Ухвала суду № 90490032, 21.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

21 липня 2020 р.Справа №160/8276/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІСТО» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авісто» до Державної Казначейської служби України, третя особа Департамент Державної виконавчої служби про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.07.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авісто», у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо виконання платіжного доручення № 4576 від 13.10.2017 про перерахування грошових коштів у сумі 41 814 383,12 (сорок один мільйон вісімсот чотирнадцять гривень триста вісімдесят три гривні 12 копійок) на розрахунковий рахунок ТОВ "ФК "Авісто" (код за ЄДРПОУ: 39946033, адреса реєстрації: 49089, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Макарова, буд. 14-А).

- зобов`язати Державну казначейську службу України прийняти платіжне доручення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про перерахування грошових коштів у сумі 41 814 383,12 (сорок один мільйон вісімсот чотирнадцять гривень триста вісімдесят три гривні 12 копійок) на розрахунковий рахунок ТОВ "ФК "Авісто" код за ЄДРПОУ: 39946033, адреса реєстрації: 49089, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Макарова, буд. 14-А, IBAN- НОМЕР_1 в АТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ», МФО 305880).

- зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити перерахунок грошових коштів у сумі 41 814 383,12 (сорок один мільйон вісімсот чотирнадцять гривень триста вісімдесят три гривні 12 копійок) на розрахунковий рахунок ТОВ "ФК "Авісто" (код за ЄДРПОУ: 39946033, адреса реєстрації: 49089, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Макарова, буд. 14-А, IBAN- НОМЕР_1 в АТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ», МФО 305880).

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України на користь ТОВ "ФК "Авісто" (код за ЄДРПОУ: 39946033, адреса реєстрації: 49089, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Макарова, буд. 14-А, IBAN UA383058800000002650200128243 в АТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ», МФО 305880) судовий збір в розмірі 2 102,00 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Одночасно із вищезазначеним позовом до суду позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення заборони Державній казначейській службі України вчиняти будь-які дії по здійсненню операцій із перерахування безготівкових грошових коштів на загальну суму 41 814 383,12 (сорок один мільйон вісімсот чотирнадцять гривень триста вісімдесят три гривні 12 копійок), що перебувають на рахунку з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого провадження Міністерства юстиції України - №37319006000177, код банку: 820172, відкритому у Державній казначейській службі України, про що постановити відповідну окрему ухвалу.

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що є ризик того, що Відповідач може здійснити перерахунок грошових коштів позивача до Державного бюджету України, що значно ускладнить ситуацію, оскільки у такому випадку позивачеві для відновлення прав на володіння, користування та розпорядження грошовими коштами необхідно буде вступати у нові судові тяжби.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.

За правилами ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Таким чином, ст.150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 року №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

При цьому, частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Крім того, позивачем не наведено та не надано жодних доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення сторони з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, згідно матеріалів адміністративного позову, заява позивача обґрунтована тим, що є ризик того, що відповідач може здійснити перерахунок грошових коштів позивача до Державного бюджету України, що значно ускладнить ситуацію, оскільки у такому випадку позивачеві для відновлення прав на володіння, користування та розпорядження грошовими коштами необхідно буде вступати у нові судові тяжби.

При цьому позивачем не було обгрунтовано причини звернення, не наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, на підтвердження наведених обставин не надано жодних доказів, також не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Отже, судом не встановлено очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з мотивів та у спосіб, які наведені позивачем у заяві, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авісто» про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авісто» про забезпечення позову в адміністративній справі №160/8276/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІСТО» до Державної Казначейської служби України, третя особа Департамент Державної виконавчої служби про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії- відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно