Ухвала суду № 905200, 13.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

“13” червня 2007 р. Справа № 32/547-29/326

к/с № 15141/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий: Нечитайло О.М.

Судді: Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчук О.А.

Степашко О.І.

при секретарі судового засідання Гончаренко Р.С.

за участю представників:

позивача: Вронський О.О., дов. від 12.06.2007р.

Усенко М.С., дов. від 12.06.2007р.

відповідача: Демченко О.С., дов. від 23.04.2007р.

№ 250/9/10-114

Припіял С.В., дов. від 07.02.2007р.

№ 361/9/10-214

Забіяка О.М., дов. від 13.06.2007р.

№ 2038/9/10-114

розглянувшикасаційну скаргу Державної податкової інспекції у

Шевченківському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду

від 08.02.2006р.

у справі № 32/547-29/326

за позовом Закритого акціонерного товариства

Торговий дім «Укрнафтопродукт»

до Державної податкової інспекції у

Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство Торговий дім «Укрнафтопродукт» (надалі позивач, ЗАТ Торговий дім «Укрнафтопродукт») звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Справа розглядалась господарськими судами Укрнаїни неодноразово.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2006р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Лосєв А.М.), залишено без змін постанову господарського суду м. Києва (суддя: Усатенко І.В.) від 10.11.2005р. у справі № 32/547-29/326, якою позов задоволено повністю, визнано недійсним податове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 17.09.2004р. № 1190/23-2 в частині нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 6809983,1 грн. основного платежу та 3404991,55 грн. штрафних санкцій

Вказані судові рішення аргументовані тим, що висновки акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не відповідають вимогам чинного законодавства України, а саме вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

ДПІ у Шевченківськомурайоні м. Києва, не погоджуючись із судовими рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанцій, з підстав порушення вказаними судами норм матеріального права, звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2006р. у справі № 32/547-29/326 та ухвалити нове судове рішення, яким у позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 17.09.2004р. № 1190/23-3 відмовити.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, у яких доводи останньої вважає необгрунтованими, прийняті у справі № 32/547-29/326 судові рішення законними, з огляду на що підстави для їх скасування відсутні.

Представники відповідача у судовому засіданні суду касаційної інстанції вимоги касаційної скарги підтримали, судові рішення господарських судів попередніх інстанцій вважають такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України з мотивів, викладених у касаційній скарзі, просили їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 17.09.2004р. № 1190/23-3 відмовити.

Представники позивача проти вимог касаційної скарги заперечували та просили у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Торговий дім «Укрнафтопродукт» за період з 01.01.2001 року по 01.01.2004 року, за результатом якої складено акт від 15.09. 2004 року №219/529/23 -2130434701 (надалі по тексту - акт перевірки).

За результатами акту перевірки, встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ЗАТ «Торговий дім «Укрнафтопродукт» невірно визначив податковий кредит у червні 2003 року, що склався з сум податку, який не був нарахований та сплачений постачальниками, що призвело до заниження податкового кредиту у розмірі 6 809 983,1 грн. Вказане порушення сталось внаслідок неправомірного формування позивачем податкового кредиту в звязку із придбанням нафтопродуктів по ланцюгу придбання, а саме ЗАТ «Торговий дім «Нафтопродукт» придбало вказаний товар у АХК «Укрнафтопродукт», АХК «Укрнафтопродукт» у ТОВ «Херсон Петроліум», ТОВ «Херсон Петроліум» у ТОВ «Венатор», ТОВ «Венатор» у ПП «Астра-П, ПП «Астра-П у ТОВ Хімотекс».

Порушення позивачем п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартітсь» повязано з недекларуванням ТОВ «Хімотекс» податкових зобовязань по податковим накладним, виписаним ПП «Астра-П».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 17.09.2004 року №1190/23-2, яким відповідно пп.4.1. ст. 4, пп.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 17.1.3 п. 17 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ЗАТ «Торговий дім «Укрнафтопродукт» визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 10 221 983,80 грн. (за основним платежем 6 814 655,9 грн., штрафні санкції 3 407 327,9 грн.).

Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 17.11.2004р. № 346/2300/22-23-02 про результати розгляду скарги позивача, податкове повідомлення - рішення від 17.09.2004р. № 1190/23/2/30434701 залишено без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, позивача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задоволенню не підлягає огляду на наступне.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата дотримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 - податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Крім того, судами зазначено, право АХК „Укрнафтопродукт" (контрагента позивача) видати ЗАТ «Торговий дім «Укрнафтопродукт» податкові накладні відповідачем в акті перевірки під сумнів не ставиться.

За таких обставин та виходячи з того, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг), судова колегія Вищого адміністративного суду дійшла висновку, що посилання відповідача на відсутність у позивача права на податковий кредит у звязку із непідтвердженням перерахування до бюджету сум податку на додану вартість по ланцюгу придбання є необгрунтованими.

За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що господарський суд м. Києва та Київський апеляційний господарський суд дійшли правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосували до спірних правовідносин норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду м. Києва від 10.11.2005р. та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2006р. у справі № 32/547-29/326 без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 10.11.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2006р. у справі № 32/547-29/326 залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду м. Києва від 10.11.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2006р. у справі № 32/547-29/326 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчук О.А.

Степашко О.І.

З оригіналом вірно

Суддя Нечитайло О.М.