Ухвала суду № 90517548, 20.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

20 липня 2020 року м. Київ № 640/7655/20

Окружний адміністративного суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заяву представника відповідача та третьої особи про залишення адміністративного позову без розгляду в адміністративній справі

за позовом Alpha Commerce Brands GmbH (Альфа Коммерс Брендз ГМБХ) (вул.

Горлівська,124/4, Київ, 02091)

до Міністерства закордонних справ України (Михайлівська площа, 1, м.Київ,

01018, код ЄДРПОУ 00026620)

третя особа ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

про визнання протиправними та скасування нотаріальних дій,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Alpha Commerce Brands GmbH (Альфа Коммерс Брендз ГМБХ) з позовом до Міністерства закордонних справ України, у якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить суд:

- визнати протиправними з моменту вчинення та скасувати нотаріальні дії Посольства України в республіці Австрія в особі третього секретаря ОСОБА_2 щодо посвідчення довіреності від імені австрійської юридичної особи «Alpha Commerce Brands GmbH» FN 315480 t, Thimiggasse 66, Wien, 1180 на ім`я громадянина України ОСОБА_3 від 19 березня 2015 року, зареєстрованої а реєстрі за №570/291 на розпорядження майном цієї особи в Україні;

- визнати протиправними з моменту вчинення та скасувати нотаріальні дії Посольства України в республіці Австрія в особі третього секретаря ОСОБА_2 щодо засвідчення справжності підпису ОСОБА_4 на заяві про реєстрацію довіреності ОСОБА_4 щодо представлення інтересів компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Коммерс Брендз ГМБХ», зареєстрованої в реєстрі за №570/292;

- визнати бездіяльність МЗС України щодо відсутності неналежного контролю за дотриманням законів України «Про нотаріат», «Про міжнародне приватне право» та Консульського статуту України третім секретарем Посольства України в республіці Австрія Щикотовською Оленою Миколаївною.

Представник Міністерства закордонних справ України надіслав до суду клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, у якому стверджував, що представнику позивача, який був визнаний представником потерпілого у кримінальному провадженні №12014180180000538, про існування оскаржуваної довіреності від 19 березня 2015 року достеменно було відомо протягом здійснення досудового розслідування. Також представник відповідача зазначив, що на момент звернення до Рівненського районного суду Рівненської області позивач був обізнаний про порушення його прав та законних інтересів шляхом посвідчення Посольством України в Республіці Австрія спірної довіреності.

З аналогічних підстав представник третьої особи просив залишити адміністративний позов без розгляду у зв`язку з пропуском строку на звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, суд виходить з наступного.

У відповідності до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно вимог частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому, при визначенні початку перебігу процесуального строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У обґрунтування поданих клопотань представник відповідача та третьої особи посилаються на існування кримінальних проваджень, здійснення в їх межах досудових розслідувань, а відтак на їх думку, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, надані в додаток до клопотань документи не містять належних доказів на підтвердження вказаних обставин, адже вони не дають можливості повно ідентифікувати учасників кримінальних проваджень.

В частині посилання представника відповідача на справу №570/1100/19, яка перебувала на розгляді Рівненського районного суду Рівненської області, суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи копій не підтверджується, що неправомірність дій директора ОСОБА_4 позивач оскаржує саме оформленням оскаржуваної довіреності.

Водночас, позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом надано до суду докази отримання інформації про нотаріальну дію, вчинену в Посольстві України в Республіці Австрія третім секретарем з консульських питань Щикотовською Оленою Миколаївною 19 березня 2015 року лише у лютому 2020 року.

В той же час, до суду з адміністративним позов позивач звернувся у квітні 2020 року, тобто у двомісячний строк з моменту отримання вищевказаної інформації щодо оскаржуваної довіреності і вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, перевіривши зазначені у заявленому клопотанні доводи на предмет їх відповідності викладеній нормі та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявленого клопотання, та, як наслідок відсутність підстав для його задоволення.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 6, 44, 122-123, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника Міністерства закордонних справ України та представника ОСОБА_1 про залишення адміністративного позову без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя А.Б. Федорчук