Ухвала суду № 90544687, 22.07.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2-з/359/77/2020

Справа № 359/5493/20

УХВАЛА

Іменем України

22 липня 2020 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову –

ВСТАНОВИВ :

17 липня 2020 року до Бориспільського міськрайонного суду Київська область надійшла заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову, згідно якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 товариство «Природа», який належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_1 ); зустрічне забезпечення не застосовувати.

Заяву обґрунтовано тим, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» подано до Бориспільського міськрайонного суду Київської області позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа : Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна про визнання недійсним договору дарування житлового будинку. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 було достеменно відомо про наявність грошової заборгованості перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» в ході розгляду цивільної справи № 242/4382/15-ц ще з 2015 року і з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань він здійснив відчуження нерухомого майна, а саме : житлового будинку за АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 товариство « ОСОБА_3 », на свого батька ОСОБА_1 на підставі Договору дарування житлового будинку від 20.12.2016 року. Вважає, що такий правочин має бути визнано судом недійсним в силу ст.ст. 203, 215 та 234 ЦК України.

Позивач вважає, що для забезпечення виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області по даній справі, необхідним є вжиття судом заходів забезпечення позову, що гарантуватиме виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Накладення арешту на нерухоме майно є реальним способом забезпечення виконання судового рішення і захисту прав та інтересів позивача у даній справі. Зважаючи на те, що на спірному майну відсутні будь-які обмеження щодо його відчуження відповідачем, останній, без жодних перешкод, може його відчужити до ухвалення рішення у даній справі, що унеможливить поновлення прав та інтересів позивача у даній справі.

Отже, існує реальна потреба в застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , що забезпечить реальне виконання судового рішення по даній справі, оскільки у випадку відчуження майна відповідачем призведе до порушення прав та інтересів позивача та завдасть останньому значних матеріальних збитків за невиконання судового рішення по справі № 242/4382/15-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за рахунок спірного нерухомого майна.

Крім того, враховуючи що позовна заява має немайновий характер, просили не застосовувати зустрічне забезпечення.

Дана заява про забезпечення позову передана згідно журналу реєстрації вхідної кореспонденції суду на розгляд судді Яковлєвій Л.В. 20 липня 2020 року.

Згідно положень ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вказане, розгляд заяви в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України проводиться судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, мотиви і обґрунтування заяви, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст.149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (ч.ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно роз`яснень Пленум Верховного Суду України п.4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9від 22грудня 2006року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову заявником АТ «Райффайзен Банк Аваль» подано після подання позовної заяви до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа : Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко Інна Володимирівна про визнання недійсним договору дарування житлового будинку.

Провадження у вищевказаній цивільній справі на дату розгляду заяви про забезпечення позову не відкрито.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Крім того, відповідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. Разом з цим, заявником не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість ОСОБА_1 здійснити відчуження нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 товариство « ОСОБА_3 ».

З викладених у заяві про забезпечення позову обставин убачається, що між сторонами існує спір щодо майна, власником якої є ОСОБА_1 .

Враховуючи предмет і підстави позову, який позивач просить забезпечити, і вказаний ним захід забезпечення, суд не вбачає підстав для задоволення такої заяви. Вказаний захід забезпечення порушить змагальність і диспозитивність судового процесу.

Доводи заявника, викладені у заяві про забезпечення позову, підлягають оцінці судом під час розгляду цивільної справи по суті.

При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

Суд також не погоджується з доводами позивача про те, що в разі незастосування вказаного заходу забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду про визнання недійними договору дарування житлового будинку, оскільки рішення суду в даному випадку не передбачає його примусового виконання, а будь-яких позовних вимог щодо наслідків визнання недійсності правочинів щодо дарування спірного житлового будинку, рішення за яким би підлягало примусовому виконанню, позивач не заявив.

Враховуючи предмет і підстави позову, який позивач просить забезпечити, і вказаний ним захід забезпечення, суд не вбачає підстав для задоволення такої заяви.

Крім того, дослідивши заяву та додані до неї матеріали судом встановлено, що заявником, в порушення вимог ч. 3, 4 ст. 12, ст. 76, ч. 1 ст. 81, 83 ЦПК України, не надано жодних доказів, щодо наявності та підтвердження намірів відповідачів по відчуженню житлового будинку АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 товариство «Природа», який належить на праві власності ОСОБА_1 .

Доводи заявника про те, що вказаний житловий будинок буде відчужено власником / відповідачем, наразі є лише припущенням та не доведено належними і допустимими доказами. Разом з тим, згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також заявником не надано до заяви жодного доказу на підтвердження обставин щодо наявності судового спору у 2015 році та, відповідно, ухваленого за його наслідком судового рішення, за яким з ОСОБА_2 на користь банку підлягає стягненню заборгованість. Відповідно, неможливо встановити хронологію дій ОСОБА_2 у часі щодо відчуження даного житлового будинку і, відтак, намірів ухилення від виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує, що застосування заходу забезпечення позову є попередньою і запобіжною мірою і є обмеженням особи у правах ще до встановлення факту порушення, - тому такий захід може бути застосованим лише у виключних і дійсно необхідних випадках, - а такої необхідності позивачем не доведено. Крім того, застосування заходу забезпечення має бути співмірним і відповідним заявленим позовним вимогам, - проте така співмірність та відповідність так само судом не встановлена.

Також суд враховує, що метою застосування заходу забезпечення позову є забезпечення можливості виконання рішення про задоволення позову (саме того позову, який заявлений і який забезпечується), натомість забезпечення захисту прав позивача на майбутнє від інших можливих порушень не є метою застосування заходу забезпечення позову в порядку ст. 150 ЦПК України.

Таким чином, вказаний заявником захід забезпечення позову є невідповідним заявленим позовним вимогам, його застосування не є необхідним і не є недоцільним, а тому відсутні підстави для задоволення заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали суду.

За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав та ризиків, визначенихст.149 ЦПК України визначених і доведених для забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, 112, 76-81, 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України, п. 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», п.1 ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали суду невідкладно направити заявнику.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://bpm.ko.court.gov.ua/sud1005.

Суддя Яковлєва Л.В.