Ухвала суду № 90512138, 16.07.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29073/20-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Писанець В.А., при секретарі Єряшевій А.О., за участю представників володільця майна: Бабічева В.В. та Степанова І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката Бабічева Володимира Володимировича, подане в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, якою скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 червня 2020 року про відмову в накладенні арешту у справі № 757/24367/20-к в рамках кримінального провадження № 42017000000002506, -

В С Т А Н О В И В :

До провадження слідчого судді надійшло клопотання адвоката Бабічева В.В. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, якою скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 червня 2020 року про відмову в накладенні арешту у справі № 757/24367/20-к в рамках кримінального провадження № 42017000000002506, яке мотивоване тим, що арешт було накладено безпідставно та необґрунтовано.

Вислухавши представників володільця майна Бабічева В.В. та Степанова І.В. , які в судовому засіданні вимоги клопотання підтримали та просили задовольнити.

Прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні - Іванов Д.В. в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про дату час та місце розгляду справи подав заяву, у якій просив відкласти розгляд клопотання у зв`язку з його зайнятістю у іншому судовому засіданні в Шевченківському районному суді міста Києва у справі № 761/24681/16-к, надавши на підтвердження цього витяг з сайту «Судова влада».

Положення ст. 174 КПК України не визначають, що неявка прокурора створює процесуальні перешкоди у формі неможливості розгляду клопотання про скасування арешту майна.

Слідчий суддя, визнав за можливе здійснювати розгляд клопотання за даних обставин та явки сторін кримінального провадження за наявних в матеріалах клопотання доказів, з огляду на те, що даних на підтвердження повноважень або стосунку до справи № 761/24681/16-к вказаним прокурором не надано, а також вбачається, що ОСОБА_4 не є єдиним в групі прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, а лише одним з дев`ятнадцяти, з урахуванням строків розгляду клопотання, визначених ст. 174 КПК України, врахувавши думку представників власника майна.

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, заслухавши пояснення представників власника майна, слідчий суддя встановив наступні обставини та прийшов до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що центральним апаратом Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування, а Офісом Генерального прокурора процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017000000002506 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 4, 6, 11, 12, ч 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256, ч. 1 ст. 396 КК України.

12-13 червня 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2020 року у справі № 757/20000/20-к слідчими Державного бюро розслідувань проведено обшук домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та тимчасово вилучено майно, яке не було зазначене в резолютивній частині вказаної ухвали, зокрема грошові кошти в сумі 4 568 825 грн. та 200 795 дол. США.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 червня 2020 року у справі № 757/24367/20-к відмовлено у задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна під час проведення вказаного обшуку.

В подальшому прокурором у кримінальному провадженні подано апеляційну скаргу, за результатом розгляду якої 06 липня 2020 року ухвалою Київського апеляційного суду задоволено скаргу на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 червня 2020 року у справі № 757/24367/20-к про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017000000002506 від 04 серпня 2017 року, скасовано ухвалу та постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт на майно.

Таким чином, накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час обшуку 12-13 червня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема грошові кошти в сумі 4 568 825 грн. та 200 795 дол. США, що на праві приватної власності належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року у справі № 757/24367/20-к, при накладенні арешту суд виходив з того, що матеріали клопотання про арешт майна свідчать про те, що грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку, відповідають критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а представниками власника майна не надано жодного доказу, на підтвердження законності походження зазначених грошових коштів, а відтак з метою збереження речових доказів, суд прийшов до переконання про необхідність накладення арешту.

Поряд із цим, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Між тим, в рамках кримінального провадження № 42017000000002506 основною версією, наведеною органом досудового розслідування, причетності власника майна до вчинених кримінальних правопорушень є те, що останній брав участь у злочинній організації в якості організатора її діяльності на якого покладалось фінансове та матеріально-технічне її забезпечення, приховування злочинної діяльності, на що вказують матеріали клопотання про арешт майна.

Враховуючи те, що злочини, за якими здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 42017000000002506 вчинені в 2014-2015 роках, версію органу досудового розслідування про характер участі власника майна у інкримінованих діяннях, обставину вилучення готівкових коштів саме у домоволодінні ОСОБА_1 12-13 червня 2020 року , а не у третіх осіб, слідчий суддя приходить до висновку щодо обґрунтованості доводів представників власника майна, про невідповідність вилучених грошових коштів критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, зокрема щодо можливості бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення або можливості збереження на них його слідів.

Наряду з вказаним, аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту майна, яке було вилучено під час обшуку, матеріали клопотання про його арешт, відсутність процесуального статусу підозрюваного у власника майна, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучені готівкові кошти не можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що підлягають встановленню в рамках кримінального провадження № 42017000000002506, наведені у ст. 91 КПК України, оскільки відсутні докази того, що вилучене майно має або може мати відношення до даного кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий суддя враховує ту обставину, що у матеріалах клопотання про накладення арешту відсутні докази або конкретні доводи прокурора або слідчого на підтвердження висновку про можливість використання вилучених готівкових коштів як доказу факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Наявність тверджень у постанові про визнання грошових коштів речовими доказами про відповідність вилученого майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, не підтверджених відповідними доказами слідства, свідчить про формальність останньої та відсутність правової підстави для арешту майна.

Також слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість доводів представників власника майна про законність походження вилучених готівкових коштів під час обшуку, проаналізувавши додані до клопотання про скасування арешту майна декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави та місцевого самоврядування, подані ОСОБА_1 з інформацією про отримані доходи та наявні на праві власності готівкові кошти, та враховуючи обставину неподання прокурором доказів зворотного і відсутність доказів незаконності походження зазначених коштів у матеріалах клопотання про арешт майна.

Враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження, слушними є доводи представників власника майна, що вилучені готівкові кошти не можуть бути предметом, що був об`єктом кримінально протиправних дій.

Матеріалами провадження спростовується твердження прокурора стосовно невідповідності ідентифікаційних ознак вилучених під час обшуку та задекларованих грошових коштів ОСОБА_1 , оскільки у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функції держави та місцевого самоврядування останнього, прослідковується наявність в останнього на праві власності готівкових коштів в значно більших розмірах, аніж було вилучено під час обшуку. Також слідчий суддя враховує, що остання декларація ОСОБА_1 була подана 13 лютого 2020 року, інформація у ній зазначена станом на 31 грудня 2019 року, а готівкові кошти були вилучені під час обушку 12-13 червня 2020 року, а тому спростовується довід про невідповідність інформації у декларації про місце зберігання готівкових коштів місцю фактичного їх вилучення.

Слідчий суддя критично ставиться до посилання в матеріалах клопотання про арешт майна на банківські стрічки банківських упаковок на загальну суму 800 000 грн, як доказ того, що готівкові кошти набуті незаконним шляхом або не відповідають тим, що задекларовані власником, оскільки в матеріалах провадження наявне фото двох таких стрічок з зазначенням номіналу 200 грн. та кількістю купюр по 1000 в кожній, що в підрахунку є 400 000 грн. Разом з тим, протоколом обшуку від 12-13 червня 2020 року та додатками до нього не підтверджується вилучення зазначених банківських стрічок під час обушку.

Також слідчий суддя приходить до висновку, що якщо б вилучені готівкові кошти і були б в зазначених банківських стрічках, це не підтверджує доводи викладені у клопотанні про арешт майна про невідповідність ідентифікації вилучених та задекларованих грошових коштів, оскільки відповідно до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (із змінами та доповненнями) банк здійснює обмін банкнот одних номіналів на банкноти інших номіналів без відображення в бухгалтерському обліку, а пакування банкнот не пов`язане безпосередньо зі зверненням клієнта про вчинення касових операцій.

Наявні в матеріалах провадження протоколи допитів свідків не підтверджують незаконність походження готівкових коштів, вилучених під час обшуку, або використання останніх для вчинення кримінального правопорушення, враховуючи час та місце вилучення останніх та відомості, що наведені в протоколах допитів про наявність подій, які відбулись протягом 2014-2015 років.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що арештовані грошові кошти не мають відношення до предмету досудового розслідування у кримінальному провадженні 42017000000002506, тобто відсутні підстави вважати, що вказане майно містить ознаки речових доказів та як наслідок співвідносяться з предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, з чого вбачається, що версія органу досудового розслідування належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доводами та доказами в обґрунтування скасування арешту майна.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку що готівкові грошові кошти, вилучені в ході обшуку 12-13 червня 2020 року у домоволодінні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , ніяким чином не мають та не можуть мати відношення до даного кримінального провадження, оскільки мають законне походження, що підтверджується доказами, доданими до клопотання про скасування арешту.

Слідчий суддя, беручи до уваги ту обставину, що однією із засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з підстав наведених вище, а тому керуючись ст.ст. 91, 98, 167, 170, 171, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, якою скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 червня 2020 року про відмову в накладенні арешту у справі № 757/24367/20-к на майно, вилучене 12-13 червня 2020 року під час проведення обшуку домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема: грошові кошти в сумі 4 568 825 грн. та 200 795 дол. США.

Зобов`язати уповноважених осіб Офісу Генерального прокуратура у кримінальному провадженні № 42017000000002506 невідкладно повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вилучене 12-13 червня 2020 року під час проведення обшуку домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 майно, зокрема: грошові кошти в сумі 4 568 825 грн. та 200 795 дол. США.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено о 16:20 год. 20.07.2020 року.

Слідчий суддя В. А. Писанець