Рішення № 90517520, 14.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 липня 2020 року №640/4301/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., при секретарі судового засідання Ігнатову І.Ю., за участі позивача, представника позивача Балійчук Л.І., представника відповідача-1 Харабари Т.І., представника відповідача-2 Стріховського В.А., без участі представника третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, третя особа - Київська міська державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (також далі - позивач) до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - відповідач-1, Мінекономіки), Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (далі - відповідач-2, Установа), третя особа - Київська міська державна адміністрація (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 №36-п від 17.02.2020 року про звільнення позивача з посади голови правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи;

- поновити позивача на посаді Голови правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи з 17 лютого 2020 року;

- стягнути з відповідача-2 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.02.2020 р. по день винесення судом рішення.

Ухвалою суду від 05.03.2020 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/4301/20 (далі - справа).

При цьому, ухвалою від 09.06.2020 р. витребувано у відповідача-2 належним чином засвідчені копії наступних документів:

- форму №1 "Баланс (звіт про фінансовий стан) ДІФКУ за 2014-2019 роки;

- оборотно-сальдові відомості ДІФКУ з розшифровкою по залишкам на рахунках №37 та №38 за 2014-2019 роки;

- договір про надання коштів з державного бюджету для кредитування інноваційних та інвестиційних проектів №12-08 від 23.03.2007р., укладений між Державним агентством з інвестицій та інновацій та Українською державною інноваційною компанією та додаткові договори №1 від 19.09.2007р., №2 від 05.11.2007р., №3 від 14.11.2007р., №4 від 04.12.2007р., №5 від 07.12.2007р., №6 від 07.12.2007р., №37 від 21.12.2007р.;

- інноваційний договір №97-07 від 24.10.1997р., укладений між Дніпропетровським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду та Закритою акціонерною компанією "Центр інноваційних технологій".

У подальшому, ухвалою суду від 02.07.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 безпідставно та з порушенням вимог законодавства звільнено з посади Голови правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, чим порушено його законні права.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки в межах спірних правовідносин діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Третя особа надіслала до суду письмові пояснення, в яких просить розглянути позов без участі його представника на підставі наявних матеріалів справи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

16.06.2016 року між відповідачем 1 та позивачем укладено контракт №7, яким позивача призначено на посаду голови правління Установи на термін з 17.06.2016 р. по 17.06.2019 р. Призначення позивача на посаду погоджено Кабінетом Міністрів України та Київською міською державною адміністрацією. У подальшому, між відповідачем 1 та позивачем укладалися додаткові угоди до контракту №7, а саме: додаткова угода 1 від 12.02.2018 р., якою збільшувався посадовий оклад позивача; додаткова угода №2 від 14.03.2018 р., якою було продовжено дію контракту до 17.06.2021 р.; додаткова угода №3 від 12.03.2019 р., якою вносилися зміни до контракту щодо умов матеріального забезпечення керівника та додаткова угода №4 від 01.08.2019 р., якою додаток №1 (Показники ефективності використання державного майна і прибутку) викладено в новій редакції.

Наказом Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 17.02.2020 р. №36-п «Про звільнення ОСОБА_1 », Позивача звільнено 17.02.2020 р. з посади голови правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, з підстав, передбачених контрактом, п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Вважаючи протиправним вказане вище звільнення із займаної посади, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 6, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначені Кодексом законів про працю України.

Згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 3, ст. 4 Кодексу законів про працю України, цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Як вбачається з матеріалів справи, наказу Мінекономіки, який оскаржується позивачем, підставою для його звільнення з займаної посади є доповідна (службова) записка директора департаменту фінансово-господарської діяльності, головного бухгалтера Бояркіної О .А. від 10.02.2020 р. №2143-03/120 та контракт від 16.06.2016 р. №7.

З доповідної записки вбачається, що Установа останні роки працює збитково: за результатами фінансово-господарської діяльності за 2017 рік Установа отримала збиток в сумі 140117 тис. гривень, в основному за рахунок списання дебіторської заборгованості в сумі 136818 тис. гривень, за результатами діяльності за 2018 р. Установою отримано збиток у сумі 6314 тис. грн.; відповідно до форми №1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» станом на 30.09.2019 р. власний капітал Установи має від`ємне значення -4594 тис.гривень; кредиторська заборгованість становить 207462 тис.гривень, в тому числі заборгованість державному бюджету становить більше 206 млн.гривень; при цьому дебіторська заборгованість становить 1059 тис.гривень (оскільки майже уся списана); у Установи немає джерел погашення заборгованості бюджету; протягом 2018-2019 років установою отримано з бюджету на поповнення статутного капіталу більше 177 млн.гривень; на даний час установа перебуває у важкому фінансовому стані.

Зі змісту контракту №7 вбачається, що він припиняється до закінчення строку його дії у випадках, передбачених пунктами 5.3 і 5.4 цього контракту. Пункт 5.3 контракту передбачає виключні підстави, коли Керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний за ініціативою Мінекономрозвитку, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії.

З відзиву Відповідача 1 вбачається, що позивача звільнили з підстав, передбачених п.5.3 контракту, а саме: п. «в» у разі невиконання Установою зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання Установою зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати; п. «ж» у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості; п. «з» у разі коли у трьох звітних кварталах протягом календарного року спостерігається зростання обсягів дебіторської заборгованості Установи, яке за загальним підсумком позначених кварталів не супроводжується відповідним зростанням обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Установи.

Суд дослідивши та оцінивши надані сторонами документи щодо фінансової звітності Установи за 2016-2019 роки, аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності за 2016-2019 роки, які розміщені на офіційному сайті Установи встановив, що порушення, зазначені в доповідній записці, на підставі якої звільнили позивача, не підтверджуються.

Оскільки, з матеріалів справи вбачається відсутність у Установи на час складання доповідної записки та на час звільнення Позивача невиконання Установою зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків; встановлено, що податковий борг станом на 31.12.2019 р. у Установи відсутній.

Тобто, доводи відповідачів щодо наявності у Установи заборгованості перед бюджетом у розмірі 206 462 тис. гривень, що стало підставою для звільнення позивача за п.5.3 контракту є необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи

Суд приходить до висновку про необґрунтованість такої підстави звільнення, як допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості, оскільки матеріалами справи спростовуються доводи відповідачів про зростання кредиторської заборгованості Установи, та вона не є простроченою, так як заборгованість перед бюджетом за довгостроковими зобов`язаннями відображена у складі поточних зобов`язань.

Станом на 01.01.2019 р. на балансі Установи обліковується кредиторська заборгованість перед державним бюджетом в сумі 207 762 тис. грн., а станом на 31.12.2019 р. - 207 362 тис.грн.

Згідно із ЗУ «Про державний бюджет України на 2019 рік» (Додаток 4 зі змінами внесеними згідно із ЗУ №265-ІХ від 31.10.2019 р.) повернення даної заборгованості заплановано за кодом бюджетної класифікації 1201490 «Повернення кредитів, наданих у 2007 році з Державного бюджету України на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій і технологій з виробництва альтернативних джерел палива». Із запланованих до повернення коштів Установою повернуто до бюджету 400 тис. грн.

Оскільки відповідно до ст. 17 Бюджетного кодексу, на вимоги щодо погашення заборгованості перед Державою не поширюється позовна давність, залишок кредиторської заборгованості в сумі 207 362 тис. грн. відображено у складі поточних зобов`язань.

Водночас, відповідачами не доведено, що в Установі в трьох звітних кварталах протягом календарного року спостерігалося зростання обсягів дебіторської заборгованості установи, таких даних не містить і доповідна записка головного бухгалтера. Тобто, звільнення позивача за п. «з» є необґрунтованим.

Щодо недотримання позивачем показників за 2018 рік, отримання Установою збитку в 2017 та 2018 роках, то суд враховує, що звільнення Позивача відбулося 17.02.2020 р., з позивачем в 2019 році укладалася додаткова угода №4 до контракту, якою затверджувалися показники в новій редакції, у п.5.3 контракту відсутня така підстава для звільнення як не забезпечення дотримання показників ефективності використання державного майна, а тому суд вважає, що такі доводи відповідача 1 є необґрунтованими.

Судом також встановлено, що на момент звільнення позивача було відсутнє погодження голови Київської міської держадміністрації. Відповідач 1 надав до суду лист Мінекономіки від 14.02.2020 р. до Голови КМДА з приводу погодження звільнення позивача та тільки листом від 26.02.2020 р. КМДА погодила таке звільнення. Суд зазначає, що отримання такого погодження після звільнення позивача є порушенням вимог ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» по постанови КМУ №818 від 09.10.2013 р., а тому відповідачем 1 не дотримано процедури звільнення позивача з посади.

Відповідно до п.12-1 ч.2 ст.8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністр як керівник міністерства призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Частиною другою статті 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» до повноважень голови місцевої державної адміністрації належить погодження у встановленому порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції.

Постановою Кабінету Міністрів України №818 від 09.10.2013 р. було затверджено «Порядок погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», згідно п.4 якого пропозиція щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади погоджується, зокрема щодо керівника підприємства, яке зареєстроване на території мм. Києва та Севастополя, - відповідно з головою Київської та Севастопольської міської держадміністрації.

Таким чином, згідно з вищенаведеними нормами є обов`язковим погодження з головою Київської міської державної адміністрації звільнення з посади керівника підприємства, що належить до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, зокрема Мінекономіки, яким згідно статуту є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа.

Норма статті 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» є спеціальною відносно положень ст. 36 КЗпП України, застосування якої не ставиться в залежність від змісту укладеного роботодавцем та працівником контракту, в той же час трудове законодавство в якості підстави для поновлення працівника на роботі визначає, в тому числі, порушення роботодавцем процедури звільнення працівника.

Таким чином, приймаючи оскаржуваний наказ відповідачем 1 не дотримано порядку передбаченого чинним законодавством України, не враховано всіх обставин, які мали значення для його видання, в т.ч. не надано належного та достатнього обґрунтування підстав для звільнення позивача, а тому такий наказ прийнятий з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення.

Таким чином, оскаржуваний наказ від 17.02.2020 р. №36-п "Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи" прийнятий з порушенням вимог законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлену протиправність оскаржуваного наказу необхідним також є поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), згідно з пп. "з" п. 1 якого, цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Відповідно до абз.абз. 1 - 4 п. 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з абз.абз. 1 - 3 п. 4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності); д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором; ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; и) виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства; л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Так, згідно з довідками про доходи, заробітна плата ОСОБА_1 в грудні 2019 року становила 58216,51 грн., а в січні 2020 р. 52062,26 грн., кількість робочих днів згідно графіку роботи становить 21 - за грудень 2019 р., 21 - за січень 2020 р., середньоденна заробітна плата складає 2625,69 грн. ((58216,51 + 52062,26) / 42 = 2625,69).

Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача складає 100 днів. Відповідно середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 18.02.2020 р. по 14.07.2020 р. складає 262569,00,00 грн. (2 625,69 грн. х 100 = 262569,00 грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як вже зазначалось вище, відповідачами у справі не надано суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, третя особа - Київська міська державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягає сплачена сума судового збору у розмірі по 840,80 грн. з кожного.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2; код ЄДРПОУ 37508596), Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 65-Б; код ЄДРПОУ 00041467), третя особа - Київська міська державна адміністрація (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корпус 2; код ЄДРПОУ 00022527), про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №36-п від 17.02.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 ".

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді Голови правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи з 17.02.2020 р.

4. Стягнути з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 262569,00 грн. (двісті шістдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять гривень нуль копійок).

5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи з 17.02.2020 р.

6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за один місяць в сумі 55139,39 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч сто тридцять дев`ять гривень тридцять дев`ять копійок).

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

8. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко

Рішення у повному обсязі складено 21 липня 2020 року.