Рішення № 90452304, 10.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

10 липня 2020 року м. Київ №640/16866/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністра-тивну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Мініс-терства інфраструктури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо пред-мета спору, на стороні відповідача - Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання протиправним та нечинним наказу від 20.08.2014 №757,

в с т а н о в и в:

Позивач подав заяву від 27.12.2019 про винесення додаткового рішення у справі щодо судових витрат, для розгляду якої призначено судове засідання на 12.05.2020.

До судового засідання учасники справи не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява про проведення засі-дання без його участі з посилання на введений карантин. Інші учасники справи причин неприбуття до суду не повідомили, заяв (клопотань) до суду не подали.

На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України суд продовжив розгляд питання про винесення додаткового рішення у справі у письмовому провадженні.

Розглянувши заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття додат-кового рішення у справі, зважаючи на таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2019 задоволено частково адміністративний позов ТОВ "Васт-Транс". Приймаючи рішення, суд не вирішував питання про судові витрати, тому наявні підстави для прийняття додаткового рішення із вказаного питання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Визначаючи пропорційність задоволення позовних вимог, суд зважає на таке.

У позовній заяві позивач просив визнати протиправним та нечинним наказ Міністер-ства транспорту України від 20.08.2004 №757 протиправним (таким, що не відповідає право-вому акту вищої юридичної сили) та нечинним в частині затвердження Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку та Порядку проведення конкурсу та видачі дозвільних документів Європейської Конференції Міністрів Транспорту.

Оскаржуваним наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2004 №757 "Про впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом" затверджено:

- Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку;

- Порядок проведення конкурсу та видачі дозвільних документів Європейської Конференції Міністрів Транспорту.

Як вбачається, позов стосувався визнання протиправними і нечинними двох окремих нормативно-правових актів, тому понесені судові витрати умовно необхідно ділити на дві рівні частки.

Задовольняючи позов частково, суд погодився з обґрунтованістю доводів позивача про незаконність та нечинність п. 3.12 розділу ІІІ Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затвердженого наказом Міністерства транспорту України 20.08.2004 №757, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.08.2004 за №1075/9674.

Щодо незаконності чи невідповідності актам вищої юридичної сили інших положень цього Порядку (у т.ч. п.п. 3.8, 3.9, 3.11, про які зазначав позивач у позовній заяві) та/або Порядку проведення конкурсу та видачі дозвільних документів Європейської Конференції Міністрів Транспорту, суд дійшов висновку про безпідставність і необґрунтованість таких доводів позивача.

Оскільки, в частині оскарження Порядку проведення конкурсу та видачі дозвільних документів Європейської Конференції Міністрів Транспорту суд відмовив у задоволенні позову повністю, то понесені позивачем судові витрати у цій частині (умовна частка 1/2) покладаються на нього і не підлягають стягненню з відповідача.

Щодо оскарження Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспор-том у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, то у цій частині предмет оскарження не має натуральних чи інших кількісних показників, які б дозволили суду визначити розмір задоволеної частини позову. Оскільки, наведене позивачем обґрунтування стосувалось зако-нності п.п. 3.8, 3.9, 3.11, 3.12 цього Порядку й визнання незаконними інших положень цього Порядку не мало б вирішального значення для позивача, суд вважає обґрунтованим пропор-ційний розмір задоволеної частини позову 1/4 від умовної частки судових витрат (1/2), що становить 1/8 від усієї суми судових витрат.

Визначаючи суму судових витрат заявлених позивачем до стягнення, суд зважає на таке.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві позивач просить стягнути з бюджетних асигнувань відповідача 19210,00 грн. судового збору і 22700,00 грн. витрат на правничу допомогу, на підтвердження понесення яких позивач додав:

- платіжне доручення від 03.09.2019 №15266 про сплату судового збору у сумі 1921 грн.;

- договір №135 про надання правничої допомоги від 04.07.2019, укладений з адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною (а.с. 45, 46);

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 04.07.2019 (а.с. 47, 48);

- розрахунок платної правової допомоги від 09.07.2019 (а.с. 49);

- платіжні доручення від 11.07.2019 №15121 на суму 10000 грн. та від 03.09.2019 №15276 на суму 12700 грн. (а.с. 51, 52).

У відзиві відповідач навів заперечення проти стягнення коштів у сумі 22700 грн., посилаючись на те, що позивачем не доведено понесення витрат на правничу допомогу. Зазначив, що кошти сплачені Рибченко Н.М. на рахунок НОМЕР_1 ; Рибченко Н.М. є фізичною особою-підприємцем, код КВЕД 69.10 "Діяльність у сфері права"; операція з перерахування коштів здійснена із застосуванням балансового рахунку 2600 АП "Кошти на вимогу суб`єктів господарювання", а не 2620 АП "Кошти на вимогу фізичних осіб" за надання правничої допомоги, тому платіжні доручення не є доказом перерахування коштів адвокату Рибченко Н.М. , а тому не є доказом понесення витрат на правничу допомогу.

У відповіді на відзив представник позивача Рибченко Н.М. зазначила, що відповіда-чем не спростовано розмір фактично сплаченої позивачем суми за отримані послуги; право на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується свідоцтвом серії КВ № 6055 від 08.02.2018, витягом з Єдиного реєстру адвокатів України серія АА №040025 від 14.02.2018; додані до позовної заяви платіжні документи підтверджують перерахування коштів і дають можливість зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

У запереченнях відповідач зазначив, що Рибченко Н.М. не є адвокатом, а свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю підписано не уповноваженою особою, пос-лавшись на те, що у Єдиному реєстрі адвокатів України адвокат Рибченко Н.М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ №6055) не значиться; згідно з листом Ради адвокатів України станом на 14.03.2019 відомості стосовно Рибченко Н.М. як адвоката у Реєстрі відсутні; згідно з листом Ради адвокатів міста Києва від 28.02.2019 №119 свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ №6055 від 08.02.2018 на ім`я Рибченко Н.М. не видавалось, крім того свідоцтво підписано Рафальською І.В. , у якої згідно з відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяль-ність" з 17.08.2017 зупинено, а з 08.11.2018 - припинено. Також, відповідач зазначив, що позовна заява підписана та подана особисто директором підприємства, тобто позивачем не підтверджено розрахунок від 04.07.2019, відповідно до якого позовна заява на 12 арк. готувалась Рибченко Н.М. протягом 12 год.

У додаткових запереченнях позивач зазначив, що повноваження Голови Ради адвока-тів міста Києва Рафальської І.В., яка 08.02.2018 підписала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката, підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №100520727 від 04.04.2019. Також, посилаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 01.03.2018 №910/3483/17, від 17.10.2018 №916/1059/18, від 06.07.2019 №855/229/19, зазначає, що у разі відсутності відомостей про адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України повноваження адвоката підтверджують свідоцтвом і посвідченням.

Оцінюючи належність представника позивача Рибченко Н.М. до адвокатів, суд, зважа-ючи на наявні у справі копію свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльністю серія КВ №6055 від 08.02.2018 (а.с. 50), копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серія АА №040025 від 14.02.2018 (а.с. 89), пред`явлене під час підготовчого та судового засідань посвідчення адвоката України і копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.04.2019 №1005207275, згідно з яким станом на 08.02.2018 керівником Ради адвокатів міста Києва значилась Рафальська Інна Владиславівна (а.с. 146-151), вважає доведеним цей факт.

Оцінюючи сплату позивачем коштів за надання правничої допомоги згідно з догово-ром від 04.07.2019 №135 на рахунок ФОП Рибченко Н.М. № НОМЕР_1 , суд вважає, що номер рахунку не спростовує належність Рибченко Н.М. до адвокатів України і надання нею правничої допомоги позивачу та не впливає на призначення коштів.

Отже, витрати позивача на оплату наданої адвокатом Рибченко Н.М. правничої допо-моги належать до витрат на професійну правничу допомогу.

Також, позивач подав заяву від 12.11.2019 про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 1500 грн. у зв`язку з участю представника позивача Рибченко Н.М. у судовому засіданні 08.11.2019, на підтвердження чого подав копії акта виконаних робіт від 11.11.2019 та платіжного доручення від 12.11.2019 №15394 на суму 1500 грн.

Відповідач подав заперечення проти цієї заяви, пославшись на порушення позивачем вимог ст. 47 КАС України, оскільки заяву подано без обґрунтування поважності пропуску строку її подання.

Суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки вимога про стягнення судових витрат не є позовною вимогою, тому уточнення позивачем розміру судових витрат не є заявою про зміну предмету позову або збільшення розміру позовних вимог, а відтак положення ст. 47 КАС України не застосовуються до даного випадку. Суд розцінює дану заяву як заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

Крім цього, згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України представник позивача Рибченко Н.М. подала заяву від 26.12.2019, в якій вона зазначила, що прийняла участь у судовому засіданні 26.12.2019, у зв`язку з чим у позивача виник обов`язок із сплати представнику 1500 грн., докази чого будуть подані до суду додатково.

Заперечень проти цієї заяви відповідач не подав. Проте, судом встановлено, що у строк, визначений ч. 7 ст. 139 КАС України, заявником не подано до суду відповідних документів, підтверджуючих сплату позивачем коштів у сумі 1500 грн. за участь представ-ника у судовому засіданні 26.12.2019, тому дана заява залишена судом без розгляду на підставі ч. 7 ст. 139 КАС України.

Інших заяв щодо розподілу судових витрат до суду не надійшло.

Підсумовуючи викладене, загальна сума заявлених позивачем до стягнення судових витрат, зазначена у позовній заяві і в заяві від 12.11.2019, становить 43410 грн. (у т.ч.: 19210 грн. - судовий збір; 24200 грн. - витрати на професійну правничу допомогу).

Щодо стягнення судового збору, то розмір належного до сплати судового збору стано-вить 1921 грн., яка й була сплачена позивачем згідно з платіжним дорученням від 03.09.2019 №15266. Позивач помилково зазначає про стягнення судового збору у сумі 19210 грн.

З урахуванням вказаного платіжного доручення і визначеної судом пропорційної час-тини задоволення позову (1/8) та згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути з бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 240,13 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, згідно з яким склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, оформлених у встановленому порядку, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з доданих позивачем до позовної заяви і до заяви від 12.11.2019 доку-ментів, які суд зазначив раніше, позивач надав усі необхідні документи, які підтверджують фактичність понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 24200 грн. та їх пов`язаність з розглядом справи.

Відповідачем не спростовано співмірність цих витрат. Лише посилання відповідача на те, що позовна заява підписана генеральним директором ТОВ "Васт-Транс", не свідчить про факт складення позовної заяви останнім і не спростовує достовірність відомостей, зазна-чених у договорі від 04.07.2019 №135, розрахунку від 09.07.2019 і в акті виконаних робіт від 09.09.2019, про складання і виготовлення позовної заяви адвокатом Рибченко Н.М.

З урахуванням визначеної судом пропорційної частини задоволення позову (1/8) та згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути з бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3025 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 252 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" з бюджетних асигнувань Міністерства інфраструктури України судовий збір у сумі 240,13 грн. (двісті сорок гривень 13 копійок).

2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" з бюджетних асигнувань Міністерства інфраструктури України витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3025 грн. (три тисячі двадцять п`ять гривень 00 копійок).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскар-ження. Додаткове рішення суду може бути оскаржено учасником справи, якщо це стосується його інтересів, до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного тексту.

Дата додаткового рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко