Рішення № 90466058, 10.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 року Справа № 160/2294/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Букіна Л.Є.,

за участю: секретаря судового засідання Котляревська Г.С.,

представника позивача - не з`явився,

представника відповідача - Ізюмський В.А.,

представника третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 16.08.2019 № 479/VII «Про внесення змін до рішення Дніпропетровської обласної ради від 26.06.2001 за № 376-16/ХХІІІ «Про затвердження зон санітарної охорони Карачунівського і Південного водосховища та каналу «Дніпро-Кривий Ріг».

Обґрунтовуючи позов у заявах по суті позивач зазначив, що оскаржене рішення є протиправним та підлягає скасуванню, як таке, що суттєво звужує гарантії дотримання екологічних прав громадян, у протиправний спосіб (шляхом зміни правового режиму відповідних територій через звуження ЗСО) та дозволяє суб`єктам господарювання вести господарську діяльність, у т.ч. пов`язану із забрудненням навколишнього середовища, що має наслідком негативний вплив як на навколишнє природнє середовище, так і на життя і здоров`я людини, у тому числі позивача. За позицією останнього, відповідач при затвердженні меж зон санітарної охорони не був наділений дискреційними повноваженнями зменшувати по ширині розміри другого поясу зон санітарної охорони Мар`янської затоки по акваторії, не враховуючи того факту, що такі межі фактично затверджені без дотримання вимог державних стандартів. Позивач також зауважив, що винесене відповідачем рішення відповідає ознакам регуляторного акту, а тому при його прийнятті останній повинен був дотриматися відповідної процедури, що у цьому випадку зроблено не було. З підстав викладеного вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року залучено до участі у справі № 160/2294/20 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон".

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що оскаржене рішення прийнято на сесії обласної ради із усіма передбаченими законом процедурами, за погодженням з Державним агентством водних ресурсів України, Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, згідно із протоколу санітарно-епідеміологічної експертизи ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва, на підставі подання Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради. При цьому зазначено, що таке рішення не зменшує встановлені межі зон санітарної охорони, а лише встановлює їх на виконання вимог державних стандартів. Представник відповідача також зауважив, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано та у розглянутому випадку позивач не довів які саме правові наслідки безпосередньо породжує для нього оскаржене рішення. Крім того підкреслив, що рішення відповідача не є регуляторним актом, як помилково вважає позивач.

Фактично аналогічні за змістом пояснення надала третя особа.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав викладену правову позицію та надав суду пояснення, аналогічні тим, що викладені у заявах по суті.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судом встановлено та не є спірним, що рішенням Дніпропетровської обласної ради від 26.06.2001 № 376-16/ХХІІІ «Про затвердження зон санітарної охорони Карачунівського і Південного водосховища та каналу «Дніпро - Кривий Ріг», затверджено зони санітарної охорони Карачунівського і Південного водосховища та каналу «Дніпро - Кривий Ріг» згідно з додатком.

ТОВ «ВД Проект» за замовленням виконавчого комітету Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області розроблено проект «Обґрунтування розмірів зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання каналу «Дніпро-Кривий Ріг» у межах населеного пункту Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області».

15.04.2019 за вих. № 1721/02-11 виконавчий комітет Зеленодольської міської ради направив подання про винесення на розгляд обласної ради питання внесення змін у рішення від 26.06.2001 № 376-16/ХХІІІ в частині доповнення рішення відомостями про розміри, межі та площі трьох поясів зона санітарної охорони (ЗСО) водозабірної частини каналу «Дніпро-Кривий Ріг».

До обласної ради надійшло клопотання Дніпропетровської обласної адміністрації від 24.04.2019 № 29-1634/0/2-19 з пропозицію винести на розгляд чергової сесії обласної ради питання про затвердження розмірів зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання каналу «Дніпро-Кривий Ріг» у межах населеного пункту Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області, за результатами розгляду якого постійною комісією обласної ради з питань використання природних ресурсів складена довідка із пропозицією розгляду на сесії обласної ради проекту такого рішення.

Протоколом від 09.08.2019 № 17 постійної комісії обласної ради з питань використання природних ресурсів вирішено проект рішення «Про внесення змін до рішення Дніпропетровської обласної ради від 26.06.2001 за № 376-16/ХХІІІ «Про затвердження зон санітарної охорони Карачунівського і Південного водосховища та каналу «Дніпро - Кривий Ріг» винести на розгляд сімнадцятої сесії обласної ради VІІ скликання.

16.08.2019 року відповідачем прийнято рішення № 479/VII «Про внесення змін до рішення Дніпропетровської обласної ради від 26.06.2001 за № 376-16/ХХІІІ «Про затвердження зон санітарної охорони Карачунівського і Південного водосховища та каналу «Дніпро-Кривий Ріг».

Пунктом 1 вказаного рішення були внесені зміни до розділу А додатка, доповнивши його пунктом 6, Розділ Б додатка у частині «Для каналу «Дніпро-Кривий Ріг» доповнивши його пунктом 5, яким встановлені відповідно до проекту «Обґрунтування розмірів зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання каналу «Дніпро-Кривий Ріг» у межах населеного пункту Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області» в межах: І пояс ЗСО (зона суворого режиму) територія площею 81,3812 га з відповідними межами; ІІ пояс ЗСО (зона обмеження) територія площею 436,6635 га з відповідними межами; ІІІ пояс ЗСО (зона обмеження) територія площею 720,4360 га.

Для II поясу ЗСО (зона обмеження) встановлені межі:

- смуга завширшки 500 м по акваторії від зовнішньої межі водозабору до найближчої межі фарватеру та навколо водозабірного ковша;

- смуга завширшки 500 м по території вище автошляху Н-23 від зовнішньої межі каналу, включаючи акваторію і берегову полосу протилежного від водозабору берега;

- смуга завширшки 500 м до 1010 м по території прилеглого до водозабірної споруди берега від урізу води при нормальному підпірному рівні у водосховищі з зовнішньою межею, що проходить у західному напрямку по лінії водорозділу: по вул. 8-го березня, далі на північ по вул. 1-го Травня до перетину вул. Шевченка, по вул. Шевченка до перетину з вул. Ю. Гагаріна, далі за межі с. Мар`янське по дорозі Н-23.

Зони санітарної охорони викладено кресленням.

Не погодившись з правомірністю прийняття наведеного рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту порушених прав та інтересів.

При вирішені спору суд виходить із того, що статтею 93 Водного кодексу України визначено, що з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Режим зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 2024, з метою забезпечення охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони (ЗСО), затверджено «Правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів» ( далі - Постанова № 2024),

Залежно від типу джерела водопостачання (поверхневий, підземний), ступеня його захищеності і ризику мікробного та хімічного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються межі ЗСО та їх окремих поясів (пункт 2 Постанови № 2024).

Згідно із пункту 4 Постанови № 2024 ЗСО поверхневих та підземних водних об`єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму:

- перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу;

- другий і третій пояси (обмежень і спостережень) включають територію, що призначається для охорони джерел водопостачання від забруднення.

Пунктом 7 Постанови № 2024 визначений правовий режим другого поясу ЗСО, зокрема, у межах другого поясу ЗСО для поверхневих джерел водопостачання:

1) здійснюється:

- виконання заходів щодо санітарного благоустрою території населених пунктів та інших об`єктів (каналізування, улаштування водонепроникних вигребів тощо);

- купання, заняття туризмом, водним спортом та вилов риби лише у встановлених місцях, погоджених з органами державної санітарно-епідеміологічної служби;

- обладнання суден, дебаркадерів і брандвахт пристроями для збирання фанових та підсланевих вод і твердих відходів у разі здійснення судноплавства;

- виконання протиерозійних заходів щодо охорони земель;

2) забороняється:

- розміщення складів паливно-мастильних матеріалів, накопичувачів промислових стічних вод, нафтопроводів та продуктопроводів, що створюють небезпеку хімічного забруднення вод;

- використання хімічних речовин без дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби;

- розміщення кладовищ, скотомогильників, полів асенізації та фільтрації, зрошувальних систем, споруд підземної фільтрації, гноєсховищ, силосних траншей, тваринницьких і птахівничих підприємств та інших сільськогосподарських об`єктів, що створюють загрозу мікробного забруднення води, а також розміщення полігонів твердих відходів, біологічних та мулових ставків;

- зберігання і застосування пестицидів та мінеральних добрив;

- розорювання земель (крім ділянок для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

- осушення та використання перезволожених і заболочених земель у заплавах річок;

- проведення головної рубки лісу;

- здійснення видобутку з водного об`єкта піску та проведення інших днопоглиблювальних робіт, не пов`язаних з будівництвом та експлуатацією водопровідних споруд;

- влаштування літніх таборів для худоби та випасання її ближче ніж за 300 метрів від берега водного об`єкта.

ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування».

Пунктом 15.1.1 Розділу 15 ДБН В.2.5-74:2013 визначено, що зони санітарної охорони (ЗСО) слід передбачати для забезпечення санітарно-епідеміологічної безпеки та охорони від випадкового або навмисного забруднення поверхневих чи підземних джерел і водопровідних споруд системи централізованого питного водопостачання (незалежно від форми власності або відомчої підпорядкованості), а також прилеглих до них територій.

Згідно з пунктом 15.1.2 ЗСО повинна складатися з трьох поясів:

- перший пояс (пояс суворого режиму), який включає територію розташування водозабірних споруд, майданчиків всіх водопровідних споруд і водопідвідного каналу;

- другий і третій пояси (пояси обмежень і спостережень), які включають територію, яка при значається для охорони джерел водопостачання від забруднення.

Для водопровідних споруд, розташованих поза другим поясом ЗСО джерела водопостачання, а також для санітарної охорони водоводів передбачають санітарно-захисні смуги.

У кожному з трьох поясів ЗСО, а також у межах санітарно-захисної смуги, відповідно до їх призначення, слід встановлювати спеціальний режим та визначати комплекс заходів, спрямованих на недопущення погіршення якості води.

Межі ЗСО водних об`єктів повинні встановлюватись відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктом 15.1.4 ДБН В.2.5-74:2013 визначено, що організації ЗСО (включаючи роботи з землевідведення першого поясу суворого режиму) повинно передувати розроблення її проекту, в який слід включати:

- визначення меж ЗСО та її окремих поясів і санітарно-захисних смуг;

- розроблення плану заходів щодо поліпшення санітарного стану території ЗСО та санітарно-захисних смуг з метою приведення їх санітарного стану до нормативного, а також попередження подальшого забруднення;

- правила і режим господарського використання території трьох поясів ЗСО та санітарно-захисних смуг об`єктами господарювання, які в них розташовані.

Визначення меж ЗСО та розроблення комплексу необхідних санітарно-гігієнічних, протиепідемічних, організаційних, технічних заходів слід визначати в залежності від виду джерел водопостачання (підземний або поверхневий), що проектуються або вже використовуються для питного водопостачання, від ступеня їх природної захищеності та можливості мікробного або хімічного забруднення, від особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також від характеру забруднюючих речовин (пункт 15.1.5 ДБН В.2.5-74:2013).

Проект ЗСО та санітарно-захисних смуг водоводів слід розробляти з використанням даних санітарно-топографічного обстеження територій, що заплановані до включення в їх склад, а також відповідних гідрологічних, гідрогеологічних, інженерно-геологічних і топографічних мате ріалів. При цьому, виходячи з місцевих умов, можуть бути передбачені додаткові дослідження, необхідні для визначення меж ЗСО, а також для розроблення частини проекту, яка стосується виконання санітарних заходів у межах проектованої ЗСО (пункт 15.1.6 ДБН В.2.5-74:2013).

Згідно із пункту 15.1.8 ДБН В.2.5-74:2013 проект ЗСО з планом заходів повинен відповідати вимогам чинного законодавства. У разі особливо важких умов для встановлення належних розмірів другого та третього поясів ЗСО, як виняток, вони можуть бути скорочені (або навіть об`єднані) при:

- гарантованому забезпеченні завдяки додатковим заходам стабільної якості питної води згідно з Сан ПіН 2.2.4-171;

- додаткових заходах у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Підпунктом 15.2.2.1 підпункту 15.2.2 «Поверхневі джерела водопостачання» пункту 15.2 «Межі зон санітарної охорони» ДБН В.2.5-74:2013 визначено, що межі другого поясу ЗСО водотоку слід встановлювати:

- вгору за течією, включаючи притоки та з урахуванням швидкості течії, усередненої по ширині і довжині водотоку (або на окремих його ділянках), а також терміну проходження води від межі пояса до водозабірної споруди при середньомісячній її витраті під час літньо-осінньої межені 95 % імовірності повторення - не менше ніж 5 діб для I, II та ША архітектурно-будівельних кліматичних районів. Для інших архітектурно-будівельних кліматичних районів - не менше ніж 3 доби;

- вниз за течією - не менше ніж 250 м;

- бокові межі - на відстані від урізу води під час літньо-осінньої межені при рівнинному рельєфі - 500 м, при гірському рельєфі - до вершини першого схилу, повернутого до водотоку, але не більше ніж 750 м при пологому схилі та 1000 м при крутому схилі;

-- на судноплавних річках і каналах у межі другого поясу слід включати акваторію, що прилягає до водозабірної споруди в межах фарватеру.

Підпунктом 15.2.2.2 підпункту 15.2.2 «Поверхневі джерела водопостачання» пункту 15.2 «Межі зон санітарної охорони» ДБН В.2.5-74:2013 визначено, що межі другого поясу ЗСО на водоймах, включаючи притоки, встановлюють від водо забірних споруд:

- по акваторії у всіх напрямках на відстані 3 км при кількості вітрів до 10% в сторону водозабірної споруди та 5 км при кількості вітрів більше ніж 10%;

- бокові межі - від урізу води при нормальному підпірному рівні в водосховищі та літньо-осінній межені в озері на відстані згідно з 15.2.2.2.

Відповідно до пункту 15.3.3.1 ДБН В.2.5-74:2013, у межах другого поясу ЗСО підземних джерел водопостачання повинно бути заборонено:

а) розміщення кладовищ, скотомогильників, споруд з очищення стічних вод (землеробських полів зрошення, асенізації або підземної фільтрації, біологічних ставків), полігонів твердих про мислових і побутових відходів, мулових ставків, об`єктів сільськогосподарського призначення (гноєсховищ, силосних траншей, тваринницьких ферм та пташників), а також інших підприємств, що можуть створити загрозу мікробного забруднення джерел водопостачання;

б) зберігання і застосування пестицидів та мінеральних добрив;

в) промислову рубку лісів.

Пунктом 4.2.2 «Положення про порядок проектування і експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання та водопроводів господарсько-питного призначення», № 2640-82 від 18.12.1982 (далі СанПін 2640-82) визначено, що межа другого поясу для водозабору повинна бути видалена вгору за течією настільки, щоб час пробігу по основному водотоку і його притоку, з метою мікробного самоочищення від кордону ЗСО до водозабору, при витраті води в проточному водоймищі 95% забезпеченості, було не менше 5 діб - для I А, Б, В, і Г, а також II А кліматичних районів і не менше 3 діб - для ОСОБА_3 , ОСОБА_4 В, ОСОБА_5 , а також III і IV кліматичних районів.

При наявності судноплавства в межі другого поясу ЗСО слід включати акваторію, прилеглу до водозабору до лінії фарватеру.

Згідно із пункту 4.2.3 СанПін 2640-82 відстань від верхньої межі другого поясу ЗСО до водозабору визначається виходячи з: а) часу пробігу води в добі, необхідного для мікробного самоочищення, зазначеного в п. 4.2.2, і б) швидкості течії води в м / добу, усередненої по ширині і довжині водотоку або для окремих його ділянок при різких коливаннях швидкості течії.

На непроточних водоймах межа другого поясу ЗСО повинна бути видалена з акваторії на всі боки від водозабору на відстані 3 км - три кількості вітрів до 10% в сторону водозабору і 5 км - при кількості вітрів більше 10%.

Пунктом 4.2.4 СанПін 2640-82 визначено, що бокові межі другого поясу ЗСО визначаються береговою смугою, ширина якої від урізу води при літньо-осінньої межені повинна бути:

а) при рівнинному рельєфі місцевості - не менше 500 м,

б) при гористому рельєфі місцевості - до вершини першого схилу, зверненого в бік джерела водопостачання; при пологом схилі - в межах 750 м і при крутому схилі - не менше 1000 м.

Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що третьою особою - ТОВ СП «Нібулон» шляхом реалізації масштабного інвестиційного проекту у сфері суднобудування та водного транспорту на території Дніпропетровської області в 2017 році прийнято рішення щодо будівництва на узбережжі р. Дніпро об`єкту транспортної інфраструктури - перевантажувального терміналу з відвантаження зернових та олійних культур на річковий транспорт в с. Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області.

Вказаний перевантажувальний термінал планується побудувати на земельних ділянках площею 4,6270 га, кадастровий № 1220385500:02:002:0093 та площею 5,0000 га, кадастровий № 1220385500:02:002:0096, які передані в оренду третій особі терміном на 49 років для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій код згідно КВЦПЗ - 12.08 (для будівництва та обслуговування об`єкту транспортної інфраструктури - перевантажувального терміналу з відвантаження зернових та олійних культур на річковий транспорт) та розташовані в межах населеного пункту - с. Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області, відповідно до рішень Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області від 24.11.2017 № 619 та від 30.03.2018 № 703, а також договорів оренди землі від 18.12.2017 за № 02-17/м та від 11.04.2018 за № 05-18/3, укладених між Зеленодольською міською радою та ТОВ СП «Нібулон».

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 26.06.2001 № 376-16/ХХІІІ «Про затвердження зон санітарної охорони Карачунівського і Південного водосховища та каналу «Дніпро - Кривий Ріг» затверджено ЗСО у складі трьох поясів з певними розмірами.

Досліджуючи зміст вказаного рішення суд зазначає, що при коригуванні ЗСО за проектними матеріалами 1999 року для самої Мар`янської затоки межі ЗСО відкориговані частково і цим рішенням Дніпропетровської обласної ради ЗСО водозабірної частини каналу, що розташована в межах Мар`янської затоки не затверджувалися.

Вказані обставини також підтверджені листом ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» від 18.04.2018 № 22/1277, в якому серед іншого зазначено, що для врегулювання питання ЗСО каналу «Дніпро -Кривій Ріг» як джерела господарсько - побутового і питного водопостачання населення рекомендовано відповідним територіальним органам виконавчої влади разом із балансоутримувачем об`єкту розробити нові матеріали обгрунтування розмірів ЗСО поверхневого джерела водопостачання - каналу «Дніпро - Кривій Ріг» у відповідності з вимогами чинного законодавства та існуючих норм проектування.

У листі Державного промислового підприємства «Кривбаспромводпостачання» від 12.02.2019 № 11-04-218 також зазначено, що у зв`язку з тим, що межі та розміри поясів ЗСО для каналу «Дніпро - Кривій Ріг» з водозабірним ковшем, що знаходяться в Мар`янській затоці, залишені на рівні проекту 1959 року та не затверджені рішенням Дніпропетровської обласної ради від 26.06.2001 № 376-16/ХХІІІ «Про затвердження зон санітарної охорони Карачунівського і Південного водосховища та каналу «Дніпро - Кривий Ріг», ДПП «Кривбаспромводпостачання» як балансоутримувач даної водозабірної споруди не заперечував щодо приведення розміру ЗСО поверхневого джерела водопостачання населення у відповідність з вимогами чинного законодавства та встановлення між і розмірів ЗСО каналу «Дніпро - Кривій Ріг» відповідно до проекту «Обґрунтування розмірів ЗСО поверхневого джерела водопостачання - каналу «Дніпро - Кривій Ріг» в межах населеного пункту с. Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області.

Учасниками справи не заперечується, що будівництво третьою особою об`єкту транспортної інфраструктури - перевантажувального терміналу з відвантаження зернових та олійних культур на річковий транспорт) у межах населеного пункту с. Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області передбачає разом з іншими роботами також проведення днопоглиблювальних робіт в межах Мар`янської затоки.

Вказані обставини зумовили необхідність у розробці проекту «Обґрунтування розмірів зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання - каналу «Дніпро - Кривий Ріг» у межах населеного пункту с. Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області» встановлення для водозабору каналу «Дніпро - Кривий Ріг» ЗСО відповідно до даного проекту та внесення відповідних змін та доповнень до вищевказаного рішення Дніпропетровської обласної ради від 26.06.2001 № 376-16/ХХІІІ.

Зазначений проект обґрунтування розмірів ЗСО розроблений на підставі договору на виконання проектних робіт від 23.04.2018 № N13-1317-18, укладеного між виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради (замовник), ТОВ «ВД ПРОЕКТ» (виконавець) та ТОВ СП «НІБУЛОН» (інвестор)

Проект обґрунтування розмірів ЗСО, згідно з яким разом з іншими визначений II пояс ЗСО (зона обмеження), був погоджений у встановленому порядку, а саме: Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, Державним агентством водних ресурсів України (лист від 18.10.2018 № 991 /ДП/30-18), Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (лист від 03.04.2019 № 41-1298/0/2-19), на підтвердження чого матеріали справи містять відповідні докази.

При цьому, проект обгрунтування розмірів ЗСО пройшов державну санітарно-епідеміологічну експертизу в ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О.М.Марзєєва Національної академії медичних наук України» (протокол державної санітарно -епідеміологічної експертизи» від 05.10.2018 № 1614), згідно з яким матеріали обгрунтування розмірів ЗСО відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України і рекомендуються для погодження.

Крім того, для захисту навколишнього природного середовища, забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат Серія АБ № 000708, виданий згідно з рішенням Атестаційної архітектурно-будівельної комісії від 12.09.2012 № 7, затверджений президією Комісії 13.09.2012 № 7-Е, зареєстрований у реєстрі атестованих осіб 12.09.2012 за Х2 656) 20.12.2019 складена експертна оцінка відповідності рішень, прийнятих в проекті «Обґрунтування розмірів зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання -каналу «Дніпро - Кривій Ріг» у межах населеного пункту с. Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області», вимогам законодавчих та нормативних актів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення та вимогам чинного природоохоронного законодавства України, відповідно до якого встановлена відповідність «Обгрунтування розмірів зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання - каналу «Дніпро -Кривій Ріг» у межах населеного пункту с. Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області» вимогам законодавчих та нормативних актів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення та вимогам чинного природоохоронного законодавства України

Саме на підставі зазначеного проекту «Обґрунтування розмірів зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання - каналу «Дніпро - Кривій Ріг» у межах населеного пункту с. Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області», розробленого ТОВ «ВД ПРОЕКТ» та погодженого у встановленому порядку, відповідачем прийнято оскаржене рішення.

Так, як вже зазначено вище, у п. 5 розділу А рішення Дніпропетровської обласної ради від 26.06.2001 № 376-16/ХХІІІ, до якого оскаржуваним рішенням відповідача внесені зміни, зазначено, зокрема, мова оригіналу: «Канал бере початок від Марийської затоки і закінчується в Південному водосховищі … початкова частина каналу протяжністю 1,4 км проходить в трубах але початкова частина каналу знаходиться в Мар`янскій затоці, і в цій частині канал відкритий, його акваторія обмежена нагорною дамбою, а трубопроводи протяжністю 1,4 км укладені після насосної станції 1 підйому».

Тобто, проектом, розробленим у 1999 році, розміри та межі ЗСО каналу залишені на рівні проектних та рішенням Дніпропетровської обласної ради від 26.06.2001 № 376-16/ХХІІІ не встановлювалися.

Оскарженим рішенням відповідача встановлені ЗСО каналу, починаючи від насосної станції 1 підйому. Відповідно до п. 15.1.7 ДБН В.2.5-7Ф.2013 «Для діючих об`єктів централізованого питного водопостачання, які не мають встановлених ЗСО, їх проект слід розробляти додатково». Наведені факти та зміна умов використання джерела водопостачання дозволяє скористатись положеннями п. 15.1.10 ДБН В.2.5-74:2013 «Перегляд встановлених меж поясів ЗСО допускається при зміні водності чи зміні умов використання джерел водопостачання або зміні місцевих санітарних умов. Проектування і затвердження нових меж проводиться в тому ж порядку, що і початкових», для встановлення меж і розмірів поясів ЗСО за новим проектом «Обґрунтовуючі матеріали...».

За викладених обставин, суд доходить висновку, що оскарженим рішенням відповідача фактично доповнено рішення від 26.01.2001 № 376-16/ХХІІ, встановлено для водозабору каналу «Дніпро -Кривий Ріг» зони санітарної охорони та при цьому, межі та розміри зони санітарної охорони початкової частини каналу рішенням від 26.01.2001 № 376-16/ХХІІ не були встановлені, а відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не зменшив раніше встановлені межі зон санітарної охорони, а встановив їх на виконання вимог чинного законодавства, що спростовує доводи позивача у цій частині.

Щодо доводів позивача, що стосовно об`єкта експертизи проекту/матеріалів обґрунтування ЗСО не складено висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи суд зазначає про таке.

Статтею 93 Водного кодексу України визначено, що з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання заселення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням, зокрема, з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Тобто, чинним законодавством України передбачено при встановленні межі зон санітарної охорони отримання погодження саме від відповідного органу виконавчої влади, до реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, а не проведення державної санітарно - епідеміологічної експертизи, про що наголошує.

Суд відмічає, що у листі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 26.10.2018 № 602-122-14/16669 визначено, що для отримання погодження на рішення органів місцевого самоврядування щодо встановлення зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання - каналу «Дніпро - Кривій ріг» в межах населеного пункту с. Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області необхідно звернутися з проектом відповідного рішення до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області

Розроблені розміри зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання -каналу «Дніпро - Кривій Ріг» в межах населеного пункту с. Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області погоджені у встановленому порядку Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області відповідно до листа від 15.03.2019 Н° 6.2/1905320, копія якого долучена до матеріалів справи.

Крім того, проект обґрунтування розмірів ЗСО пройшов державну санітарно-епідеміологічну експертизу в ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О.М.Марзєєва Національної академії медичних наук України» (протокол державної санітарно -епідеміологічної експертизи» від 05.10.2018 № 1614), згідно з яким матеріали обґрунтування розмірів ЗСО відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України і рекомендуються для погодження.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку про безпідставність посилань позивача щодо того, що матеріали обґрунтування розмірів ЗСО не відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, не заслуговують на уваги доводи позивача, що оскаржене рішення відповідача є регуляторним актом і при його прийняті відповідачем порушено законодавчо визначену процедуру та з цього приводу суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у грядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями цієї статті регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно - правовий акт, який абоо окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Отже, законодавчо закріплено, що регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає певним ознакам.

Особливу увагу при визначенні акта регуляторним слід звертати на відносини, що є предметом регулювання цього акта.

Так, сфера дії Закону включає в себе: господарські відносини та адміністративні відносини - відносини між регуляторними органами та суб`єктами господарювання та/або між іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Слід зазначити, що державна регуляторна політика охоплює всі сфери та галузі, у яких можливе здійснення господарської та підприємницької діяльності, не забороненої законами України, та засоби державного регулювання такої діяльності, у яких держава будь-яким чином встановлює правила поведінки для суб`єктів господарювання.

Основними засобами регулюючого впливу держави є, зокрема: правила та процедури щодо входження на ринок і виходу з нього суб`єктів господарювання, їх створення та ліквідації; ліцензування певних видів господарської діяльності; дозвільна система на провадження певного виду господарської діяльності; правила та процедури, що регламентують певні види господарської діяльності, які не підпадають під дозвільну систему на провадження певного виду господарської діяльності; правила щодо обсягу та процедур подачі обов`язкової звітності; тарифне і нетарифне регулювання; організація державного контролю за господарською діяльністю; отримання погоджень від органів державної влади або третіх осіб.

Таким чином, регулюючий вплив держави на діяльність суб`єктів господарювання поширюється на всі правовідносини між суб`єктами господарювання, які мають місце в законодавчо регульованій сфері, а також охоплює собою адміністративні відносини між ними та органами влади під час реалізації прав та обов`язків, передбачених актами законодавства, нормативними та нормативно-правовими актами (правова позиція Верховного Суду, постанова від 27 березня 2019 року у справі № 826/15456/17).

З наведеного слідує, що для визнання нормативно - правового акта регуляторним необхідно, щоб такий акт або окремі його положення були спрямовані на регулювання: господарських відносин або адміністративних відносин між регуляторними органами та суб`єктами господарювання або адміністративних відносин між іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, при цьому особливу увагу при визначенні документа регуляторним слід звертати на відносини, що є предметом регулювання цього документа.

Суд зауважує, що оскарженим рішенням відповідача були лише внесенні певні зміни та доповнення до раніше прийнятого рішення Дніпропетровської обласної ради від 26.06.2001 $ 376-16/ХХІІІ «Про затвердження зон санітарної охорони Карачаївського і Південного водосховища та каналу «Дніпро - Кривий Ріг», у тому числі, у частині його доповнення стосовно встановлення для водозабору каналу «Дніпро - Кривій Ріг» зони санітарної охорони відповідно до проекту «Обґрунтування розмірів зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання - каналу «Дніпро - Кривий Ріг» у межах населеного пункту с. Мар`янське Апостолівського району Дніпропетровської області в межах та розмірах, визначених для І, II та III поясів зони санітарної охорони.

Оскаржене рішення відповідача в частині встановлення II поясу ЗСО, який на думку позивача протиправно зменшений відповідачем, визначає площу та межі цього поясу лише для можливості в подальшому визначати його правовий режим відповідно до вимог чинного законодавства, тобто, що може здійснюватися та що забороняється в межах цього поясу, а не регулює будь-які господарські або адміністративні відносини між регуляторними органами та суб`єктами господарювання або адміністративні відносини між іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

За викладених обставин суд доходить висновку, що оскаржене рішення відповідача не відповідає ознакам регуляторного акта, у зв`язку з чим на нього не розповсюджуються процедура, передбачена ст. ст. 33-36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Окрім цього суд вважає за необхідне звернути увагу на приписи частини другої статті 264 КАС України, відповідно до якої, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Так, процесуальний закон вимагає, щоб при оскарженні нормативно-правового акта, зокрема, органу місцевого самоврядування, позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Звертаючись до суду з позовом щодо законності/протиправності нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування позивач також повинен зазначити які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржений нормативно-правовий акт у разі, якщо він є суб`єктом зазначених вище правовідносин.

Право на оскарження нормативно - правового акту мають особи, щодо яких застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

При цьому коло осіб, які вправі звернутися з позовом у розглядуваних справах, є вужчим, ніж коло осіб, що окреслено в частині першій статті 5 КАС України - особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Оцінивши подані учасниками справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач не є (буде) учасником (суб`єктом) правовідносин та оскаржене рішення не породжує для нього права на звернення до суду із цим позовом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог, у зв`язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 20 липня 2020 року.

Суддя Л.Є. Букіна