Ухвала суду № 90517547, 22.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

22 липня 2020 року м. Київ №826/11622/16

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., суддів: Васильченко І.П., Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про перегляд постанови суду за виключними обставинами в адміністративні справі

за позовом ОСОБА_1 доПрокуратури міста Києва про визнання протиправними дій, стягнення заробітної плати

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до прокуратури м. Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019), в які просить суд:

1. Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2016 року у справі № 826/11622/16;

2. Ухвалити нове рішенням, яким:

- визнати протиправними дії прокуратури міста Києва щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.07.2015 року по 11.01.2016 року включно відповідно до вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру";

- стягнути з прокуратури м. Києва (код ЄДРПОУ 02910019) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 400 878 грн 60 коп (чотириста тисяч вісімсот сімдесят вісім грн шістдесят коп), яка підлягала нарахуванню за період з 01.07.2015 року по 11.01.2016 року включно, та виплатити таку заборгованість з урахуванням утримання відповідних податків, внесків і зборів.

Вимоги заяви про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2016 року у справі № 826/11622/16 мотивовані тим, що 22.11.2016 постановою Окружного адміністративного суду м. Києва позивачеві було відмовлено в задоволенні адміністративного позову до Прокуратури міста Києва про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості по заробітній платі. При прийнятті рішення по суті спору, суд першої інстанції, керувався Законами України від 28.12.2014 р. № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та від 25.12.2015 p. № 928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік" як спеціальними законами, які регулюють бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури як таких, що фінансуються з державного бюджету, та надають повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури. Окрім того, суд першої інстанції у своєму рішенні послався на положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні відносини регулюються спеціальним законодавством у сфері бюджетних відносин і саме вони мають пріоритет у застосуванні перед положеннями статті 81 "Про прокуратуру". Разом з тим, Конституційний Суд України 26 березня ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (роздруківка публікації додається). Так, КСУ визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697- VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. За таких обставин, у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2016 року, тобто, у судовому рішенні, яким закінчено розгляд справи по суті спору, - застосовано окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення'' Бюджетного кодексу України щодо оплати праці прокурора, неконституційність якого (положення) встановлена у рішенні КСУ від 26.03.2020 року у справі № 1-223/2018(2840/18), а отже наявні підстави для перегляду постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2016 року у справі № 826/11622/16 за виключними обставинами та прийняття відповідного судового рішення за наслідками такого розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2016.

03 червня 2020 року від представника відповідача надійшли пояснення стосовно заявлених позивачем позовних вимог, в який зазначено, що визнані неконституційними норми Бюджетного кодексу України в частині нарахування заробітної плати працівникам прокуратури у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України не підлягають застосуванню з 26.03.2020. Таким чином, підстави для перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.07.2015 по 11.01.2016 - відсутні.

Також, відповідачем на виконання вимог суду надано фактичний розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.07.2015 по 11.01.2016 (у тому числі надбавки за класний чин, вислугу років, виконання особливо-важливої роботи, розміри щомісячної та єдиноразової премії, розмір індексації заробітної плати).

Позивач надав суду додаткові пояснення по справі, в яких наголосив, що у разі встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акта чи його окремого положення, застосованого судом у процесі розв`язання справи, визначальним є не момент втрати таким актом чи його положенням чинності, а можливість застосувати наслідки такого рішення Конституційного Суду України до правовідносин, що виникли до його ухвалення, при перегляді судового рішення за виключними обставинами.

Також, позивач зазначив, що відповідач ігноруючи вимоги суду, надав лише фактичний розрахунок заробітної плати позивача за період з 01.07.2015 по 11.01.2016. Отже, відповідач не надав розрахунок заробітної плати з дотриманням вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та не виконав, як суб`єкт владних повноважень, вимоги абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України щодо обов`язку доказування правомірності своїх дій.

Відповідно до частини 2 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні 03.06.2020 суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подану заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для її розгляду та вирішення, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративний суду м. Києва з позовом до Прокуратури міста Києва, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії прокуратури міста Києва щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 01.07.2015 р. по 11.01.2016 р. включно відповідно до вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»;

- стягнути з прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 400878 грн 60 коп. (чотириста тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень шістдесят копійок), яка підлягала нарахуванню за період з 01.07.2015 р. по 11.01.2016 р. включно, та виплатити таку заборгованість з урахуванням утримання відповідних податків, внесків і зборів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2016 року у справі № 826/11622/16 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва про визнання протиправними дій, стягнення заробітної плати - відмовлено.

Підставою для прийняття постанови про відмову в задоволенні позову стало те, що відповідно до ч. 9 ст. 81 Закону України від 14.10.2014 р. №1697-VII «Про прокуратуру» передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

У свою чергу, фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період (ст. 90 Закону № 1697-VII).

Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та п. 11 Прикінцевих положень Закону України від 25.12.2015 р. № 928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік" норми і положення ч. 2 ст. 33, ст. 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Вказані норми на момент розгляду справи у суді є чинними.

Отже, Закони України від 28.12.2014 р. № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та від 25.12.2015 р. № 928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік" як спеціальні Закони, які регулюють бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, як таких, що фінансуються з державного бюджету, надають повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 р. № 505 (із внесеними до неї змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. № 763), затверджено схему посадових окладів працівників органів прокуратури.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди застосовують положення закону, з урахуванням дії закону у часі, за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент існування відповідних правовідносин.

Так, Законом України від 28.12.2014 р. № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» внесено зміни до Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI, зокрема, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 26, яким серед іншого встановлено, що норми і положення ст. 81, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14.10.2014 р. «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У свою чергу, Закон №1697-VII прийнято 14.10.2014 р., у той час, як Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» прийнято 28.12.2014 р., а Закон України «Про Державний бюджет на 2016 рік» прийнято 25.12.2015 р., тобто пізніше.

Відтак, саме положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та «Про Державний бюджет України на 2016 рік» слід застосовувати в даному випадку - щодо застосування норм і положень ст. 81 Закону №1697-VII у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, оскільки у спірний період Кабінетом Міністрів України зміни до постанови від 31.05.2012 р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» не внесено, а законами України від 28.12.2014 № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та від 28.12.2014 № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатки на реалізацію положень ст. 81 Закону № 1697-VII не передбачено, Прокуратура міста Києва не мала правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати позивачу у інших розмірах, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Надаючи правову оцінку доводам, викладеним у заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року №2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно зі статтею 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року №2136-VIII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку. Суд може вимагати від відповідних органів письмове підтвердження виконання рішення, додержання висновку.

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за виключними обставинами та однією з підстав такого перегляду є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Спірні правовідносини у справі №826/11622/16 охоплюються періодом з 01.07.2015 по 11.01.2016 - період за який позивач просить нарахувати та виплатити заробітну плату відповідно до вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».

На час, виникнення спірних правовідносин положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, зокрема, у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697- VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування - були чинними.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) встановлено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність".

Тобто, за змістом статті 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення

Таким чином, положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, які передбачають, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, застосовуються 26 березня 2020 року, та не поширюють свою дію на правовідносин, які виникли до 25 березня 2020 року включно.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року №820/2462/17, постанові від 25 липня 2019 року у справі №804/3790/17, у постанові від 19 листопада 2018 року у справі №755/4893/18 та в ухвалі від 04.06.2020 по справі №818/45/16.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду як найвищого суду, який забезпечує сталість та єдність судової практики, щодо застосування викладених норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду не відступала, а тому підстави для їх неврахування відсутні.

З аналізу наведених норм вбачається, що наявність рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить обставин допущення судом помилки при вирішенні спору, позаяк на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття постанови Окружним адміністративним судом м. Києва у справі №826/11622/16 положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, зокрема, у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697- VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування - були чинними та підлягали застосуванню.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2016 у справі №826/11622/16 за виключними обставинами, оскільки рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) не вплинуло на правильність вирішення спору.

Разом з тим, позивач не позбавлений права звернення до Конституційного Суду України з конституційною скаргою щодо перевірки на відповідність Конституції України окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, з метою прийняття Конституційним Судом України рішення за скаргою позивача, яке б прямо стосувалося інтересів позивача та стало підставою для перегляду справи за виключними обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Частиною першою статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 139, 229, 243, 248, 250, 257-263, 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2016 у справі №826/11622/16 за виключними обставинами - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена.

Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII.

Головуючий суддя Вєкуа Н.Г.

Судді: Васильченко І.П.

Мазур А.С.