Ухвала суду № 905165, 22.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2007 року № К-22060/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Гончаренку Р.С.

за участю представників сторін:

позивача: не зявився;

відповідача 1: Білоусов В.В., дов. б/н від 11.10.2006 р.;

відповідача 2: Старовецький В.І., дов. б/н від 22.03.2007 р.;

третьої особи 1: не зявився;

третьої особи 2: не зявився;

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Уманський консервний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська продовольча компанія»

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.06.2006 р.

у справі№ 09/3825 господарського суду Черкаської області

за позовомУманської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області

до1. Дочірнього підприємства «Уманський консервний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська продовольча компанія»

2. Компанія «Lauffer S.A.»

треті особи:1. Управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Черкаської обласної державної адміністрації

2. Черкаська митниця

про визнання недійсним контракту № LSA001 від 07.10.2003 р. та додаткових угод до нього № 1 від 08.10.2003 р., № 2 від 09.10.2003 р., № 3 від 08.10.2003 р., № 4 від 10.10.2003 р. та стягнення грошових коштів на користь держави в розмірі 743339,62 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Уманська обєднана державна податкова інспекція Черкаської області звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом провизнання недійсним контракту № LSA001 від 07.10.2003 р. та додаткових угод до нього № 1 від 08.10.2003 р., № 2 від 09.10.2003 р., № 3 від 08.10.2003 р., № 4 від 10.10.2003 р., укладених між Дочірнім підприємством «Уманський консервний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєда» і Компанією «LaufferS.A.» (Швейцарія) та стягнення з відповідача 2 на користь держави 743339,62 грн., отриманих по спірному контракту та додаткових угодах до нього, а також стягнення з Дочірнього підприємства «Уманський консервний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєда» на користь Компанії «Lauffer S.A.» (Швейцарія) суми грошових коштів отриманих відповідачем 1 на виконання спірного контракту.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.11.2005 р. у справі № 09/3825в позові Уманської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю обставини, на яку посилається позивач як на підставу визнання угоди недійсною, а саме, що відповідач 1 не знав про застосування до нього санкцій у вигляді зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.06.2006 р. рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено в повному обсязі: визнано недійними контракт № LSA001 від 07.10.2003 р. та додаткові угоди до нього № 1 від 08.10.2003 р., № 2 від 09.10.2003 р., № 3 від 08.10.2003 р., № 4 від 10.10.2003 р.; стягнуто з відповідача 2- Компанії «LaufferS.A.» (Швейцарія) на користь держави 743339,62 грн.; з відповідача 1 - Дочірнього підприємства «Уманський консервний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська продовольча компанія» відповідачу 2 - Компанії «LaufferS.A.» (Швейцарія) повернуто 743339,62 грн.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що Дочірнє підприємство «Уманський консервний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєда» в період з 10.10.2002 року по 22.01.2004 року, під час дії санкції тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, застосованої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 10.10.2002 р. № 50/266, не мав права здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а й відповідно права на укладення зовнішньоекономічного контракту № LSA001 від 07.10.2003 р. та додаткових угод до нього. Відповідач 1 не нараховував податки до сплати, що було дією свідомою та передбачуваною, посадові особи відповідача 1 усвідомлювали та повинні були усвідомлювати протиправність, суспільно-небезпечний характер своєї дії (укладення угод) і суперечність їх мети інтересам держави та суспільства, прагнули, передбачали та свідомо допускали настання суспільно небезпечних наслідків, протиправних наслідків і бажали їх настання.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Дочірнє підприємство «Уманський консервний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю«Таврійська продовольча компанія» оскаржило її в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.06.2006 р. з мотивів порушення судом норм матеріального права та залишити в силі рішення господарського суду Черкаської області від 03.11.2005 р.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник відповідача 1 - Дочірнього підприємства «Уманський консервний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська продовольча компанія» підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача 2 Компанії «LaufferS.A.» також просив задовольнити вимоги касаційної скарги відповідача 1.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просив залишити без задоволенні касаційну скаргу відповідача 1 та залишити без змін постанову апеляційного господарського суду від 23.06.2006 р.

Треті особи у справі просили суд касаційної інстанції розглянути справу у їх відсутності.

В судове засідання суду касаційної інстанції представник позивача не зявився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст. 49 КАС України не скористався, про причини не явки суду не вказав, не зважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 221 КАС України неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Уманською ОДПІ Черкаської області проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Дочірнього підприємства «Уманський консервний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєда» за період діяльності з 01.01.2002 р. по 31.03.2004 р., про що складений акт перевірки від 18.08.2004 р. № 2148/23-1/05305810.

Дочірнє підприємство «Уманський консервний комбінат» ТОВ «Таврійська продовольча компанія» є правонаступником усіх прав та обовязків Дочірнього підприємства «Уманський консервний комбінат» ТОВ «Лєда».

В акті перевірки зафіксовано, що ДП «Уманський консервний комбінат» ТОВ «Лєда» в порушення наказів Міністерства економіки від 29.03.1999 р. № 195, від 10.10.2002 р. № 50/266 здійснювало зовнішньоекономічну діяльність в 2003 році: по експорту 117 261, 75 євро - 743 339, 62 грн. (сума використаної пільги по ПДВ (нульова ставка) складає 148 667, 92 грн.

Податковим органом встановлено, що між ДП «Уманський консервний комбінат» ТОВ «Лєда» та Компанією «LaufferS.A.» було укладено контракт № LSA001 від 07.10.2003 р., згідно з умовами якого ДП «Уманський консервний комбінат» ТОВ «Лєда» зобовязався поставити сік яблучний концентрований освітлений Компанії «LaufferS.A.», а останній у свою чергу прийняти та оплатити товар шляхом банківського перерахунку коштів на рахунок продавця ДП «Уманський консервний комбінат» ТОВ «Лєда».

Між ДП «Уманський консервний комбінат» ТОВ «Лєда» та Компанією «LaufferS.A.» були укладені 4 додаткові угоди до контракту № LSA001 від 07.10.2003 р. - № 1 від 08.10.2003 р., № 2 від 09.10.2003 р., № 3 від 08.10.2003 р., № 4 від 10.10.2003 р., якими визначались особливості визначення загальної вартості, ціни, кількості товару конкретних партій.

Виконання сторонами зобовязань визначених умовами Контракту № LSA001 від 07.10.2003 р. та додаткових угод до нього № 1 від 08.10.2003 р., № 2 від 09.10.2003 р., № 3 від 08.10.2003 р., № 4 від 10.10.2003 р. підтверджується вантажно-митними деклараціями та виписками з банку, які свідчать про розрахунки за поставлену на експорт продукцію.

Обсяг операцій здійснених ДП «Уманський консервний комбінат» ТОВ «Лєда» на виконання Контракту № LSA001 від 07.10.2003 р. та додаткових угод до нього № 1 від 08.10.2003 р., № 2 від 09.10.2003 р., № 3 від 08.10.2003 р., № 4 від 10.10.2003 р., з порушенням наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 10.10.2002 р. № 50/266, склав 743 339, 62 грн.

У звязку з тим, що наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 10.10.2002 р. № 50/266 до підприємства було застосовано санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, податковим органом зроблений висновок, що Контракт № LSA001 від 07.10.2003 р. та додаткові угоди до нього, укладено ДП «Уманський консервний комбінат» ТОВ «Лєда» з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тому як наслідок вони мають бути визнані судом недійсними.

Апеляційний господарський суд підтримав позицію податкової інспекції, що відповідачем 1 у деклараціях з податку на додану вартість за жовтень та грудень 2003 р. обсяг реалізації продукції на експорт в сумі 743340 грн. неправомірно оподатковано за нульовою ставкою, на підставі положень пп. 6.2.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями). Сума не нарахованого та не сплаченого податкового зобовязання відповідача 1 по контракту LSA001 від 07.10.2003 р. та додаткових угод до нього складає 148668 грн.

Саме у несплаті податку на додану вартість у встановленому законодавством України порядку суд апеляційної інстанції вбачає руйнування системи оподаткування, що створена в інтересах держави.

Зовнішньоекономічна діяльність відповідача 1, в порушення наказів Міністерства економіки України від 29.03.1999 р. № 195 та від 10.10.2002 р. № 50/226, за висновком суду апеляційної інстанції, є суперечною інтересам держави та суспільства і порушує основні принципи існуючого суспільного ладу.

На підставі вказаного, Київський міжобласний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що контракт № LSA001 від 07.10.2003 р. та додаткові угоди до нього, укладені між відповідачами у справі, мають бути визнані недійсними на підставі ст. 49 ЦК УРСР від 18.07.1963 р. із застосуванням наслідків недійсності угоди, передбачених даною правовою нормою.

Проте, судова колегія Вищого адміністративного суду України не погоджується з даним висновком.

По-перше, як встановлено судом першої інстанції, відповідач 1 не знав про застосування до нього санкцій у вигляді зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідач 1, а також третя особа у справі - Черкаська митниця дізнались про застосування спеціальних санкцій у вигляді заборони зайняття зовнішньоекономічною діяльністю, передбачених ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», лише в 2004 р. під час комплексної перевірки митниці.

Апеляційний господарський суд доводи відповідача 1 про те, що він не був належним чином повідомлений про застосування даної спеціальної санкції, спростував додатком № 1 наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 09.04.2004 р. № 50/109, яким спеціальну санкцію, передбачену наказом від 10.10.2002 р. № 50/266, скасовано на підставі листа-звернення ДП «Уманський консервний комбінат» ТОВ «Лєда» від 15.03.2004 р.

Судова колегія зазначає, що спірний зовнішньоекономічний контракт та додаткові угоди до нього були укладені в жовтні 2003 р., а лист-звернення ДП «Уманський консервний комбінат» ТОВ «Лєда», на який посилається суд, датований 15.03.2004 р., тобто після того, як в 2004 році відповідач 1 дізнався про застосування щодо нього спеціальної санкції.

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для застосування ст. 49 ЦК УРСР на момент ухвалення рішення у справі.

Вимога про визнання недійсними Контракту № LSA001 від 07.10.2003 р. та додаткових угод до нього № 1 від 08.10.2003 р., № 2 від 09.10.2003 р., № 3 від 08.10.2003 р., № 4 від 10.10.2003 р., укладених між ДП «Уманський консервний комбінат» ТОВ «Лєда» та Компанією «LaufferS.A.», заявлена Уманською ОДПІ в серпні 2005 р. на підставі ст. 49 ЦК УРСР.

Проте, з 1 січня 2004 року, згідно з п. 1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) від 18 липня 1963 року втратив чинність.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України), не є адміністративно-правова конфіскація.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України, кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він помякшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином, застосування судом при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в Цивільному кодексі України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим.

З огляду на зазначене, у позивача на момент звернення до суду право вимоги про визнання вищевказаного зовнішньоекономічного контракту та додаткових угод до нього недійсними на підставі ст. 49 ЦК УРСР було відсутнє, а відтак висновок суду першої інстанції про відмову в позові є правильним та відповідаючим нормам матеріального права безвідносно від мотивів такого висновку.

Також судова колегія зазначає, що застосовані апеляційним господарським судом наслідки недійсності угоди, які були передбачені ст. 49 ЦК УРСР за своєю юридичною природою є адміністративно-правовою санкцією і відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України, а тому можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Вказані санкції судом апеляційної інстанції застосовані до сторін зовнішньоекономічного контракту поза межами строку, встановленого ст. 250 ГК України.

В звязку з наведеним вище, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Уманський консервний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська продовольча компанія» задовольнити.

Скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.06.2006 р., а рішення господарськогосуду Черкаської області від03.11.2005 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя Рибченко А.О.