Ухвала суду № 90451735, 17.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

17.07.2020 р. № 520/5980/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові заяву б/н від 08.07.2020 р. Трофімова Б.Д. про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємство "ХАРКІВБЛАГОУСТРІЙ" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням ХОАС від 03.07.2020 року у справі № 520/5980/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального підприємство "ХАРКІВБЛАГОУСТРІЙ" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Визнано протиправними дії Комунального підприємства “ХАРКІВБЛАГОУСТРІЙ” Харківської міської ради (вул. Шатилівська, 4, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 34755720) щодо відмови у наданні відповіді на запит на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 09.04.2020.

Зобов`язано Комунальне підприємство “ХАРКІВБЛАГОУСТРІЙ” Харківської міської ради (вул. Шатилівська, 4, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 34755720) повторно розглянути запит на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 09.04.2020 та надати запитувану інформацію.

Від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 08.07.2020 р. про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5000, 00 грн.

До матеріалів справи та до поданої заяви позивачем були додані копії наступних документів:

- договору № 07/05/2020 про надання (професійної правничої) допомоги від 07.05.2020 року;

- додаткової угоди від 07.05.2020 року №1 до договору № 07/05/2020 про надання (професійної правничої) допомоги від 07.05.2020 року;

- акту приймання – передачі послуг від 20.06. 2020 р., згідно якого, всього надано послуг на 4000 грн. (чотири тисячі гривень) за 13 (тринадцять годин роботи).

Таким чином, документально не підтверджено заявником витрат на суму 5000, 00 грн., як-то у поданій заяві просить позивач.

Крім того, суд, вивчивши доводи заяви, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАСУ).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 139 КАСУ витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Судові витрати - це витрати, які, згідно з КАСУ, повинні здійснити сторони для розгляду та вирішення адміністративної справи у суді. Після вирішення справи в суді судові витрати, що здійснила сторона, яка виграла справу, як правило, компенсуються їй стороною, яка програла справу.

Норми права, що регулюють процесуальні відносини, пов`язані із визначенням розміру, сплатою та розподілом судових витрат, у своїй сукупності становлять інститут судових витрат.

Інститут судових витрат в адміністративному судочинстві має щонайменше такі функції: стримуючу, стимулюючу та компенсаційну.

Відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 7 ст. 139 КАСУ).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. провадження № 61-3416св18.

З огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за № 1686/24218.

Крім того, як вбачається зі справи в матеріалах справи відсутні докази надання послуг позивачу, усі заяви по суті справи підписані власне позивачем. Означені копії документів про правову допомогу надано лише після розгляду справи та прийняття рішення по суті.

Також, досліджуючи додаткову угоду №1 та акт приймання-передачі послуг суд відзначає про те, що найменування послуг, їх вартість та форма оплати не відповідають договірним найменуванню, вартості та формам оплати.

Відповідно до правової позиції, що викладена Верховним Судом у Додатковій постанові від 06 березня 2019 року по справі № 922/1163/18: адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість, фактичний обсяг витрат та докази отримання гонорару на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд зазначає про відсутність підстав для компенсації витрат позивача на правову допомогу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16 адміністративне провадження №К/9901/26989/18.

Враховуючи, що дана справа є справою незначної складності; позивача звільнено за рішенням суду від сплати судового збору; справа розглянута в порядку спрощеного провадження; відсутність доказів оплати послуг адвокату; невідповідність ціни, обсягу розміру наданих послуг, тим, що вказані у договорі та додатковій угоді №1 до нього, суд дійшов висновку, що розмір витрат не є співрозмірним та пропорційним до предмету спору, у зв`язку з чим заява про стягнення судових витрат не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 КАСУ якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (ч. 5 ст. 143 КАСУ).

Згідно приписів ч. 4 ст. 252 КАСУ про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 132, 134, 139, 143, 252, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви б/н від 08.07.2020 р. ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємство "ХАРКІВБЛАГОУСТРІЙ" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити в повному обсязі.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повна ухвала складена 17.07.2020 р.

Суддя Бадюков Ю.В.