Рішення № 90472491, 07.07.2020, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1104/19

провадження № 2/691/125/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року м. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Йосипенко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городищенської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про визнання недійсним і скасування державної реєстрації свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21.12.2004 державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори Бідною М.О., зареєстроване за № 1974 на ім`я ОСОБА_2 на жилий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на жилий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , що зареєстрована в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Городищенським виробничим підрозділом Черкаського ООБТІ 07.02.2005 за реєстраційним № 8588927 (номер запису 7297 сторінка 492 в книзі 35);

- визнати за позивачем, у порядку спадкування за законом, право власності на жилий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 8305 грн. 20 коп. (судовий збір - 2305 грн. 20 коп. та професійна правнича допомога - 7000 грн.).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити пояснивши, що батьком позивача ОСОБА_1 був нині покійний ОСОБА_4 , а матір`ю - ОСОБА_5 . У липні 2002 року її батьки розлучилися, а до розлучення їхня родина здійснювала будівництво та ремонт домоволодіння АДРЕСА_1 , яке було придбане батьком позивача. Після розлучення батьків вона з мамою переїхала проживати до м. Сміла. Однак, через рік після розлучення, у віці 27 років, її батько помер. На час його смерті позивачеві виповнилося 4 роки, вона була малолітньою дитиною. Заяву про прийняття спадщини після смерті батька протягом шести місяців до нотаріальної контори відповідно не могла подавати, а її мати, як законний представник, також заяви не подала. Заяву про відмову від спадщини після смерті батька вони також не подавали. До складу спадщини увійшов житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , право власності на який оформила сестра батька ОСОБА_2 . У дитинстві їй говорила бабуся, що будинок перейде їй у власність після повноліття, оскільки сім`я не хотіла щоб будинком розпоряджалася колишня невістка, але коли бабуся померла, то тітка повідомила, що позивач не має жодного права на будинок. Після досягнення повноліття, позивач звернулася до нотаріуса за прийняттям спадщини, однак остання відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки таке свідоцтво вже видано на ім`я відповідача. У зв`язку з тим, що батько позивача ОСОБА_4 за час життя заповіту не склав, позивач вважає, що має право на спадщину за законом як спадкоємець першої черги. Позивач вважає, що її рідна тітка ОСОБА_2 вчинила протизаконно успадкувавши майно батька позивача та не повідомивши нотаріуса про наявність у спадкодавця малолітньої дочки. Крім цього, документи на будинок були виготовлені на ім`я покійного батька вже після його смерті, що також є незаконним.

Відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності, зазначивши, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки першим забудовником житлового будинку по АДРЕСА_1 була її мати та мати батька позивача - ОСОБА_6 , яка і розпочала будівництво. 24.01.1992 ОСОБА_6 подарувала вказаний недобудований будинок її брату ОСОБА_4 , який і став забудовником вказаного житлового будинку, проте фактично його будували їхні батьки.

29.05.2000 складено Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом садибного житлового будинку господарських споруд до експлуатації. Даний Акт є основою для реєстрування об`єкта приватної власності. Про дані обставини було добре відомо матері позивача, оскільки в цей період вони перебували у зареєстрованому шлюбі. Після розірвання шлюбу матері позивача з братом відповідача, право на майно матір`ю не заявлялося, оскільки вони як подружжя своїх коштів на будівництво не витрачали.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_4 , внаслідок чого відкрилася спадщина на його майно. У їхній сім`ї була домовленість, що батьки не будуть звертатися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Про це було відомо і матері ОСОБА_1 , яка була її законним представником і яка не претендувала на спадщину, про що склала розписку, яку не можливо надати по причині її зникнення.

Стосунки у її батьків з бувшою невісткою та онукою ОСОБА_1 залишилися добрими, вона постійно приходила до них та отримувала від їхньої сім`ї фінансову допомогу до 2018 року.

Вона, як спадкоємиця за законом після свого померлого брата, у визначений законом строк, під час дії ЦК УРСР 1963 року, подала державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини і вважається такою, що її прийняла з дня відкриття спадщини, тобто з 26.07.2003, оскільки спадкоємці попередніх черг жодної з дій, передбачених ст. 549 ЦК УРСР не вчинили. Матір позивача не вчинила ніяких дій як законний представник ОСОБА_1 , а отже вважається такою, що відмовилася від прийняття спадщини.

Крім того вважає, що до позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації на житловий будинок по АДРЕСА_1 , слід застосувати строк позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог, вказавши, що слід застосувати строки позовної давності, оскільки позивачу було відомо про її порушене право, ще коли вона була дитиною, і на захист її інтересів слід було звернутися її представнику - матері позивача, однак таких дій вчинено не було. У даній родині дійсно існували домовленості щодо вказаного будинку. ОСОБА_2 успадкувала вказаний будинок після смерті свого брата - батька позивача, оскільки мати позивача не мала наміру в інтересах своєї дитини спадкувати вказаний будинок, про що складала відповідну розписку. Крім того, матері позивача було достеменно відомо, що вказаний ще недобудований будинок нині покійному ОСОБА_4 подарувала його мати ОСОБА_6 , який і став згодом його забудовником. Але фактично даний будинок будували батьки.

Після розірвання шлюбу батьків позивача, її мати не заявляла будь - яких майнових прав, оскільки на той час подружжя не володіло такими коштами.

Після смерті брата, ОСОБА_2 не займалася оформленням спадкових прав, всі дії вчиняла її мати ОСОБА_6 , їй лише приносили документи, які вона підписувала. Рішення хто буде власником даного будинку приймала її мати, яка, до речі, вважала, що колишня невістка - мати позивача ОСОБА_5 може продати будинок.

Всі ці обставини були відомі ОСОБА_1 та її матері, однак до даного часу до суду зі своїм порушеним правом вони не зверталися.

Під час виготовлення документів на будинок дійсно було допущено ряд порушень закону, зокрема документи виготовлялися на ім`я померлої особи, але на даний час закінчилися строки позовної давності та це питання не є актуальним.

Представник Городищенської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Позивач ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які перебували у зареєстрованому шлюбі у період із 21.11.1998 до 09.07.2002 (свідоцтво про одруження НОМЕР_2 , свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_3 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Городище Черкаської області, помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

За життя, нині покійний ОСОБА_4 , відповідно до договору від 24.01.1992, отримав у дар від ОСОБА_6 незакінчений будівництвом будинок готовністю 29 % по АДРЕСА_1 .

Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, яку відповідно до виписки із рішення № 3 загальних зборів членів колгоспу /зборів уповноважених/ від 07.07.1990 «Про виділення земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку громадянину» наділили ОСОБА_6 , площею 0,06 га по АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом садибного житлового будинку, господарських споруд до експлуатації від 29.05.2000, пред`явлений до здачі будинок ОСОБА_4 , розташований АДРЕСА_1 , був готовий до експлуатації.

За повідомленням органу опіки та піклування Городищенської РДА № 372/01-01-24 від 27.06.2019, докази, які б підтверджували факт оформлення ОСОБА_5 відмови/невідмови від прийняття спадщини її дочкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутні.

З метою прийняття спадщини після покійного батька, ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з відповідною заявою. Однак, постановою від 13.04.2019, державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори Бідною М.О., їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину за законом 21.12.2004 спадкоємцю другої черги, так як законним представником спадкоємця не було повідомлено нотаріальну контору про наявність у спадкодавця малолітньої дитини - спадкоємця першої черги, а тому порушені права дитини можуть бути відновлені лише після скасування свідоцтва про право на спадщину за законом 21.12.2004 № 1974.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.12.2004, спадкоємцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сестра ОСОБА_2 . Спадкове майно складається з жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , на приватизований земельній ділянці.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.11.2004, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.11.2004, право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 належало ОСОБА_4 .

Позовні вимоги про законність виготовлення документів на будинок та реєстрація майна за померлою особою сторонами не заявлялися, а тому суд дане питання не розглядає.

На час розгляду справи судом, згідно наявних у розпорядженні суду доказів, померлий ОСОБА_4 був власником житлового будинку АДРЕСА_1

Згідно роз`яснень, викладених в абзаці 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, у разі відкриття спадщини до 01.01.2004, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі, щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Пункт 5 Прикінцевих положень ЦК України, правила книги шостої ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шестимісячний строк на прийняття спадщини закінчився 26.01.2004, тому до даних правовідносин має бути застосовано п. 5 Прикінцевих положень ЦК України та, відповідно, правила книги 6 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 34 ЦК України, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

За ч. 4 ст. 261 ЦК України, у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи, позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач ОСОБА_1 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , а до суду звернулася 13.09.2019, тобто в межах стоків позовної давності.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у т.ч. зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Згідно ч. 1, 4, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа дієздатність якої обмеження, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків встановлених ч. 2 - 4 ст. 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Суду не надано доказів того, що позивач ОСОБА_1 чи її законний представник у встановленому Законом порядку, відмовилися від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 .

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , у силу вимог ч. 4 ст. 1268 ЦК України, є такою, що прийняла спадщину після покійного батька ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За положеннями ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-1316/2227/11, у ст. 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

У постанові від 11.12.2019 року у справі № 414/811/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21.12.2004 державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори Бідною М.О., на ім`я ОСОБА_2 на жилий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказаний жилий будинок, оскільки при видачі свідоцтва було порушено право спадкоємця ОСОБА_1 .

У частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спадщину в порядку спадкування за законом, а саме на жилий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , суд вважає за необхідне відмовити з наступних підстав.

Так, відповідно до роз`яснень, викладених у п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» - свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому законом. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

На дану обставину також звернув увагу і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справи, про що роз`яснюється в листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Суд вважає передчасним звернення позивача до суду з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, оскільки перешкодою для оформлення спадкових прав у нотаріуса було свідоцтво про право на спадщину, яке на даний час скасовується та позивач має змогу повторно звернутися до нотаріуса з цим питанням.

Відповідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 6203 грн. 46 коп.

Керуючись ст. 257, 261, 328, 331, 392, 1218, 1222, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, п. 5 Прикінцевих положень ЦК України, ст. ст. 4, 11-13, 81, 206, 141, 258, 259, 263 - 265, 354 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21.12.2004 державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори Бідною Марією Олександрівною, зареєстроване за № 1974 на ім`я ОСОБА_2 на жилий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на жилий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , що зареєстрована в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Городищенським виробничим підрозділом Черкаського ООБТІ 07.02.2005 за реєстраційним № 8588927 (номер запису 7297 сторінка 492 в книзі 35).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6203 (шість тисяч двісті три) грн. 46 коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 16.07.2020.

Суддя Л. В. Подорога