Ухвала суду № 905188, 04.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-15459/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2007 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Олійник О.В., Шкабрія М.П.

відповідача: Хоми І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2006 р.

у справі№ 7/182-2562

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар"

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

третя особа Акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль" в особі Тернопільської обласної дирекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.10.2005 р. позовні вимоги задоволені. Визнано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0000722302/0/50118 від 08.08.2005 р. про визначення позивачу податкового зобовязання за платежем 64062 грн. пені за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності недійсним з моменту його прийняття.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог ст. ст. 1, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 р. "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" є неправомірним, оскільки строк надходження оплати за надані послуги на рахунок позивача рахувався виходячи з даних міжнародних товарно-транспортних накладних без врахування актів виконаних робіт, що не відповідає ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2006 р. вказане рішення скасовано. У позові відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, у даному випадку, накладна свідчить про виконання договору перевезення, що відповідає вимогам ст. 4 Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів (КДВМ), положеннями якої керуються сторони у своїй діяльності.

ТОВ МВ "Стеллар" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Конвенція про договір міжнародних перевезень вантажів 1956 року не може бути застосована, оскільки вона не ратифікована Верховною Радою України. Наголошує на тому, що основним документом, який підтверджує факт надання послуг перевезення є акти виконаних робіт, що відповідає умовам договору та вимогам законодавства.

Тернопільська ОДПІ у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та її представник в судовому засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, як законну та обґрунтовану. Вважають, що в даному випадку, накладна свідчить про виконання договору перевезення та задоволення вимог замовника перевезення, яка є іншим документом, що засвідчує виконання робіт, мова про який йдеться у ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". При цьому, посилається на положення Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів, інші нормативно-правові акти та лист, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.

Актом перевірки № /7/23-522/32578150 від 04.08.2005 р. за період з 03.09.2003 р. по 31.03.2005 р. зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст. 1, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р., ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 р. "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", яке полягало у тому, що при виконанні договору-доручення на організацію перевезення вантажів на міжнародному та внутрішньому сполученні від 25.06.2004 р., укладеного з ТОВ "Стеллар Транс", валютна виручка у сумі 329600 дол. США надійшла на рахунок товариства з порушенням установленого законом строку, за що на підставі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нараховано 61121 грн. пені та згідно з п. 2.7 "Положення про валютний контроль", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р., нараховано 2941 грн. штрафу за порушення строків декларування.

За наслідками перевірки, відповідно до п. "г" п.п. 3.1. "Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків" , затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253, Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення 0000722302/0/50118 від 08.08.2005 р. про визначення позивачеві податкового зобовязання в сумі 64062 грн. за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "МВ "Стеллар" (довіритель він же і перевізник) та ТОВ "Стеллар Транс" укладено 25.06.2004 р. договір доручення на організацію перевезень вантажів на міжнародному та внутрішньому сполученні. Згідно до п. 5.1 договору основним документом, що підтверджує виконання послуг з перевезення вантажів є акти виконаних робіт, які складаються по завершенні кожного місяця до 20 числа із зазначенням в них вартості кожного перевезення згідно CMR.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що виконання робіт за цим договором підтверджується перш за все актами виконаних робіт за період з 03.09.2004 р. по 30.04.2005 р., підписаними сторонами.

Враховуючи викладене та виходячи із вимог ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР, за якою виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність порушення строків надходження валютної виручки за вищевказаним контрактом на рахунок позивача, оскільки такий термін повинен рахуватися саме з моменту підписання актів виконаних робіт.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією суду апеляційної інстанції стосовно того, що, у даному випадку, основним документом, що підтверджує виконання послуг за договором перевезення є саме накладна. Така позиція суперечить умовам договору, зокрема п. 5.1, яка була передбачена його сторонами. За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Суд апеляційної інстанції помилково надав перевагу положенням Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 року, відповідно до якої основним документом, що підтверджує виконання послуг по договору перевезення є накладна. Ця конвенція не ратифікована Верховною Радою України, тому не є частиною національного законодавства України виходячи із приписів ст. 9 Конституції України. Сторонами договору, які є резидентами України, вона також не визначалася як пріоритетна серед іншого законодавства, яким вони керуються у своїй діяльності (п.п. 2.2. договору). Лист Державного департаменту автомобільного транспорту (Укравтотранс) не є нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні відносини, тому у суду першої інстанції не було підстав для його застосування при вирішенні даного спору.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до вимог закону, було помилково скасовано судом апеляційної інстанції. Тому, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2006р. скасувати, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.10.2005 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.І. Степашко