Рішення № 90452381, 17.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/893

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2020 року м. Київ № 640/6917/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС"

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Партнерство з обмеженою відповідальністю "DWF LAW"

про визнання протиправними та скасування рішень

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" (надалі - позивач), адреса: 01133, місто Київ, вулиця Леоніда Первомайського, будинок 7 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач, Фонд, ФГВФО), адреса: 02000, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17, в якій позивач, з урахуванням нової редакції адміністративного позову просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформлене протоколом тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 лютого 2020 року № 063/20, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" не допущено до ІІІ етапу проведення конкурсу на закупівлю юридичних послуг, в зв`язку зі встановленням фактів наявності конфлікту інтересів та непідтвердження доброчесності;

- визнати протиправним та скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформленого протоколом тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2020 року № 118/20.

Підставами позову вказано порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" залишена без руху та останньому наданий строк для усунення виявлених судом недоліків.

03 квітня 2020 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про усунення недоліків, копію позовної заяви разом з доданими до неї документів. Враховуючи вимоги ухвали суду від 31 березня 2020 року, суд дійшов висновку, що недоліки, зазначені в ній, усунуті в повному обсязі. При цьому, судом надано оцінку запереченням позивача щодо залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, разом з тим, суд такою позицією позивача не погодився та дійшов висновку про необхідність залучення третьої особи у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 16 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними та скасування рішень, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи та залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Партнерство з обмеженою відповідальністю "DWF LAW".

Обґрунтуванням позовних вимог позивача є незгода з рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформленого протоколом тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 лютого 2020 року № 063/20 за результатами перевірки конкурсної пропозиції (Конверт 2) на відповідність плану-стратегії меті отримання замовником юридичних послуг з представництва інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або АТ "Дельта Банк" у судових процесах щодо відшкодування шкоди (збитків), заподіяних АТ "Дельта Банк" та/або його кредиторам, пов`язаними із банком особами, за методикою, визначеною в Додатку № 8 конкурсної документації (в т. ч. відсутності конфлікту інтересів та підтвердження доброчесності), відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" не допущено до III етапу проведення Конкурсу на закупівлю юридичних послуг, в зв`язку зі встановленням нібо-то фактів наявності конфлікту інтересів та ніби-то непідтвердження доброчесності та рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформленого протоколом тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2020 року" № 118/20, відповідно до якого переможцем відкритого конкурсу на закупівлю послуг з представництва інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або АТ "Дельта Банк" у судових процесах щодо відшкодування шкоди і збитків ), заподіяних АТ "Дельта Банк" та/або його кредиторам, пов`язаними із банком особами, у закордонних юрисдикціях визначено партнерство з обмеженою відповідальністю "DWF LAW".

Вказані вище дії стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Щодо підсудності справи адміністративному суду

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії. вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, можуть бути оскаржені до суду відповідно до ст. 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Спір у даній справі підсудний адміністративному суду оскільки: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) є суб`єктом владних повноважень, який виконує функції з державного управління в сфері ліквідації банків.

Предмет даного позову - є оскарження рішень ФГВФО. які прийняті у зв`язку з виконанням функцій у сфері ліквідації банків, а саме проведення конкурсу на закупівлю юридичних послуг для звернення з позовом до суду в інтересах держави та кредиторів неплатоспроможного банку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно- владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування. їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справи: (1) які виникають зі спору в публічно-правових відносинах: (2) спір стосується цих відносин: (3) один з учасників відносин - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції та порушує права, свободи чи інтереси особи в межах публічно-правових відносин.

ФГВФО є суб`єктом владних повноважень в даному випадку діє саме як суб`єкт владних повноважень виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон). ФГВФО є установою, що виконує спеціальні функції у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону, основним завданням ФГВФО є забезпечення виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для виконання цього завдання. ФГВФО наділений функцією здійснення ліквідації банків (п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону).

Таким чином, за змістом наведених правових норм ФГВФО є державною спеціалізованою установою, юридичною особою публічного права, що виконує функції державного управління у сфері ліквідації банків, а отже виконує публічно- владні управлінські функції.

Схожі за змістом висновки, в частині виконання ФГВФО публічно-владних управлінських функцій відповідно до Закону, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 р. у справі № 461/2035/17.

Предмет позову - оскарження рішення ФГВФО, яке прийняте у зв`язку з виконанням публічно-владних управлінських функцій, оскільки подання ФГВФО позову в порядку ч. 5 ст. 52 Закону - реалізація функції державного управління у сфері ліквідації банків.

Як зазначено вище. ФГВФО виконує функції державного управління у сфері ліквідації банків, тобто виконує публічно-владні управлінські функції.

Однією з функцій у сфері ліквідації банків є, зокрема, право ФГВФО звертатися до суду з вимогою про відшкодування шкоди до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, (ч. 5 ст. 52 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України та ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, до суду можуть звергатись органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Таким чином, ФГВФО у випадку, передбаченому ч. 5 ст. 52 Закону звертається з позовом до суду не у власних інтересах, а в інтересах держави та кредиторів неплатоспроможного банку, тобто для реалізації покладених на нього законом функцій державного управління у сфері ліквідації банків.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 48 Закону, ФГВФО має право залучати до своєї роботи інших осіб.

На виконання цих функцій в інтересах держави, 13.11.2019 р. ФГВФО прийняв рішення про проведення конкурсу на закупівлю послуг з представництва інтересів ФГВФО та/або AT «Дельта Банк» у судових (кримінальних, цивільних, господарських) процесах щодо відшкодування шкоди (збитків), заподіяної(-их) AT «Дельта Банк» та/або його кредиторам, пов`язаними із Банком особами, у закордонних юрисдикціях (надалі - Конкурс).

Метою Конкурсу є залучення юридичної компанії для реалізації ФГВФО права звертається до суду з вимогою про відшкодування шкоди до пов`язаної з банком особи в порядку ч. 5 ст. 52 Закону, тобто для реалізації покладених на нього законом функцій державного управління у сфері ліквідації банків.

Таким чином, переможець конкурсу буде діяти не як представник ФГВФО у його власних правовідносинах, а як залучена ФГВФО особа для реалізації покладених на нього законом функцій державного управління у сфері ліквідації банків - подання позову в порядку ч. 5 ст. 52 Закону.

Щодо права ФГВФО приймати рішення при реалізації функцій державного управління у сфері ліквідації банків.

З системного аналізу ст. 10. 11, 12 Закону випливає, що ФГВФО приймає рішення з питань, віднесених до його повноважень.

В ході проведення Конкурсу, ФГВФО приймав обов`язкові до виконання рішення: про затвердження та внесення змін до конкурсної документації, про відхилення пропозицій учасників, про відмову у допуску учасника до відповідного етапу конкурсу, про визначення переможця, та інші.

Як детально обґрунтовано вище, Конкурс проведено для реалізації ФГВФО функції державного управління у сфері ліквідації банків - подання позову в порядку ч. 5 ст. 52 Закону.

Таким чином, рішення, які прийнято ФГВФО в межах проведення Конкурсу є рішеннями, прийнятими в ході виконання функції державного управління у сфері ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону, рішення, що приймаються відповідно до цього Закону ФГВФО, у тому числі у процесі здійснення ліквідації банку можуть бути оскаржені до суду.

Предметом даного позову є оскарження незаконних рішень ФГВФО, які ним прийняті в процесі проведення Конкурсу, а саме: (1) рішення від 05.02.2020 р. № 063/20. яким позивача не допущено до III етапу проведення Конкурсу: (2) рішення від 02.03.2020 №118/20, відповідно до якого переможцем Конкурсу визначено Партнерство з обмеженою відповідальністю «DWF LAW».

Відтак, рішення, які прийнято ФГВФО в межах проведення Конкурсу є рішеннями, прийнятими в ході виконання функції державного управління у сфері ліквідації банків.

Таким чином, позивачем в цій справі оскаржуються рішення ФГВФО, які прийняті ним в процесі виконання функції державного управління у сфері ліквідації банків - проведення Конкурсу з метою подання позову в порядку ч. 5 ст. 52 Закону.

Враховуючи вищевикладене, позов у даній справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки Позивач оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень (ФГВФО), яке прийнято ним при виконанні публічно-владних управлінських функцій (спеціальної функції державного управління у сфері ліквідації банків - потенційного подання позову в порядку ч. 5 ст. 52 Закону).

Аналогічного висновку дійшов щодо підсудності справи адміністративному суду дійшов Київський апеляційний адміністративний суд в адміністративній справі № 826/27594/15, ухвала від 21.06.2016.

Аналіз вищевказаного в сукупності дає підстави стверджувати, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відносинах щодо організації та порядку проведення конкурсу на закупівлю юридичних послуг з представництва його інтересів у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження його рішень до виникнення договірних правовідносин між ним та переможцем цього конкурсу відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 29 січня 2019 року у справі № 819/829/17, з якої вбачається, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) є суб`єктом владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 10 травня 2016 року у справі № 826/7230/15, і судова колегія Великої Палати Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від таких висновків.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідач у відзиві на позовну заяву послався на те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб як уповноваженим органом при виконанні функцій відповідно до чинного законодавства, під час перевірки поданих документів щодо товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" ніби-то було встановлено факт приховування відомостей на підтвердження доброчесності, що в свою чергу дало підстави уповноваженому органу прийти до висновку про не допущено до ІІІ етапу проведення конкурсу на закупівлю юридичних послуг, у зв`язку із встановленням фактів наявності конфлікту інтересів та непідтвердження доброчесності.

Також відповідач зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства вбачається, що неповідомлення учасником вказаної інформації є порушенням обов`язку, передбаченого довідкою про відсутність конфлікту інтересів, поданою в складі конкурсної пропозиції, що може свідчити про приховування потенційного конфлікту інтересів

На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також, на адресу суду позивачем було подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що обставини, які зазначені як факт існування реального/потенційного конфлікту інтересів, приватного інтересу позивача та рішення в частині не підтвердження доброчесності учасника, не відповідають вимогам Закону України "Про запобігання корупції" та вимогам конкурсної документації.

З матеріалів справи вбачається, що третя особа - партнерство з обмеженою відповідальністю "DWF LAW" отримала копію ухвали суду про відкриття провадження, позовну заяву та додані до неї матеріали (всі документи із нотаріально посвідченим перекладом) 12.05.2020 (Т. 1, арк. 237-249). Згідно резолютивної частини ухвали, третій особі було надано 15 днів для надання пояснень по суті спору.

Станом на 17 липня 2020 року на адресу суду не надходило від третьої особи пояснень на позовну заяву з невідомих суду причин, хоча з дати отримання ухвали суду, позовної заяви та доданих до неї документів сплинуло більше двох місяців.

При цьому, судом враховано, що третя особа із заявою про продовження строку для надання пояснень до суду не зверталась, про неможливість подання пояснень з об`єктивних причин - клопотання не подавала. Враховуючи, що провадження в цій справі було відкрито 16 квітня 2020 року, та зважаючи на необхідність розгляду справи протягом розумного строку, а також зважаючи на те, що відповідач подав відзив у справі та витребувані судом докази, третя особа жодних заяв та клопотань в цій справі не подавала, будучи обізнаною про її розгляд, суд дійшов висновку про можливість винесення судового рішення у справі на підставі наявних доказів, яких достатньо для повного та всебічного вирішення цієї справи.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення даної справи по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Судом встановлено та не спростовано сторонами у справі, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - АТ "Дельта Банк"), код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" призначено Кадирова Владислава Володимировича .

Тимчасову адміністрацію в АТ "ДЕЛЬТА БАНК" запроваджено строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами 1 та 2 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

13 листопада 2019 року протоколом засідання тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 545/19 затверджено конкурсну документацію на закупівлю послуг з представництва інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або АТ "Дельта Банк" у судових (кримінальних, цивільних, господарських) процесах щодо відшкодування шкоди (збитків), заподіяної (-их) АТ "Дельта Банк" та/або його кредиторам, пов`язаними із банком особами, у закордонних юрисдикціях (за необхідності - у юрисдикції України). (Т. 1, арк. 74-76).

При цьому, суд звертає увагу на те, що дана процедура закупівлі не підпадає під дію Закону України "Про публічні закупівлі" в силу абз. 13 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі", про що безпосередньо було зазначено відповідачем у рішенні від 13.11.2019, оформленому протоколом засідання тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 545/19 (Т.1, арк. 74).

Натомість у цьому рішенні зазначено, що дана процедура проводиться відповідачем на виконання владних повноважень, які передбачені ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким Фонд звертається з позовом до суду в порядку виконання владних управлінських функцій, наданих цим законом.

Так, згідно ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 48 Закону, ФГВФО має право залучати до своєї роботи інших осіб.

20 грудня 2019 року у відповідності вимог чинного законодавства товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" подало до канцелярії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в трьох запечатаних конвертах конкурсну пропозицію, а саме "Конверт 1 Кваліфікаційні та інші документи". "Конверт 2 План-стратегія надання послуг", "Конверт 3 Ціпова пропозиція".

08 січня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" отримало електронне повідомлення (вих. № 50-233/20) від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яким повідомлялося, що рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформленим протоколом тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 січня 2020 року № 006/20 за результатами перевірки конкурсної пропозиції (Конверт 1) на відповідність іншим вимогам (в т. ч. відсутності конфлікту інтересів та підтвердження доброчесності) та оцінки відповідності кваліфікаційним критеріям за методикою, наведеною в Додатку № 7 конкурсної документації. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" допущено до ІІ етапу проведення Конкурсу на закупівлі юридичних послуг.

Окрім того, відповідним повідомленням було запрошено команду товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" для проведення презентації плану-стратегії надання послуг.

14 січня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" презентувало Фонду гарантування вкладів фізичних осіб план-стратегію надання послуг учасників щодо падання послуг з представництва інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або АТ "Дельта Банк" у судових (кримінальних, цивільних, господарських) процесах щодо відшкодування шкоди (збитків), заподіяної (-их) АТ "Дельта Банк" та/або його кредиторам, пов`язаними із Банком особами (власниками, керівниками та/або іншими особами, визначеними частиною першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), у закордонних юрисдикціях (за необхідності-у юрисдикції України).

06 лютого 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" отримало електронне повідомлення від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яким повідомлялося, що рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформленим протоколом тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 лютого 2020 року № 063/20 за результатами перевірки конкурсної пропозиції (Конверт 2) па відповідність плану-стратегії меті отримання замовником юридичних послуг з представництва інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або АТ "Дельта Банк" у судових процесах щодо відшкодування шкоди (збитків), заподіяних (-их) АТ "Дельта Банк" та/або його кредиторам, пов`язаними із банком особами, за методикою, визначеною в Додатку № 8 конкурсної документації (в т.ч. відсутності конфлікту інтересів та підтвердження доброчесності), відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" не допущено до III етапу проведення Конкурсу на закупівлю юридичних послуг, у зв`язку із встановленням фактів наявності конфлікту інтересів та непідтвердження доброчесності. (Т.1, арк. 80-83).

04 березня 2020 року товариство в обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПІЧ ІСНРС" отримало електронне повідомлення від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яким повідомлялося, що рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформленим протоколом тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2020 року № 118/20, переможцем відкритого конкурсу па закупівлю послуг з представництва інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних "осіб та/або АТ "Дельта Банк" у судових процесах щодо відшкодування шкоди (збитків), заподіяних АТ "Дельта Банк" та/або його кредиторам, пов`язаними із банком особами, у закордонних юрисдикціях визначено Партнерство з обмеженою відповідальністю "DWF LAW".

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Реорганізація та ліквідація Фонду здійснюються на підставі окремого закону. У разі реорганізації або ліквідації Фонду активи Фонду передаються одній або кільком неприбутковим організаціям, до повноважень яких належить гарантування вкладів фізичних осіб, або зараховуються до доходу державного бюджету у разі припинення Фонду як юридичної особи.

Згідно з частиною 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.

Як вже було зазначено вище предметом позову є незгода товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" з рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформленого протоколом тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2020 № 063/20 за результатами перевірки конкурсної пропозиції (Конверт 2) на відповідність плану-стратегії меті отримання Замовником Юридичних послуг з представництва інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або АТ "Дельта Банк" у судових процесах щодо відшкодування шкоди (збитків), заподіяних (-их) АТ "Дельта Банк" та/або його кредиторам, пов`язаними із банком особами, за методикою, визначеною в Додатку № 8 конкурсної документації (в т. ч. відсутності конфлікту інтересів та підтвердження доброчесності), відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" не допущено до III етапу проведення Конкурсу на закупівлю юридичних послуг, в зв`язку зі встановленням фактів наявності конфлікту інтересів та не підтвердження доброчесності та рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформленого протоколом тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2020 № 118/20, відповідно до якого переможцем відкритого конкурсу на закупівлю послуг з представництва інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або АТ "Дельта Банк" у судових процесах щодо відшкодування шкоди і збитків ), заподіяних (-их) АТ "Дельта Банк" та/або його кредиторам, пов`язаними із банком особами, у закордонних юрисдикціях визначено партнерство з обмеженою відповідальністю "DWF LAW".

Отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відносинах щодо організації та порядку проведення конкурсу на закупівлю юридичних послуг з представництва його інтересів у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження його рішень до виникнення договірних правовідносин між ним та переможцем цього конкурсу відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

З вищевикладеного вбачається, що оскільки станом на день подання даного адміністративного позову Фонд гарантування вкладів не укладав з переможцем відповідного договору, то ця справа відноситься до юрисдикції адміністративного суду. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване не рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень включає в себе те. що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), па оцінні усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

З аналізу викладеного вище випливає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінні усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто падати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховано як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Тим часом, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення певних дій.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного в сукупності суд зазначає, що висновки та рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути обґрунтованими та можуть ґрунтуватися виключно на належних та достатніх доказах.

Основним документом який регулює порядок в даних спірних правовідносинах є конкурсна документація яка затверджена протоколом засідання тендерного комітету від 13 листопада 2019 року № 545/19 на закупівлю послуг з представництва інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або АТ "Дельта Банк" у судових (кримінальних, цивільних, господарських) процесах щодо відшкодування шкоди (збитків), заподіяної (-их) АТ "Дельта Банк" та/або його кредиторам, пов`язаними із Банком особами (власниками, керівниками та/або іншими особами, визначеними частиною першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), у закордонних юрисдикціях (за необхідності - у юрисдикції України). (надалі - Документація).

Відповідно до пункту 5.1. Документації вбачається, що конкурсна пропозиція учасника процедури подається у письмовій формі, українською мовою (для учасників-нерезидентів - українською та англійською мовами. У випадку розбіжності між англійським та українським текстами, український варіант матиме перевагу) на фірмовому бланку учасника за підписом уповноваженої особи, та подається у 3 (трьох) запечатаних конвертах (далі - "Конверт 1 Кваліфікаційні та інші документи", "Конверт 2 План-стратегія надання послуг", "Конверт 3 Цінова пропозиція").

На конвертах повинно бути зазначено:

- вміст конверту (зазначається "Кваліфікаційні та інші документи" або "План-стратегія падання Послуг" або "Цінова пропозиція");

- повне найменування і місцезнаходження замовника;

- назва предмету закупівлі;

- повне найменування учасника процедури, його адреса, ідентифікаційний номер учасника, номери контактних телефонів, e-mail;

- маркування для Конверту 1 "Не відкривати до __" (зазначаються час та дата розкриття пропозицій"; для Конверту 2 " Відкрити у разі допущення до II етапу"; для Конверту 3 "Відкрити у разі допущення до III етапу"

Згідно пункту 5.2. Інструкції пропозиція учасника повинна містити:

У Конверті 1:

- документи, що підтверджують відповідність кваліфікаційним та іншим вимогам, згідно Додатку 3;

- довідку учасника про відсутність конфлікту інтересів та заяву про доброчесність за формами, наведеними в Додатку 4;

- підписаний між учасником, Банком та Фондом договір про конфіденційність, за формою наведеною в Додатку 5.

У Конверті 2:

- план-стратегію надання Послуг, за формою наведеною в Додатку 6.

У Конверті 3:

- цінову пропозицію за формою, наведеною У Додатку 2.

Пунктом 5.3. Документації визначено, що конкурсна пропозиція учасника повинна відповідати усім вимогам, зазначеним у конкурсній документації.

Відповідно до пункт 5.4. Документації оцінка відповідності конкурсної пропозиції учасників вимогам конкурсної документації здійснюється Фондом наступним чином.

- на І етапі здійснюється оцінка конкурсних пропозицій учасників на відповідність кваліфікаційним критеріям та вимогам, передбаченим у Додатку 3 конкурсної документації (за методикою, наведеною в Додатку № 7 конкурсної документації) та відповідність тим вимогам, передбаченим у Додатку 3, відсутність конфлікту інтересів та підтвердження доброчесності згідно Довідки, наведеної в Додатку 4 (Конверт 1).

За результатом перевірки відповідності учасника іншим вимогам (в т. ч. відсутності конфлікту інтересів та підтвердження доброчесності) та оцінки відповідності кваліфікаційним критеріям за методикою, наведеною в Додатку № 7 конкурсної документації, яка проводиться робочою групою Фонду з оцінки пропозицій, Тендерним комітетом Фонду приймається рішення про відхилення конкурсної пропозиції учасника (зокрема, у випадку оцінки відповідності" кваліфікаційних вимог нижче 70 %. в порядку передбаченому Додатком № 7 конкурсної документації) або її допущення до наступного етапу.

На ІІ етапі розкриваються Конверт № 2 учасників, пропозиції яких допущені за результатом оцінки на і етапі проведення Конкурсу.

- на II етапі здійснюється оцінка планів-стратегій надання послуг учасників щодо надання послуг з представництва інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або АТ "Дельта Банк" у судових (кримінальних, цивільних, господарських) процесах щодо відшкодування шкоди (збитків), заподіяної (-их) АТ "Дельта Банк" та/або його кредиторам, пов`язаними із Банком особами (власниками, керівниками та/або іншими особами, визначеними частиною першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), у закордонних юрисдикціях (за необхідності - у юрисдикції України) (Конверт 2) на відповідність меті отримання Замовником Послуг.

На даному етапі учасник презентує план-стратегію надання Послуг робочій групі Фонду з оцінки пропозицій на предмет:

- ефективності запропонованих заходів, з наведенням прикладів застосування конкретних норм матеріального та процесуального права, в тому числі судової практики;

- підходів та методів плану-стратегії падання Послуг;

- розуміння Технічного завдання;

- професійний рівень працівників щодо виконання заходів, передбачених планом- стратегією надання Послуг.

За результатом оцінки планів-стратегій надання Послуг учасників за методикою, наведеною в Додатку № 8 конкурсної документації, яка проводиться робочою групою Фонду з оцінки пропозицій, Тендерним комітетом Фонду приймається рішення про відхилення конкурсної пропозиції учасника (зокрема, у випадку оцінки пропозиції учасника нижче 70 %. в порядку передбаченому Додатком № 8 конкурсної документації) або її допущення до наступного етапу.

Конкурсна пропозиція учасника, що не відповідає встановленим у конкурсній документації вимогам, зокрема у випадках: невідповідності кваліфікаційним та іншим вимогам: наявності конфлікту інтересів; непідтвердження доброчесності учасника: невідповідності плану-стратегії надання послуг їх меті - відхиляється та не допускається до ІІІ етапу проведення Конкурсу - розкриття цінових пропозицій та визначення переможця, про що повідомляється відповідний учасник.

- па ІІІ етапі здійснюється розкриті цінових пропозицій учасників (Конверт 3), конкурсні пропозиції яких допущені за результатом оцінки на І та ІІ етапах проведення Конкурсу та фіксуються Фондом у відповідному протоколі розкриття цінових пропозицій.

Додатком 4 до вказаної конкурсної документації визначено, що претенденту на участь у конкурсному відборі необхідно надати до конкурсної комісії разом із іншими документами, довідку що відсутності конфлікту інтересів та заяву про доброчесність.

З матеріалів справи вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС", в свою чергу, відповідно до вимог згаданої конкурсної документації було складено вказану вище довідку про відсутність конфлікту інтересів як реального, так і потенційного, між своїм приватним інтересом та можливими повноваженнями як представника Фонду гарантування вкладів, фізичних осіб, що може вплинути на об`єктивність або неупередженість при наданні послуг, або на вчинення чи не вчинення дій під час надання послуг, а також відсутність фактів представництва учасником (в тому числі працівником учасника, юридичною або фізичною особами, залученими учасником до надання Послуг) інтересів будь-яких третіх осіб у спорах або правовідносинах проти Фонду і а або АТ "Дельта Банк" та/або інших неплатоспроможних банків, процедура ліквідація яких здійснюється (-валася) Фондом (у тому числі представництво переліченими особами інтересів власників та/або інших пов`язаних з АТ "Дельта Банк" та інших неплатоспроможних банків, процедура ліквідації яких здійснюється (-валася) Фондом, осіб).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до вимог згаданої конкурсної документації товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" оформило заяву про свою та інших пов`язаних осіб доброчесність.

З вищевикладеного вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" було подано усі необхідні для участі у конкурсі документи та в свою чергу, суд проаналізувавши надані до матеріалів справи документи та докази приходить до висновку, що надані документи позивача відповідають вимогам, викладених в додатку № 4 вказаної конкурсної документації.

Між тим, в свою чергу, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб при перевірці наданих позивачем документів прийшов до висновку про ніби-то наявність конфлікту інтересів та непідтвердження доброчесності.

З матеріалів справи вбачається, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб адвокатський запит від 07 лютого 2020 року № 20/02/07-1 та запит від 07 лютого 2020 року № 4383/20, було повідомлено позивача, що в процесі перевірки ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" на факти наявності/відсутності конфлікту інтересів та доброчесності ніби-то було встановлено наступне:

1. Не повідомлено інформації щодо представництва ОСОБА_3 в минулому інтересів ОСОБА_4 , що є порушенням обов`язку, передбаченого довідкою про відсутність конфлікту інтересів, поданою в складі конкурсної пропозиції, що може свідчити про приховування потенційного конфлікту інтересів.

2. Працівник ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" - ОСОБА_5 фігурує в рамках кримінального провадження № 12015110200003105 від 20 серпня 2015 року, як одна із осіб, які вчинили дії спрямовані на незаконне заволодіння коштами ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", що в розумінні заяви про доброчесність є забороненою практикою, а саме неправомірним використанням ресурсів або активів банку.

3. ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" приховано факт звільнення залученої особи - ОСОБА_6 з будь-якої зайнятості в зв`язку з втручанням в заборонену практику, що є в розумінні заяви про доброчесність викривленням фактів, які вводять в оману Замовника.

Щодо твердження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про неповідомлення інформації щодо представництва ОСОБА_3 . в минулому інтересів ОСОБА_4 що є порушенням обов`язку, передбаченого довідкою про відсутність конфлікту інтересів, поданою в складі конкурсної пропозиції, що може свідчити про приховування потенційного конфлікту інтересів, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи, що до 2010 року ОСОБА_3 був членом наглядової ради ПАТ "Дельта Банк", тобто вже більше як 10 років тому, проте, останній не здійснював дій щодо представництва та захисту інтересів ОСОБА_4 , про що, в свою чергу було повідомлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Належних та допустимих доказів протилежного відповідачем суду надано не було, зокрема не надано жодного судового рішення, довіреності, ордеру, договору про надання правової допомоги або іншого документу на представництво ОСОБА_3. інтересів ОСОБА_4 .

Крім цього, у відзиві відповідачем взагалі щодо цієї обставини зазначено вже інше, а саме, встановлення та існування особистих ділових відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали б значення під час визначення переможця. Тобто, фактично відповідач визнав, що такі обставини не встановленні та не підтвердженні, і могли би мати значенням для визначення переможця тільки в разі їх встановлення, що в свою чергу не мало місце під час прийняття оскаржуваного рішення, зі змісту якого взагалі вбачається інші підстави.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного факту, та за наявності підтверджуючих доказів в матеріалах справи, суд вважає вказану інформацію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про наявність у ОСОБА_3 в цій ситуації конфлікту інтересів необґрунтованими та такими, що суперечать фактичних обставинам справи.

Щодо вказаних у відзиві мотивів, які були відсутні в оскаржуваному рішенні, судом встановлено, що позивач ніколи не приховував, що ЮФ «Спенсерс і Кауфман» у 2008 році надавала допомогу ТОВ «КБ «Дельта» та інвестиційному фонду «D.C.F.U. Limited» правому допомогу в отриманні дозволу Антимонопольного комітету України.

Проте, надання правової допомоги визнається конфліктом інтересів лише у спорах проти ФГВФО та/або «АТ «Дельта Банк» та/або інших неплатоспроможних банків. Натомість надання допомоги з питань отримання дозволу на придбання частики в статутному капіталі не було заборонено конкурсною документацією.

Відтак, висновок відповідача щодо наявності конфлікту інтересів не ґрунтується ані на належних та допустимих доказах, а ні на фактичних обставинах справи.

Щодо твердження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про те, що Працівник ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" - ОСОБА_5 фігурує в рамках кримінального провадження № 12015110200003105 від 20 серпня 2015 року, як одна із осіб, які вчинили дії спрямовані па незаконне заволодіння коштами ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", що в розумінні заяви про доброчесність є забороненою практикою, а саме неправомірним використанням ресурсів або активів банку, суд зазначає, що на момент розгляду даної справи, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не було надано жодних належних та допустимих доказів того: що таке кримінальне провадження взагалі наявне; що дане кримінальне провадження взагалі стосується саме працівника ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" - ОСОБА_5 .

При цьому, суд звертає увагу, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не було надано належних доказів того, що такий працівник взагалі має певний процесуальний статус у справі, зокрема підозрюваної чи обвинуваченої, або існують відповідні рішення суду у кримінальному проваджені щодо даного працівника.

Більше того, суд вважає за необхідне зазначити, що з метою отримання спростування інформації отриманої від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивачем було направлено ряд запитів на адресу Національного антикорупційного бюро України, Служби Безпеки України, Офісу Генерального прокурора та Національної поліції України, на які в свою позивачем було отримано відповідні відповіді, а саме:

- листом від 19 березня 2020 вих. № 04-252/11001 Національним антикорупційним бюро України було повідомлено, що на сьогодні детективами Головного підрозділу детективів Національного про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_9 не повідомлялося, обвинувальні акти щодо вказаної особи не складалися та до суду не скеровувалися;

- листом від 19 березня 2020 року вих. № 6/Ш-477 Службою безпеки України повідомлено, що за даними Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 19 березня 2020 року у кримінальних провадженнях. які розслідуються слідчими органів безпеки, повідомлення про підозру у вчиненні злочинів громадянці ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не здійснювалось;

- листом від 19 березня 2020 року вих. № 25/3-247 вих-20 Офісом Генерального прокурора було повідомлено, що за результатами опрацювання масиву даних СРДР станом на 18 березня 2020 року кримінальні провадження, у яких містяться відомості про притягнення ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 до кримінальної відповідальності в якості підозрюваної, обвинуваченої, не встановлені;

- листом від 23 березня 2020 року вих. № 116аз/27/04/3-2020 Департаментом інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України повідомлено, що станом на 20 березня 2020 року відповідно до наявних автоматизованих обліків досудове розслідування кримінальних правопорушень, у яких учасником (стороною) є ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідчими Національної поліції не здійснюється.

Таким чином, виходячи з аналізу вище викладеного суд приходить до висновку, що аргументи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про те, що працівник ОСОБА_5 фігурує в кримінальних провадженнях як одна із осіб, які вчинили спрямовані на незаконне заволодіння коштами ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", що в розумінні заяви про доброчесність є забороненою практикою, а саме неправомірним використанням ресурсів або активів банку, на переконання суд є необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам, оскільки непідтвердженням доброчесності в цьому випадку міг бути факт притягнення до кримінальної відповідальності цієї особи, який не мав місце.

Щодо накладення арешту на кошти працівника Позивача в рамках кримінального провадження.

Відповідно вимог Конкурсної документації, відсутність бездоганної ділової репутації - це притягнення до кримінальної відповідальності, тобто наявність обвинувального вироку суду.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 07.11.2002 по справі «Лавентс проти Латвії», від 10.02.1995 р. по справі «Аллене де Рібермон проти Франції», від 26.09.2006 по справі «Грабчук проти України», зазначено про необхідність дотримання представниками органів вдали презумпції невинуватості. 'Гак, презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено рішенням суду.

Як зазначено самим ФГВФО, в рамках кримінального провадження №12016100000000504 лише накладено арешт на кошти, що обліковуються на рахунку ОСОБА_5 в ПАТ «Радикал Банк».

При цьому, відсутня будь-яка інформація про те, що ОСОБА_5 є підозрюваною чи її притягнуто до кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження № 12016100000000504.

Таким чином, наявність кримінального провадження в рамках якого лише накладено арени на копті особи працівника Позивача. без обвинувального вироку суду, не є підставою для визнання ділової репутації небездоганною.

Крім того такі висновки суперечать вимогам Конкурсної документації, затвердженої протоколом Тендерного комітету від 13.11.2019 р., зі змінами від 12.12.2019 р.

Щодо твердження Фонду гарантування вкладів щодо того, що ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" було приховано факт звільнення залученої особи - ОСОБА_6 з будь-якої зайнятості в зв`язку з втручанням в заборонену практику, що є в розумінні заяви про доброчесність викривленням фактів, які вводять в оману Замовника, суд зазначає що на підтвердження даного факту Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було лише зазначено сам факт звільнення залученої особи - ОСОБА_6 з будь-якої зайнятості в зв`язку з втручанням в заборонену практику, але при цьому, суд звертає увагу, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження даного аргументу відповідачем надано не було. Крім цього, не встановлено, що саме є викривленням фактів на думку відповідача та яким чином могли ввести в оману Замовника.

Відповідно вимог Конкурсної документації, відсутність бездоганної ділової репутації - це звільнення з посади виключно за провадження забороненої практики.

В обґрунтування прийнятого рішення, ФГВФО зазначає, що партнера компанії Grosvenor Law ОСОБА_6 звільнено за провадження забороненої практики. Підтвердження стаття в мережі інтернет. У наведеній ФГВФО статті зазначено, що ОСОБА_6 звільнено у зв`язку з «неприйнятною поведінкою» («inappropriate behaviour»).

Однак, у статті жодним чином не вказано, що ОСОБА_10 заподіяв шкоду фізичним/юридичним особам, пропонував, надав, отримував або вимагав неправомірну вигоду, вчинив шахрайство чи фальсифікацію доказів, чи будь-які інші дії. які можна визначити як заборонену практику.

Відповідачем щодо цього пункту взагалі необґрунтоване, яке відношення дана непідтверджена доказами теза має до цієї процедури закупівлі та документів щодо доброчесності, поданих позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, суд вважає необґрунтованими вказані у відзиві посилання на посилання в мережі Інтернет, оскільки статті, дані із мережі Інтернет-сторінок (web-сторінок), які досліджені судом (Т. 2, арк. 129-142) самі по собі не можуть бути належним доказом в цій справі, враховуючи відсутність будь-якого іншого документального підтвердження такої інформації. Крім цього, відповідачем належних та допустимих електронних доказів в цій справі не залучалось.

Факти підтвердження звільнення особи за фактом ніби-то здійснення саме забороненої практики конкретною особою повинні підтверджуватись саме документами про звільнення, засвідченими належним чином, а не роздруківками посилань із мережі Інтернет, не із відповідних офіційних джерел, враховуючи фактично безперешкодну можливість розміщувати в Інтернеті на певних ресурсах будь- якої інформації.

З вищевикладеного вбачається, що висновки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про наявність конфлікту інтересів та непідтвердження доброчесності та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" не допущено до III етапу проведення Конкурсу на закупівлю юридичних послуг, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а ґрунтуються виключно на приміщеннях без встановлення належних джерел інформації та її реальної перевірки у зв`язку з чим дані аргументи відповідача є необґрунтованими та спростовані позивачем.

Відтак, фактично відповідачем протиправно було недопущено товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" до III етапу проведення конкурсу на закупівлю юридичних послуг, а тому подальше проведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб конкурсу, зокрема останнього ІІІ етапу, без вирішення питання правомірності подальшої участі одного з учасників такого конкурсу як товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС", є неможливим та неправомірним.

Однак, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, незважаючи на те, що питання правомірності участі товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" не було вирішено, все ж таки провів останній III етап конкурсу та визначив переможця такого конкурсу, яким стало партнерство з обмеженою відповідальністю "DWF LAW".

Щодо рішення від 05.02.2020 р. № 063/20, в частині допуску компанії DWF LAW до III етапу Конкурсу.

Відповідно до Конкурсної документації, затвердженої протоколом Тендерного комітету від 13.11.2019 р., зі змінами від 12.12.2019 р., про наявність конфлікту інтересів свідчать факт представництва інтересів будь-яких третіх осіб у спорах проти Фонду та/або AT «Дельта Банк» та/або інших неплатоспроможних банків.

Згідно з конкурсною документацією компанії DWF LAW, її українським партнером є юридична фірма «Integrites». На підтвердження компанія DWF LAW надала Меморандум про співпрацю від 09.12.2019 р.

За даними Службової записки від 05.02.2020 р. Протоколу Тендерного комітету від 05.02.2020 р. відомості про наявність конфлікту інтересів у юридичної фірми «Integrites» відсутні.

Однак, за твердженням позивача, юридична фірма «Integrites» надавала правову допомогу компанії «Ксеронія лімітед» у адміністративній справі №826/1225/15 щодо оскарження рішення НБУ, ФГВФО про визнання неплатоспроможним ПАТ «Банк професійного фінансування». На думку позивача, такі обставини є прямим порушення вимог Конкурсної документації та виключає можливість участі компанії DWF LAW у Конкурсі.

Однак, незважаючи на такі обставини представництво інтересів третьої особи у спорі проти ФГВФО. Відповідач прийняв рішення про відсутність у компанії DWF LAW конфлікту інтересів.

При цьому, відповідач не заперечує проти наявності у юридичної фірми «Integrites» конфлікту інтересів. За твердженням позивача, через 2 тижні після прийняття рішення про допуск до III етапу Конкурсу, компанія DWF LAW повідомила про припинення дії Меморандуму про співпрацю з юридичною фірмою «Integrites», проте на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення даний Меморандум не був припинений.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Розкриваючи зміст верховенства права. Європейський суд з прав людини констатує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Дана позиція відображена у практиці Верховного Суду (постанова від 28.08.2018 р„ справа № 820/3789/17).

Оскільки у правовідносинах з позивачем, ФГВФО виступає як суб`єкт владних повноважень, прийняті ним Рішення від 05.02.2020 р. № 063/20 (про відмову у допуску Позивача та допуск компанії DWF LAW до ІІІ етапу Конкурсу) та від 02.03.2020 р. № 118/20 (про визнання компанії DWF LAW переможцем Конкурсу), як акти індивідуальної дії, які зумовлюють виникнення правових наслідків для позивача, мають відповідати критеріям, визначеними ч. 2 ст. 2 КАС України.

Будь-які рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема і ФГВФО, мають бути мотивованим і ґрунтуватись на достовірних і перевірених фактах, обставинах, тобто підтверджуватись відповідними доказами.

Згідно з ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку, про протиправність дій та рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає повному задоволенню, враховуючи, що Рішення ФГВФО від 05.02.2020 р. № 063/20 не є обґрунтованими та таким, що ґрунтується на перевірених, достовірних даних, вимогах чинного законодавства, без дотримання рівності учасників Конкурсу.

У зв`язку з необґрунтованістю Рішення ФГВФО від 05.02.2020 р. № 063/20, Рішення ФГВФО від 02.03.2020 № 1 18/20 (про обрання переможцем компанії, за наявності інформації про конфлікт інтересів та/або без проведення належної перевірки відомостей щодо конфлікту інтересів) як похідне, не може вважатись обґрунтованим, прийнятим добросовісно з дотриманням принципу рівності перед законом.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи квитанцій, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 4 204,00 грн. З урахуванням того, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, понесених позивачем судових витрату розмірі 4 204,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача партнерство з обмеженою відповідальністю "DWF LAW" про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформлене протоколом тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 лютого 2020 року № 063/20, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" не допущено до ІІІ етапу проведення конкурсу на закупівлю юридичних послуг, в зв`язку зі встановленням фактів наявності конфлікту інтересів та непідтвердження доброчесності.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформленого протоколом тендерного комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2020 року № 118/20.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "СПЕНСЕРС" (01133, місто Київ, вулиця Леоніда Первомайського, будинок 7, РНОКПП 34528232) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (02000, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016)

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова