Ухвала суду № 90538285, 22.07.2020, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/128/20

Номер провадження 1-кп/194/60/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2020 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Соколової Ю.І.,

секретаря судового засідання – Коркіної Т.С.,

за участю: прокурора – Муха Я.І.,

захисника – Голіцина О.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 вересня 2019 року за № 12019040400000428 у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернівка Дніпропетровської області, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тернівського міського суду знаходиться на розгляді кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України.

З матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалами Тернівського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 продовжувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, останній раз строком до 29 липня 2020 року.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою до 60 днів, оскільки наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не відпали та продовжують мати місце. Крім того, стороною захисту не надано будь-яких додаткових доказів, які можуть підтвердити факт зменшення, або припинення існування відповідних ризиків. ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин в період іспитового строку, також відсутні міцні соціальні зв`язки, не працює, не має постійного самостійного джерела доходів, не одружений, на утриманні осіб не має, а тому може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, про що надав відповідне письмове клопотання.

Захисник обвинуваченого заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, надав клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт за фактичним місцем мешкання обвинуваченого, оскільки прокурором обґрунтовано клопотання формально, з порушеннями КПК України та Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, без доказів наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що сам по собі факт тяжкості злочину не може бути підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки це суперечить презумпції невинуватості. Також зазначив, що ОСОБА_1 до затримання проживав разом з жінкою без реєстрації шлюбу за своїм фактичним місцем проживання, має батьків, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків, від органів досудового слідства не переховувався, так як був затриманий за місцем фактичного проживання, жодного впливу на свідків не вчиняв, оскільки даних свідків він не знає, оскільки зі слів прокурора свідки є залегендованими, що свідчить про відсутність наміру переховування від суду та незаконного впливу на свідків.

В обґрунтування клопотання захисник надав суду акт про те, що цивільна дружина ОСОБА_2 , разом зі своєю дитиною мешкає за фактичним місцем проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , та довідку про те, що ОСОБА_2 працює та має стабільний дохід.

Крім того, захисник зазначив, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою, справа тривалий час перебуває на розгляді суду, та стороною обвинувачення не забезпечується явка до суду свідків обвинувачення.

ОСОБА_1 просив клопотання захисника задовольнити та змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Прокурор заперечував проти зміни запобіжного заходу обвинуваченому, посилаючись на те, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти спробам вчинити дії передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Заслухавши всіх учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Пунктом 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім, зокрема, законного арешту або затримання особи для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом, і відповідно до процедури, встановленої законом.

Запобіжний захід до ОСОБА_1 застосований рішенням суду, тобто у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно пункту 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, кого заарештовано має негайно постати перед судом і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України 25 грудня 2019 року, 26 грудня 2019 року йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Розгляд кримінального провадження проводиться судом тривалий час, зокрема, в зв`язку з неявками в судове засідання свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 КПК України від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017, зокрема, зазначено, згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").

Обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Однак, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у частині другій статті 29 Конституції України, згідно з якою "ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом".

За приписами частини 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Судом встановлено, що хоча особа і обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, проте, тривалий час ОСОБА_1 перебуває під вартою, має постійне місце проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , де проживав до затримання з цивільною дружиною ОСОБА_2 , яка продовжує зі своєю дитиною ОСОБА_5 , 2011 року народження там проживати.

Крім того, обвинувачений має батьків, які проживають у м. Тернівка, його цивільна дружина ОСОБА_2 працює та має офіційний стабільний дохід, що дозволяє суду дійти висновку про наявність міцних соціальний зв`язків обвинуваченого.

Щодо посилання прокурора на наявність ризику п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що такий ризик не доведений, оскільки свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за посиланням прокурора є залегендованими особами, анкетні дані яких змінені, а тому цей факт унеможливлює ОСОБА_1 вплинути на зазначених свідків.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, проте вони зменшились та зазначені ризики можливо мінімізувати за рахунок іншого, більш м`якого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування обвинуваченого шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло, цілодобово або в певний проміжок часу.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без задоволення, а клопотання захисника – адвоката Голіцина О.М. про зміну запобіжного заходу задовольнити та обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на обвинуваченого, передбачених ст. 194 КПК України обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 177, 181, 183, 331, 371-372 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою - відмовити.

Клопотання сторони захисту про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – задовольнити.

Обрати в кримінальному провадженні № 12019040400000428 від 11 вересня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, без застосування засобу електронного контролю, на строк до 18 вересня 2020 року включно.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 негайно з – під варти в залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки:

1. Прибувати до прокурора/суду за першою вимогою;

2. Не залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу прокурора/суду - цілодобово.

3. Повідомляти прокурора/суд про зміну місця свого мешкання.

4. Утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.

Ухвала суду діє до 23 години 59 хвилин 18 вересня 2020 року включно.

Виконання ухвали покласти на начальника Тернівського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.І. Соколова