Вирок № 90530845, 22.07.2020, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа №636/987/17

Провадження №1-кп /636/114\20

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2020 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дьоміної О.П.

за участю прокурора Романова Р.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Мазницького М.М.

потерпілого ОСОБА_2

при секретарі Шиловій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві об`єднані кримінальні провадження, внесені в ЄРДР за №12018220440001420 від 05.10.2018 року та за №12020220440000350 від 28.03.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мосьпанове Чугуївського району Харківської області, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, неодруженого, такого, що офіційно не працює, раніше судимого за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 14.11.2016 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 125 ч. 1 та ст. 185 ч. 3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

1. 02.10.2018 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_1 перебував у автомобілі «RENO», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився поблизу будинку №12 по вул. Жарівській в с. Мосьпанове Чугуївського району Харківської області, де у нього на грунті раптово виниклих неприязнених відносин виник конфлікт з раніше йому знайомим ОСОБА_2 , під час якого у ОСОБА_1 виник злочинний намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . Так, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, протиправно, перебуваючи на передньому пасажирському сидінні вказаного транспортного засобу, наніс ОСОБА_2 , який сидів на водійському сидінні автомобіля, один удар кулаком правої руки в область правого ока, після чого, притискаючи потерпілого лівою рукою в область правого плеча, наніс другий удар кулаком правої руки в область носа ОСОБА_2 , після цього обвинувачений заподіяв потерпілому третій удар кулаком правої руки в область скули праворуч, четвертий та п`ятий удари кулаком правої руки в область лівого ока, шостий удар наніс кулаком правої руки в область нижньої губи, сьомий та восьмий удари кулаком правої руки в область скроні праворуч.

В результаті обвинувачений заподіяв потерпілому ОСОБА_2 згідно висновку судово-медичної експертизи за №12-14-175-Ч\18 від 19.10.2018 року тілесні ушкодження у вигляді: синців на обличчі, що утворилися від ударної дії тупих твердих предметів; саден на обличчі, які утворилися від ковзаючої дії тупих твердих предметів; саден на передній поверхні грудної клітини, які утворилися від ковзаючої дії тупих твердих предметів. Не виключено, що вказані ушкодження могли утворитися за механізмом та у термін 02.10.2018 року, вказані обстежуваним. За ступенем тяжкості вказані тілесні ушкодження кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров`я як легкі тілесні ушкодження.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 125 ч. 1 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Санкцією частини 1 статті 125 КК України передбачено застосування до винної особи покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

З наведеного вбачається, що одне з кримінальних правопорушень у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 є кримінальним проступком, відповідно до положень ч.2 ст.12 КК України.

Підпунктом 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2617-VIII визначено, що з дня набрання чинності цим Законом у кримінальних провадженнях про злочини, які визначено як кримінальні проступки, що на день набрання чинності цим Законом призначені до судового розгляду чи перебувають на його розгляді, судовий розгляд здійснюється судом на загальних підставах з урахуванням вимог статей 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України.

2. Крім того, 27.03.2020 року приблизно о 01 годині 00 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_1 , маючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом наживи, з метою незаконного збагачення за рахунок інших осіб, впевнившись, що його дії залишаться непоміченими потерпілим та іншими особами, діючи умисно і повторно, через паркан проник на територію домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 . Так, перебуваючи у дворі вказаного домоволодіння, ОСОБА_1 через незачинені на запираючий пристрій двері, проник всередину літньої кухні, звідки таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_4 бензопилу ланцюгову марки «WERK», відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи за №1282\20 від 06.04.2020 року, вартість якої складає 880,88 гривень, а також дриль, що не представляє для потерпілої матеріальної цінності. Після цього обвинувачений через незачинені на запираючий пристрій двері проник до сараю, що розташований за вищевказаною адресою, звідки таємно викрав циркулярну дискову пилу моделі « BEST ПД-190-2200», відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи за №1282\20 від 06.04.2020 року, вартістю 927,85 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, обернувши викрадене майно на свою користь та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 185 ч. 3 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

Від потерпілої ОСОБА_4 до суду надійшла заява, в якій вона просила суд розглянути справу за її відсутності. Суд, відповідно до ст. 325 КПК України, заслухавши думку учасників судового провадження, прийшов до висновку щодо можливості за відсутності потерпілої ОСОБА_4 з`ясувати всі обставини під час судового розгляду і вирішив провести судовий розгляд без неї.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в інкримінованих йому кримінальних злочинах визнав повністю та щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, зазначивши час, місце, спосіб їх вчинення. Зокрема пояснив, що дійсно 02.10.2018 року під час сварки, що виникла на грунті неприязнених відносин, спричинив потерпілому ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, а 27.03.2020 року через паркан проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2 та перебуваючи вже у дворі, проник до літньої кухні, звідки викрав бензопилу, а потім з сараю викрав циркулярну пилу, після чого з місця вчинення правопорушення зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.

Потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що 02.10.2018 року він побачив обвинуваченого в машині, за кермом якої був ОСОБА_5 , зупинив їх та присів на місце свідка і спитав у ОСОБА_1 коли той поверне йому борг, потім відвернувся, що б викинути цигарку і в цей момент обвинувачений на нього накинувся та став бити кулаком правої руки по обличчю, наніс приблизно 5 ударів, при цьому потерпілий намагався захиститися та давив обвинуваченому на очі. ОСОБА_5 вимагав припинити сварку. Через деякий час ОСОБА_1 відпустив потерпілого та він вийшов з машини, а обвинувачений зі свідком поїхали по своїм справам.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що восени 2018 року він разом з обвинуваченим їхали на автомобілі, за кермом перебував свідок. Так, їх зупинив потерпілий ОСОБА_2 , свідок вийшов з машини та пересів на заднє сидіння, а на його місце сів потерпілий. Зі слів ОСОБА_1 ОСОБА_2 був йому винен гроші. Потерпілий під час бесіди з обвинуваченим схватив останнього за мастерку та натягнув капюшон на голову, а ОСОБА_1 відбивався. Свідок бачив як обвинувачений наніс потерпілому приблизно два удари, при цьому свідок намагався їх розтягнути та припинити сварку. Потім і у потерпілого і у обвинуваченого свідок бачив кров на обличчі.

Згідно висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи за №65-Ч/18 від 03.10.2018 року у потерпілого ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження: синці на обличчі (5), садна: на обличчі (1), на передній поверхні грудної клітини (1), які утворилися - синці від ударної дії тупих твердих предметів, садна від ковзаючої дії тупих твердих предметів. Не виключається, що вказані ушкодження могли утворитися по механізму і в час 0 02.10.2018 року, вказані обстежуваним. За ступенем тяжкості: синці, садна кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров`я, як легкі тілесні ушкодження.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 12.10.2018 року за участю потерпілого ОСОБА_2 підтведжується час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту висновка експерта від 19.10.2018 року за №12-14-175-Ч/18 слідує, що у потерпілого ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження: синці на обличчі (5), садна: на обличчі (1), на передній поверхні грудної клітини (1), що утворилися - синці від ударної дії тупих твердих предметів, садна від ковзаючої дії тупих твердих предметів. Не виключається, що вказані ушкодження могли утворитися по механізму і в час - 02.10.2018 року, вказані обстежуваним. За ступенем тяжкості: синці, садна кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров`я, як легкі тілесні ушкодження (менше 6 діб).Зазначені тілесні ушкодження не могли утворитися при падінні з висоти власного зросту на рівну поверхню.

Протоколом ОМП від 28.03.2020 року підтвержується факт огляду території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Протоколами пред`явлення предмету для впізнання за фотознімками від 06.04.2020 року підтверджується факт пред`явлення потерпілій ОСОБА_4 циркулярних пил та бензопил, серед яких остання за кольором, формою та конструкцією впізнала пилу та бензопилу, які 27.03.2020 року були викрадені з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Протоколом ОМП від 31.03.2020 року підтверджується факт огляду ділянки місцевості, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_6 добровільно видав співробітникам поліції циркулярну пилу, яку придбав 27.03.2020 року у ОСОБА_1 ..

Протоколом ОМП від 31.03.2020 року підтверджується факт огляду ділянки місцевості, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_7 добровільно видав співробітникам поліції бензопилу, яку 27.03.2020 року придбав у ОСОБА_1 .

Протоколами огляду та визнання речовими доказами від 31.03.2020 року бензопила ланцюгова марки «WERK» моделі «WS -4500М», синього кольору в справному стані без пошкоджень та циркулярна дискова пила моделі « ВEST ПД-190-2200» червоно-сірого кольору, з рукояткою чорного кольору на якій є напис «230В, 50Гц, 2200Вт, 5300 об/м, діаметром пильного диску 190 мм» в справному стані без пошкоджень - оглянути та визнані речовими доказами в кримінальному провадженні за №12020220440000350 від 28.03.2020 року та передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4 .

Згідно звіту про фактичні затрати на проведення судово-товарознавчої експертизи за №1282/20 від 07.04.2020 року вартість виконаних робіт складає 320 грн.

Зі змісту висновку експерта за №1282/20 від 07.04.2020 року слідує, що ринкова вартість станом на 28.03.2020 року з урахуванням зносу циркулярної пили моделі « ВEST ПД-190-2200» червоно-сірого кольору, з рукояткою чорного кольору на якій є напис «230В, 50Гц, 2200Вт, 5300 об/м, діаметром пильного диску 190 мм» в справному стані без пошкоджень становила 927,85 грн.; бензопили ланцюгової марки «WERK» моделі «WS -4500М», синього кольору в справному стані без пошкоджень становила 880,88 грн., загальна вартість об`єктів дослідження становить 1808,73 грн.

Згідно протоколу пред`явлення для впізнання від 09.04.2020 року свідок ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_1 , як особу, яка продала йому 27.03.2020 року циркулярну пилу.

Згідно протоколу пред`явлення для впізнання від 09.04.2020 року свідок ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_1 , як особу, яка продала йому 27.03.2020 року бензопилу.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 29.04.2020 року за участю ОСОБА_1 підтверджується час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України.

Із роз`яснень, викладених в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», вбачається, що визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Таким чином, оцінюючи досліджені судом докази за обома епізодами, що інкримінуються обвинуваченому, суд приходить висновку, що всі вони належні, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у цих кримінальних провадженнях; допустимі, тому що отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, крім того в сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях доведена в повному обсязі і знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати:

- по першому епізоду за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження;

- по другому епізоду - за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно.

Судом достовірно встановлено, що обвинувачений 02.10.2018 року під час сварки з потерпілим ОСОБА_2 умисно спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, а 27.03.2020 року через паркан проник до домоволодіння АДРЕСА_2 та таємно викрав з літньої кухні і сараю, належні потерпілій ОСОБА_4 ланцюгову бензопилу та циркулярну дискову пилу.

Зазначене об`єктивно підтверджується показами потерпілого та свідка, протоколами огляду місця події, огляду предметів, протоколом проведення слідчого експерименту, висновками судових експертиз та іншими доказами, що містяться в матеріалах справи та були досліджені судом під час розгляду справи.

Суд не бачить підстав для іншої кваліфікації, оскільки вона повністю підтверджується зібраними доказами, не вірити яким у суду не має підстав, а тому ОСОБА_1 повинен нести кримінальну відповідальність за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, оцінюючи докази по кримінальному провадженню на відповідність їх вимогам КПК України, судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» - доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

З урахуванням викладеного, розглянувши об`єднані кримінальні провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду цих кримінальних проваджень.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття. Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Матеріали кримінального провадження свідчать, що ОСОБА_1 до цього вже неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має судимість, вчинив зазначені кримінальні правопорушення під час іспитового строку. Разом з цим обвинувачений визнав вину у скоєному в повному обсязі, щиро кається, шкодує, що так сталося та готовий понести покарання за скоєне, як під час досудового розслідування так і в суді давав правдиві покази. Таким чином суд приходить до висновку, що обвинувачений зробив для себе висновки і вживає для цього певні заходи.

При цьому слід мати на увазі, що розкаяння передбачає окрім визнання особою факту вчинення злочинних протиправних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Визнання вини ОСОБА_1 як під час досудового розслідування так і в суді на думку суду є свідченням його щирого каяття, так як на протязі тривалого часу та станом на момент розгляду справи в суді він повністю визнавав і визнає свою причасність до заподіяння потерпілому ОСОБА_2 умисного легкого тілесного ушкодження та до таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_4 , вчиненого повторно і поєднаного з проникненням до житла, давав правдиві та щирі покази як під час досудового розслідування так і в суді.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст. ст. 65 та 68 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком та тяжким кримінальним правопорушенням, обставину, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він неодружений, утриманців не має, має постійне місце проживання за яким характеризується посередньо, офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, вчинив зазначені кримінальні правопорушення під час іспитового строку, а тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 125 та ч. 3 ст. 185 КК України у межах санкцій частин цих статей.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Таким чином суд, врахувавши дані про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, також кількість кримінальних правопорушень, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання окремо за кожне кримінальне правопорушення, а потім остаточно визначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Стаття 71 КК України передбачає, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Частина 4 вказаної статті зазначає, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Крім того, згідно з п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» - за сукупністю вироків покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин. При застосуванні правил ст. 71 КК України необхідно враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Враховуючи, що обвинувачений на підставі вироку Чугуївського міського суду Харківської області від 14.11.2016 року вже засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі та відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, за умови, що він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України та протягом невідбутої частини покарання за вироком суду від 14.11.2016 року вчинив нові кримінальні правопорушення, суд застосовує правила, передбачені ст. 71 КК України та до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Таким чином, враховуючи вище приведене, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, згідно якої особі, що скоїла злочин повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає, що обвинуваченому необхідно обрати остаточне покарання із застосуванням ст. ст. 70, 71 та 72 КК України у виді позбавлення волі, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Ухвалою слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 21.03.2017 року відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19.05.2017 року із визначенням суми застави в розмірі 80 000 грн., який потім було неодноразово продовжено, так, відповідно до ухвал Чугуївського міського суду Харківської області від 18.05.2017 року - до 17.07.2017 року, від 13.07.2017 року до 11.09.2017 року, від 03.08.2017 року до 01.10.2017 рік, від 28.09.2017 року до 26.11.2017 рік, від 22.11.2017 року до 20.01.2018 року, від 16.01.2018 року до 16.03.2018 року, від 14.03.2018 року до 12.05.2018 року, від 17.04.2018 року до 14.06.2018 рік, від 06.06.2018 року до 04.08.2018 року, від 27.07.2018 року до 24.09.2018 року.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 05.09.2018 року обвинуваченому ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та він був звільнений з-під варти в зали суду в цей же день.

Крім того ухвалою слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 22.04.2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який потім був продовжений ухвалою суду від 15.06.2020 року по 13.08.2020 рік включно, із застосуванням застави в розмірі 42040 грн. У зв`язку з призначенням обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, суд вважає за необхідне продовжити йому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону України від 26.11.2015 № 838-VІІІ, суд вважає необхідним зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 21.03.2017 року по 05.09.2018 року у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дня позбавлення волі. Що повністю узгоджується з положеннями ст. ст. 4, 5 КК України, а також правовими позиціями Верховного Суду з цього питання, які наведені зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі за №663/537/17, провадження за №13-31кс18.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд вважає за необхідне визначити відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Таким чином, суд, керуючись ст. 368 КПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави за проведення судово-товарознавчої експертизи за №1282/20 від 07.04.2020 року - 320 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 374-376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 125 КК України - 200 годин громадських робіт;

за ч. 3 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання ОСОБА_1 у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, приєднати частково до призначеного покарання за цим вироком, невідбуту частину покарання за попереднім вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 14.11.2016 року у виді 2 місяців позбавлення волі, остаточно призначивши покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу, обраного 22.04.2020 року відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили із визначенням суми застави в розмірі 42040 грн.

Строк відбуття призначеного цим вироком ОСОБА_1 покарання обчислювати з моменту обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 22.04.2020 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону України від 26.11.2015 № 838-VІІІ, зарахувати ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 21.03.2017 року по 05.09.2018 рік, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 користь держави за проведення судово-товарознавчої експертизи за №1282/20 від 07.04.2020 року - 320 грн.

Речові докази по кримінальному провадженню: бензопила ланцюгова марки «WERK» моделі «WS -4500М», синього кольору в справному стані без пошкоджень та циркулярна дискова пила моделі « ВEST ПД-190-2200» червоно-сірого кольору, з рукояткою чорного кольору на якій є напис «230В, 50Гц, 2200Вт, 5300 об/м, діаметром пильного диску 190 мм» в справному стані без пошкоджень, що передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4 - залишити в розпорядженні останньої.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Головуюча: