Ухвала суду № 90514630, 18.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.06.2020Справа № 910/15058/18

Суддя Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участі секретаря судового засідання Мазура В.М., в порядку загального позовного провадження

справу № 910/15058/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»

до 1) Київської міської ради;

2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконним та скасування рішення

За участі представників сторін:

від позивача: Жук О.Б.;

від відповідачів: Візор О.М.,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (відповідач-1) та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 01.12.2017, оформленого протоколом №71 Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 01.12.2017 в частині скасування рішення комісії від 30.06.2017 протокол №55 пункт 130 частини ІІ щодо продовження ТОВ "Діамед" строку дії оренди нежитлових приміщень загальною площею 32,4 кв.м. на вул. Петра Запорожця, 26, к. 2, посилаючись на те, що спірне рішення було прийнято без будь-яких правових підстав та в порушення положень чинного законодавства України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 14.01.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 у справі № 910/15058/18 скасовано. Справу № 910/15058/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.02.2020 справу № 910/15058/18 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 прийнято справу №910/15058/18 до провадження та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.03.2020.

04.03.2020 через канцелярію суду від представника відповідачів надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 підготовче засідання у справі відкладено на 26.03.2020.

17.03.2020 через канцелярію суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

18.03.2020 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 повідомлено учасників справи про перенесення підготовчого засідання у справі на 14.05.2020, оскільки постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211, відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, було установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 на усій території України карантин.

06.05.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від представника ТОВ "Діамед" надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 суд відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Діамед" в задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Присутній в судовому засіданні 14.05.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 закрито підготовче провадження у справі у справі № 910/15058/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.06.2020.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд зазначає наступне.

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" (надалі - позивач, ТОВ "Діамед") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі - відповідач, Київрада) про визнання незаконним та скасувати рішення Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 01.12.2017, оформлене протоколом № 71 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 01.12.2017 в частині скасування рішення комісії від 30.06.2017 протокол № 55 пункт 130 частини ІІ щодо продовження ТОВ "Діамед" строку дії договору оренди нежитлових приміщень загальної площею 32, 4 кв. м. на вул. Петра Запорожця, 26, корпус № 2.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.10.2018 року, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №910/8565/18 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 у справі № 910/8565/18 скасовано, справу № 910/8565/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами розгляду справи № 910/8565/18 на новому розгляді Господарський суд міста Києва рішенням від 31.01.2020 у задоволенні позовних відмовив повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2020 залишено без змін.

Отже, як вбачається з судових рішень у справі № 910/8565/18 предметом позову у справі є вимога позивача до відповідача про визнання незаконним та скасування рішення Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 01.12.2017, оформлене протоколом № 71 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 01.12.2017 в частині скасування рішення комісії від 30.06.2017, оформленого протоколом № 55 пункт 130 частини ІІ щодо продовження ТОВ "Діамед" строку дії договору оренди нежитлових приміщень загальною площею 32, 4 кв.м. на вул. Петра Запорожця, 26, к.2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне Рішення оформлене протоколом № 71 прийнято без повідомлення позивача, за наявності вже двічі прийнятого індивідуально - правового рішення, а отже з порушенням принципу "гарантії стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування та іншими особами. На думку позивача, оскаржуване рішення прийняте з грубим порушенням чинного законодавства та основоположних принципів, без будь-яких правових підстав, без будь-якого правового обґрунтування, без посилання на норми законодавства, які б надавали право на прийняття такого роду рішень. Позивач також зазначає, що Рішення оформлене протоколом № 55 про надання права позивачу на продовження орендних відносин можливо змінити чи скасувати лише і виключно в судовому порядку з мотивів незаконності прийнятого рішення.

При цьому, предметом спору у справі № 910/15058/18 також є визнання незаконним та скасування рішення Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 01.12.2017, оформленого протоколом №71 Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 01.12.2017 в частині скасування рішення комісії від 30.06.2017 протокол №55 пункт 130 частини ІІ щодо продовження ТОВ "Діамед" строку дії оренди нежитлових приміщень загальною площею 32,4 кв.м. на вул. Петра Запорожця, 26, к. 2.

Позовні вимоги обґрунтовані у справі № 910/15058/18 тим, що рішення прийнято без повідомлення позивача, за наявності вже прийнятого індивідуально - правового рішення. На думку позивача, оскаржуване рішення прийняте з грубим порушенням чинного законодавства та основоположних принципів, без будь - яких правових підстав, будь - якого правового обґрунтування, без посилання на норми законодавства, які б надавали право на прийняття такого роду рішень. Позивач також зазначає, що первісне рішення від 30.06.2017 про надання права позивачу на продовження орендних відносин можливо змінити чи скасувати лише і виключно в судовому порядку за позовами КМКЛ №3 чи Департаменту з мотивів незаконності прийнятого рішення.

Таким чином, підстави та предмет позовних вимог у справі № 910/8565/18 та №910/15058/18 є повністю ідентичними.

Водночас, позивач після отримання рішення від 31.10.2018 по справі № 910/8565/18 про відмову в задоволенні позовних вимог, повторно звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про той же предмет та з тих же підстав, включивши до складу учасників судового процесу Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

При цьому, як вбачається з позовної заяви, ТОВ «Діамед» жодних позовних вимог до відповідача-2 не заявлено.

Під час судового засідання представник позивача також не повідомив суду, які позовні вимоги пред`явлено до відповідача-2 та в чому полягає порушення прав позивача зі сторони відповідача-2.

Згідно зі ст. 3 ЦК України кожна особа має право в порядку встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Захист же цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в ст. 16 ЦК України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2)визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Разом з тим, відповідно до п. 11, ч. 3, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Як зазначено у п. 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (п.1 ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, викладене кореспондується з п.3 ч.2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі №910/1873/17).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Суд вважає за необхідне зауважити, що право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, крім того, має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (Рішення Європейського Суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").

Суд наголошує, що процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні та матеріальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, дослідивши матеріали справи № 910/15058/18 та судові рішення по справі №910/8565/18, які оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суд встановив, що позивач з метою отримання бажаного для нього результату щодо вирішення спору у даних правовідносиних за відсутності будь-яких позовних вимог залучив до участі у справі іншого учасника - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), чим фактично штучно створив справу з іншим складом учасників за наявності судового рішення про той же предмет і з тих же підстав.

При цьому, позивач під час розгляду справи № 910/15058/18 не повідомив суду про наявність рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020, у справі №910/8565/18, що визнається судом зловживанням процесуальними правами, направленим на порушення базового правового принципу правової визначеності та прав відповідача-1 щодо вирішення спору у розумний строк.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Враховуючи наявність такого, що набрало законної сили, рішення господарського суду в справі № 910/8565/18 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у даній справі, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі № 910/15058/18 в частині позовних вимог до Київської міської ради.

При цьому, оскільки, суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі в частині спору до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 01.12.2017, оформленого протоколом №71 Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 01.12.2017 в частині скасування рішення комісії від 30.06.2017 протокол №55 пункт 130 частини ІІ щодо продовження ТОВ "Діамед" строку дії оренди нежитлових приміщень загальною площею 32,4 кв.м. на вул. Петра Запорожця, 26, к. 2 на підставі п. 3 ч. 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, а до відповідача-2 - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позовні вимоги не визначено, що свідчить про відсутність предмету спору в цій частині.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Водночас, за приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки за результатом розгляду справи № 910/15058/18, суд дійшов висновку про зловживання позивачем процесуальними правами, судові витрати за розгляд даної справи повністю підлягають віднесенню на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 43, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/15058/18.

2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 21.07.2020.

Суддя А.І. Привалов