають частковому задоволенню.

Отже, з урахуванням того, що відповідачу ОСОБА_1 за несвоєчасне виконання зобов`язання за заявою від 05.12.2016, було одночасно нараховано, як заборгованість за пенею у розмірі 12679,59 грн., так і штраф у розмірі 13740,19 грн. суддя вважає, що з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню: заборгованість за простроченим тілом кредиту – 9605,84 грн., заборгованість за відсотками – 3244,96 грн., штраф – 13740,19 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 14, 526, 527, 530, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.5-13, 34, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-283 ЦПК України, суддя -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за генеральною угодою від 05.12.2016 року в розмірі 26590,99 грн., що складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту – 9605,84 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 3244,96 грн., штраф – 13740,19 грн., а також судові витрати по справі в сумі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.П.Румянцев