Рішення № 90501244, 16.07.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/1065/20

Провадження №2/524/1368/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого - судді Вінтоняк Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання – Воблікової І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Цвик М.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кременчук цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа – ОСОБА_2 , про стягнення недонарахованої та невиплаченої заробітної оплати, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення недонарахованох та невиплаченої заробітної оплати, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що працює асистентом вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням з 2016 року, за результатами атестації педагогічних працівників 27.03.2017 року позивачу встановлена кваліфікаційна категорія «спеціаліст ІІ категорії».

Посилаючись на те, що відповідач у період 2018 -2019 роки виплачував надбавки за престижність педагогічної праці, за роботу в інклюзивних класах у меншому розмірі, ніж передбачено чинним Законом України «Про освіту», Галузевою угодою між Міністерством освіти і науки України та ЦК профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки, зареєстровано Міністерством соціальної політики України за№16 від 01.06.2018 року (далі – Галузева угода), позивач, уточнивши позовні вимоги, просила зобов`язати відповідача донарахувати та виплатити недонараховану заробітну плату у сумі 17085, 14 грн., а також стягнути у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок невиплати заробітної плати у належному розмірі, 30000 грн. ( Т.1 а.с. 25-30, 204-206).

Відповідач надав до суду відзив, в якому проти позову заперечував в повному обсязі, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Обгрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначив, що збільшення посадових окладів педагогічних працівників закладів освіти поетапно здійснюється в межах бюджетних асигнувань і до 2023 року вони будуть приведені у відповідність до ст. 61 Закону України "Про освіту".

Доплата за роботу в інклюзивних класах встановлюється на підставі щомісячного або за певний період наказу директора гімназії №18 і її розмір визначається з урахуванням обставин, визначених п. 3 Положення про порядок встановлення доплати педагогічним працівника гімназії №18 за роботу в інклюзивних класах, погоджується з профспілковим комітетом (додаток №10 до Колективного договору), позивач помилково трактує норми, вказуючи про обов`язковість доплати за роботу в інклюзивних класах саме в розмірі 20%, адміністрацією приймалося рішення щодо встановлення цієї доплати в межах фонду оплати праці за рахунок асигнувань, передбачених на оплату праці з урахуванням вимог закону.

Надбавка педагогічним працівникам гімназії №18 з метою підвищення престижності праці встановлюється на підставі щомісячного або за певний період наказу директора гімназії №18 і її розмір визначається з урахуванням обставин, визначених п. 3 Положення, зазначеного вище в межах фонду оплати праці, при цьому, розмір 30% посадового окладу визначено саме як граничний, тобто максимальний розмір доплати.

Вказуючи, що вимоги про стягнення недонарахованої та невиплаченої заробітної плати є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами по справі, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ( Т.1 а.с. 127-133).

Третя особа ОСОБА_2 надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що відповідачем надано в повному обсязі документи, які мають значення для вирішення зазначеного спору. Крім того, вказала, що відповідно до п.4.11 Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом МОН № 930, асистенту вчителя ОСОБА_1 не присвоюється кваліфікаційна категорія, а встановлюється тарифний розряд. Жодних порушень прав позивача з боку директора в даному випадку немає ( Т.1 а.с. 236-238).

Ухвалою суду від 27.02.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків ( Т. 1 а.с. 21).

Ухвалою суду від 12.03.2020 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, задоволено клопотання позивача про витребування документів ( Т. 1 а.с. 43).

Ухвалою суду від 22.06.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ( Т.1 а.с. 208).

У судовому засіданні ОСОБА_1 збільшені позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов, пояснила, що є педагогічним працівником, працює на посаді асистента вчителя. Разом з тим, відповідач щомісяця у період з червня 2018 року по січень 2020 року в передбаченому законом граничному розмірі не виплачує надбавку за престижність педагогічної праці, а саме у розмірі 30% від посадового окладу, та доплату за роботу в інклюзивних класах - 20% від посадового окладу, у зв`язку з чим сума недонарахованої заробітної плати складає приблизно 17085,14 грн. Обґрунтовуючи заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 вказала, що через порушення її трудових прав, вона була змушена неодноразово звертатися до директора з метою спонукати її виконувати вимоги закону, у зв`язку з чим між нею та керівництвом виникли конфліктні стосунки, позивача безпідставно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, внаслідок чого погіршився стан її здоров`я , позивач постійно зазнає моральних страждань.

Представник відповідача – адвокат Цвик М.В. надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов, просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не зявилася, надала письмові пояснення та заяву про розгляд справи у відсутність ( Т.1 а.с. 245).

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.09.2015 року прийнята на посаду вихователя (асистента вчителя) для роботи з особливими освітніми потребами Кременчуцької загальноосвітньої школи №18, а з 01.04.2016 року переведена на посаду асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням ( Т.1 а.с.34 ).

Згідно з атестаційним листом від 27.03.2017 року за результатом атестації ОСОБА_1 встановлено кваліфікаційну категорію «спеціаліст ІІ категорії» (Т.1 а.с. 34).

Як вбачається з наказів директора гімназії від 10.03.2017 року №25 о/с, 30.08.2019 року №160 о/с ОСОБА_1 , як асистенту вчителя, встановлено 12 тарифний розряд. (Т.1 а.с. 147, 156 ).

Розпорядженням Департаменту освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №09 о/с від 30.01.2019 року встановлено посадові оклади (тарифні ставки) з 01.01.2019 року для тарифного розряду 12 у розмірі 4073,00 грн, а розпорядженням Департаменту освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №03 о/с від 15.01.2019 року посадові оклади (тарифні ставки) з 01.01.2020 для тарифного розряду 12 визначено у розмірі 4456,00 грн. (Т.1 а.с.134-135).

На виконання вищевказаних розпоряджень згідно з наказом від 04.02.2019 року №20 о/с визначено, що посадовий оклад ОСОБА_1 з 01.01.2019 року складає 4073 грн. , а згідно з наказом від 15.01.2020 року – 4456 грн. (Т.1 а.с. 145, 148).

З розрахункових відомостей про заробітну плату ОСОБА_1 за період з червня 2018 року по січень 2020 року вбачається, що позивачу у червні 2018 року – лютому 2019 року виплачено надбавку за престижність педагогічної праці у розмірі 20% від посадового окладу, у березні 2019 року- серпні 2019 року - у розмірі 25% від посадового окладу, у вересні 2019 року – грудні 2020 року - у розмірі 30% від посадового окладу, у січні 2020 року - у розмірі 10% від посадового окладу; доплата за роботу в інклюзивних класах з вересня 2018 року по вересень 2019 року складала 10% від посадового окладу, а з вересня 2019 року по січень 2020 року - 15% від посадового окладу (Т. 1 а.с. 36-37, 50-51).

Відповідно до наказів директора №205 о/д від 28.08.2018 та №176 о/д від 22.08.2019 створено комісії з визначення розміру надбавки працівникам школи за престижність педагогічної праці, які протягом 2018-2019, 2019-2020 повинні щомісячно визначати конкретний розмір надбавки за престижність праці педагогічним працівникам (Т. 1 а.с. 149-150, 158-159).

На підставі протоколів засідання комісії з визначення розміру надбавки та протоколів засідання профспілкового комітету наказами директора гімназії за період з червня 2018 року по лютий 2019 року визначено розмір надбавки за престижність праці у розмірі 20% відповідно до тарифікації педагогічним працівникам, в тому числі і асистенту вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням ОСОБА_1 (Т. 1 а.с. 160-168).

Згідно з наказом № 38 о/с від 14.03.2019 року на період з 01.03.2019 по 31.05.2019 і наказу № 102 о/с від 05.06.2019 на період з 03.06.2019 по 31.08.2019 розмір надбавки було встановлено у розмірі 25% (Т.1 а.с. 169-170).

Відповідно до наказу №193 о/с від 09.09.2019 на період з 01.09.2019 по 31.12.2019 надбавку було визначено у розмірі 30%, а наказом № 08 о/с від 21.01.2020 за 01.01.2020 по 31.01.2020 – у розмірі 10% (Т. 1 а.с. 171-172).

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, розмір надбавки 10% у січні 2020 було встановлено через проблеми фінансування бюджетної сфери на початку року. В подальшому наказом №40 о/с від 11.03.2020 внесено зміни до наказу № 08 о/с від 21.01.2020 і розмір надбавки за січень 2020 встановлено у розмірі 30% і на сьогоднішній день до 31.08.2020 надбавка педагогічним працівникам встановлена у розмірі 30% (Т.1 а.с. 173-176).

Наказами №206 о/д від 28.08.2018 року та №175 о/д від 22.08.2019 року створено в навчальному закладі комісію з визначення конкретного розміру доплати педагогічним працівникам за роботу в інклюзивних класах в 2018-2019, 2019-2020 роках (Т. 1 а.с. 183-186).

На підставі протоколів засідання комісії з визначення розміру доплати за роботу в інклюзивних класах та протоколів засідання профспілкового комітету наказом директора гімназії №143 о/с від 30.08.2018 за період з 03.09.2018 р. по 24.05.2019 ОСОБА_1 визначено доплату за години роботи в інклюзивних класах у розмірі 10% від посадового окладу, а наказом №171 о/с від 30.08.2019 за період з 01.09.2019 р. по 31.08.2020 - в розмірі 15 % (Т.1 а.с. 151-152).

Згідно з наказами № 173 о/с від 11.09.2018, №189 о/с від 25.09.2018, №204 о/с від 12.10.2018 проведено доплату у розмірі 20 % від посадового окладу за роботу в інклюзивних класах ОСОБА_1 за 15 днів березня 2018, 14 днів травня 2018, 2 дні лютого 2018, 14 днів квітня 2018 (у зв`язку з арифметичною помилкою в наказі № 173 о/с від 11.09.2018 було зазначено 12 днів і змінено наказом від 12.10.2018) (Т. 1 а.с. 153-154, 161).

Позивачем виплачені суми не оспорюються. Спірним є питання щодо розміру встановлених надбавок, які, як вважає позивач, є меншим, ніж передбачено чинним законодавством про освіту.

Звертаючись до суду за захистом своїх прав, позивач просить зобов`язати відповідача донарахувати та виплатити на її користь грошові кошти.

Встановивши, що між сторонами виник спір щодо належної до виплати заробітної плати, суд, керуючись положеннями ст. 5 ЦПК України, вважає, що ефективним способом захисту прав позивача є вимоги про стягнення спірних надбавок та доплат.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивач звернувся до суду з позовом, предметом розгляду якого є стягнення недонарахованих та не виплачених складових заробітної плати.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Відповідно до ч.1 ст. 61 Закону України "Про освіту" оплата праці педагогічних і науково-педагогічних працівників здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів, коштів засновників, власних надходжень закладів освіти, грантів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Частина 2 вищезазначеної статті визначає, що посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії встановлюється в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

При цьому, абзац 1 частини 2 статті 61 набирає чинності з 1 січня 2018 року та реалізується відповідно до підпункту 1 пункту 6 розділу XII - див. пункт 1 розділу XII.

Підпункт 1 п.6 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень передбачає, що Кабінету Міністрів України забезпечити до 2023 року поетапну реалізацію положення частини другої статті 61 цього Закону, передбачивши при цьому щорічне збільшення посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії до чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб пропорційно розміру збільшення доходів Державного бюджету України порівняно з попереднім роком, і затвердити відповідні схеми посадових окладів (ставок заробітної плати).

Отже, збільшення оплати праці педагогічних працівників закладів освіти здійснюється поетапно, як це і передбачено Законом в межах можливості Державного бюджету України.

Галузевою угодою між Міністерством освіти і науки України та ЦК профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки, зареєстрованою Міністерством соціальної політики України за №16 від 01.06.2018 року (далі – Галузева угода) здійснюється регулювання трудових відносин у галузі та соціально-економічних питань, що стосуються інтересів працівників, здобувачів вищої освіти, аспірантів, докторантів, учнів професійно-технічних навчальних закладів, інших осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах, та власників (уповноважених ними органів).

Питання встановлення та виплати надбавки педагогічним працівникам з метою підвищення престижності праці врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2011 N 373 «Про встановлення надбавки педагогічним працівникам закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування», відповідно до п. 1 якої з метою підвищення престижності праці педагогічних працівників встановлено надбавку в граничному розмірі 30 % посадового окладу (ставки заробітної плати), але не менше 5 %, педагогічним працівникам закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування. Розмір надбавки встановлюється керівником закладу (установи) у межах фонду оплати праці. Надбавка встановлюється на весь обсяг навчального навантаження, що виконується працівником. Право на встановлення надбавки в розмірі до 30 відсотків з 1 січня 2018 р. мають керівники закладів загальної середньої освіти,

їх заступники, посади яких віднесені до посад педагогічних працівників, вчителі та викладачі закладів професійної (професійно-технічної) і вищої освіти, які викладають предмети згідно з відповідним Державним стандартом загальної середньої

освіти.

Так, розділом 6 Галузевої угоди визначається нормування та оплата праці працівників освіти. П. 6.1.2 зазначеної угоди зобов`язує МОН сприяти забезпеченню реалізації положень Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні» від 30.10.2010 року №926, що стосується виплати надбавки в розмірі не менше 20% посадового окладу (ставки заробітної плати, в тому числі погодинної) з метою підвищення престижності педагогічної праці всім педагогічних працівникам.

Пункт 6.3.20 Галузевої угоди щодо забезпечення встановлення надбавки у максимальному розмірі носить рекомендаційний характер, про що свідчить п.6.3 Галузевої угоди.

Згідно з п.4.1.28 Колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом гімназії №18, схваленим протоколом загальних зборів №3 від 22.08.2019, адміністрація взяла на себе зобов`язання установлювати надбавку в граничному розмірі 30% посадового окладу (ставки заробітної плати), але не менше 5% педагогічним працівникам з метою підвищення престижності праці, відповідно до Положення про порядок встановлення надбавки педагогічним працівникам гімназії №18 з метою підвищення престижності праці, погоджується з профспілковим комітетом (додаток №8 до Колективного договору).

Положення про порядок встановлення надбавки педагогічним працівникам гімназії №18 з метою підвищення престижності праці (додаток №8) встановлює, що визначення конкретного розміру надбавки здійснюється щомісячно або на інший проміжок часу (за потреби) комісією гімназії №18, склад якої затверджується наказом директора. Результати комісії відображаються у відповідному протоколі, на підставі якого видається наказ (п.2.4).

Згідно з п.2.3.3 вказаного вище положення право на встановлення надбавки мають в розмірі від 5% до 30% інші педагогічні працівники.

Відповідно до п.3 положення при встановленні конкретного розміру надбавки враховується: своєчасне, якісне та кваліфіковане виконання посадових обов`язків; рівень ініціативності та самовдосконалення, що сприяє ефективності роботи закладу, установи в цілому; дотримання службової та трудової дисципліни.

Як визначає п.1.3 та 4 вказаного вище положення, доплата здійснюється в межах фонду оплати праці за рахунок асигнувань, передбачених на оплату праці.

Виходячи з вищенаведеного, надбавка педагогічним працівникам гімназії №18 з метою підвищення престижності праці встановлюється на підставі щомісячного або за певний період наказу директора гімназії №18 і її розмір визначається з урахуванням обставин, визначених п. 3 положення, зазначеного вище в межах фонду оплати праці. При цьому, розмір 30% посадового окладу визначено саме як граничний, тобто максимальний розмір доплати.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що розмір надбавки ОСОБА_1 з метою підвищення престижності праці у період з червня 2018 року по січень 2020 року виплачено у відповідності до вимог чинного законодавства та локальних актів навчального закладу, а відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення доплати за роботу в інклюзивних класах, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5 Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України №1096 від 25.08.2004 "Про встановлення розміру доплати за окремі види педагогічної діяльності", розмір доплати встановлюється за окремі види педагогічної діяльності (у співвідношенні до тарифної ставки) за роботу в інклюзивних класах (групах) у закладах дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти - у граничному розмірі 20 відсотків. Зазначена доплата встановлюється педагогічним працівникам та помічникам вихователів тільки за години роботи у цих класах (групах).

Згідно з п. 4.1.30 Колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом гімназії №18, схваленим протоколом загальних зборів №3 від 22.08.2019, адміністрація взяла на себе зобов`язання встановлювати доплату в граничному розмірі 20% посадового окладу (ставки заробітної плати) педагогічним працівникам, які працюють в інклюзивних класах навчального закладу тільки за години роботи у цих класах, відповідно до Положення про порядок встановлення доплати педагогічним працівника гімназії №18 за роботу в інклюзивних класах, погоджується з профспілковим комітетом (додаток №10 до Колективного договору).

Положення про встановлення доплати педагогічним працівникам гімназії №18 за роботу в інклюзивних класах (додаток №10) визначає, що встановлення доплати здійснюється на підставі наказу директора гімназії після отримання згоди профспілкового комітету (п.2.1).

Пункт 2.3 даного положення встановлює, що визначення конкретного розміру доплати (граничний розмір 20% посадового окладу) здійснюється щомісячно або на інший проміжок часу (за потреби) комісією гімназії №18, склад якої затверджується наказом директора. Результати комісії відображаються у відповідному протоколі, на підставі якого видається наказ та вносяться дані до тарифікаційного списку.

Відповідно до п.3 положення при встановленні конкретного розміру доплати враховується: кількість учнів з особливими потребами у класі; складність порушення розвитку дітей та рівень відповідальності за обсяг роботи кожного працівника, який працює з такими дітьми тощо.

Як визначає п.1.3 та 4 вказаного вище положення, доплата здійснюється в межах фонду оплати праці за рахунок асигнувань, передбачених на оплату праці.

Виходячи з вищенаведеного, доплата за роботу в інклюзивних класах встановлюється на підставі щомісячного або за певний період наказу директора гімназії №18 і її розмір визначається з урахуванням обставин, визначених п. 3 положення, зазначеного вище в межах фонду оплати праці. При цьому, розмір 20% посадового окладу визначено саме як граничний, тобто максимальний.

У судовому засіданні встановлено, що позивач у період з червня 2018 року по січень 2020 року отримувала доплату за роботу в інклюзивних класах у розмірі від 10 до 15%, що не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує трудові права позивача.

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що позивач помилково вважає встановлення доплати за роботу в інклюзивних класах саме у розмірі 20% від посадового окладу, посилаючись на умови Галузевої угоди та Колективного договору гімназії №18.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що

В силу вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з роз`ясненннями п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Враховуючи те, що судом не було встановлено порушення права позивача на оплату праці у встановленому законом розмірі, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Надані ОСОБА_1 диски з записом розмов з директором гімназії та іншими працівниками цього закладу, якими вона доводить завдання їй моральної шкоди, не є належним та достатнім доказом спричинення такої шкоди, у розумінні ст. ст. 77,80 ЦПК України.

Інші доводи позивача, викладені в позовній заяві та надані у судовому засіданні, не заслуговують на увагу та не стосуються суті спору.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, суд відмовляє в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 43 Конституцією України, ст. 61 Закону України «Про освіту», ст. ст. 3,94, 97 , 233, 237-1 КЗпП України, Галузевою угодою між Міністерством освіти і науки України та ЦК профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки, зареєстровано Міністерством соціальної політики України за №16 від 01.06.2018 року, ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа – ОСОБА_2 , про стягнення недонарахованої та невиплаченої заробітної оплати, відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Роз`яснити, що відповідно до п.3 розділу XII «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Кременчуцька гімназія №18 Кременчуцької міської ради Полтавської області, ЄДРПОУ 24830456, місцезнаходження: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ватутіна, 25.

Третя особа: ОСОБА_2 , місце роботи: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 21 липня 2020 року.

Головуючий суддя: Н.Д. Вінтоняк