Рішення № 90515172, 20.07.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.07.2020 Справа № 922/4224/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючого судді Заєць С.В., судді Резніченко О.Ю. та судді Соп`яненко О.Ю. за участю секретаря судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 922/4224/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроХімСоюз» (62501, Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанськ, вул. Обозна, буд. 1, код ЄДРПОУ 40303573),

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «Придеснянське» (41140, Сумська область, Шосткинський район, смт. Вороніж, вул. 40 років Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 30869181),

про стягнення 865 326 грн. 10 коп. заборгованості за договором поставки № 05/05-18 від 05.05.2018,

за участю представників учасників справи:

позивача: Коваленко О.І. (довіреність б/н від 12.02.2020),

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 865 326 грн. 10 коп. заборгованості, з яких: 380 928 грн. 40 коп. - сума основної заборгованості за договором поставки № 05/5-18 від 05.05.2018; 111 296 грн. 72 коп. - 30% річних за користування чужими коштами; 21 794 грн. 17 коп. - інфляційні втрати; 130 842 грн. 61 коп. - пеня; 30 000 грн. 00 коп. - штраф у розмірі 15 %; 190 464 грн. 20 коп. - штраф у розмірі 50 %. А також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 12 979 грн. 89 коп.

Крім того, позивачем подано уточнену позовну заяву б/н від 27.01.2020 (вх. № 309к від 30.01.2020), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 543 270 грн. 95 коп. заборгованості, з яких: 137 893 грн. 85 коп. - 30 % річних за користування чужими коштами; 26 745 грн. 75 коп. - інфляційні втрати; 158167 грн. 15 коп. - пеня; 30 000 грн. 00 коп. - штраф у розмірі 15 %; 190 464 грн. 20 коп. - штраф у розмірі 50 %. А також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 12 979 грн. 89 коп.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 05/05-18 від 05.05.2018 стосовно оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 31.01.2020 було відкрито провадження у справі, прийнято до розгляду уточнену позовну заяву та призначено підготовче засідання на 25.02.2020, 11:00.

В судовому засіданні 25.02.2020 судом за участю представників сторін оголошено перерву на 19.03.2020, 11:15.

28.02.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог в обґрунтування чого зазначає, що дійсно 05.12.2018 між сторонами дійсно було укладено договір поставки № 05/05-18, але 20.10.2019 між сторонами було укладено договір новації № 02/11-19, відповідно до пункту 1 якого було змінено зобов`язання, яке виникло між сторонами за договором поставки № 05/05-18 від 05.05.2018 з поставки на позику. Відповідно до пункту 2.2. договору новації, позичальник зобов`язаний повернути грошові кошти позикодавцеві до 25.12.2022. Також зазначає, що відповідач провів необхідні розрахунки 26.12.2019.

Ухвалою суду від 19.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.04.2020, 12:20.

Ухвалою суду від 14.04.2020 клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору залишено без розгляду; закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/4224/20 до судового розгляду по суті на 12.05.2020, 12:00.

29.04.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив б/н, б/д (вх. № 3460), де позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

12.05.2020 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив б/н від 11.05.2020, де представник позивача просить суд відмовити в задоволені позовних вимог за необгрунтованістю та у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В судовому засіданні 12.05.2020 судом за участю представників сторін було оголошено перерву до 21.05.2020, 10:30.

12.05.2020 від представника позивача надійшло клопотання б/н від 08.05.2020 (вх. № 1551к від 12.05.2020), відповідно до якого позивача просить суд визнати поважними причини пропуску строку подання відповіді на відзив, продовжити строк для подання відповіді на відзив та долучити до справи відповідь на відзив з доданими документами та доказами направлення зазначених документів відповідачу.

13.05.2020 від представником відповідача подано клопотання б/н від 12.05.2020, відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи копію рішення протоколу загальних зборів учасників ПСП «Придеснянське» від 01.09.2019 та докази направлення копії клопотання і протоколу електронною поштою на адресу позивача.

21.05.2020 від представника позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх.№1739к від 21.05.2020) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю прибути до суду.

Ухвалою суду від 21.05.2020 призначено колегіальний розгляд справи №922/4224/19 та передано справу до Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярії) господарського суду Сумської області для визначення складу колегії суддів у справі №922/4224/19.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів справу № 922/4224/19 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Заєць С.В., суддя Джепа Ю.А., суддя Яковенко В.В.

Ухвалою суду від 26.05.2020 розгляд справи почато спочатку зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 10.06.2020,12:30.

Представники сторін в судове засідання 10.06.2020 не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 10.06.2020 було задоволено клопотання позивача про поновлення строку для подання відповіді на відзив; відкладено підготовче засідання на 24.06.2020, 12:00; зобов`язано позивача та відповідача подати до суду додаткові докази.

Представник позивача 24.06.2020 подав до суду клопотання б/н б/д (вх.№5227/20) про долучення доказів по справі, а саме: копію виписки позивача від 02.10.2019; копію протоколу загальних зборів позивача від 30.01.2020; копію наказу № 1 від 02.03.2016; копію заяви про звільнення директора від 26.11.2019; копію наказу № 1-к від 26.11.2019; копію витягу з ЄРДР; скрін-шот про направлення відповідачу документів.

Крім того, представник позивача надав суду для огляду оригінал договору поставки № 05/05-18 від 05.05.2018.

В судовому засіданні 24.06.2020 судом було оглянуто оригінал договору поставки №05/05-18 від 05.05.2018.

Представник відповідача в судове засідання 24.06.2020 не прибув, проте подав клопотання б/н від 24.06.2020, відповідно до якого просить суд відкласти підготовче засідання на інший день, у зв`язку з тим, що на адресу відповідача ПСП "Придеснянське" на виконання ухвали суду від 10.06.2020 не надійшло копій ніяких документів, що унеможливлює прибуття керівника відповідача у судове засідання 24.06.2020 з оригінальним примірником статуту ПСП "Придеснянське" та оригінальним примірником договору поставки від 05.05.2018, який знаходиться за місцезнаходженням відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні щодо зазначеного клопотання усно зазначив, що вважає його необґрунтованим та заперечує проти його задоволення. Крім того, представник позивача зазначив, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

Також, представник відповідача 24.06.2020 подав до суду клопотання б/н від 24.06.2020, відповідно до якого надає для залучення до матеріалів справи копії статуту відповідача ПСП "Придеснянське" та роздруківки сторін електронної пошти з вихідною кореспонденцією про направлення на електронну адресу позивача копії зазначеного клопотання з додатками.

В судовому засіданні 24.06.2020 без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу, якою подані докази залучено судом до матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 24.06.2020 клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання залишено без задоволення; закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.07.2020, 11:30.

Розпорядження керівника апарату Господарського суду Сумської області від 06.07.2020, у зв`язку з відпусткою судді Яковенко В.В., який є членом колегії по даній справі, призначено повторний автоматичний розподіл справи для визначення відсутніх членів колегії.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів справу № 922/4224/19 справу № 922/4224/19 призначено на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Заєць С.В., суддя Джепа Ю.А., суддя Соп`яненко О.Ю.

Ухвалою суду від 06.07.2020 відкладено розгляд справи по суті на 20.07.2020, 12:00.

Розпорядження керівника апарату Господарського суду Сумської області від 20.07.2020, у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А., яка є членом колегії по даній справі, призначено повторний автоматичний розподіл справи для визначення відсутніх членів колегії.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів справу № 922/4224/19 справу № 922/4224/19 призначено на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Заєць С.В., суддя Резніченко О.Ю., суддя Соп`яненко О.Ю.

Представник позивача в судовому засіданні по суті усно зазначив, що в позовній заяві помилково вказав про стягнення з відповідача штраф у розмірі 15%, що становить 30 000 грн. В зв`язку з чим вказав, що заявленим до стягнення є лише штраф у розмірі 50%, що становить 190 464 грн. 20 коп. В зв`язку з означеним підтримує позовні вимоги, з урахуванням уточненої позовної заяви, та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання по суті 20.07.2020 не з`явився. 20.07.2020 представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи від 20.07.2020 б/н (вх. № 6197/20), де зазначає, що не прибув у дане судове засідання у зв`язку із затримкою початку судового засідання, просить суд провести дане судове засідання за його відсутності та відкласти розгляд справи у зв`язку з неявкою представника позивача.

Представник позивача в судовому засіданні по суті зазначив, що заперечує проти відкладення розгляду справи по суті.

Проте суд, розглянувши вищезазначене клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у з неявкою представника позивача, відмовляє в його задоволенні у зв`язку з його необгрунтованістю та присутністю представника позивача в судовому засідання по суті 20.07.2020.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні 20.07.2020 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

05 травня 2018 року між сторонами у справі укладено договір поставки № 05/05-18 (надалі - договір). Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є насіння с/г культур, засоби захисту рослин, мікродобрива та регулятори росту рослин (далі - товар) асортимент, ціна та кількість зазначена в Специфікаціях (додатках), які невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. договору за умовами поставки товару позивач здійснює відвантаження та відправку товару зі складу постачальника до складу покупця (відповідача), витрати пов`язані з доставкою товару несе позивач.

Згідно п. 3.3. договору оплату за товар відповідач проводить шляхом безготівкового переказу коштів на банківський рахунок позивача, згідно умов, визначених Специфікаціями.

Пункт 3.4. договору визначає, що товар передається по видатковій накладній.

На виконання зобов`язань за вказаним договором позивачем поставлено відповідачеві товар по видатковій накладній № 34 від 14 травня 2018 року на суму 477 498,00 грн., по видатковій накладній № 46 від 17 травня 2018 року на суму 233 554,80 грн. та по видатковій накладній № 56 від 24 травня 2018 року на суму 197 311,20 грн., загалом на суму 908 364,00 грн.

Поставлений позивачем товар отримано уповноваженим представником відповідача на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за формою NМ-2 № 18 від 04.06.2018 строком дії до 23.06.2018 та за довіреністю на отримання цінностей за формою NМ-2 № 19 від 04.06.2018 р. строком дії до 23.06.2018.

Додатком № 1 від 08.05.2018 року до договору поставки № 05/05-18 від 05.05.2018 року (Специфікація) передбачено, що оплата товару відповідачем здійснюється на умовах 100 % вартості товару до 01.11.2018 року.

04 липня 2018 року було здійснено повернення частини поставленого товару на суму 57 435,60 грн. Платіжним дорученням № 00000000035 від 04.10.2018 відповідачем здійснено часткову оплату товару на суму 70 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.11.2018 року склала 780 928,40 грн.

Проте відповідач виконав свої зобов`язання з оплати за поставленого товару з порушенням строку встановленого укладеним між сторонами договором. Зазначений факт відповідачем не спростовується.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на відсутність предмету спору та на укладення між сторонами 20.10.2019 договору новації № 02/11-19, відповідно до пункту 1 якого було змінено зобов`язання, яке виникло між сторонами за договором поставки № 05/05-18 від 05.05.2018 з поставки на позику. Відповідно до пункту 2.2. договору новації, позичальник зобов`язаний повернути грошові кошти позикодавцеві до 25.12.2022.

Проте суд не приймає до уваги зазначені заперечення відповідача, оскільки останнім не надано суду оригіналу договору новації № 02/11-19 від 20.10.2019, таким чином відповідачем не підтверджено свої заперечення щодо відсутності предмету спору.

Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи погашення відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 120000,00 грн та відмову позивача, викладену у письмових поясненнях № 24/12-19 від 24.12.2019, від позовних вимог в цій частині, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зазначеній сумі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 854,79 грн, нарахованих за загальний період з 30.07.2019 по 16.09.2019 суд зазначає наступне.

Згідно з статей 526, 530 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статей 549, 611, 625 ЦК України та статей 216-218 ГК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації, пені та штрафу, передбачених договорами.

Згідно частини першої статті 230 та частини шостої статті 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, друга статті 549 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Відповідно до п. 5.4. договору у випадку несплати в строк платежів за договором сторона, що прострочила своє зобов`язання повинна сплатити іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення виконання грошового зобов`язання понад 10 (десять) календарних днів винною Стороною додатково сплачується штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % відсотків від розміру (суми) невиконаного зобов`язання. При допущенні стороною прострочення виконання грошового зобов`язання понад 60 (шістдесят) календарних днів така сторона сплачує на користь іншої сторони штраф у розмірі 50 % (п`ятдесят відсотків ) від розміру (суми) невиконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 5.5. договору крім того, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання, відповідач зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30 (тридцять) % річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Відповідно до п. 5.6. договору строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за договором становить 3 (три) роки.

Судом перевірено надані позивачем до суду розрахунки 30 % річних, інфляційних, 15 % штрафу та 50 % штрафу з огляду на методику їх здійснення та періоди нарахування, встановлено здійснення зазначених нарахувань арифметично вірно та з врахуванням норм діючого законодавства.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 137 893, 85 грн. - 30 % річних за користування чужими грошовими коштами; 26 745,75 грн. - інфляційні втрати; 158 167,15 грн. - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; 30 000,00 грн. - штраф у розмірі 15 % від суми невиконаного зобов`язання за прострочення виконання грошового зобов`язання понад 10 (десять) календарних днів; та 190 464,20 грн. - штраф у розмірі 50 % від суми невиконаного зобов`язання за прострочення виконання грошового зобов`язання понад 60 (шістдесят) календарних днів.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 12 979,89 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Придеснянське» (41140, Сумська область, Шосткинський район, смт. Вороніж, вул. 40 років Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 30869181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроХімСоюз» (62501, Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанськ, вул. Обозна, буд. 1, код ЄДРПОУ 40303573) 30 % річних за користування чужими коштами у розмірі 137 893, 85 грн., інфляційні втрати у розмірі 26 745,75 грн., пеню у розмірі 158 167, 15 грн., штраф у розмірі 15% в сумі 30 000,00 грн., штраф у розмірі 50 % в сумі 190 464, 20 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 12 979,89 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повне рішення складено 20 липня 2020 року.

Головуючий суддя С.В. Заєць

Судді: О.Ю. Резніченко

О.Ю. Соп`яненко