Рішення № 90537349, 22.07.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1883/20

Справа №754/9663/19

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне рішення суду виготовлено 22.07.2020 року)

22 липня 2020 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В., секретар судового засідання: Раєвський П.А., справа № 754/9663/19

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» - позивач

ОСОБА_1 - відповідач 1

ОСОБА_2 - відповідач 2

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відповідач 3 і представниками якого є відповідачі: 1 та 2

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відповідач 4 і представниками якого є відповідачі: 1 та 2

Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - третя особа 1

Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - третя особа 2

Вимоги позивача: усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення

Васильчиков І.В. - адвокат позивача

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом вимоги якого уточнювались і посилаючись на порушення свого права власності просив про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні адвокат позивача позов підтримав і не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності відповідачів і третіх осіб.

Відповідачі та треті особи в судове засідання не з`явились і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надали, хоча про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялись належним чином, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями, зворотними судовими повідомленнями з розписками про отримання цих судових повідомлень та розписками.

Від відповідача 2 до суду найшов відзив на позов з проханням відмовити в задоволенні позовних вимог.

З урахуванням положень ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності відповідачів і третіх осіб.

Вислухавши адвоката позивача, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 26.04.2017 року здійснено реєстрацію права власності позивача на АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки і кредитного договору та прийняття предмету іпотеки у свою власність.

Відповідачі мешкають в належній позивачу на праві власності АДРЕСА_1 .

Відповідачі: 1 та 2 є батьками відповідачів: 3 та 4, що підтверджується свідоцтвами про народження відповідачів: 3 та 4.

Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року № 898-ІV, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 22.06.2016 року № 6-197цс16, за змістом статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Частиною першою статті 40 Закону «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення. Частина третя цієї статті регулює порядок виселення громадян. Прикінцевими положеннями Закону «Про іпотеку», який набрав чинності з 1 січня 2004 року, внесено зміни до ЖК УРСР, зокрема, текст статті 109 викладено у нові редакції. За змістом частини другої статті 40 Закону «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК УРСР. За змістом цих норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Саме до цього зводиться висновки Верховного Суду України щодо застосування статті 109 ЖК УРСР та положень статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку», викладені у постановах від 21 жовтня та 16 грудня 2015 року, який згідно зі статтею 3607 ЦПК України є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 26.04.2017 року здійснено реєстрацію права власності позивача на АДРЕСА_2 .

На час вирішення даного спору право власності позивача на АДРЕСА_1 недійсним чи незаконним у передбаченому Законом порядку не визнавалось.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, 1. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На час вирішення даного спору відповідачі не є власниками спірного житла, а тому, посилання у відзиві на порушення законодавства про захист права власності відповідачів є безпідставним.

Безпідставним є і доводи у відзиві про незаконність позбавлення відповідачів житла, оскільки позивач у позові не заявляє вимоги про виселення без надання іншого житла і надає відповідачам інше житло.

Розпорядженням своїм власним майном це виключне прав позивача, як власника.

Відповідно до вказівок Європейського суду з прав людини, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі Проніна проти України).

Будь-яких конкретних правових доказів для обмеження права власності позивача на спірну квартиру, відповідачі суду не надали і судом таких доказів не здобуто.

За таких обставин, позов задовольняється.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесені ним судові витрати по справі, позивач просив покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов.

Усунути перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: суду не повідомлено), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: суду не повідомлено) за адресою: АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 4, ЄДРПОУ: 14282829): 960,5 грн. - судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 4, ЄДРПОУ: 14282829): 960,5 грн. - судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: