Вирок № 90471716, 20.07.2020, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/2086/19

Номер провадження 1-кп/555/72/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2020 року

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Старовецька Ю.В.

при секретарі - Григорієвій В.М.

за участю прокурора - Радченка Т.Г.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - адвоката Томіловича М.І.

потерпілого - ОСОБА_2

представника потерпілого - адвоката Удода В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне кримінальне провадження №12019180060000401 від 10.08.2019 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, неодруженого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

09.08.2019 року приблизно о 23 годині 33 хвилин, перебуваючи на літній терасі поблизу Будинку культури села Зірне, розташованого по АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, вступив у словесну суперечку з ОСОБА_2 , у ході якої, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, маючи на меті заподіяти тілесні ушкодження, наніс не менше одного удару кулаком правої руки по обличчю ОСОБА_2 , чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи зліва в ділянці кута, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм довго тривалості розладу здоров`я.

ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний як обвинувачений, ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та дав показання про те, що 09.08.2019 року близько 23 години він разом із друзями відпочивав біля Будинку культури в с.Зірне Березнівського району Рівненської області. Також там відпочивали і його знайомі дівчата. Одна з них йому пожалілась, що ОСОБА_2 чіпляється до них. Він підійшов до потерпілого та попросив більше так не робити, після чого повернувся назад до своїх друзів. За кілька хвилин йому знову зателефонував знайома і сказала, що потерпілий вдарив по сідницях ОСОБА_4 , а після того, як вона його відштовхнула, а він її штовхнув рукою в обличчя. Він знову підійшов до потерпілого та сказав, щоб останній вибачився за свою поведінку, однак ОСОБА_2 зневажливо йому відповів: «А що ти мені зробиш?». Після цих слів обвинувачений наніс потерпілому один удар в ділянку щелепи. У вчиненому щиро розкаявся, вказав, що намагався відшкодувати потерплому заподіяну шкода, проте ОСОБА_2 вказав йому розмір шкоди - 25 000 грн., а таких коштів у нього немає.

Потерпілий ОСОБА_2 дав показання про те, що 09.08.2019 року був день села Зірне, і він прийшов відпочити до місцевого Будинку культури. Близько 23 години він підійшов до гурту молодих людей, що танцювали на літній площадці. Зокрема, він став танцювати неподалік групи дівчат, однак це їм не сподобалась, і одна з них сказала, щоб він пішов геть, на що потерпілий відповів, що нікуди не піде. Потім до нього підійшов ОСОБА_1 та сказав, що це його дівчина, і щоб він відійшов від них, однак потерпілий цього не зробив. Через деякий час одна з дівчат його відштовхнула, він відштовхнув її у відповідь. Потім до нього раптово підбіг обвинувачений та наніс йому один удар в ділянку щелепи, від удару потерпілий впав. Після цього він повернувся додому, а згодом, так як біль посилювався, звернувся за медичною допомогою та в поліцію. Також потерпілий не заперечив, що ОСОБА_1 звертався до нього з пропозицією відшкодування шкоди, однак пропонований розмір не відповідав тим витратам та переживанням, яких він зазнав в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Показання потерпілого, обвинуваченого співпадають з об`єктивними даними, добутими при огляді місця події - території поблизу Будинку культури села Зірне, розташованого по АДРЕСА_2 (протокол огляду місця події від 10.09.2019 року).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 26.10.2019 року за участі потерпілого ОСОБА_2 особа добровільного розповіла про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , які не суперечать обставинам, що були встановлені в судовому засіданні.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 25.10.2019 року за участі свідка ОСОБА_5 особа добровільного розповіла про обставини заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , вказавши, що 09.08.2019 року вона із подругами перебувала на літній терасі Будинку культури с.Зірне. Поруч із ними танцював ОСОБА_2 , який поводив себе непристойно та чіплявся до неї та подруг. Згодом ОСОБА_1 , який зустрічався з однією із дівчат, наніс потерпілому удар кулаком правої руки в ділянку щелепи.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 26.10.2019 року за участі свідка ОСОБА_6 особа добровільного розповіла про обставини заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , які не суперечать обставинам, що були встановлені в судовому засіданні.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №682 у потерпілого ОСОБА_2 відмічено та рентгенологічно підтверджене тілесну ушкодження у виді перелому нижньої щелепи зліва в ділянці кута, що могло утворитися незадовго до поступлення в лікувальний заклад, тобто не суперечить вказаному в обставинах терміну, а саме 09 серпня 2019 року і відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довго- тривалості розладу здоров`я. Вказане тілесну ушкодження виникло не менше як від однієї травматичної дії тупого предмету, яким могла бути рука, нога людини чи інший тупий предмет, індивідуальні особливості якого в тілесному ушкодженні не відобразилися. Локалізація та характер виявленого ушкодження загалом не властиві для падіння на площину з висоти власного зросту ( як з прискоренням, так і без нього).

Оцінивши зібрані по справі докази відповідно до положень ст.94 КПК України: кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при викладених у вироку обставинах.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

ІІІ. Призначення покарання.

3.1 Позиція учасників судового провадження щодо призначення покарання.

Прокурор висловив позицію щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, а також вважає можливим звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Потерпілий ОСОБА_2 та його представник підтримали позицію прокурора.

Сторона захисту з урахуванням особи обвинуваченого просить призначити ОСОБА_1 мінімальне покарання без ізоляції від суспільства, покликаючись на те, що він щиро розкаявся у вчиненому, приніс вибачення потерпілому, усвідомив протиправність своєї поведінки.

3.2. Мотиви призначення покарання судом.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_1 , суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети покарання, якою є не лише кара, а й виправлення особи і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що заснована на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставини, які пом`якшують покарання, - ще щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, - не встановлено.

Згідно характеристики на ОСОБА_1 за місцем проживання особа характеризується позитивно.

Із медичних довідок Березнівської ЦРЛ вбачається, що обвинувачений на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи, тяжкість кримінального правопорушення та його наслідки у виді шкоди здоров`ю потерпілого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, обставини, що пом`якшують покарання, позицію потерпілого, приймаючи до уваги дані про особу винного, який вчинив злочин вперше, щиро розкаявся у вчиненому, характеризується позитивно, суд приходить до висновку про можливість призначення особі покарання у виді обмеження волі.

Визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційні кримінальні правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального провапорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, позицію потерпілого, який не наполягає на ізоляції обвинуваченого від суспільства, особу винного, який щиросердечно розкаявся у скоєному, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризуються позитивно, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства та відбування покарання.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням відповідно до положень ст.75 КК України.

ІV. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Прокурор Березнівського відділу Сарненської місцевої прокуратури в інтересах лікувального закладу Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради звернувся із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що потерпілий від даного злочину ОСОБА_2 в період з 10.08. по 02.09.2019 року знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради, в зв`язку з чим на його лікування були затрачені кошти місцевого бюджету в розмірі 13 420,11 грн., які згідно положень ст.1206 ЦК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 як особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Вказані позовні вимоги ОСОБА_1 визнав повністю

Із довідки КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради №1-9/2927 від 30.10.2019 року судом встановлено, що потерпілий від злочину ОСОБА_2 в період з 10.08. по 02.09.2019 року знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради. Розмір витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого становить 13420,11 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Частина третя статті 1206 ЦК України передбачає, якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності чи власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ №545 від 16.07.1993 року сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за одинліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладання.

З урахуванням наведених обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному об`ємі.

Крім того, потерпілим ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням злочину.

В обґрунтування заявлених вимог потерпілий вказує, що в результаті вчинення ОСОБА_1 злочину йому було заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 931,37 грн. та моральну шкоду, яка виразилась у фізичному болі та стражданнях, які він зазнав у зв`язку з ушкодженням його здоров`я. Моральну шкоду потерпілий оцінює в розмірі 22 000 грн. Крім того просить стягнути з обвинуваченого на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.

Позовні вимоги потерпілого обвинувачений в частині стягнення матеріальної шкоди визнав повністю, в частині моральної частково, в розмірі 5 000 грн.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Із долучених потерпілим квитанцій встановлено, що ним були понесені витрати на пальне для доїзду до медичного закладу та на придбання медичних препаратів в загальному розмірі 931,27 грн., а тому позовна вимога про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Судом за результатами досліджених доказів у кримінальному провадженні встановлено, що внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що безумовно викликали фізичний біль та душевні страждання, яких потерпілий зазнав.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи із вищезазначеного, враховуючи обставини скоєного злочину обвинуваченим, його матеріальний стан ( ОСОБА_1 не працює, однак є працездатними, стан здоров`я задовільний, утриманців не має), керуючись вимогами розумності і справедливості, суд вважає, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь потерпілого 15 000 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу (п.1 ч.1 ст.118 КПК України).

У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати (ч.1 ст.124 КПК України).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера розмір витрат на правову допомогу становить 5000 грн.

Тому суд приходить до висновку про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого 5000 грн. витрат на правову допомогу.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік та з покладенням відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України обов`язків :

-- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

-- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Позов прокурора Березнівського відділу Сарненської місцевої прокуратури в інтересах лікувального закладу Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь лікувального закладу Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради (м.Рівне вул.Миколи Карнаухова,25А, МФО 899998, ЄДРПОУ 02000085, р/р 31414544017002, отримувач УК у м.Рівному 24060300, код 38012714) 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн.11 коп.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,заподіяної кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 931 (дев`ятсот тридцять одну) грн. 28 коп. матеріальної шкоди, 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. моральної шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення та 5 000 (п`ять тисяч) грн. витрат на праву допомогу.

Вирок суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Березнівський районний суд Рівненської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Старовецька Ю. В.