Ухвала суду № 90481992, 26.05.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8740/19

Номер провадження 6/638/162/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Грищенко І. О.

за участю секретарки судового засідання Корнієнко К. С.,

розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до житла боржника,

установив:

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю. В. звернувся 11.06.2019 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова із поданням, в якому просить суд з метою недопущення порушень ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» надати дозвіл для примусового проникнення приватного виконавця до житла боржника – ОСОБА_1 , зокрема, до будинку до Ѕ частки трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 для реального виконання наказу, виданого 21.10.2016 Господарським судом Харківської області № 922/2785/16 про стягнення з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107 – А, код 21677333) заборгованість за договором про надання траншу № 207.42338/FW207.18 від 18.11.2011 в розмірі 1363114,65 грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 28204,06 грн., проценти за неправомірне користування кредитом в розмірі 349985,22 грн. та 26119,56 грн. судового збору. Подання розглядати без участі приватного виконавця.

В обґрунтування подання зазначається, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича перебуває виконавче провадження № 59168980 на загальну суму стягнення з урахуванням розміру суми стягнення, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця, всього 1979514,31 грн. з примусового виконання наказу, виданого 21.10.2016 Господарським судом Харківської області № 922/2785/16 про стягнення з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107 – А, код 21677333) заборгованість за договором про надання траншу № 207.42338/FW207.18 від 18.11.2011 в розмірі 1363114,65 грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 28204,06 грн., проценти за неправомірне користування кредитом в розмірі 349985,22 грн. та 26119,56 грн. судового збору. (АСВП № 59168980 постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2019). Постанова про відкриття виконавчого провадження була відправлена сторонам рекомендованим листом 21.05.2019 року. На вимогу приватного виконавця, протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження, в порушення п. 3 ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», боржником декларацію про доходи та майно не надано. 21.05.2019 року постановою приватного виконавця було накладено арешт на все майно боржника. Відкритих розрахункових рахунків в установах банку боржник немає. За відомостями Державної фіскальної служби України, фізичну особу – підприємця припинено. Згідно з відповіддю УПФУ (про осіб – боржників, які отримують пенсії), інформацію не знайдено. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 638/11299/13 – Ц від 14.09.2018 за боржником визнано право власності на: Ѕ частку трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 . 07.06.2019 року боржник не надав допуск виконавцю для проведення виконавчих дій до Ѕ частини трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 , що є перешкодою для примусового виконання виконавчого провадження, про що складено відповідний акт приватного виконавця. Таким чином, існують обставини, що ускладнюють виконання виконавчого документу або роблять його неможливим.

За змістом ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Подання розглядається без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за відсутності приватного виконавця, що узгоджується із положеннями ч. 2 ст. 439 ЦПК України.

Розглянувши подання, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про таке.

Господарським судом Харківської області виданий 21.10.2016 р. наказ на примусове виконання рішення, справа № 922/2785/16, на виконання рішення господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2016 року. Відповідно до якого наказано стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107 – А, код 21677333) заборгованість за договором про надання траншу № 207.42338/FW207.18 від 18.11.2011 в розмірі 1363114,65 грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 28204,06 грн., проценти за неправомірне користування кредитом в розмірі 349985,22 грн. та 26119,56 грн. судового збору. Рішення набрало чинності 21 жовтня 2016 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюковим Юрієм Володимировичем відкрито виконавче провадження ВП № 59168980 на виконання наказу № 922/2785/16, виданого 21.10.2016 р. Господарським судом Харківської області про стягнення з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107 – А, код 21677333) заборгованість за договором про надання траншу № 207.42338/FW207.18 від 18.11.2011 в розмірі 1363114,65 грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 28204,06 грн., проценти за неправомірне користування кредитом в розмірі 349985,22 грн. та 26119,56 грн. судового збору. Факт направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2019 р. рекомендованим листом з повідомленням підтверджується фіскальним чеком ФН 3000422825 від 21.05.2019 р.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюковим Юрієм Володимировичем від 21.05.2019 р. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 59168980 накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , окрім майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами.

Згідно повідомлення ПФУ на обліку в органах ПФУ боржник не перебуває, пенсії не отримує, не отримує доходів за трудовими договорами.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюковим Юрієм Володимировичем 07.06.2019 р. складений акт, АСВП № 59168980, в якому встановлено, що боржник не надав допуск виконавцю для проведення виконавчих дій до Ѕ частки трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 129 – 1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Згідно із частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» і пункт 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 – VIII установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 – VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно – правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 – VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 – VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 13 ч. 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 – VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 – VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 – VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 – 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 травня 2019 року ОСОБА_1 направлена рекомендованим поштовим відправленням постанова про відкриття виконавчого провадження 21.05.2019 р. ВП № 59168980, отже боржник ОСОБА_1 вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення суду.

З метою перевірки майнового стану та опису майна боржника приватним виконавцем 07 червня 2019 року здійснений виїзд за адресою: АДРЕСА_3 . Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 відмовився забезпечити доступ до квартири, про що виконавцем був складений відповідний акт.

Згідно з ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 – VIII боржник зобов`язаний:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 – VIII).

З огляду на наведене, акт приватного виконавця про неможливість здійснити перевірку майнового стану боржника, оскільки боржник не впустив приватного виконавця до квартири за адресою: АДРЕСА_3 , свідчать про невиконання боржником ОСОБА_1 обов`язків, визначених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 – VIII, чинення перешкод своєчасному та в повному обсязі вчиненню виконавчих дій.

За таких обставин з огляду на те, що заборгованість боржником не погашена, рішення суду не виконане, приватний виконавець не має можливості потрапити до квартири боржника з метою проведення перевірки майнового стану, опису і арешту нерухомого майна боржника, який добровільно доступ до майна не надав, примусове проникнення до нерухомого майна в даному випадку буде єдиним можливим способом виконання рішення суду.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

За змістом частини 1, 2 статті 311 ЦК України житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Згідно із п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно – правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 – VIII та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

Так, згідно ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (ч. 1). Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (ч. 2).

Отже, дана норма дозволяє втручатися у здійснення особою права на житло чи інше володіння згідно із законом і в інтересах економічного добробуту країни, для захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

В даному випадку втручання у право боржника ОСОБА_1 на повагу до його володіння здійснено судом згідно із законом і є пропорційним переслідуваній меті, оскільки здійснюється в інтересах дотримання прав та свобод стягувача, рішення на користь якого не знаходить свого виконання протягом значного періоду часу, що порушує права стягувача.

На підставі ст. ст. 19, 30, 129 – 1 Конституції України, ст. 311 ЦК України, Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 – VIII, керуючись ст. ст. 18, 353, 439 ЦПК України, суд

постановив:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до житла боржника – задовольнити.

Надати дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Близнюкову Юрію Володимировичу на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , а саме: до Ѕ частки трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій, а саме: опису та арешту майна боржника, з метою реального виконання наказу, виданого 21.10.2016 р. Господарським судом Харківської області № 922/2785/16 про стягнення з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107 – А, код 21677333) заборгованість за договором про надання траншу № 207.42338/FW207.18 від 18.11.2011 в розмірі 1363114,65 грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 28204,06 грн., проценти за неправомірне користування кредитом в розмірі 349985,22 грн. та 26119,56 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до ч. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID – 19), строки, визначені в тому числі статтями 353, 354 цього Кодексу, щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Головуючий: