Рішення № 90521286, 10.07.2020, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3790/19

Провадження № 2/209/227/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

за участі секретаря Кулік О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача - Лебедєва О.І. та адвоката Швець М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукро Плюс» про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукро Плюс» на його користь заборгованість по заробітній платі і компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3072,10 грн., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення рішення.

10 липня 2020 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, де зазначив новий розрахунок вимог за позовом станом на 10 липня 2020 року та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2113,80 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення в розмірі 44993,25 грн.

На обґрунтування позову зазначив, що з 03 січня 2018 року по 15 серпня 2019 року він знаходився у трудових відносинах з ТОВ «Лукро Плюс», працював на посаді провідного юрисконсульта. 02 січня 2018 року керівником було видано наказ (розпорядження) № 17-к про прийняття його на роботу та зроблено запис в його трудовій книжці, яка була передана відповідачу, як роботодавцю. Проте, після звільнення не було здійснено повний запис про його звільнення з займаної посади. У трудовій книжці було зазначено лише підставу звільнення, номер, дату наказу, поставлена печатка, але відсутній підпис керівника товариства, який відмовився поставити свій підпис, при тому, що трудову книжку він отримав лише 04 вересня 2019 року. З посади він був звільнений за згодою сторін, про що свідчить копія заяви про звільнення від 14 серпня 2019 року, погоджена керівником товариства, та запис у трудовій книжці. Однак, в день звільнення 15 серпня 2019 року відповідач письмово не повідомив його про нараховані йому грошові суми при звільненні із зазначенням усіх можливих нарахувань та не здійснив виплату належних до виплати коштів в повному обсязі, що є грубим порушенням ст. 116 КЗпП України, при тому що остаточний розрахунок повинний був бути здійснений в день звільнення 15 серпня 2019 року. Згідно штатного розкладу на 2019 рік його оклад становив 4300,00 грн., в серпні 2019 року 21 робочий день, а він фактично відпрацював у серпні 2019 року 9 робочих днів, і відповідач повинний був виплати йому при звільненні заробітну плату за серпень 2019 року в розмірі 1842,85 грн., згідно такого розрахунку: 4300 грн. / 21 робочий день х 9 робочих днів = 1842,85 грн. Щодо компенсації за невикористану відпустку, то для визначення суми компенсації необхідно взяти до розрахунку виплати за фактичний час роботи (з 1 числа місяця після оформлення до 1 числа місяця, у якому виплачують компенсацію). Він працював в товаристві відповідача з 03 січня 2018 року по 15 серпня 2019 року і в цей час він перебував у відпустці без збереження заробітної плати 14 календарних днів у червні 2019 року та 2 календарних дні у серпні 2019 року. Для розрахунку компенсації за невикористану відпустку необхідно брати виплати за серпень 2018 року - липень 2019 року. Сумарний заробіток за цей період, що включає виплати, згідно п. 3 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 100, та згідно наданої відповідачем довідки від 05 вересня 2019 року, становить 48006,62 грн.; кількість днів розрахункового періоду за цей період становить 338 календарних днів (365 днів - 11 (святкові, неробочі) - 16 (відпустка за свій рахунок); стаж, що дає право на щорічну відпустку і на компенсацію за невикористані всі дні відпустки за весь період праці становить - 557 календарних днів (352 дні з 03 січня 2018 року по 01 січня 2019 року + 31 день (січень 2019 року) + 28 днів (лютий 2019 року) + 31 (березень 2019 року) + 30 днів ( квітень 2019 року) + 31 день ( травень 2019 року) + 30 днів (червень 2019 року) + 31 день ( липень 2019 року). Кількість днів відпустки, за які належить виплатити компенсацію: становить 39,55 календарних днів (24?календарних дні / 338 календарних днів) х 557 календарних днів = 39,55 календарних днів ). Середньоденна зарплата дорівнює 141,61 грн. (48006,62 грн. (за 12 місяців) / 338 календарних днів). Компенсація за невикористані 39 календарних днів основної відпустки становить 5522,79 грн. (141,61 х 39 календарних днів). Таким чином, відповідач при звільнені повинний був нарахувати та сплатити наступні суми: заробітна плата за серпень 2019 року на дату звільнення - 1842,85грн.; компенсація за невикористані 39 днів відпустки - 5522,79 грн., всього - 5929,34грн. (5522,79 + 1842,85 = 7 365,64 грн., з вирахуванням 18% та 1,5% обов`язкових податків). Згідно довідки відповідача від 05 вересня 2019 року йому було нарахована лише загальна сума з урахуванням заробітної плати та компенсації за відпустку - 4739,81 грн. та виплачено 3815,54 грн., тобто відповідач заборгував йому 2113,80 грн.= (5929,34грн. - 3815, 54 грн.). Згідно Порядку, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995р., середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата становить 199,87 грн., яка розраховується наступним чином: (8794,50 грн. (4350,00 грн. за травень 2019 року ) + 4 444,50 грн. за липень 2019 року) : 44 робочі дні за два місяці (21 робочі дні у травні 2019 року та 23 робочих дні у липні 2019 року) = 199 грн. 87 коп.). За період затримки повного розрахунку при звільненні з 15 серпня 2019 року по день ухвалення рішення - 10 липня 2020 року відповідач повинний виплатити йому середню заробітну плату за 225 робочих днів в розмірі 44993,25 грн. (199 грн. 97 коп. х 225 робочих днів затримки). Просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукро Плюс» на його користь заборгованість по заробітній платі та компенсації за не використану відпустку в розмірі 2113,80 грн. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, тобто станом на 10 липня 2020 року, в розмірі 44993,25 грн.

Ухвалою судді від 18 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

До розгляду справи по суті представник відповідача надав відзив на позовну заяву (а.с.20-22), де зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю заперечує проти задоволення позовних вимог. Так, 02 січня 2018 року було видано наказ № 17-к про прийняття ОСОБА_1 на посаду провідного юрисконсульта з 03 січня 2018 року та зроблено запис в його трудовій книжці. 15 серпня 2019 року, на підставі заяви позивача, було видано наказ №24- к про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за згодою сторін. 15 серпня 2019 року до керівника товариства звернулася бухгалтер з доповідною запискою, в якій повідомляла, що позивач під підпис отримав оригінал трудової книжки для вирішення особистих питань і до кінця робочого дня 15 серпня 2019 року не з`явився на підприємстві та не надав трудову книжку для здійснення запису про звільнення. Хто та коли здійснив запис у трудовій книжці позивача, не відомо. Отже, твердження позивача що керівником підприємства було відмовлено у підписанні трудової книжки не відповідає дійсності. А тому вважають, що позивач навмисно вводить суд в оману та дискредитує відповідача. Також позивач стверджує, що при звільненні йому було виплачено заробітну плату не в повному обсязі. Проте, згідно штатного розкладу на 2019 рік, затвердженого наказом №24 від 27.12.2018 року, посадовий оклад провідного юрисконсульта на підприємстві складає 4173 грн. 14 серпня 2019 року позивачем подано заяву про звільнення, про що 15 серпня 2019 року видано відповідний наказ. Під час здійснення розрахунку бухгалтером підприємства було встановлено факт лічильних помилок при розрахунку заробітної плати працівникам підприємства протягом січня - липня 2019 року. Згідно ст. 127 КУпАП, на підставі записки бухгалтера ОСОБА_3 було видано наказ №46 від 15.08.2019 року «Про утримання надмірно виплачених грошових коштів», на підставі якого було здійснено перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з січня по липень 2019 року. Згідно вказаного розрахунку різниця між сумою фактично виплачених грошових коштів та сумою, яка підлягала сплаті, становить 1797,26 грн. За серпень місяць 2019 року позивачу було нараховано та виплачено заробітну плату у наступних розмірах: 4173,00 грн. (оклад) /21 роб. день / 8 годин х 63 год. (фактично відпрацьованих згідно табелю робочого часу) + 26,27 грн. (індексація) = 1564,88 - заробітна плата за відпрацьовані 9 днів у серпні 2019 року; 38 днів невикористаної відпустки х 141,61 грн (середньоденна заробітна плата) = 5381,27 грн. Разом було нараховано та виплачено 3815,55 грн. ((1564,88 грн. (заробітна плата за серпень 2019 року) + 5381,27 грн. (компенсація за невикористану відпустку) + 26,27 грн. (індексація)) -19,5% (податки: ПДФО - 18% ; військовий збір - 1,5%) - 1797,26 грн. (переплачені грошові кошти згідно наказу №46 від 15.08.2019 року) = 3815,55 грн.). Отже, підприємством у повному обсязі здійснено розрахунок з позивачем. У зв`язку з тим, що позивач подав заяву про звільнення 14 серпня 2019 року наприкінці робочого дня, то бухгалтером підприємства було здійснено розрахунки протягом робочого дня 15 серпня 2019 року, а нарахування здійснено в другій половині дня, а у день звільнення позивач, з дозволу керівника підприємства, відпрацював лише першу половину робочого дня, то надати письмово інформацію про нараховані виплати не вбачалося можливим. Позивач мав право звернутися до відповідача з заявою, в порядку ст. 49 КЗпП України, та отримати зазначену інформацію, але ні наступного дня, а ні протягом всього періоду позивач не скористався своїм правом.

Що стосується компенсації про невикористану відпустку, то за період роботи позивача в товаристві кількість днів відпустки вираховується наступним чином. За період роботи з 03 січня 2018 року по 01 січня 2019 року кількість календарних днів, з яких вираховується кількість днів відпустки становить: 352 календарних дні (365 днів року - 11 святкових днів - 2 робочих дні (бо прийнятий на роботу з 03 січня). За період роботи з 01 січня 2019 року по 15 серпня 2019 року кількість днів, з яких вираховується кількість днів відпустки, становить: 203 календарних дні (227 днів року - 6 святкових днів - 18 днів відпустки без збереження заробітної плати. (24 / 352) х 555 = 37,84, тобто 38 днів відпустки. Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100 обчислення середньої зарплати для оплати відпусток здійснюється, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Розрахунок середньоденної заробітної плати: Розрахунковий період з 01 серпня 2018 року по 01 серпня 2019 року. Середньоденна заробітна плата становить 141,61 грн. (3850,00 + 3850,00 + 3850,00 + 3923,64 + 3926,84 + 4233,55 + 4438,31 + 4438,31 + 4300,00 + 4350,00 + 2401,74 + 4444,50) / 339 днів (365 - 10 (святкові дні) - 16 (відпустка за власний рахунок) = 48006,62/339=141,61 грн. Розрахунок компенсації за невикористану відпустку: 38 х 141,61 = 5381,27 грн. Позивачу було нарахована та виплачена заробітна плата у розмірі 3815,55 грн. (1564,88 (заробітна плата за серпень) + 5381,27 (компенсація за невикористану відпустку) + 26,27 (індексація) - 19,5% (18% ПДФО; 1,5% військовий збір) - 1797,26 (згідно наказу від 14 серпня 2019 року) = 6972,42 - 3156,88 = 3815,55 грн. Таким чином, відповідач здійснив повний розрахунок з відповідачем. Крім того, позивачем не надано жодного доказу який би свідчив про факт порушення відповідачем його прав, внаслідок чого позивач має право на стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку. Всі посилання позивача в позовній заяві на порушення його прав не підтвердженні, а ґрунтуються лише на його припущеннях. У зв`язку з тим, що відповідач у своєму відзиві повністю спростував доводи позивача вважають, що будь які заходи відповідальності не можуть бути застосовані. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивач надав відповідь на відзив (а.с. 46-52), де зазначив, що 15 серпня 2019 року він відпрацював повний робочий день, що підтверджується реєстром про передачу справ помічнику директора товариства від 15 серпня 2019 року із підписами та відміткою дати складання та передачі справ (копія додається). Цей факт також підтверджується табелем робочого часу за серпень 2019 року, наданого відповідачем, із якого вбачається, що 15 серпня 2019 року він відпрацював повний робочий день - 8 годин. Його трудова книжка завжди знаходилась на підприємстві у зачиненому сейфі відповідача, до якого мав доступ лише помічник директора, бухгалтер та сам директор. Він не писав ніякої розписки про отримання ним його трудової книжки. За час роботи на підприємстві він неодноразово отримував від помічника директора статутні документи для судових засідань та підтверджень повноважень керівника, про що помічник директора на клаптиках паперу (чернетках) робив запис під підпис, що і кому було надано та клав у файл, де знаходився документ, отже можливо припустити, що відповідач, маючи такий клаптик паперу з його підписом, намагається ввести суд в оману, стверджуючи, що, начебто, це і є розписка, в якій відсутня інформація про те, що він особисто отримав трудову крижку для особистих потреб. Крім того, у його трудовій книжці є печатка підприємства, яка зберігається у сейфі, доступ до якого має лише керівник та бухгалтер. Згідно діючого законодавства на підприємстві ведеться Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, що підтверджується її копією, а оригінал зберігається на підприємстві. У цій книзі ним поставлений підпис про отримання трудової книжки, але не 15 серпня 2019 року в день звільнення, а на початку вересня 2019 року, коли він отримав трудову книжку. Вказане також підтверджується особистою карточкою, яка зберігається в товаристві, доступ до якої мають тільки директор та бухгалтер. Наказ про звільнення був зроблений саме працівником товариства, який на той час час відповідав за збереження та ведення трудових книжок. Наданий відповідачем суду штатний розклад із заробітною платою в розмірі 4173,00 грн. не відповідає дійсності, оскільки згідно дійсно діючого штатного розкладу на 2019 рік, копія якого неодноразово надавався контролюючим державним органам (по праці, по податкам), його заробітна плата становила 4300, 00 грн., копія якого надається ним до відповіді на відзив. Надані ним суду штатні розклади за 2018 та 2019 роки, що затверджені директором товариства та представником трудового колективу і погоджені з юристом та менеджером по кадрам, відрізняються від наданих відповідачем, що свідчить про штучність створеного документу, який наданий суду відповідачем. На штатному розкладі, що наданий відповідачем, відсутній його, позивача, підпис про погодження на вказаний у штатному розкладі оклад та згода на зміну окладу в сторону зменшення. В судовому засіданні представник відповідача стверджував, що, начебто, всім працівникам було здійснено неправильне нарахування заробітної плати, у зв`язку з чим було видано відповідний наказ, але наданий наказ стосується тільки його, а не всіх працівників, що свідчить про те, що цей наказ був виданий тільки для уникнення відповідальності за невиплату йому всіх нарахувань при звільненні. Він отримав від бухгалтера тільки трудову книжку та довідку про заробітну плату від 05 вересня 2019 року, і ніяких повідомлень про відрахування із заробітної плати у зв`язку із помилкою у нарахуваннях не отримував. Посилаючись на ст. 127 КЗпП України, ст. 1215 ЦК України, постанови Верховного Суду України від 22 січня 2014 року, справа N 6-151цс13, та від 02 липня 2014 року, справа N 6-91цс14; від 07 березня 2018 року, справа N 517/186/17, від 28 березня 2018 року, справа N 173/166/17, від 03 травня 2018 року, справа N 473/2859/17, п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", вважає, що навіть у випадку помилки у нарахуваннях, які на його думку відсутні, як відсутні документи щодо повідомлення його про існування помилки у нарахуваннях, у відповідача було відсутнє право проводити такі відрахування майже за рік, оскільки таке можливо лише за один місяць. Також, зазначив, що він 16 днів перебував у відпусті без збереження заробітної плати, а не 18 днів, як вказує відповідач. У отриманій ним довідці Пенсійного фонду України вказано, що сума виплат з урахуванням відпустки за свій рахунок проводилася лише у червні та серпні 2019 року, в інших місяцях відпрацьовано повні місяці, а відповідач зазначає, що нібито в інших місяцях також були відпустки (табелі робочого часу). Згідно наданої відповідачем довідки від 05 вересня 2019 року йому була нарахована лише загальна сума з урахуванням заробітної плати та компенсації за відпустку - 4739,81грн. та виплачено, у рахуванням обов`язкових платежів, 3815,54 грн., тобто на 2113,80 грн. менше суми, яку відповідач повинний був сплатити при звільненні. Вважає, що його середньоденна заробітна плата становить 199,87 грн., яка розраховується за два повних календарних місяця роботи, тобто за травень та серпень 2019 року, і становить 8794,50грн. (4350,00 грн. (травень 2019 року ) + 4444,50 грн. (липень 2019 року) : 44 робочі дні за два місяці (21 робочі дні у травні 2019 року та 23 робочих дні у липні 2019 року). Оскільки відповідач не виплатив при звільненні належні йому грошові суми, він повинний сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку.

За клопотанням позивача до матеріалів справи було долучено копії звіту форми 1-ДФ за 4-й квартал 2018 року по ТОВ «Лукро Плюс»

На виконання ухвали суду від 09 червня 2020 року, Кам`янською ДПІ Кам`янського управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було надано довідку форми 1ДФ (податковий розрахунок нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку) за перший і другий квартал 2019 року по підприємству ТОВ «Лукро Плюс» (а.с. 99-108).

У вступному слові позивач підтримував свої позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні обґрунтуванню його позову та заяви про уточнення позовних вимог. Просив задовольнити позов у межах заяви про уточнення позовних вимог. Пояснив суду, що 15 серпня 2019 року він відпрацював повний робочий день, а трудову крижку отримав лише 04 вересня 2019 року під підпис. У наданій відповідачем таблиці неправильно відображено його робочий графік, а саме вказано, що він 18 днів перебував у відпустці без збереження заробітної плати, а насправді він був у такий відпустці 16 днів в липні та серпні 2019 року. Правильна кількість днів цієї відпустки зазначена у персоніфікованій відомості. В нього збереглася копія штатного розпису, який діяв з 01 січня 2019 року, бо він погоджував його, як провідний юрисконсульт. Цей штатний розпис відповідає довідці 1ДФ з податкової інспекції за кількістю працівників та їх окладів, в тому числі провідного юрисконсульта. Перерахунок його заробітної плати з січня по липень 2019 року був виконаний зі зменшеного посадового окладу, що був вказаний у штучно переробленому штатному розписі. Наказ про розмір посадового окладу повинний бути наданий для ознайомлення під підпис, але такого наказу не було. Йому було видано довідку про заробітну плату після його звільнення, а після звернення до суду з цим позовом відповідач зробив перерахунок, зменшивши його посадовий оклад та кількість відпрацьованих днів.

Представник відповідача - Таліпова А.Г. у вступному слові заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1 , надала пояснення, аналогічні відзиву на позовну заяву, просила відмовити в задоволенні позову. Пояснила суду, що в день звільнення 15 серпня 2019 року бухгалтер телефонувала позивачу, щоб він приніс трудову книжку, яку раніше взяв під підпис для вирішення особистих питань, для внесення запису про його звільнення, але позивач не відповідав. З приводу цього факту головний бухгалтер написала доповідну записку. Позивач з`явився на підприємство лише 04 вересня 2019 року та отримав довідку про заробітну плату. Хто зробив запис про його звільнення у трудовій книжці невідомо, але трудова книжка та заробітна плата були видані позивачу в день звільнення. Посадовий оклад позивача, як провідного юриста становив 4173 грн., а не 4350 грн., як вказує позивач. 14 серпня 2019 року позивач подав заяву про звільнення. При звільненні позивача бухгалтер при розрахунку його заробітної плати виявила лічильні помилки при нарахуванні заробітної плати працівникам товариства протягом січня - липня 2019 року. У зв`язку з виявленими помилками бухгалтер написала доповідну на ім`я директора. На підставі ст. 127 КЗпП України, директор товариства видав наказ № 46 від 15 серпня 2019 року про утримання надміру виплачених коштів. Бухгалтер також перерахувала заробітну плату ОСОБА_1 та виявила надміру виплачені йому кошти в розмірі 1797,26 грн. За 9 робочих днів серпня 2019 року позивачу було нараховано 1564,88 грн. заробітної плати та 5381,27 грн. компенсації за невикористані 38 днів основної відпустки. При звільненні 15 серпня 2019 року позивачу було виплачено 3815,55 грн., таким чином з позивачем було проведено повний розрахунок. Позивач неправильно розрахував кількість днів невикористаної відпустки, бо ним не було відраховано святкові дні та дні відпустки без збереження заробітної плати. Розрахунок сум, що необхідно було виплатити позивачу при звільненні робила ОСОБА_3 . Помилка при нарахуванні заробітної плати була допущена відносно всіх працівників товариства, тобто працівникам було виплачено більше коштів, ніж потрібно, тому був здійснений перерахунок. Товариство не повідомляло ДФС про помилку при нарахуванні заробітної плати працівникам товариства. Розмір посадового окладу позивача підтверджується штатним розкладом.

Директор ТОВ «Лукро Плюс» - ОСОБА_2 у вступному слові заперечував проти задоволення позову та пояснив, що ОСОБА_1 написав заяву про звільнення 14 серпня 2019 року і він повідомив бухгалтера ОСОБА_3. , щоб вона видала позивачу його трудову книжку та розрахунок при звільненні. Бухгалтер повідомила, що позивач мав доступ до всіх документів і задовго до свого звільнення забрав свою трудову книжку, про що написав розписку. Невідомо, хто зробив запис про звільнення у трудовій книжці ОСОБА_1 , бо це повинна була зробити бухгалтер, яка виконувала обов`язки. Він не ставив свій підпис у трудовій книжці позивача про його звільнення, бо вона на час звільнення перебувала у позивача. Повний розрахунок з позивачем було виконано 15 серпня 2019 року. Трудові книжки працівників зберігаються у сейфі в приміщенні бухгалтерії. Запис про звільнення у трудовій книжці повинна була зробити бухгалтер ОСОБА_3 , яка в той час працювала на цій посаді. Розписка про отримання трудової книжки була написана позивачем, але в ній відсутня дата складення розписки. Посадові оклади були затверджені наказом № 24 від 27 грудня 2018 року і оклад провідного юриста було встановлено на рівні мінімальної заробітної плати на початок 2018 року та 2019 року. Підприємство не вело виробничої діяльності та не мало прибутку.

Представник відповідача - адвокат Швець М.В. у вступному слові просив відмовити в задоволенні позову, бо позивачу були виплачені в день звільнення всі належні до виплати суми. Товариство «Лукро Плюс» надало всі документи на підтвердження того, що з позивачем було здійснено повний розрахунок при звільненні.

Вислухавши позивача, директора ТОВ «Лукро Плюс» - Лебедєва О.І., представників відповідача: Таліпову А.Г. та адвоката Швець М.В., вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у справі та встановивши фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 03 січня 2018 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ТОВ «Лукро Плюс» на посаду провідного юрисконсульта з посадовим окладом згідно штатного розпису. Згідно наказу ТОВ «Лукро Плюс» № 24-к від 15 серпня 2019 року ОСОБА_1 з 15 серпня 2019 року був звільнений з посади за угодою сторін, на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача ( ас. 8 - 9).

Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем повинен був здійснений 15 серпня 2019 року.

За період роботи в ТОВ «Лукро Плюс» позивачу щомісячно нараховувалася заробітна плата, сума якої за період січень 2018 року - серпень 2019 року складає 79513,10 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Лукро Плюс» від 05 вересня 2019 року, яка підписана керівником товариства ОСОБА_2 (а.с. 11).

Згідно вказаної вище довідки в серпні 2019 року позивачу було нараховано всього 4739,81 грн., утримано 924,27 грн., а витплачено 3815,54 грн.

Згідно розрахункового листка за серпень 2019 року (а.с. 35), що наданий відповідачем, ОСОБА_1 при звільненні було нараховано 6972,42 грн., з яких: 1564,88 грн. - заробітна плата на 9 робочих днів серпня 2019 року, 5381,27 грн. - компенсація за невикористану відпустку, 26,27 грн. - індексація. Фактично позивачу при звільненні було виплачено 3815,54 грн., з врахуванням утримання обов`язкових платежів: 1255,04 грн. прибуткового податку, 104,59 грн. військового збору, згідно наказу утримано 1797,26 грн.

Як пояснив в судовому засіданні директор ТОВ «Лукро Плюс» - ОСОБА_2 , 1797,26 грн. було утримано із нарахованих позивачу сум при звільненні, оскільки в період з січня 2019 року по липень 2019 року, внаслідок помилки бухгалтера підприємства, позивачу нараховувалася заробітна плата, виходячи із більшого окладу, ніж той, що передбачений штатним розкладом. Тому переплата була утримана із нарахованих позивачу сум при звільненні на підставі наказу № 46 від 15 серпня 2019 року.

Проте, в позовній заяві та в судовому засіданні позивач стверджував, що в день звільнення 15 серпня 2019 року відповідач не виплатив йому всі належні йому для виплати грошові суми, не надав обов`язкове попереднє письмове повідомленням про розмір нарахованих сум, а також не ознайомив його з наказом про утримання з нього надмірно виплачених грошових коштів. Вважає, що додані до відзиву на позов штатний розпис на 2019 рік, доповідна записка бухгалтера, перерахунок заробітної плати, наказ від 15.08.2019 року про утримання надмірно виплачених грошових коштів, розрахунковий листок та табелі робочого часу (частково неправильні) були спеціально виготовлені після того, як він звернувся з позовом до суду, з метою розрахувати суму коштів (підігнати під ту суму), яку йому виплатили в серпні при звільненні.

При вирішенні справи суд погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки дійсно він не був ознайомлений з наказаом №46 від 15.08.2019 року про утримання з нього надмірно виплачених грошових коштів. Такий наказ йому не вручався і не надсилався.

Згідно штатного розкладу, копія якого надана позивачем (а.с. 53-55), посадовий оклад провідного юрисконсульта ТОВ «Лукро Плюс» з 01 січня 2019 року становив 4300 грн.

Вказаний посадовий оклад відповідає розміру заробітної плати ОСОБА_1 зазначеної в довідці від 05.09.2019 року (а.с. 11), а також в індивідуальній відомості про застраховану особу (а.с.59) та в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ТОВ «Лукро Плюс» за 1 та 2 квартал 2019 року (а.с. 98-107), тому при ухваленні рішення, суд приймає до уваги копію наданого позивачем штатного розкладу ТОВ «Лукро Плюс» з вказаним у ньому посадовим окладом провідного юриста у 2019 році, але критично оцінює та не приймає до уваги штатний розпис долучений відповідачем до відзиву на позов (а.с. 24), згідно якого посадовий оклад провідного юристконсульта становить 4173 грн.

Суд критично оцінює наданий відповідачем перерахунок заробітної плати, що була виплачена ОСОБА_1 з січня по липень 2019 року (а.с.62), на підставі якого було видено наказ №46 від 15.08.2019 року Про утримання надмірно виплачених грошових коштів.

Якби такий розрахунок і наказ існували на час звільнення ОСОБА_1 15.08.2019 року, то йому не була б видана довідка від 05.09.2019 року, де вказана зарплата за всі місяці його роботи, в тому числі з січня по серпень 2019 року, без її коригування на підставі вказаного вище розрахунку та наказу.

В цьому перерахунку зарплата перераховується з посадового окладу 4174,00 грн., який на думку суд не відповідав дійсному посадовому окладу провідного юристконсульта, з якого розраховувалася виплачувана з початку 2019 року, щомісячно, зарплата ОСОБА_1 .

На думку суду вказане перерахування не було обумовлене зайво виплаченими ОСОБА_1 сумами зарплати внаслідок лічильної помилки, бо фактично перерахунок здійснювався з іншого розміру посадового окладу.

Згідно ч.1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

В статті 127 КЗОТ України передбачено, що відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

При виплаті заробітної плати ОСОБА_1 за серпень 2019 року та компенсації за невикористану відпустку його ніхто не повідомляв про здійснення перерахунку раніше виплачених сум запобітної плати, ніхто його згоди на такий перерахунок не запитувавз, а узнавши про це в суді, він оспорює такий перерахунок.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що наказ №46 від 15.08.2019 року про утримання із заробітної плати ОСОБА_1 за серпень 2019 року надмірно виплаченої заробітної плати в сумі 1797,26 грн. за січень - липень 2019 року був виданий директором ТОВ "ЛУКРО ПЛЮС" в порушення діючого законодавства, а утримання заробітної плати було незаконним.

Позивач стверджує, що в серпні 2019 року він два дні був у відпустці без збереження заробітної плати, а відпрацював повні 9 робочих дні та був звільнений 15 серпня 2019 року, отже за серпень 2019 року відповідач повинний був нарахувати йому заробітну плату в розмірі 1842,85 грн. (4300 грн. / 21 робочий день серпня 2019 року х 9 робочих днів = 1842,85 грн.).

Позивач вважає неправильним відображення в табелі обліку робочого часу за серпень 2019 року відпрацювання ним неповних робочих днів. Жодних заяв про неповний робочий день він не писав, з роботи раніше не йшов, накази про неповний робочий день не видавалися. Вважає, що у табелі робочого часу за серпень 2019 року неправильно відображено його робочий час (погодинно), з метою підігнати розрахунок його зарплати під фактично виплачену суму у серпні 2019 року.

Суд погоджується з твердження позивача щодо відпрацювання ним в серпні 2019 року повних 9 робочих днів, критично оцінюючи наданий відповідачем табель робочого часу, оскільки неповне підпрацювання робочого часу ОСОБА_1 7, 9 та 12 серпня 2019 року не підтверджується заявами ОСОБА_1 , наказами по ТОВ, іншими документами.

Отже ТОВ «Лукро Плюс» повинне було нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за серпень 2019 року в розмірі 1842,85 грн. (4300 грн. / 21 робочий день серпня 2019 року х 9 робочих днів = 1842,85 грн.).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

У статті 83 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про відпустки» зазначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Отже, при звільненні позивача відповідач повинний був нарахувати та виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку, для розрахунку якої враховуються виплати за фактичний час роботи з 1 числа місяця після оформлення до 1 числа місяця, у якому виплачують компенсацію.

ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 03 січня 2018 року та звільнений з посади провідного юрисконсульта 15 серпня 2019 року. У вказаний період позивачу надавалися відпустки без збереження заробітної плати, а саме: у червні 2019 року - 14 календарних днів та у серпні 2019 року - 2 календарних дня.

Таким чином, розрахунок компенсації за невикористану відпустку вираховується із нарахованої позивачу заробітної плати за період з серпня 2018 року по липень 2019 року.

Сумарний заробіток за цей період, що включає виплати передбачені Порядком, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р., згідно наданої відповідачем довідки від 05 вересня 2019 року, становить 48006,62грн.

Кількість днів розрахункового періоду з серпня 2018 року по липень 2019 року включно становить 338 календарних днів (365 днів року - 11 святкових неробочих днів - 16 календарних днів відпустки без збереження заробітної плати = 338).

Стаж, що дає право на щорічну відпуску і відповідно на компенсацію за невикористані дні відпустки за весь період праці з 03 січня 2018 року по 15 серпня 2019 року становить 557 календарних днів (352 дні з 03 січня 2018 року по 01 січня 2019 року, з урахуванням 11 святкових днів + 205 днів з 01 січня по 15 серпня 2019 року, з урахуванням 6 святкових днів та 16 днів відпустки без збереження заробітної плати, = 557).

Таким чином, кількість днів відпустки становить 39 календарних дні (24 календарних дні / 338 календарних дні х 557 календарних днів = 39,55 календарних днів відпустки).

Згідно абзацу 1 пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої зарплати для оплати відпусток здійснюється, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Як було зазначено вище за період з 01 серпня 2018 року по 01 серпня 2019 року, за 338 календарних днів, позивачу було нараховано 48006,62 грн., тому середньоденна заробітна плата для нарахування компенсації за невикористані дні відпустки становить 142,03 грн. грн. (48006,62 грн. / 338 днів = 142,03 грн.). Таким чином, розмір компенсації за невикористані дні відпустки складає 5539,17 грн. ( 39 днів х 142,03 грн. = 5539,17 грн.).

Отже, при звільненні відповідач повинний був виплати позивачу заробітну плату за серпень 2019 року в розмірі 1842,85 грн., та компенсацію за невикористані 39 днів відпустки в розмірі 5539,17 грн., а всього 7382,02 грн., та з вирахуванням 18% єдиного соціального внеску та 1,5% військового збору, належало виплатити 5942,53 грн.

Проте, при звільненні відповідач виплатив позивачу 3815,54 грн.

Таким чином, ТОВ «Лукро Плюс» не виплатило позивачу у повному обсязі всі виплати, що належали йому при звільненні, а саме не було сплачено ще 2126,99 грн.

В первоначально заявленому позові ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Лукро Плюс» 3072,10 грн., а в заяві про уточнення (зменшення) позовних вимог, що була подана під час розгляду справи у день ухвалення рішення - 10 липня 2020 року, він заявив про стягнення з відповідача недоплаченої суми при звільненні в розмірі 2113,80 грн., що свідчить про часткове зменшення позивачем заявлених ним позовних вимог після з`ясування обставин справи.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 115 КЗпП встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затриманням розрахунку при звільненні, якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного для після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення.

Вимоги працівника про стягнення належної йому заробітної плати в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України не обмежені будь-яким строком, тому суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі в заявленому ним розмірі 2113,80 грн.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд виходить з того, що обчислення середньої заробітної плати проводиться згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), відповідно якого середньомісячна заробітна плата за час затримки обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому, згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З цих підстав, згідно листа Міністерства соціальної політики від 08 серпня 2018 року № 78/0/206-18 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік», позивач за два повних робочих місяці до звільнення, тобто за травень та липень 2019 року відпрацював 44 робочих дня (п`ятиденний робочий тиждень).

Виходячи з положень Порядку, суд приймає для розрахунку заробітну плату позивача за два останні повні відпрацьовані місяці роботи: за травень та липень 2019 року, і згідно довідки про середню заробітну плату (а.с. 11), її розмір складає 8794,50 грн. (4350,00 грн. + 4444,50 грн.).

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить 199,87 грн. (8794,50 грн. / 44 дні).

Кількість робочих днів затримки розрахунку з 16 серпня 2019 року по дату ухвалення рішення (10 липня 2020 року) містить 225 робочих днів, зокрема: 95 днів (2019 рік) + 130 днів (2020 рік) згідно листів Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2018 року № 78/0/206-18 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік», та від 29 липня 2019 р року № 1133/0/206-19. «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік».

Таким чином, середня заробітна плата за весь період затримки, а саме з 16 серпня 2019 року по 01 липня 2020 року (включно) становить 44970,75 грн. (199,87 грн. х 225 днів = 44970,75 грн.).

Враховуючи, що під час розгляду справи позивач самостійно зменшив свої позовні вимоги, визнаючи, що заявлені ним позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 3072,10 грн. були невірно ним розраховані, а стягненню підлягає менша сума, тобто спір вирішено на користь працівника частково, суд, згідно ч.2 ст. 117 КЗпП України, визначає розмір відшкодування за час затримки в розмірі 20000 грн., а не в розмірі 44993,25 грн., як просив позивач у своїй заяві про уточнення позовних вимог, яку підтримував в судовому засіданні.

Крім того, суд враховує також, що з 12 березня 2020 року Кабінет міністрів України запровадив карантин в Україні, тому судові засідання у справі відкладалися через неявку сторін з поважних причин, а розглянути справу за їх відсутності не вбачалося можливим через наявність спору про розміри належних позивачу сум при звільненні, у зв`язку з чим період затримки розрахунку збільшувався з незалежних від сторін причин, що також дає підстави для зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільненні.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з принципу диспозитивності цивільно-процесуального судочинства, та розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 2113,80 грн., та частково середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 20000 грн., а всього 22113,80 грн.

При вирішенні справи судом не вирішувалося питання щодо своєчасної видачі позивачу трудової книжки, оскільки це не стосується предмету заявленого позову.

Оскільки позивач при зверненні до суду з позовною заявою був звільнений від сплати судового збору, суд, згідно ст. 141 ЦПК України, стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн., що встановлений Законом України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукро Плюс» про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукро Плюс», ЄДРПОУ 37654796, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Індустріальна, буд. 20-Б, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі і компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2113,80 грн., а також середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з 16 серпня 2019 року по 10 липня 2020 року включно в розмірі 20000,00 грн. а всього 22113,80 грн. (двадцять дві тисячі сто тринадцять грн. 80 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукро Плюс», ЄДРПОУ 37654796, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Індустріальна, буд. 20-Б, судовий збір в розмірі 840,00 грн. на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Повне рішення складено 21 липня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара.