Рішення № 90531476, 10.03.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21687/19

Провадження № 2/752/3024/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10.03.2020 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Боріс», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2019 року позивач, в особі свого представника, звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути на його користь страхове відшкодування в розмірі 60679,24 грн. та судовий збір.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 15.04.2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому автомобіля марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля марки «Toyota» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний йому транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.05.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100000,00 грн., франшиза - 0 грн. Страхувальником за полісом є ТОВ «Боріс».

Відповідно до звіту про оцінку вартості збитків № 170417 від 27.04.2019 року вартість відновлювального ремонту складає 86619,07 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 30456,59 грн. Позивачем було отримано лист від ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» згідно з яким, центром врегулювання збитків прийнято рішення про відшкодування в розмірі 25782,99 грн., які були отримані позивачем. Однак на момент прийняття такого рішення центром врегулювання збитків ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», позивачем вже були закуплені запасні частини для автомобіля на загальну суму 77310,00 грн., а також проведено заміну пошкоджених частин автомобіля на придбані нові.

Згідно із ремонтною калькуляцією вартість ремонту автомобіля позивача становить 86283,00 грн. Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідача різницю між реальними збитками та отриманим страховим відшкодуванням, що становить 60679,24 грн.

Ухвалою від 18.10.2019 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без виклику сторін.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач надав до суду заперечення по справі, в якому зазначено, що вважають позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. На обґрунтування своєї позиції вказав, що надана позивачем в якості доказу копія товарного чеку № 04217 від 22.04.2017 року не містить відповідних обов`язкових реквізитів, тобто розрахунковий документ складено без дотримання вимог чинного законодавства, то даний товарний чек не є належним та допустимим доказом на підтвердження здійснення розрахункової операції ПП «Автотовари» та оплати товару позивачем. Також відповідач вважає неналежним доказом підтвердження понесених позивачем витрат на ремонтні роботи копію акту виконаних робіт № 420 від 05.05.2017 року, оскільки цей акт не є безумовним та належним доказом у підтвердженні факту здійснення господарської операції та оплати витрат позивачем. Також зазначили, що висновок № 17-03/12 від 06.06.2017 року не може бути належним доказом, оскільки дослідження було виконано з порушенням норм чинного законодавства.

Статтею 13 ЦПК України, визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.04.2017 року о 16 год. 40 хв. В м. Києві на вул. Столичне шосе, 10 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачу автомобіля, а саме водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Toyota» державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Боріс», рухаючись заднім ходом не впевнився в безпеці маневру, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить позивачу - ОСОБА_1 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.05.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як зазначено в даній постанові суду, ОСОБА_2 працює водієм в ТОВ «Боріс» та керував автомобілем, відповідно перебуваючи в трудових відносинах. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, автомобіль «Toyota» державний номерний знак НОМЕР_2 належить ТОВ «Боріс».

Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, наявність вини в діях відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди встановлена і не підлягає доказуванню.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» відповідно до Полісу ОСЦПВВНТЗ № НОМЕР_3 . Страхувальником за даним полісом є ТОВ «Боріс» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100000,00 грн.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу № 170418 від 27.04.2019 року проведеного ФОП « ОСОБА_3 » на замовлення Асистуючої компанії ТОВ «СОС Сервіс Україна», що діє від імені ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» вартість відновлювального ремонту складає 86619,07 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали пофарбування), вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 30456,59 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали пофарбування).

Позивачем було отримано лист від ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» від 25.05.2017 року вих. № 4593-31, згідно з яким, центром врегулювання збитків прийнято рішення про відшкодування в розмірі 25782,99 грн., які були отримані позивачем відповідно до заяви на видачу готівки від 01.06.2019 року.

Однак, на момент прийняття такого рішення центром врегулювання збитків ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 вже були закуплені запасні частини для автомобіля «Volkswagen» відповідно до товарного чека № 04217 від 22.04.2017 року на загальну суму 77310,00 грн., а також проведено заміну пошкоджених частин автомобіля на придбані нові, що підтверджується актом виконаних робіт № 420 від 05.05.2017 року.

Не погоджуючись з такою сумою відшкодування та висновками звіту, проведеного ФОП « ОСОБА_3 » на замовлення Асистуючої компанії ТОВ «СОС Сервіс Україна», що діє від імені ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», ОСОБА_1 було замовлено Приватному підприємству «Пліч-Опліч» звіт № 11/40 про визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, відповідно до висновку якого за № 17-03/12 від 06.06.2017 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту становить 52921,58 грн.

19.06.2017 року позивачем було направлено заяву про перегляд рішення Центром врегулювання збитків ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» по справі № 45447 щодо пошкодження 15.04.2017 року автомобіля «Volkswagen», враховуючи проведений на його замовлення незалежний висновок. Проте листом від 10.07.2017 року вих. № 5754-31 - рішення залишено без змін.

Відповідно до ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки», передбачено, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки» при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України.

За приписами статті 1192 ЦК України, розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 9.5 та 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», пп. 7 п. 3 та пп. П. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 року № 1070, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, постановила: п. 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 року № 566, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.08.2010 року за № 689/17984, викладено в такій редакції: «установити розміри страхових сум за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинного цим розпорядженням: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмір 100000 грн на одного потерпілого; за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 20000 грн. на одного потерпілого».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Виходячи з правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 вбачається, що при розгляді справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право аби вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі ст.ст. 3 і 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 ЗУ «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Зазначене також узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в Постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18066/15.

Також, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 Постанови від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Згідно із ремонтною калькуляцією вартість ремонту автомобіля позивача становить 86283,00 грн.

Таким чином вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_2 , перевищує визначений розмір страхового відшкодування, а тому суд вважає, що стягненню на користь позивача підлягає різниця між реальними збитками (вартістю відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу) та отриманим страховим відшкодуванням, що становить 60679,24 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Боріс», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код: 20033533) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) суму страхового відшкодування в розмірі 60679 грн. (шістдесят тисяч шістсот сімдесят дев`ять) гривень 24 копійки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код: 20033533) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір у справі в сумі 768 грн. (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.Ю. Мазур