Постанова № 90535498, 22.07.2020, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 491/413/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2020 року м. Ананьїв

Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков Олег Олександрович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 .Ананьїв 2 дільниця Ананьївського району Одеської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 21 березня 2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_2 , тимчасово не працюючого, протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що 11 травня 2020 року близько 00 годин 15 хвилин в місті Ананьїв Одеської області громадянин ОСОБА_1 здійснював рух вулиці «Соборній» керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ DAEWOO» з номерним знаком « НОМЕР_3 », маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння, такі як: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, при цьому від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

За вказаним фактом працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення від 11 травня 2020 року серії БД №399363 за ч.1 ст.130 КУпАП.

22 липня 2020 року ОСОБА_1 з`явився за викликом до суду та йому було вручено пам`ятку про його права та обов`язки, передбачені Конституцією України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

При цьому, в судовому засіданні з розгляду справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення визнав, зазначивши, що дійсно в ніч з 10 на 11 травня 2020 року він з знайомими вживав алкогольні напої, після чого сів за кермо автомобіля марки «ЗАЗ DAEWOO» з номерним знаком « НОМЕР_3 » та поїхав до центру міста Ананьїв Одеської області. Також, ОСОБА_1 зазначив, що він усвідомлює протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, у скоєному розкаюється.

Також, ОСОБА_1 надав суду письмову заяву (а.с.27) в якій зазначив, що свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, він визнає. При цьому, просить суд не позбавляти його права керувати транспортними засобами, оскільки це є його єдиним заробітком.

Суд з урахуванням останніх змін в законодавстві вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до пункту 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року №2617-VIII (далі – Закон №2617-VIII) зазначений закон набрав чинність.

Законом №2617-VIII внесено зміни до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України.

Зокрема, підпунктом 4 пункту 1 Розділу І Закону №2617-VIII частину 1 статті 130 КУпАП було викладено в наступній редакції «Стаття 130. Керування суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного до трьох років».

З наведеного вбачається, що законодавцем було усунено адміністративну відповідальність за «Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Зазначене відповідно до пункту 6 частини 1 статті 247 КУпАП виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення та у зв`язку зі скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність, що тягне за собою закриття у справі про адміністративне правопорушення.

Водночас, частиною 1 статті 8 КУпАП визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Частиною 2 статті 8 КУпАП визначено, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

З наведеного вбачається, що законодавець пов`язує дію обставини, передбачені п.6 ч.1 ст.247 КУпАП не з усуненням норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає відповідальність, а усунення юридичної відповідальності за певне діяння в цілому.

При цьому, підпунктом 171 пункту 2 розділу І Закону №2617-VIII Кримінальний кодекс України доповнено статтею 286-1 «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» наступного змісту «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування - караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років».

З наведеного вбачається, що законодавцем при прийнятті Закону №2617-VIII не усунуто відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а посилено її, шляхом перенесення відповідної норми з статті 130 КУпАП до статті 286-1 КК України, а також посилення покарання за діяння передбачені зазначеними нормами.

Як зазначалося вище, частиною 1 статті 8 КУпАП визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Частиною 2 статті 8 КУпАП визначено, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Зазначене відповідає положенням статті 58 Конституції України, якою визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З наведеного вбачається, що особа, яка керувала транспортними засобами або суднами, перебуваючи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, підлягає відповідальності до 1 липня 2020 року підлягає відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки на момент вчинення зазначеного діяння воно визнавалося правопорушенням, та на даний час карність цього діяння не усунена, а більш обтяжена, шляхом перенесення норми з КУпАП до КК України.

При цьому, суд оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, окрім його власних пояснень наданих в судовому засіданні, підтверджується зібраними у справі доказами.

У відповідності до положень ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 11 травня 2020 року серії БД №39963 (а.с.4) вбачається, що 11 травня 2020 року близько 00 годин 15 хвилин в місті Ананьїв Одеської області громадянин ОСОБА_1 здійснював рух по вулиці «Соборній» керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ DAEWOO» з номерним знаком « НОМЕР_3 », маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння, такі як: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, при цьому від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився в присутності двох свідків.

Протокол містить підписи свідків: ОСОБА_3 , мешканця АДРЕСА_1 .Ананьїв Другий 3-тя дільниця Ананьївського району Одеської області, та ОСОБА_4 , мешканця с.Ананьїв Другий Ананьївського району Одеської області, а також відомості про те, що ОСОБА_1 від пояснень та підписання протоколу відмовився.

Протокол про адміністративне правопорушення скріплений підписом співробітника поліції, який його склав.

Факт здійснення 11 травня 2020 року близько 00 годин 15 хвилин ОСОБА_1 керування транспортним засобом марки «ЗАЗ DAEWOO» з номерним знаком « НОМЕР_3 » по вулиці «Соборній» міста Ананьїв Одеської області, а також його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, було окрім відомостей що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджено поясненнями ОСОБА_1 , наданими ним у судовому засіданні.

Крім того, факт здійснення 11 травня 2020 року близько 00 годин 15 хвилин ОСОБА_1 керування транспортним засобом марки «ЗАЗ DAEWOO» з номерним знаком « НОМЕР_3 » по вулиці «Соборній» міста Ананьїв Одеської області, також підтверджується доданою до протоколу про адміністративне правопорушення копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №442332 від 11 травня 2020 року (а.с.5), з якої вбачається що ОСОБА_1 в зазначений день та час по вул.Соборній міста Ананьїв Одеської області транспортним засобом марки «ЗАЗ DAEWOO» з номерним знаком « НОМЕР_3 », в якого не працювала права фара в темну пору доби.

З наведеного вбачається, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП оскільки з доданого до матеріалів справи ІІПС МВС України «Армор» вбачається, що протягом року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП не притягувався.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Правопорушення, за вчинення якого притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 входить до Глави 10 «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку» у зв`язку з чим, при прийнятті рішення суд не бере до уваги особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст.40-1 КпАП України, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року встановлено у розмірі 2102 гривні.

З наведеного вбачається, що у 2020 році у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути стягнено судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок (2102 гривні * 0,2 = 420,4 гривні).

Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено накладення особу, винну у вчиненні правопорушення, адміністративного стягнення у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1.10 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, визначено, що водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

При цьому, з матеріалів справи вбачається,що 11 травня 2020 року ОСОБА_1 , здійснюючи керування транспортним засобом марки «ЗАЗ DAEWOO» з номерним знаком « НОМЕР_3 », мав при собі посвідчення водія серії НОМЕР_4 видане 16 серпня 2003 року.

З наведеного вбачається, що в даному випадку ОСОБА_1 підпадає під визначення водія в розумінні пункту 1.10 «Правил дорожнього руху».

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що на громадянина ОСОБА_1 має бути накладено стягнення в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Зазначене узгоджується, з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому зазначено, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 130, 221, 283, 284 КпАП України,-

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 .Ананьїв 2 дільниця Ананьївського району Одеської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 21 березня 2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_2 , тимчасово не працюючого, винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Реквізити для сплати штрафу: Розрахунковий рахунок: UA318999980313060106000015022; Код класифікації доходів бюджету: 21081100; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку (МФО): 899998; Отримувач: УК в Анан.р-ні/Анан.р-н/21081100; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37880348.

Роз`яснити, що відповідно до положень ст.ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня отримання копії постанови, а у разі її оскарження не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у строк, зазначений вище, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір призначеного штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420 гривень 40 копійок.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: УК в Анан.р-ні/Анан.р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37880348; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA428999980313151206000015022; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Ананьївський районний суд Одеської області (назва суду, де розглядається справа).

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя: О.О.Желясков

Постанова вступає в законну силу „___” __ 20__ року та може бути пред`явлена до виконання протягом 3-х місяців „___” ____ 20__ року.