Ухвала суду № 90461003, 16.07.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19256/18

УХВАЛА

"16" липня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Виниченко Л.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

у с т а н о в и в:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 755/19256/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

14 липня 2020 року позивачем ОСОБА_1 до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчиняти будь якій дії пов`язані із розміщенням та розповсюдженням у мережі Інтернет, у тому числі у Viber, Telegram, WhatsApp та інших месенджерах, а також будь яким іншим чином статті (оголошення) під назвою «Причини звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків Голови Правління ОСББ «Русанівська затока».

Заяву позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в месенджері « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - чаті « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відповідачем ОСОБА_7 було знову розміщено оголошення-стаття «Причини звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків Голови Правління ОСББ «Русанівська затока» з підписами всіх відповідачів, що являється повторним викладенням неправдивої інформації, яка принижує її честь, гідність та ділову репутацію.

Позивач зазначає, що вказана стаття була опублікована з метою подальшої дискримінації її серед мешканців та власників квартир в будинку у період голосування за кандидатів у члени нового правління об`єднання.

Вказує, що інформація у чаті є недостовірною, перекрученою і представляє собою навмисний наклеп на неї, як колишню голову правління ОСББ «Русанівська затока».

Позивач зазначає, що забезпечення заходів забезпечення позову являється заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення та забезпечить ефективний захист її прав, за поновленням яких вона звернулася до суду, а невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому унеможливити ефективний захист її прав в разі задоволення позову.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Згідно пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Предметом позову за заявленими вимогами є захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Позивач, просить суд визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію поширену в статті «Причини звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків Голови Правління ОСББ «Русанівська затока» та зобов`язати відповідачів видалити статтю «Причини звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків Голови Правління ОСББ «Русанівська затока» з інтернет ресурсу «iDom.ua» ОСББ «Русанівська затока», розміщену 14.11.2018 року, як недостовірну інформацію.

Вирішуючи питання про можливість задоволення вимог заяви, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

У поданій до суду заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що поширена відповідачем ОСОБА_7 стаття «Причини звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків Голови Правління ОСББ «Русанівська затока» покликана на дискримінацію її особи в очах мешканців та власників квартир в будинку у період голосування за кандидатів у члени нового правління об`єднання.

За правилами частини 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Свобода висловлювати свої погляди є правом людини, визнаним у світі, мабуть, найбільш широко. У своїй основі ст. 10 Конвенції має за зразок ст. 19 Загальної декларації прав людини 1948 р., від якої мало чим відрізняється. Статтею 10 кожному забезпечено загальний захист «вираження поглядів». Аргументи, що висуваються на обгрунтування необхідності особливого захисту свободи вираження поглядів, інколи поділяють на дві групи: 1) свобода слова визнається цінною, оскільки публічні обговорення є важливим інструментом досягнення інших суспільних цілей; 2) вираження особистих поглядів саме по собі є людським благом - благом пошуку істини, досягнення справедливості, викриття негативних тенденцій у суспільстві і взаємовідносинах між людьми. Тією мірою, якою свобода слова розцінюється як відповідний інструмент, вона співвідноситься з двома спорідненими цілями. В найбільш широкому значенні свободу слова обгрунтовують як найкращий спосіб забезпечити можливість з`ясувати істину. Стверджується, що безперешкодне зіткнення і, як результат цього, перевірка думок та ідей є найкращим способом поповнення знань. Водночас друга група аргументів, якими обгрунтовується необхідність вільного вираження поглядів, спирається на ідею про те, що вільне передавання почуттів, поглядів та ідей є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві. Так само і здатність людини сприймати заперечення, спонукання, заохочення через ідеї, висловлені іншими людьми, може бути вкрай важливою для формування тих особистих переконань, що лежать в основі нашої здатності до самовизначення.

Подібну оцінку двостороннього характеру цього права виклав Європейський суд, який наполягав на тому, що свобода вираження поглядів «становить одну з основних підвалин демократичного суспільства і одну з принципових умов його прогресу і самореалізації кожної особи» (справа «Лінгенс проти Австрії»).

Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У поданій заяві позивачем не мотивовано та не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Крім цього, суд також враховує, що предметом спору фактично є вимоги про його забезпечення, які підлягають дослідженню та з`ясуванню в судовому засіданні, в той же час забезпечення позову слугує підставою гарантії реалізації рішення суду у випадку задоволення позовних вимог та не може замінювати безпосередньо рішення суду.

Враховуючи вищевикладене вимоги заяви задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Виниченко Л.М.