Постанова № 90481465, 17.07.2020, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/828/20

Провадження №3/409/271/20

П О С Т А Н О В А

"17" липня 2020 р. Білокуракинський районний суд Луганської області

Суддя Білокуракинського районного суду Луганської області Максименко О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Білокуракинського ВП ГУНП в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Попівка Білокуракинского району Луганської області, громадянина України, працюючого: Білокуракинсько-Троїцький ОРВК, старший стрілок взводу охорони, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , дата видачі: 12.12.2018 рік, орган, що видав: 4445, РНОКПП: НОМЕР_2 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

В с т а н о в и в :

18.04.2020 року о 22 годині 44 хвилини в с. Можняківка по вул. Молодіжна, ОСОБА_1 крував транспортним засобом ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (нестійка хода, запах алкоголя з порожнини рота), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 032619, поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відеозаписом та іншими матеріалами справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав, суду пояснив, що 18.04.2020 року він, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який знаходився за кермом автомобіля ВАЗ 2121 приїхали в с. Можняківка Новопсковського району Луганської області, знаходилися там приблизно до 22 години 30 хвилин. Сиділи випивали з друзями, згодом він почав засинати та сказав, що потрібно їхати додому в смт Білокуракине Луганської області. Хтось відповів, що потрібно дочекатися водія, який відвезе їх додому. За кермом автомобіля ВАЗ 2121 приїхав якийсь ОСОБА_7 з місцевих жителів, в автомобіль сіли: ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та поїхали до магазину. Біля магазину ОСОБА_7 зупинив автомобіль, сказав щоб вони почекали бо йому треба піти додому та перевдягтися. Доки сиділи в автомобілі ОСОБА_8 замерз та вийшов з автомобіля через переднє водійське сидіння. Одразу під`їхали працівники поліції та почали на нього складати протокол. За кермом автомобіля ВАЗ 2121 ОСОБА_8 не був, чому працівники поліції почали складати протокол на нього, він не знає. Згодом прийшов водій ОСОБА_7 , який не вживав спиртні напої, сказав працівникам полійії, що йому потрібно їхати, але працівники поліції не дозволили йому сідати за кермо автомобіля.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що того дня він ОСОБА_10 та водій ОСОБА_11 приїхали с. Можняківка Новопсковського району Луганської області на транспортному засобі ВАЗ 2121. Випивали з друзями. Коли зібралися їхати додому, подзвонили, щоб за ними приїхали та стояли чекали біля магазину. На ВАЗ 2121 підїхав ОСОБА_12 , він не випивав, збиралися їхати до смт Білокуракине. Відразу ж біля магазину зупинили працівники поліції та почали складати протокол на ОСОБА_10 , але він за кермом не був, а просто вийшов з автомобіля через переднє сидіння.

Пояснення ОСОБА_10 та ОСОБА_13 спростовуються відеозаписом, який було досліджено в судовому засіданні, де вбачається, що саме ОСОБА_8 був за кермом автомобіля ВАЗ 2121 та саме він вийшов з даного автомобіля з водійської сторони через переднє сидіння. ОСОБА_10 та ОСОБА_13 також підтвердили, що на відео з працівниками поліції спілкувався саме ОСОБА_10 . Також з відео вбачається, що з автомобіля через переднє сидіння водія виходила лише одна людина, будь-які інші особи, які знаходилися в автомобілі ВАЗ 2121, з нього не виходили.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст 130 КУпАП.

Судом також викликалися свідки, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , але в судові засідання вони не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Інші свідки, на яких посилалися ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , судом не викликалися, клопотання про їх виклик ОСОБА_10 не заявляв, адрес їх проживання не надавав. ОСОБА_14 ОСОБА_10 явку цих осіб в судове засідання не забезпечив.

Суд вважає, що відеозапис, який був досліджений в судовому засіданні, є достатнім доказом вчинення гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифі-ою Україною 17.97.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти ОСОБА_15 » ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Таким чином, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження та не викликає у суду сумніву факт скоєння гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В діях ОСОБА_1 вбачається склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420 гривень 40 коп. на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, ч. 1 ст. 130 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначити йому стягнення у вигляді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 420 гривні 40 копійок, де стягувач: Державна судова адміністрація України, 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795, реквізити для зарахування до державного бюджету: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір».

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О. Ю. Максименко