Ухвала суду № 905062, 04.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

4 квітня 2007 року                                                                         К-8824/06

                                                                                                       №7/291-2004

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого      Бим М.Є.,

суддів:                 Гордійчук М.П.,

                            Васильченко Н.В.,

                            Леонтович К.Г.,

Матолича С.В.,

при секретарі – Білій – Грошко О.А.

представники сторін у судове засідання не з»явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши касаційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції на рішення господарського суду Закарпатської області від 9 грудня 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15 березня 2005 року у справі за позовом дочірнього підприємства санаторію «Сонячне Закарпаття» до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ,-

встановила

У листопаді 2004 року дочірнє підприємство санаторію «Сонячне Закарпаття» (далі по тексту – позивач, ДПС «Сонячне Закарпаття») звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач, Свалявська МДПІ) про визнання частково недійсним податкового повідомлення – рішення від 19 березня 2004 року №0000542350/0/94-2300/02649977-110 та від 19 березня 2004 року №0000532350/0/95-2300/02649977-111.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 9 грудня 2004 року позов ДПС «Сонячне Закарпаття» задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення – рішення Свалявської МДПІ  від 19 березня 2004 року №0000542350/0/94-2300/02649977-110 у частині визначення ДПС «Сонячне Закарпаття» податкового зобов»язання з податку на додану вартість у сумі 14099, 95грн. (9899,97грн. – донарахована сума податку, 4699грн. 98к. – штрафні санкції);провадження у справі щодо визнання частково недійсними податкових повідомлень – рішень від 19 березня 2004 року №0000542350/0/94-2300/02649977-110 про визначення податкового зобов»язання з податку на додану вартість в частині суми 25799грн. 42к. та №0000532350/0/95-2300/02649977-111 про визначення податкового зобов»язання з податку на прибуток в сумі 41748грн. – припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15 березня 2005 року рішення господарського суду Закарпатської області від 9 грудня 2004 року залишено без змін.

Свалявська МДПІ, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Закарпатської області від 9 грудня 2004 року і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15 березня 2005 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В касаційній скарзі Свалявська МДПІ стверджує, що позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у складі вартості підйомника віднесено до складу податкового кредиту з порушенням вимог п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила наступне.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні фактичні обставини справи.

Свалявською МДПІ проведено комплексну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2002р. по 31.12.2003р., за результатами якої складено акт перевірки від 19.03.2004р. №14-2300/02649977.

19 березня 2004 року Свалявською МДПІ, на підставі висновків проведеної перевірки, прийнято податкове повідомлення – рішення №0000542350/0/94-2300/02649977-110

Підставою донарахування позивачу податку на додану вартість на суму 9399,97 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 4699,98 грн згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 19.03.2004р. №0000542350/0/94-2300/02649977-110, яким позивачу донараховано податкове зобов»язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 25799грн.42к., став висновок контролюючого органу про те, що позивачем порушено вимоги п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, на думку контролюючого органу, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму 9 399,97 грн. податку на додану вартість, сплаченого підприємством за придбання гірськолижного підйомника у ТОВ «Сельва», оскільки зазначені витрати не підлягають амортизації в зв»язку з отриманням позивачем суми 100 000 грн. безповоротної фінансової допомоги від ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» для проведення зазначеної операції.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у грудні 2002 року позивачем придбано у ТОВ «Сольва» за накладною від 25 грудня 2002року за №1 гірськолижний підйомник вартістю 56 399,80 грн.

Сума податку на додану вартість, сплачена у складі вартості гірськолижного підйомника, згідно з податковою накладною від 25.12.2002р. №1 була включена позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідному періоді.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий  кредит  -  сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

     або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

     або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Оскільки попередніми судовими інстанціями встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про те, що позивачем віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену у складі вартості придбаного гірськолижного підйомника, яка підтверджена належним чином складеною податковою накладною, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про безпідставність донарахування податку на додану вартість за вказаною операцією.

Судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено про те, що у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить обмежень щодо незастосування амортизації на витрати, пов»язані з придбанням основних фондів шляхом надання господарюючому суб'єкту безповоротної фінансової допомоги.

За таких обставин, обгрунтованим є висновок попередніх судових інстанцій про те, що у податкового органу відсутні правові підстави для виключення із складу податкового кредиту позивача суми 9399,97 грн. податку на додану вартість, сплаченого позивачем за придбання гірськолижного підйомника, оскільки витрати на його придбання підлягають амортизації, що відповідає вимогам п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що місцевий та апеляційний суди повно з’ясували обставини справи і дали їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну прийнятих у справі судових рішень, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,колегія суддів Вищого адміністративного суду України

                                        УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 9 грудня 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15 березня 2005 року у справі за позовом дочірнього підприємства санаторію «Сонячне Закарпаття» до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає крім як з підстав у строки та порядку, передбаченому ст.ст. 237 – 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                        

судді:                                                                                    

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   01010, Україна, місто Київ, вул. Московська, 8

__.  .2007 № К-8824/06

Дочірнє підприємство санаторій «Сонячне Закарпаття»

89300, Свалявський район, с. Поляна, 1

Свалявська міжрайонна державна податкова інспекція89300, м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 2

Направляється копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2007 року з приводу розгляду касаційної скарги Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції на рішення господарського суду Закарпатської області від 9 грудня 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15 березня 2005 року у справі за позовом дочірнього підприємства санаторію «Сонячне Закарпаття» до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, до відома.

Додаток: копія ухвали.

Суддя

Вищого адміністративного суду                                          Матолич С.В.

України