Ухвала суду № 90515202, 20.07.2020, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20 липня 2020 рокуСправа № 921/12/19 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

розглянувши скаргу Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго" № 1518/18 від 06.07.2020 про визнання неправомірною постанови про арешт коштів боржника від 01.07.2020 по виконавчому провадженню № 62156536 винесену державним виконавцем ТМВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Борецькою Х.В. у справі № 921/12/19:

за позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз"

до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго"

про стягнення 3 219 446,92 грн

За участю представників сторін від:

Скаржника: Решетуха Антоніна Віталіївна, довіреність №1625/18 від 20.07.20

Органу ДВС: Борецька Христина Василівна, довіреність №31248 від 24.03.20

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго" про стягнення 3 219 446,92 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.05.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019, позов ПрАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" задоволено. Стягнуто з КПТМ ТМР "Тернопільміськтеплокомуненерго" 298 018,66 грн три проценти річних, 802 097,37 грн інфляційних втрат та зменшено розмір нарахованої пені на 50% до суми 1 059 665,44 грн. Крім того, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.05.2019 закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 9 797 882,81 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

26.11.2019 на примусове виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 29 травня 2019 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 видано відповідний наказ.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2020 постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.05.2019 у справі № 921/12/19 залишено без змін.

Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго" звернулося до господарського суду Тернопільської області зі скаргою № 1518/18 від 06.07.2020 (вх.№4295 від 06.07.2019) в якій просить суд:

1.Постанову про арешт коштів боржника від 01.07.2020 по виконавчому провадженню №62156536, винесену державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Борецькою Х.В. визнати неправомірною в частині накладення арешту на кошти, які містяться на рахунку КП "ТМТКЕ" UA513385450000000026009300099 відкритому у філії АТ "Ощадбанк України" у м. Тернополі та призначені для виплати заробітної плати працівникам підприємства, здійсненні нарахувань на заробітну плату працівників КП "ТМТКЕ" та сплати інших платежів до бюджету України.

2.Зобов`язати державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Борецьку Х.В. зняти арешт з коштів КП "ТМТКЕ", які містяться на рахунку КП "ТМТКЕ" UA513385450000000026009300099 відкритому у філії АТ "Ощадбанк України" у м. Тернополі та призначені для виплати заробітної плати працівникам підприємства, здійсненні нарахувань на заробітну плату працівників КП "ТМТКЕ" та сплати інших платежів до бюджету України.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що вказаний рахунок використовується для виплати заробітної плати працівникам підприємства, сплати єдиного соціального внеску, інших обов`язкових зборів та платежів. Звертає увагу суду на те, що оплата праці працівників здійснюється у першочерговому порядку. Також пояснив, що відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" нараховується та сплачується одночасно з виплатою заробітної плати. Відповідно до ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Ухвалою суду від 08.07.2020 прийнято скаргу Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго" № 1518/18 від 06.07.2020 до розгляду та призначено судове засідання на 20.07.2020.

Представниця скаржника в судовому засіданні 20.07.2020 повністю підтримала скаргу з підстав викладених в ній.

В судовому засіданні представниця скаржника також подала клопотання №1618/18 від 17.07.2020 яким просить суд долучити до матеріалів справи докази, а саме копію довідки АТ "Ощадбанк" №280 від 16.07.2020 про використання коштів, що надійшли на поточний рахунок за період з 01.01.2020 по 30.06.2020, яка свідчить про те, що рахунок використовувався для виплати заробітної плати та сплати обов`язкових платежів. Також просить долучити до матеріалів справи копії банківських виписок із ТФ АТ КБ "Приватбанк" на підтвердження використання коштів на сплату заробітної плати та обов`язкових платежів.

Також, клопотанням №1589/18 від 14.07.2020 просила долучити до матеріалів справи клопотання про зняття арешту, довідку підприємства про нараховану та не виплачену заробітну плату та лист ДВС №59284 від 13.07.2020.

Представниця органу ДВС не заперечила щодо доручення даних доказів до матеріалів справи.

Суд, розглянувши клопотання, задовольнив їх.

Представниця Органу ДВС у судовому засіданні та поданих поясненнях №60475 від 17.07.2020 (вх.№4642 від 17.07.2020) проти скарги заперечила посилаючись на те, що 01.07.2020 керуючись Законом України "Про виконавче провадження" державним виконавцем було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень де боржником виступає Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго". Того ж дня державним виконавцем на підставі ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" з метою виконання виконавчих документів винесено постанову про арешт коштів боржника та надіслано сторонам за вих. №57714. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувана. Просить суд врахувати, що на момент винесення постанови про арешт коштів боржника у державного виконавця не було жодних відомостей про режим застосування зазначеного рахунка, а тому державний виконавець діяв в межах та відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Стягувач в судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив.

Згідно до частини 1 статті 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч.2 ст. 342 ГПК України).

З огляду на те, що боржник завчасно повідомлявся про судовий розгляд та зважаючи на встановлені ч.1 ст. 342 ГПК України строки розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути її у засіданні без представника боржника, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши скаргу в судовому засіданні, заслухавши представників боржника, органу ДВС, суд задовольняє вимоги скарги частково з наступних мотивів.

Згідно ст.ст. 18, 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

21.05.2020 керуючись ст.ст. З, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду від 26.11.2019р. у справі №921/12/19.

21.05.2020 головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Борецькою Х.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

01.07.2020 державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень де боржником виступає Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго".

01.07.2020року державним виконавцем керуючись ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" з метою виконання виконавчих документів винесено постанову про арешт коштів боржника.

Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п.7 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (ч.ч. 2, 3 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч.ч. 1, 3 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до положень ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт на майно (кошти) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини; виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (ч.2 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження").

Боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України (п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, Законом України "Про виконавче провадження" покладено певні обов`язки не лише на державного виконавця, а й на боржника.

Як встановлено матеріалами скарги, боржником рішення суду у справі №921/12/19 не виконано. При цьому підприємством повідомлено державного виконавця про спеціальний рахунок у банківській установі, на якому містяться кошти, з яких виплачуються заробітна плата працівників, сплата єдиного соціального внеску та інші обов`язкові платежі до Державного бюджету лише 10.07.2020. Тобто на момент винесення постанови від 01.07.2020 про арешт коштів боржника, державний виконавець діяв в межах Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас, на підставі постанови головного державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Борецької Х.В. від 01.07.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №62156536, накладено арешт на грошові кошти Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго", що містяться на поточному рахунку НОМЕР_1 відкритому у філії АТ "Ощадбанк України" у м. Тернополі, по якому здійснюється виплата заробітної плати працівникам, сплата єдиного соціального внеску, інших платежів.

Підтвердженням виплати заробітної плати по зазначеному рахунку, сплати єдиного соціального внеску, інших платежів до Державного бюджету України є довідка АТ "Ощадбанк" №280 від 16.07.2020, копії банківських виписок АТ КБ "Приватбанк".

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава гарантує кожному право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, при цьому, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, забезпечується державою згідно ст. 2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці (ч. 5 ст. 97 КЗпП України).

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оплату праці", забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому, своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості (ст.24 Закону "Про оплату праці").

Відповідно до ст. 10 Конвенції № 95 щодо захисту заробітної плати від 01.07.1949р., яка ратифікована Україною 04.08.1961р., заробітна плата може бути об`єктом арешту або передачі тільки в тій формі і в тому розмірі, який передбачений національним законодавством. Заробітна плата повинна охороняться проти арештів і передачі в тій мірі, в якій це вважається необхідним для утримання працюючого і його сім`ї.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами обов`язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (ч. 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

З аналізу вищезазначених норм законів випливає, що забороняється арешт коштів на рахунках, з яких виплачується заробітна плата, та сплачуються обов`язкові платежі, з ціллю виконання рішення суду щодо стягнення з цих коштів заборгованості за невиконання грошового зобов`язання підприємства за господарським договором.

Відтак, суд знімає арешт з рахунку № UA513385450000000026009300099 відкритому у філії АТ "Ощадбанк України" у м. Тернополі на підставі ст.59 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, вірогідними (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст.86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з наведеного і керуючись ст. ст. 2, 7, 234, 235, 339, 340, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Зняти арешт з коштів Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго" які містяться на рахунку НОМЕР_1 відкритому у філії АТ "Ощадбанк України" у м. Тернополі та призначені для виплати заробітної плати працівникам підприємства, здійсненні нарахувань на заробітну плату працівників Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго" та сплати інших платежів до бюджету України.

2.В решті скаргу відхилити.

Протягом десяти днів з дати складення повного тексту ухвали сторони виконавчого провадження, виконавець вправі оскаржити ухвалу до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.

Повний текст ухвали складено 22 липня 2020 року.

Суддя Ю.О. Чопко