Рішення № 90495903, 20.07.2020, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3277/19

Провадження № 2/191/300/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.07.2020

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:судді Кухаря Д.О., за участю секретаря - Яніної О.В., розглянувши згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталя Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

02.09.2019 року позивачка звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк», треті особи : Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталя Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи свої вимоги тим, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталя Станіславівна перевищивши свої службові повноваження, грубо порушила закон не перевіривши сплив позовної давності передбачений ст. ст. 257, 258 ЦК України та за заявою представника банку 13.03.2019 року вчинила виконавчий напис № 5973, щодо стягнення з позивача на користь банку «ПУМБ» заборгованість в розмірі 31 268 грн. 77 коп.

Приватний нотаріус Хара Н.С. про вчинені нею дії позивача не повідомляла, виконавчий напис останній не надсилала, позбавивши її Конституційного права оскаржити незаконний виконавчий напис у суді.

В подальшому, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною було розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого напису № 5973 від 13.03.2019 року, який вчинила приватний нотаріус Хара Н.С. та було видано Постанову «про відкриття виконавчого провадження ВП 587824040 від 03.04.2019р»

Дана постанова є наслідок недбалого виконання своїх службових обов`язків нотаріусом Хара Н.С. , яка не встановила всіх обставин справи, необґрунтовано вчинила виконавчий напис.

Договір між позивачем та банком «ПУМБ» (колишній АТ «Банк Ренесанс капітал») було укладено 16.01.2014 року строком на 24 місяці (договір №5875223), останній платіж було сплачено 15.02.2014 року. Представниками банка «ПУМБ» було порушено вимогу статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в якому вказано, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту строк давності якого минув.

Приватним нотаріусом Хара Н.С. всупереч статті 88 Закону України «Про нотаріат» не було враховано пропуск строку позовної давності, перебіг якого почався з 15.02.2014 року, тому це підстава визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладені обстави, просить суд, виконавчий напис вчинений 13.03.2019 року №5973 приватним нотаріусом Київського міського нотаріально округу Хара Н.С. за заявою банку «ПУМБ» - визнати таким, що не підлягає виконанню.

Позивачка у судове засідання не з`явилась, але до його початку надала заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у відкрите судове засідання не з`явився з невідомої суду причини, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталя Станіславівна у відкрите судове засідання не з`явилася попередньо надавши суду заяву про розгляд справи без її участі, постановивши рішення згідно чинного законодавства.

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна у судове засідання не з`явилась, причини не явки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату, місце та час розгляду справи.

Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд вважає, що дану справу можливо вирішити на підставі наявних в ній доказів, з урахуванням думки позивача, за відсутності відповідача і постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Суд встановив, що 13березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н. С. було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 5973, щодо стягнення невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору №GP - 5875223 від 16.01.2014 року та розрахунку за договором, строк за яким провадиться стягнення з 06.03.2018 року по 06.03.2019 рік грошових коштів у сумі 30 768 грн. 77 коп., яка складається з: 18 575, 76 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8 799, 78 грн. - прострочена заборгованість за комісією; 3 393, 23 грн. - прострочена заборгованість за процентами та 500 грн. - витрати пов`язані із вчиненням виконавчого напису. Загальна сума 31 268, 77 грн. ( а.с.7).

На підставі вказаного виконавчого напису 03.04.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т. Л. відкрито виконавче провадження № 587824040.

За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, передбачено, що стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172» (пункт 3 глави 16 Порядку вчинення виконавчих дій нотаріусами України).

Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий висновок відповідає, зокрема, правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17.

Як вбачається із копії виконавчого напису від 13 березня 2019 року строк, за яким провадиться стягнення - період з 06 березня 2018 року по 06 березня 2019 року.

Слід зазначити, приватним нотаріусом не було враховано вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат», в якій зазначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Крім того, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Судом встановлено, що 13березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н. С. було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 5973, щодо невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору №GP - 5875223 від 16.01.2014 року грошових коштів у сумі 30 768, 77 грн., яка не підтверджена належними доказами, та яка оспорюється божником, який посилається на сплив строку позовної давності, надавши на підтвердження своїх заперечень графік платежів, де останньою датою погашення заборгованості є 16.01.2016 року. та вважає, що сума яка стягується з останньої є неправомірною, а тому стягнута за виконавчим написом сума не є безспірною.

В даному випадку нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Згідно правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду України від 04.03.2015 у справі № 6-27цс15 зазначено, що наявність спору про розмір заборгованості у суді на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника. Аналогічні правові висновки викладено і в постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 та від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Отже, оспорюваний виконавчий напис вчинений із порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 284 Інструкції, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

АТ «Перший Український міжнародний Банк», не надано нотаріусу доказів отримання позичальником ОСОБА_1 письмових вимог про усунення порушень за кредитним договором, таким чином, у нотаріуса не було підстав для висновку про погодження (не заперечення) боржником розміру нарахованої банком заборгованості.

Суд зазначає, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд вказує на те, що в поєднанні з вимогою пункту 1 статті 6 Конвенції обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Виходячи з викладеного, встановивши, що стягнута за виконавчим написом заборгованість є спірною, приймаючи до уваги, що нотаріус, при вчиненні виконавчого напису не мав повного обсягу документів, зокрема, доказів підтвердження отримання боржником вимоги про погашення заборгованості, умов та тарифів за кредитним договором, не перевірив відсутність спору між кредитором та позичальником щодо розміру заборгованості та вчинив виконавчий напис поза межами встановленого законодавством строку для вчинення відповідних дій, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання виконавчого напису, вчиненого 13 березня 2019 року приватнимнотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н. С. про стягнення з ОСОБА_1 Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк», який є правонаступником АТ « «Банк ренесанс капітал» грошових коштів у розмірі 31 268 грн. 77 коп., зареєстрованого в реєстрі за номером № 5973, таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527 ,530, 610, 623, 1054 ЦК України, ст. ст.10,12,13,141,263,265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Виконавчий напис вчинений 13.03.2019 року №5973 приватним нотаріусом Київського міського нотаріально округу Хара Н.С. за заявою банку «ПУМБ» - визнати таким, що не підлягає виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Суддя: Д. О. Кухар