Ухвала суду № 90459306, 17.07.2020, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 626/553/17 провадження № 1-кп/632/16/20

У Х В А Л А

17 липня 2020 року місто Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого - Васяновича Г.М., суддів: Библіва С.В., Росохи А.В., за участю: секретаря судового засідання Боровок Т.П., прокурора Коваленка Ю.В., обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників: Бугаря О.О., Кравченка О.М., Мороз Т.А., Бабій І.С., Тимошенко Н.І.,представників потерпілих – адвокатів Юрчика В.Г.,Свистуна А.В., розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ст. 257 КК України, ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України, ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває вказане вище кримінальне провадження.

Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Прокурором поданіклопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , оскільки вони обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, а також у зв`язку із тим, що ризик, який в тому числі був підставою для обрання та продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, не зменшився та продовжує існувати.

Представники потерпілих просили задовольнити клопотання прокурора.

ОСОБА_7 , ОСОБА_5 і Власов О.М. проти задоволення клопотань прокурора заперечували.

Захисники проти задоволення клопотань прокурора також заперечували тапросили змінити обраний обвинуваченим запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, зазначивши, кожний окремо, що ризик переховування від суду прокурором не доведений.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд доходить наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

01 листопада 2016 року слідчим суддею Красноградського районного суду Харківської області щодо ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 грудня 2016 року.

Також слідчим суддею Лозівського міськрайонного суду Харківської області 02 листопада 2016 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .

У подальшому строки дії вказаного запобіжного заходу щодо обвинувачених – кожного окремо, неодноразово продовжувалися слідчими суддями та судом.

Статтею 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Також, з положень ст. 199 КПК України випливає, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Як вбачається зі ст. 194 КПК України, під час розгляду вказаного питання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені пунктами 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннямист. 178, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу обвинуваченого та визначені у пунктах 1 - 12 частини 1 вказаної статті.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Однак, відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки ІНФОРМАЦІЯ_1 », «Храїді ІНФОРМАЦІЯ_2 », «Ілійков ІНФОРМАЦІЯ_2 Болгарії»).

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочинів свідчать про підвищену суспільну небезпеку.

Так, ОСОБА_1 , хоча й має постійне місце мешкання та родину, однак не має стабільного джерела існування, при цьому обвинувачується у вчиненнітяжкого та особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання, максимальна санкція яких становить п`ятнадцять років позбавлення волі - ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, а також у вчиненні злочину, передбаченого ст. 257 КК України, зокрема, у тому, що він є організатором банди.

ОСОБА_4 має постійне місце мешкання, однак не одружений, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, що могли б забезпечити його належну процесуальну поведінку; не працюючий, тобто за відсутності стабільних джерел існування, обвинувачується у вчиненні низки особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263КК України, вчинених у складі банди, за які передбачене максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_5 , який має постійне місце мешкання, однак не одружений, не працюючий, тобто, не має міцних соціальних зв`язків та стабільних джерел існування, обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України – особливо тяжких злочинів, за які передбачене максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Враховуючи наведене, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, а також те, що судовий розгляд триває, докази у кримінальному провадженні ще у повному обсязі не досліджені, в світлі чого ризик переховування від суду, який виправдовує тримання обвинувачених під вартою і був однією із підстав для застосування саме такого запобіжного заходу, не зменшився тапродовжує існувати.

З метою запобігання наявному ризику щодо кожного з обвинувачених, забезпечення їх належної процесуальної поведінки під час судового розгляду, а також виконання ними процесуальних рішень у справі, суд доходить висновку про доцільність продовження раніше застосованого щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_5 і ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Щодо можливості запобігання наявному ризику шляхом застосування до обвинувачених інших, більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, у тому числі й домашнього арешту, то суд з урахуванням даних, які характеризують обвинувачених, тяжкості злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачуються, стану здоров`я, щодо якого на даний час у розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування вказаних осіб під вартою, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявному ризику.

Крім того, суд, приймаючи до уваги, на виконання вимогст. 178 КПК України,дані про особи обвинувачених, не визнає їх на даному етапі такими, що збільшують довіру до них настільки, щоб ризик переховування з їх боку вважати менш значимим.

Оскільки клопотання захисників про зміну запобіжного заходу обвинуваченим з тримання під вартою на домашній арешт та доводи в їх обґрунтування спростовуються наведеними вище висновками суду, то у задоволенні вказаних клопотань слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 194, 331, 369 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів, тобто по 14 вересня 2020 року, включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 60 днів, тобто по 14 вересня 2020 року, включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 60 днів, тобто по 14 вересня 2020 року, включно.

У задоволенні клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_8 Ю. ОСОБА_9 , Власова О.М ОСОБА_10 та ОСОБА_5 – адвокатів Бугаря О.О., Кравченка О.М. та Тимошенко Н.І. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Копії ухвали вручити обвинуваченим, захисникам та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор»– для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий:Г. М. Васянович

Судді: С.В.Библів

А.В.Росоха