Рішення № 90515423, 20.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 липня 2020 р. Справа № 120/1657/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ) до Теплицької районної ради Вінницької області (23800, Вінницька область, смт. Теплик вул. Незалежності, 25, код ЄДРПОУ 21728622) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ) до Теплицької районної ради Вінницької області (23800, Вінницька область, смт. Теплик вул. Незалежності, 25, код ЄДРПОУ 21728622) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №120/2911/19-а поновлено ОСОБА_1 з 12.08.2019 на посаді голови Теплицької районної ради Вінницької області та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань районної ради 224 705,00 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12.08.2019 по 25.02.2020.

Втім, заробітна плата ОСОБА_1 за період з 26.02.2020 по 10.04.2020 відповідачем не нарахована та не виплачена.

Тривалу невиплату заробітної плати відповідач мотивує тим, що з 26.02.2020 по 10.04.2020 у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником Теплицької районної ради Вінницької області значиться Сокотнюк Т.С.

Відтак, позивач вважає вказану бездіяльність протиправною, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 21.04.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

14.05.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог за вх. №13111/20.

В подальшому на адресу суду від Теплицької районної ради Вінницької області надійшла заява про відвід головуючому судді Дмитришеній Р.М.

18.05.2020 стороною відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на те, що ОСОБА_1 не поновлено на посаді голови Теплицької районної ради Вінницької області, а тому заробітна плата за період з 26.02.2020 по 10.04.2020 не нарахована та не виплачена. Крім того, в Державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Теплицької районної ради Вінницької області значиться ОСОБА_2 .

Відтак, враховуючи те, що обов`язків голови Теплицької районної ради Вінницької області позивач у період з 26.02.2020 по 10.04.2020 не виконував, підстави для визнання протиправною бездіяльності щодо такої невиплати - відсутні.

При цьому, відповідач вказує, що позивачем безпідставно та неправомірно самостійно нараховано заробітну плату за період з 26.02.2020 по 10.04.2020, оскільки він не є особою, яка уповноважена на проведення відповідних нарахувань. Крім того, позивач вказує на те, що його середньоденний заробіток становить 1652,00 грн, а сума середнього заробітку, за вказаний період, ним визначена в розмірі 54516,00 грн. Тобто середньомісячний заробіток позивачем визначено в сумі більшій за 35000,00 грн. Вказане свідчить про невідповідність проведених ним розрахунків, і підтвердженням цього є довідка про заробітну плату діючого голови Теплицької районної ради ОСОБА_2 за січень - квітень 2020 року.

Ухвалою суду від 25.05.2020 передано справу №120/1657/20-а відповідно до ст. 31 КАС України для визначення складу суду для вирішення заяви Теплицької районної ради Вінницької області про відвід судді Дмитришеній Р.М.

Ухвалою суду від 27.05.2020 суддею Крапівницькою Н.Л. відмовлено у задоволенні заяви Теплицької районної ради Вінницької області про відвід головуючому судді Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришеній Р.М. Адміністративну справу передано для продовження розгляду.

28.05.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог за вх. №14329.

Ухвалою суду від 03.06.2020 заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 05.05.2020, яка зареєстрована 14.05.2020 за вх. №13111/20 прийнято до розгляду. Заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог від 27.05.2020, що зареєстрована 28.05.2020 за вх. №14329, повернуто заявнику. Вирішено перейти до розгляду справи по суті, про що повідомлено сторін даною ухвалою.

09.06.2020 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що станом на 08.06.2020 рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 у справі №120/2911/19-а Теплицькою районною радою Вінницької області не виконано. Крім того, зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 за №441 збільшено розмір посадового окладу голови районної ради до 15 000,00 грн. За таких умов, з дня набрання чинності Постановою №441 позивач просить суд врахувати, що середньоденний заробіток, який належить стягнути з відповідача становитиме: 1770,00 грн.

10.06.2020 та 12.06.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшли повідомлення аналогічного змісту, в яких вказано, що на заяві про збільшення розміру позовних вимог від 05.05.2020, яка зареєстрована в суді 14.05.2020 за вх. №13111/20 міститься відтиск штампу Теплицької районної ради від 05.05.2020 за №107-07-138, що вказує про вручення змісту заяви відповідачу. Втім, відповідач повідомляє про те, що жодних документів від ОСОБА_1 на адресу Теплицької районної ради не надходило, а за реєстраційним номером 107-07-138 зареєстровано лист про семінар. На підтвердження вказаних обставин додано копії журналу вхідної кореспонденції.

Крім того, відповідач просить врахувати аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

23.06.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог за вх. №16752. Мотивами даної заяви вказано, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №120/2911/19-а станом на 23.06.2020 не виконана, а тому просить суд стягнути із районної ради на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 133 124,00 грн за період з 26.02.2020 по 23.06.2020.

Визначаючись щодо поданої заяви про збільшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у ст. 44 КАС України, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, процесуальним законом передбачено право позивача на збільшення позовних вимог, але можливість реалізації цього права обмежується певною стадією судового процесу.

Так, аналіз наведеної вище норми права дає підстави для висновку про те, що відповідну заяву позивач може подати найпізніше до початку розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених ст. 263 КАС України, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд цієї справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Водночас провадження у справі відкрито ухвалою від 21.04.2020, а ухвалою від 03.06.2020 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Таким чином, розгляд справи по суті розпочався 03.06.2020, що унеможливлює прийняття заяви про збільшення позовних вимог.

Відтак заяву про збільшення позовних вимог подано позивачем без дотримання приписів ч. 1 ст. 47 КАС України, тоді як клопотання про поновлення процесуального строку на подання вказаної заяви не подано.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ("Пелевін проти України", № 24402/02, рішення від 20 травня 2010 року, пункт 27; "Наталія Михайленко проти України", № 49069/11, рішення від 30 травня 2013 року, пункт 31) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (заяв), оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для прийняття заяви позивача про збільшення позовних вимог від 23.06.2020, що не позбавляє права особи звернутися до суду з окремим позовом.

В силу положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Водночас, відповідно до п.п. 2 п. 9 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

При цьому, в період з 15.06.2020 по 14.07.2020 суддя Дмитришена Р.М. перебувала у відпустці, у зв`язку з цим справа вирішується після виходу її з відпустки.

Враховуючи, що інших заяв по суті та документів у строк встановлений судом не надходило, клопотань щодо неможливості подання заяв у строк чи продовження встановлених строків також, суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі №120/2911/19-а адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Теплицької районної ради Вінницької області 51 позачергової сесії 7 скликання від 12.08.2019 року № 563 "Про звільнення з посади голови Теплицької районної ради ОСОБА_1". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №120/2911/19-а апеляційну скаргу Теплицької районної ради Вінницької області залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теплицької районної ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення в частині відмови в задоволенні позову щодо поновлення на посаді голови Теплицької районної ради Вінницької області та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Теплицької районної ради Вінницької області середній заробіток за час вимушеного прогулу скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 з 12 серпня 2019 року на посаді голови Теплицької районної ради Вінницької області та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Теплицької районної ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 серпня 2019 року по 25 лютого 2020 року в сумі 224 тисячі 705 гривень. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року в частині поновлення на посаді голови Теплицької районної ради Вінницької області ОСОБА_1 та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання. В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року залишено без змін.

Позивач вказує, що заробітна плата ОСОБА_1 за період з 26.02.2020 по 10.04.2020 Теплицької районної ради Вінницької області не нарахована та не виплачена.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача з невиплати належної позивачу заробітної плати за період з 26.02.2020 по 10.04.2020 включно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою та другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із статтею 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Так, аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина третя статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою підставою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 802/1183/16-а.

Так, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №120/2911/19-а ОСОБА_1 поновлено на посаді голови Теплицької районної ради Вінницької області з 12 серпня 2019 року та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Теплицької районної ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 серпня 2019 року по 25 лютого 2020 року в сумі 224 тисячі 705 гривень.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 ( далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 5 цього Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року у справі №21-395а13.

Згідно аргументів позивача, останній просить стягнути з відповідача 77 664,00 грн. середнього заробітку, а саме: лютий 2020 року - 3 робочі дні, березень 2020 року - 21 робочий день, квітень 2020 року - 21 робочий день, травень 2020 року - робочі 2 дні. Тобто, за період з 26.02.2020 по 05.05.2020 в загальному 47 робочих днів (47*1652 - середньоденний заробіток = 77 644,00 грн).

При проведенні розрахунку середнього заробітку позивача, позивач враховував середньоденний заробіток станом на день виникнення спірних правовідносин 1652,00 грн, який був визначений у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду.

На противагу наведеним аргументам, відповідач вказує, що ОСОБА_1 безпідставно та неправомірно нарахував собі заробітну плату, втім він не є особою, яка уповноважена на проведення відповідних нарахувань. Крім того, відповідач вказав, на те, що середньомісячний заробіток визначений позивачем завищений, адже згідно із довідки діючого голови Теплицької районної ради ОСОБА_2 за період з 01.01.2020 по 30.04.2020 сума виплаченої заробітної плати становить 50 135,49 грн.

Перевіряючи мотиви кожного із сторін, суд зазначає, що відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду 25 лютого 2020 року у справі №120/2911/19-а судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України № 525 від 19.06.2019 затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату районних, районних у м. Києві та Севастополі рад, де місячний посадовий оклад голови ради у районі, районі у м. Севастополі складає 14000 грн.

Серед іншого, у вказаному рішенні судом апеляційної інстанції встановлено, що періодом вимушеного прогулу ОСОБА_1 , пов`язаним з його звільненням є період з 13.08.2019 по 25.02.2020 включно, а саме 136 робочих дні. Виходячи із 136 днів вимушеного прогулу, судом апеляційної інстанції здійснено розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, який склав 224 705,00 грн (457.79*136*14000/3879).

Таким чином, середньоденний заробіток позивача становить 1652,00 грн (224 705,00 грн/136).

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За вказаних обставин, суд відхиляє твердженнями відповідача щодо невідповідності розрахунку позивача.

Щодо додаткових пояснень позивача, які надійшли до суду 09.06.2020, в яких останній просив суд врахувати, що 03.06.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №441, якою збільшено розмір посадового окладу голови районної ради до 15 000,00 грн, а тому середньоденний заробіток, який належить стягнути з відповідача становить - 1770,00 грн., то суд не погоджується з такими твердженнями позивача, адже посилань на вказану постанову у первинному позові не зазначено, а такі пояснення є фактично заявою про зміну підстав позову. Втім, як вказано вище, ухвалою від 03.06.2020 суд перейшов до розгляду справи по суті, що унеможливлює подання заяв, визначених ч. 1 ст. 47 КАС України.

Стосовно повідомлень відповідача в яких вказано, що на заяві про збільшення розміру позовних вимог від 05.05.2020, яка зареєстрована в суді 14.05.2020 за вх. №13111/20 міститься відтиск штампу Теплицької районної ради від 05.05.2020 за №107-07-138, втім, як стверджує відповідач, жодних документів від ОСОБА_1 на адресу Теплицької районної ради не надходило, а за реєстраційним номером 107-07-138 від 05.05.2020 зареєстровано лист про семінар, суд зазначає наступне.

Так, позивач скористався своїм правом на збільшення розміру позовних вимог шляхом подання відповідної заяви, згідно із ч. 1 ст. 47 КАС України, фактично збільшивши арифметичну складову. Ключовими мотивами поданого збільшення є невиконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №120/2911/19-а Теплицькою районною радою.

Відповідач, в свою чергу, щодо самого невиконання рішення у вказаних повідомленнях спростувань не наводить, а зазначає виключно щодо ненадходження заяви про збільшення позовних вимог.

З огляду на те, що вказана заява про збільшення позовних вимог містить відбиток печатки, на якій зазначено найменування - Теплицька районна рада, вказано вхідний №107-07-138 від 05.05.2020, суд відхиляє твердження відповідача, які полягають у ненадходженні такої заяви на адресу Теплицької районної ради.

З врахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправної бездіяльності Теплицької районної ради Вінницької області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.02.2020 по 05.05.2020 та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.02.2020 по 05.05.2020 в сумі 77 644, 00 грн.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Теплицької районної ради Вінницької області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.02.2020 по 05.05.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Теплицької районної ради Вінницької області середній заробіток за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення й затримки виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №120/2911/19-а від 25.02.2020 за період 26.02.2020 по 05.05.2020 в сумі 77 644,00 грн (сімдесят сім тисяч шістсот сорок чотири гривні).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ); Теплицька районна рада Вінницької області (23800, Вінницька область, смт. Теплик вул. Незалежності, 25, код ЄДРПОУ 21728622)

Рішення в повному обсязі складено 20.07.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна