Ухвала суду № 90512521, 13.07.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/6267/20

Справа №760/14490/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про захист прав споживачів, стягнення суми страхового відшкодування, моральної шкоди та понесених збитків, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів, стягнення суми страхового відшкодування, моральної шкоди та понесених збитків.

Вивчивши матеріали позовної заяви, прихожу до висновку про передачу справи за підсудністю до належного суду, виходячи з наступного.

Позивач звертаючись до Солом`янського районного суду м. Києва посилалась на ч. 5 ст. 28 ЦПК України.

Однак, з такою позицією позивача неможливо погодитись.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 р. № 1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-ХІІ споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

Пунктом 2 вищевказаної Постанови передбачено, що до відносин, які ним регулюються Законом України «Про захист прав споживача», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів страхування.

З урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011р. у справі № 1-26/2011р. Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів висловив позицію про те, що оскільки діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються Законом «Про захист прав споживачів» в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Цей висновок стосується й договорів майнового страхування, де страхувальниками є фізичні особи, а відносини спрямовані на захист особистих майнових інтересів страхувальника або іншої особи, що визначена у договорі, шляхом задоволення майнової потреби страхувальника, яка виникає або може виникнути після настання певних подій.

Крім того, під час розгляду цивільної справи № 212/1101/18 (постанова від 17.04.2019 р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України «Про страхування» та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України «Про захист прав споживачів» загальними.

Як вбачається з вищевказаного позову, підставою звернення позивача з вищевказаним позову не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача» (позов не містить жодного посилання на порушення прав та способи їх захисту, передбачених цим Законом), а предметом є стягнення суми страхового відшкодування внаслідок страхового випадку, який не визнає відповідач, тобто саме виконання зобов`язань за договором страхування від 06.10.2016 р.

Таким чином, на дані правовідносин не поширюються вимоги Закону України «Про захист прав споживача».

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Встановлено, що відповідач знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34 що територіально не відноситься до Солом`янського району м. Києва.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

В зв`язку з тим, що місцезнаходження відповідача територіально не відноситься до Солом`янського району м. Києва, прихожу до висновку про передачу справи за підсудністю до належного суду, а саме Шевченківського районному суду м. Запоріжжя.

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст.ст. 27, 31, 32 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Справу №760/14490/20, провадження №2/760/6267/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про захист прав споживачів, стягнення суми страхового відшкодування, моральної шкоди та понесених збитків передати на розгляд до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, місцезнаходження якого за адресою: 69061, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 117 А, за підсудністю.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня винесення ухвали.

СУДДЯ: