Рішення № 90458213, 07.07.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 рокуСправа № 912/909/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/909/20

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до: Комунального підприємства "Теплоенергетик", 25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, 1

про стягнення 10 273 874,19 грн

Представники:

від позивача - Пясецький Д.В., свідоцтво адвоката № 5017 від 28.03.18, довіреність №14-416 від 27.11.19 ( в режимі відеоконференції);

від відповідача - Гусєв О.М., посвідчення адвоката № 183 від 30.05.17, довіреність №25 від 07.10.19.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги до Комунального підприємства "Теплоенергетик" (далі - КП "Теплоенергетик", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 10 273 874,19 грн, з яких: 7 771 446,57 грн основного боргу, 1 381 588,00 грн пені, 376 638,58 грн 3% річних, 744 201,04 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 2013/1718-ЕЕ від 26.09.2017 в частині своєчасних розрахунків за поставлений природний газ.

Ухвалою від 04.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/909/20 за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

24.03.2020 засобами електронного зв`язку (електронна пошта) та 26.03.2020 засобами поштового зв`язку до суду від КП "Теплоенергетик" надійшов відзив на позову заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у стягненні інфляційних втрат з підстав того, що розрахунок позивача не відповідає нормам законодавства, так як нараховано "інфляційні" на "інфляційні", а також просить зменшити розмір пені до 1 000,00 грн за наведених у відзиві підстав.

27.03.2020 позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач стверджує про правильність розрахунку інфляційних, посилаючись на практику Верховного Суду та математичний розрахунок інфляційних; вказує про безпідставність посилання відповідача на те, що розрахунки проводяться тільки з використанням рахунків із спеціальним режимом використання; вважає відсутніми підстави для зменшення пені, у зв`язку із значним періодом прострочення, вказано, що збитковість підприємства не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки, повідомлено про вплив стану розрахунків на фінансове становище позивача, можливість своєчасного і якісного надання послуг з поставки газу (том 2 а.с. 167-175).

19.06.2020 суд відкрив підготовче засідання у справі, в якому постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.07.2020.

07.07.2020 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 07.07.2020 представником позивача підтримано позовні вимоги повністю; представник відповідача заперечив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та просить зменшити розмір пені до 1 000,00 грн.

Розглянувши наявні у справі матеріали та дослідивши в судовому засіданні докази, заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову та заперечень проти позовних вимог, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі, та подані на їх підтвердження докази.

26.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Теплоенергетик" (Споживач) укладено договір постачання природного газу №2013/1718-ЕЕ (далі - Договір) (том 1 а.с. 16-25), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах Договору.

За пунктом 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва електричної енергії.

Згідно умов Договору, приймання-передача природного газу оформлюється актом приймання-передачі (пункт 3.7.).

Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. (пункт 6.1.).

У разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 8.2. Договору).

Додатковою угодою № 1 від 01.04.2018 сторони доповнили Договір пунктом 2.1. та змінили строк дії Договору, передбачивши, що Договір діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. по 31 травня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (том 1 а.с. 26).

На виконання умов Договору позивач в період листопад 2017 - квітень 2018 передано відповідачу природний газ на загальну суму 49 553 568,43 грн, про що складено акти приймання-передачі природного газу, а саме: акт від 30.11.2017 на суму 5 854 139,80 грн; акт від 31.12.2017 на суму 9 336 821,76 грн; акт від 31.01.2018 на суму 12 160 650,52 грн; акт від 28.02.2018 на суму 10 378 902,16 грн; акт від 31.03.2018 на суму 11 319 349,74 грн (том 1 а.с. 27-31).

Вказані акти підписано обома сторонами без зауважень та згідно розрахунку і наданих позивачем до справи виписок з банківського рахунку, оплата за отриманий природний газ здійснена КП "Теплоенергетик" частково і з порушенням договірних строків оплати (том 1 а.с. 7-11, 32-266).

За розрахунком АТ "НАК "Нафтогаз України" станом на дату подання позову КП "Теплоенергетик" не сплачено вартість отриманого природного газу в сумі 7 771 446,57 грн та, крім того, за порушення строків оплати АТ "НАК "Нафтогаз України" нараховано пеню в розмірі 1 381 588,00 грн, 376 638,58 грн 3% річних, 744 201,04 грн інфляційних втрат, що є предметом стягнення згідно поданого позову.

Норми права, застосовані судом при вирішенні спору, та оцінка доводів сторін.

Відповідно до статей 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, в силу яких договір є підставою виникнення зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно загальних положень про купівлю-продаж (ст. ст. 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

На підставі наведеного, відповідач зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.

За розрахунком позивача, підтвердженим матеріалами справи, заборгованість відповідача з оплати вартості поставленого газу за Договором № 2013/1718-ЕЕ від 26.09.2017 становить 7 771 446,57 грн.

Відповідач розрахунок позивача та наявність зобов`язання з оплати вартості поставленого природного газу не заперечив.

З підстав наведеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7 771 446,57 грн, що є вартістю поставленого газу за Договором №2013/1718-ЕЕ від 26.09.2017, визнаються судом обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

В силу положень частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначено вище, в пункті 8.2. Договору сторони передбачили сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у разі прострочення оплати вартості природного газу.

Наведене підтверджує правомірність вимог позивача щодо нарахування пені.

Окрім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов`язання.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Здійснюючи перевірку розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що такий розрахунок проведено з урахування визначених Договором строків оплати та фактично здійснених відповідачем платежів. Окрім того, відповідачем під час розгляду справи не заперечено розрахунок позивача в частині визначеного періоду прострочення та сум зобов`язань, на які здійснено нарахування. Відповідач лише не погодився з розрахунком інфляційних в частині здійснених нарахованих інфляційних втрат на суму несвоєчасно погашеного відповідачем боргу, який включає основний борг, скорегований на індекс інфляції за попередній місяць ("інфляційні" на "інфляційні").

Господарський суд відхиляє наведені заперечення відповідача з підстав наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період.

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

З підстав викладеного суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 381 588,00 грн та 3% річних в розмірі 376 638,58 грн, нарахованих за періоди: за 26.12.2018 по зобов`язанню листопада 2017 року; з 27.02.2018до 11.03.2018 по зобов`язанню січня 2018 року; з 27.03.2018 до 01.04.2018 по зобов`язанню лютого 2018 року; з 26.04.2018 до 25.10.2018 пеня та до 04.12.2019 3% річних по зобов`язанню березня 2018 року; з 26.05.2018 до 25.11.2018 пеня та до 04.12.2019 3% річних по зобов`язанню квітня 2018 року.

Також є обґрунтованими вимоги про стягнення інфляційних втрат згідно розрахунку позивача в загальному розмірі 744 201,04 грн за період: травень 2018 - жовтень 2019 по зобов`язанню березня 2018 року; червень 2018-жовтень 2019 по зобов`язанню квітня 2018 року.

Щодо зменшення розміру пені, про що у відзиві просить відповідач, господарський суд зазначає наступне.

Відповідач просить зменшити розмір пені до 1 000,00 грн, мотивуючи підстави для вказаного збитковістю підприємства, стратегічним значенням підприємства для міста Кропивницького. Зазначено, що основним джерелом доходів КП "Теплоенергетик" є кошти, що надійшли за надані послуги централізованого теплопостачання, тоді як такі кошти сплачуються споживачами несвоєчасно та по ним наявна заборгованість, крім того тарифи є економічно необґрунтованими.

Відповідач також вказує, що КП "Теплоенергетик" самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунки зі спеціальним режимом використання, та оплатити з таких рахунків відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.

Відповідачем повідомлено, що згідно рішення міської ради міста Кропивницького від 06.11.2018 № 1942 за КП "Теплоенегретик" закріплено на праві господарського відання ЦМК, який повернуто з оренди Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" ТОВ "Центр науково-технічних інновацій української нафтогазової академії", що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з обслуговуванням такого комплексу. Вказано про укладення договорів про переведення боргу, за якими на КП "Теплоенергетик" переведено борги вказаного підприємства з метою врегулювання питань, пов`язаних з підготовкою до опалювального сезону.

Зазначено про накладення арештів на всіх рахунки відповідача у виконавчих провадженнях через примусове виконання інших рішень судів.

Позивач, в свою чергу, заперечив проти зменшення пені, вказуючи на те, що відповідач не позбавлений можливості проводити розрахунки за спожитий газ не обмежуючись виключним використанням коштів на рахунках зі спеціальним режимом використання. Позивач зазначає, що відповідач погодився з умовами Договору щодо застосування пені за порушення строків розрахунку. Згідно норм законодавства, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання ч неналежне виконання зобов`язань за будь-яких обставин та виконання договору не ставиться в залежність від виконання зобов`язань третіми особами.

Позивач звертає увагу на значний період прострочення, вказує про значний обсяг заборгованості перед позивачем, у тому числі, інших підприємств, що впливає на здійснення поточної діяльності позивача, який має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. За твердженням позивача, збитковість підприємства не є винятковою обставиною для зменшення розмір неустойки. Позивач вважає, що посилання відповідача на збитковість тарифу взагалі не має жодного значення, оскільки згідно Договору газ використовується виключно для виробництва електричної енергії.

Дослідивши доводи сторін щодо зменшення розміру пені, господарський суд враховує наступне.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу положень частини 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд наголошує, що згідно пункту 1.2. Договору, природний газ, що постачається за вказаним Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва електричної енергії.

З підстав наведеного, суд відхиляє доводи відповідача щодо залежності проведення розрахунку саме за таким Договором від своєчасності та повноти коштів, сплачених споживачами природного газу. Згідно наведених пояснень та наданих документів відповідач взагалі не повідомляє та не доводить стан розрахунків зі споживачем електричної енергії, для виробництва якої споживався відповідний природний газ за Договором. Відповідно не доведено стан надходження коштів на рахунок зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником. Крім того, суд вважає слушними доводи позивача щодо того, що відповідач не був позбавлений можливості проводити розрахунки за спожитий газ не обмежуючись виключним використанням коштів на рахунках зі спеціальним режимом використання. Так, в пункті 6.3. Договору сторони погодили, що в будь-якому випадку, відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 Договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання відповідача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

Відповідач не доводить, що арешти накладено на ВСІ рахунки КП "Теплоенегретик", а надані відповідачем копії постанов державних виконавців про арешт коштів датовані 10.12.2019, тоді як зобов`язання за Договором та всі інші нарахування передують вказаній даті накладення арешту.

Взяття на себе зобов`язань за договорами про переведення боргу є волевиявленням КП "Теплоенегретик". Добровільне прийняття зобов`язань від інших осіб не може ставити в залежність стан виконання вже наявних зобов`язань. Відповідач не доводить та не пояснює обов`язковість укладення договір про переведення боргу в силу норм законодавства або певних конкретних обставин.

В той же час суд враховує, що згідно наданих відповідачем звітів про фінансові результати, КП "Теплоенегретик" є збитковим підприємством. Враховано, що діяльність відповідача, у тому числі по розрахунку за спожитий газ, та його фінансовий стан залежить від виконання зобов`язань з боку споживачів послуг, серед яких наявні, пільгові категорії. Судом також враховано, що від можливості роботи та функціонування КП "Теплоенегретик" залежить безперебійне постачання тепла мешканцям міста Кропивницького.

Одночасно судом враховано і заперечення ПАТ "НАК "Нафтога України", який повідомляє про своє стратегічне значення для країни та необхідність забезпечити закупівлю природного газу для його подальшого постачання.

Однак, слід зауважити, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує також проценти річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані. Позивачем не надано доказів, які підтверджують наявність збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов`язань відповідачем.

Згідно висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013, зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З підстав викладеного, враховуючи інтереси сторін та ступень виконання зобов`язання, а саме часткову оплату суми основного боргу, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення конкретних збитків позивачу та компенсацію втрат від інфляції і стягнення річних, суд вважає за можливе зменшити пеню на 30% та стягнути з відповідача 967 111,60 грн пені.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення розміру пені.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 221, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенергетик" (25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, 1 ідентифікаційний код ) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний номер ) 7 771 446,57 грн основного боргу, 967 111,60 грн пені, 376 638,58 грн - 3% річних, 744 201,04 грн інфляційних втрат та 154 108,11 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за адресою: 01601, м. Київ, вул.Б. Хмельницького, 6 та Комунальному підприємству "Теплоенергетик" за адресою: 25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, 1.

Повне рішення складено 17.07.2020.

Суддя В.В.Тимошевська