Ухвала суду № 90481496, 20.07.2020, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

20 липня 2020 р. м. Кремінна

Справа № 414/314/20

Провадження № 1-кп/414/98/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Білан Н.О.,

прокурора Неманова М.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Шмуйлової І.М.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 186 КК України,

встановив:

на розгляді у Кремінському районному суді Луганської області перебуває кримінальне провадження за № 12019130460000695, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.11.2019 р. відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що останній може переховуватися від суду, так як будучи раніше судимим, скоїв кримінальне правопорушення, після чого втік, а тому, через покарання, яке йому може бути застосоване, може переховуватися, при цьому такий запобіжний захід, а не м`якший, може запобігти цьому. З огляду на що є два ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Щодо перебування обвинуваченого поряд з захисником, заперечив з підстав непередбачення такого та відсутності можливості належно виконувати конвойною службою своїх функцій по забезпеченню конвоюванння обвинуваченого.

Захисник, яку підтримав обвинувачений, вказала на відсутність на даний час ризиків, вказаних прокурором, зазначивши, що будь-яких ризиків переховування нема, а ризик вчинення інших правопорушень недоведений, так як обвинувачений ще не засуджений і його вина не доведена у суді, а тому просила застосувати домашній арешт, про що подала письмове клопотання обвинуваченого. Окрім того, зачитала клопотання ОСОБА_1 щодо можливості перебувати поряд з захисником на час перебування у залі судового засідання, вказуючи, що особисто не заперечує проти такого у разі виконання обвинуваченим покладених на нього судом обов`язків.

Заслухавши думку учасників та клопотання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, випливає зі змісту ст. 331 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу, передбачено ст. 183 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Судовий розгляд справи відносно ОСОБА_1 здійснюєься за обвинуваченнням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 186 КК України, які згідно статті 12 цього Кодексу, класифікуються як тяжкі злочини.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, що випливає зі змісту ч. 2 ст. 177 КПК України.

Суд при вирішенні питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу, що випливає зі змісту ст. 178 цього Кодексу. Таким чином, із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

За правовими позиціями ЕСПЛ «обґрунтована підозра» це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Суд, вислухавши учасників справи вважає, що на момент розгляду клопотання прокурора існує обґрунтована підозра та ризики переховуватися від суду із вчиненням інших кримінальних правопорушень. На підтвердження зазначених ризиків свідчить як здійснення розшуку обвинуваченого на стадії досудового слідства, так і тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, за якими він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків в місці постійного проживання, а саме те, що він офіційно не працює, його майновий стан та наявність судимостей. Твердження обвинуваченого про потребу в його присутності в сім`ї, до якої входять дружина, дитина та мати, яка має загальні захворювання та потребує стороннього догляду, в підтвердження чого надано довідку без дати та номеру, не обгрунтовані, так як останній не працює та відомостей про отримання ним доходу у матеріалах справи відсутні, а здійснення стороннього догляду можливе будь-якими особами, зокрема іншими членами сім`ї, про відсутні яких останній не вказав. При цьому, такий догляд хворої матері не є підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу. Разом з тим, подана довідка у судовому засіданні на обгрунтування стану здоров`я ОСОБА_2 - без дати видачі, що унеможливлює встановлення її актуальності станом на даний час.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

При цьому суд звертає увагу на те, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження дії обраного раніше запобіжного заходу, але при цьому з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

З огляду на що, на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п. 1, п. 5 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленому ризику, а відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, як про це вказує обвинувачений із захисником, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а в клопотанні захисника та обвинуваченого слід відмовити.

Щодо клопотання обвинуваченого, зачитаного захисником, про перебування на час розгляду справи поряд з ним, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 7 КПК України загальними засадами кримінального провадження є повага до людської гідності, забезпечення права на захист і право на справедливий суд, які є стандартами при розгляді кримінального провадження.

ЄСПЛ у справі «Сахновський проти Росії» (2010 р.) підкреслив, що право обвинуваченого спілкуватися зі своїм адвокатом без ризику підслуховування третьою стороною є однією з основних вимог справедливого судового розгляду в демократичному суспільстві; в іншому випадку правова допомога втратить значну частину своєї корисності.

У п. 58 рішення у справі « ОСОБА_3 та інші проти Нідерландів» ЄСПЛ узяв до уваги те значення, яке має в демократичному суспільстві право на справедливе правосуддя, і сказав: будь-які заходи, що обмежують права захисту, повинні бути зумовлені суворою необхідністю. Якщо заходу, який має, так би мовити, менш обмежувальний характер, буде достатньо, то саме він і повинен бути застосований.

У рішенні «Рамішвілі та Кохреїдзе проти Грузії» (2009 р.) ЄСПЛ зазначив, що слід брати до уваги й міркування безпеки, особливо в резонансних і делікатних справах. Наголошувалося на важливості того, що безпека в залі є умовою справедливого судового розгляду. Однак з огляду на значення, яке надається правам захисту, будь-які заходи, що обмежують участь обвинуваченого під час судового розгляду або накладають обмеження на нього чи його відносини з адвокатами, повинні бути застосовані, тільки доки це необхідно, і мають бути пропорційні ризикам у кожному конкретному випадку.

Зі змісту вищевказаних рішень ЄСПЛ вбачається, що перебування обвинуваченого, стосовно якого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, поза межами кабіни для підсудних, допускається в разі порушення прав останнього на конфіденційне спілкування. Обвинувачений у кабіні для підсудних тримається один, конструкція кабіни забезпечує можливість вільного спілкування обвинуваченого із захисником та відбудування лінії захисту.

Крім того, відповідно до п. 11 Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України 26 травня 2015 року № 613/785/5/30/29/67/68 у залі судового засідання місце для тримання обвинувачених (підсудних), засуджених обладнується загородженнями відповідно до вимог ДБН. На вікнах залів судових засідань незалежно від поверховості встановлюються ґрати.

З огляду на що, доводи обвинуваченого про його катування та неповагу до його честі та гідності є неспроможними.

Пунктом 27 Інструкції встановлено, що за розпорядженням головуючого в судовому засіданні (судді-доповідача) начальник варти дозволяє спілкування обвинуваченому (підсудному), засудженому із захисником, прокурором та при цьому обвинувачений (підсудний), засуджений з-під охорони не звільняється. Такі переговори проводяться в залі судових засідань під час перерви і можуть вестися будь-якою мовою.

Отже, виходячи з міркувань безпеки, яка є умовою справедливого судового розгляду, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 перебувати у судовому засіданні поза межами кабіни для підсудних, поряд із захисником.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 128, 291, 331, 369-372 КПК України, суд,

ухвалив:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою на шістдесят днів, а саме по 17 вересня 2020 р. включно.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт та щодо перебування поряд з захисником поза кабінкою для обвинувачених (підсудних) - відмовити.

Відкласти судовий розгляд справи до 07 серпня 2020 року на 10 год. 00 хв.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати до ДУ «Старобільський слідчий ізолятор».

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом семи днів з дня її оголошення та в цій частині набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя М.В. Панчук