Рішення № 90451419, 10.07.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2020 р. Справа №480/1165/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Діски А.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Костюка С.А.,

представника позивача - Марченка І.В.,

представника відповідача - Савченко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1165/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс ЛТД-1" до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс ЛТД-1" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Ресурс ЛТД-1") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області) та просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.01.2020 № 0000020502, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем 14010100 з податку на додану вартість у розмірі 89 034,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 22 258,50 грн.;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.01.2020 № 0000030502, яким застосовані штрафні санкції у сумі 44 517,00 грн.;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.01.2020 № 0000040502, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем 11021000 з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 134 502,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 33625,50 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є помилковими та протиправними. Щодо встановленого заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 89034,00 грн. за червень 2019 року, то відповідачем не було встановлено, що на час придбання продуктів харчування суми податку були включені до складу податкового кредиту та в подальшому ці товари використовувалися в операціях, що не є господарською діяльністю. Так, в наявності відповідачем виявлено під час перевірки товар на суму 4651,54 грн. Інший товар на суму 76951,48 грн. було реалізовано. Отже, при прийнятті рішення щодо донарахування ПДВ відповідач виходив не з наявності товару у позивача, а з відображення ціни в обліку при відсутності самого товару. Тому не можуть виникати оподатковувані операції щодо товару, якого не існує як майна. Тому висновки відповідача про необхідність проведення списання протермінованих товарів в частині відсутнього товару на суму 108116,69 грн. та заниження суми податкового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 22 553,64 грн. є невірними.

Виходячи з обґрунтувань неправомірності донарахування відповідачем ПДВ на суму 89034,00 грн., позивач вважає неправомірним застосування штрафних санкцій в сумі 44517,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що податковий орган зробив висновок про не підтвердження наявності залишків товару на 30.06.2019 і реалізацію вказаних товарів на суму 332402 грн. та ПДВ 66480,00 грн. без оформлення первинних документів та не відображення суми реалізації в деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість. На переконання позивача, такий висновок є невірним, оскільки жодного звернення від відповідача про надання первинних документів про реалізацію товарів на вказану суму поза межами предмету перевірки (тобто за період з 30.06.2019 та до дати складання акта перевірки) не надходило, акти про відмову в наданні документів відповідачем не складались. Позивач звернув увагу суду на те, що факт реалізації товарів в листопаді 2019 року не входив до предмету перевірки, оскільки знаходиться поза межами періоду перевірки і не впливав на податкові зобов`язання, що існували або виникли до 30.06.2019. Тому висновок відповідача про реалізацію позивачем товарно-матеріальних цінностей без оформлення первинних документів та не відображення суми реалізації в поданих деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість документально не підтверджується, а висновок про заниження податкових зобов`язань з ПДВ за червень 2019 р. на суму 66480,00 грн. не відповідає дійсності.

На переконання позивача, збільшення відповідачем об`єкта оподаткування за І півріччя 2019 р. на 332402,00 грн. є невірним, так як реалізації товарів (спортивного одягу та взуття) на суму 332402,00 грн. в І півріччі 2019 року не було (його реалізовано у листопаді 2019 р. поза межами періоду перевірки), а тому висновки відповідача не ґрунтуються на визначених законом підставах.

Крім того, згідно акту перевірки, позивач завищив собівартість реалізованих товарів на суму повернутих покупцями товарів в розмірі 480368,00 грн., з яких за 2018 рік повернуто товарів на суму 248962,00 грн. та за І півріччя 2019 р. в сумі 231406,00 грн. Однак, такий висновок документально не підтверджується.

Так, згідно з даними РРО за 2018 р. було здійснено повернення товарів та розрахунків з покупцями за повернення на суму 2273,60 грн., а згідно з даними РРО за 2019 р. (по 30.06.2019) було здійснено повернення товарів та проведено розрахунки з покупцями за повернення на суму 1658,10 грн., що спростовує висновки відповідача про повернення товарів споживачам за вказаними сумами та свідчить про неправомірність висновку відповідача щодо завищення собівартості реалізованих товарів.

Дійшовши безпідставних висновків про збільшення доходу за І півріччя 2019 р. на 332402,00 грн. внаслідок нібито реалізації спортивного одягу та взуття без оформлення документів та зменшення собівартості реалізованих товарів за 2018 р. на суму 248962,00 грн. та за І півріччя 2019 р. на суму 231406,00 грн. внаслідок нібито повернення товарів покупцями, відповідач зменшив витрати позивача та збільшив податок на прибуток, збільшивши суму фінансового результату до оподаткування.

Ухвалою суду від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд проводиться за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Відповідачем до суду подано відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття рішення про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток, позивачем було занижено фінансовий результат до оподаткування та об`єкт оподаткування податком на прибуток. Було встановлено, що станом на 30.06.2019 по бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі» у підприємства обліковувались товари (одяг та взуття), придбані протягом 2013-2014 року і не реалізовані. Згідно з актами проведеної інвентаризації, залишки ТМЦ (одяг та взуття) на складі станом на 28.11.2019 були відсутні, однак на підтвердження здійснення господарських операцій з реалізації одягу та взуття первинні документи, видаткові накладні на реалізацію, товарно-транспортні накладні, розрахункові документи на перевірку надані не були. У зв`язку з відсутністю первинних документів було проведено аналіз номенклатури реалізованого товару (одягу та взуття) згідно із зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), за результатами якого було встановлено відсутність реалізації ТМЦ, що обліковувались на залишках бухгалтерського рахунку 281 «Товари на складі» на суму 332402 грн., які не були підтверджені проведеною інвентаризацією, тому відповідачем правомірно було зроблено висновок про реалізацію позивачем товару без оформлення первинних документів та без відображення суми реалізації в деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість на суму 332 402 грн., сума ПДВ 66 480,40 грн.

Крім того, перевіркою встановлено завищення собівартості реалізованого товару на загальну суму 862 342,0 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 381974 грн., за 2018 рік в сумі 248962 грн., за 1 півріччя 2019 в сумі 231406 грн. на суму повернутих покупцями товарів.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ "Ресурс ЛТД-1" завищено інші витрати на загальну суму 475 649,00 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 213 549 грн., за 2018 рік в сумі 262100 грн.

Крім того, були виявлені протерміновані товари. Підставою для списання має буде протокол інвентаризації, затверджений керівником підприємства. З 01.07.2016 по 30.06.2019 на підприємстві позивача інвентаризацій не проводилось. Враховуючи те, що товари із закінченим терміном споживання не можуть бути використані у межах господарської діяльності підприємства, згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість за червень 2019 року на суму 22553,64 грн. (т.1 а.с.124-137).

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відзив не містить доводів, які спростовують обставини, зазначені позивачем в позовній заяві (т.1 а.с.139-141).

Ухвалою суду від 19.05.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін, показання свідків, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що ГУ ДПС у Сумській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Ресурс ЛТД-1" з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2019, за наслідками якої складено акт від 16.12.2019 № 325/18-28-05-02/14013621/32 (т.1 а.с.23-58).

Перевіркою встановлено порушення:

1. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 134502 грн., у тому числі за 2018 рік в сумі 34817,00 грн., за ІІ півріччя 2019 року рік в сумі 99685,00 грн.

2. п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 89034,00 грн., в т.ч. за червень 2019 року на суму 89034,00 грн.

3. п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в момент виникнення податкових зобов`язань не були зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 44517 грн. в тому числі червень 2019 року на суму 44517,00 грн.

4. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем порушено терміни реєстрації розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 3185,27 грн., що відповідно до п.l20-1.1, п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України передбачає застосування штрафних санкцій на загальну суму 1265,37 грн.

На акт перевірки позивачем було подано заперечення (т.1 а.с.58-59).

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Сумській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 08.01.2020 № 0000020502, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 89 034 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 22 258,5 грн. (т.1 а.с.60-61);

- від 08.01.2020 № 0000030502, яким застосовані штрафні санкції у сумі 44 517,00 грн. (т.1 а.с.63);

- від 08.01.2020 № 0000040502, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 134 502 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 33625,50 грн. (т.1 а.с.64-65);

- від 08.01.2020 № 0000010502, яким за затримку реєстрації податкових накладних застосовано штраф у сумі 1265,37 грн. (з яким позивач погодився та не оскаржував до суду).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав із цим позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Підставою для нарахування грошових зобов`язань ТОВ "Ресурс ЛТД-1" з податку на прибуток та податку на додану вартість слугували висновки податкового органу, зазначені в акті перевірки, про заниження фінансових результатів до оподаткування за рахунок непроведеної реалізації одягу та взуття, яке відсутнє на складі підприємства на суму 332402 грн.

Так, в ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, що станом на 30.06.2019 по бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі» обліковувались товари (одяг та взуття), які були придбані протягом 2013-2014 року і не були реалізовані.

З метою підтвердження залишків ТМЦ на підприємстві станом на 30.06.2019 підприємству було надано лист від 15.11.2019 №14137/10/18-28-05-02 з проханням проведення інвентаризації в присутності фахівців ГУ ДПС у Сумській області, на виконання вимог п.п.20.1.9 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України. Починаючи з 18.11.2019 підприємством було проведено інвентаризацію в присутності фахівців ГУ ДПС у Сумській області та надано до перевірки складені за результатами проведеної інвентаризації описи, згідно яких залишки ТМЦ (одяг та взуття) на складі станом на 28.11.2019 відсутні.

Відповідачем було досліджено зареєстровані в ЄРПН податкові накладні №16 від 01.11.2019, №17 від 01.11.2019, №18 від 01.11.2019, №19 від 01.11.2019, №20 від 04.11.2019, №21 від 04.11.2019, №22 від 04.11.2019, №23 від 04.11.2019 та встановлено, що станом на дату складання акту відсутня реалізація товарно-матеріальних цінностей, що обліковувались на залишках бухгалтерського рахунку 281 "Товари на складі" на суму 332402 грн.

Податковим органом було зроблено висновок про те, що ТОВ "Ресурс ЛТД-1", здійснило реалізацію товарно-матеріальних цінностей без оформлення первинних документів та без відображення суми реалізації в поданих деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість на суму 332402 грн.

При цьому, враховуючи факт реалізації товару на користь не встановлених осіб, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.198.5 ст.198 ПК України, у зв`язку з чим було встановлено заниження ТОВ "Ресурс ЛТД-1" податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 66480,00 грн., в тому числі за червень 2019 року в сумі 66480,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (зі змінами та доповненнями, далі - Закон №996-Х1V), згідно якого бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-Х1V визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Пунктом 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.l ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» Стандартів бухгалтерського обліку в Україні, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.06.1999 за №391/3684 визнані доходи в бухгалтерському обліку класифікуються за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

На підставі п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до вимог п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Позивач наголошував на тому, що первинні документи, які підтверджують реалізацію товару на суму 332402 грн саме в листопаді - грудні 2019 року відповідачем не перевірялись та у підприємства навіть не запитувались.

Вказані обставини були підтверджені свідком ОСОБА_1 , яка пояснила, що нею проводилась перевірка на підприємстві, первинні документи у позивача за період листопад-грудень 2019 податковим органом не витребовувались, оскільки цей пріод не входив до перевіряємого. Проаналізувавши номенклатуру реалізованого, згідно вказаних в акті податкових накладних, товару (одягу та взуття) було встановлено, що вона є відмінною від номенклатури товару, який обліковується на складі підприємства станом на 30.06.2019.

При цьому, суд зазначає, що період перевірки був визначений відповідачем з 01.07.2016 по 30.06.2019 і в межах цього періоду відповідачем досліджувались всі документи, пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Натомість, наявні податкові накладні підтверджують факт реалізації товарів в листопаді 2019 року, який не входив до предмету перевірки, оскільки знаходиться поза межами періоду перевірки і не впливав на податкові зобов`язання, що існували або виникли до 30.06.2019.

Суд зазначає, що оскільки дохід від реалізації продукції має підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами, а такі документи відповідачем не досліджувались, оскільки реалізація товару відбулась поза межами перевіряємого періоду, податковим органом було зроблено передчасні висновки щодо порушення підприємством п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України та заниження фінансового результату до оподаткування на суму 332402 грн., у т.ч. за II півріччя 2019 року в сумі 332402 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000040502 від 08.01.2020 є неправомірним та підлягає скасуванню в частині нарахованого податку на прибуток на суму основного платежу 59832 грн. та фінансових санкцій на суму 14958 грн., а податкове повідомлення-рішення №0000020502 від 08.01.2020 - в частині нарахування ПДВ в сумі 66480 грн. та штрафних санкцій в сумі 16620,

Щодо заниження фінансового результату до оподаткування за рахунок завищення собівартості від повернутого товару на склад підприємства на суму 480368 грн., суд зазначає наступне.

Перевіркою показників рядка 02 Декларацій "Фінансовий результат до оподаткування" встановлено, що підприємством ТОВ "Ресурс ЛТД-1" безпідставно завищено собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг), відображених в рядку 2050 Звіту про фінансові результати (форма №2) на суму повернених товарів покупцями в розмірі 480368 грн., у тому числі за 2018 рік в сумі 248962 грн., І півріччя 2019 року в сумі 231406 грн.

Представник позивача наполягав на тому, що згідно з даними РРО за 2018, 2019 роки позивачем було здійснено повернення товарів та розрахунок з покупцями за повернення на суму 2273,60 грн. у 2018 році та 1658,10 грн. у 2019 році, отже, на його думку, висновок відповідача про завищення собівартості реалізованих товарів є неправомірним.

Перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку собівартість реалізованої продукції відображена в регістрах бухгалтерського обліку - становить:

2018 рік в сумі 44030738 грн.;

І півріччя 2019 року в сумі 23846530 грн.

За даними Звіту про фінансові результати (форма №2) платника податків за 2018 рік собівартість реалізованої продукції (ряд 2050) становить:

2018 рік в сумі 44279700,0 грн.;

І півріччя 2019 року в сумі 24077936,0 грн.

Розбіжність становить:

2018 рік в сумі 248962 грн.;

І півріччя 2019 року в сумі 231406 грн.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, визначено, що на рахунку 28 "Товари" ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування. На субрахунках 281 - 284 за дебетом відображається збільшення товарів та їх вартості, за кредитом - зменшення.

В бухгалтерському обліку собівартість реалізованих товарів ТОВ "Ресурс ЛТД-1" було відображено наступним чином:

Д-т рах. 902 «Собівартість реалізованих товарів» К-т рах. 281 «Товари на складі» в сумі 68357636,0 грн. - Відображено собівартість реалізованих товарів;

Дт рах. 281 «Товари» Кт рах. 902 «Собівартість реалізованих товарів» в сумі 480368,0 грн. - відображено повернення реалізованих товарів;

Д-т 791 «Фінансовий результат» К-т 902 «Собівартість реалізованих товарів» 67877268,0 грн. - віднесено собівартість реалізованих товарів на фінансовий результат.

Вказане підтверджується копями відповідних розрахунків Обороти рахунку 281 "Товари на складі" за 2018 рік та 1 півріччя 2019 року (Т.2 а.с.229-234).

Свідок ОСОБА_1 пояснила, що саме ці розрахунки були надані підприємством на перевірку та нею досліджувались. Копії наданих позивачем розрахунків по рахунку 281 "Товари на складі" за 2018 рік та 1 півріччя 2019 року (Т.1 а.с.220-250, Т.2 а.с.1-209) є скороченими та не відображають у повній мірі рух по рахунку.

Також пояснила, що згідно наданого для перевірки Обороту рахунку 281 «Товари на складі» визначено, що за дебетом рахунку 281 відображено збільшення товарів та їх вартості з кредиту рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів», що свідчить про зменшення собівартості реалізованих товарів.

На субрахунку 791 "Результат операційної діяльності" визначається прибуток (збиток) від операційної діяльності підприємства. За кредитом субрахунку відображається в порядку закриття рахунків сума доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 "Доходи від реалізації", 71 "Іншій операційний дохід"), за дебетом - сума в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг; адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90 "Собівартість реалізації", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності").

Згідно наданого для перевірки Аналізу рахунку 791 за 2018 рік за дебетом рахунку визначено по рахунку 90 «Собівартість реалізації» в сумі 44030737,76 грн., по рахунку 92 «Адміністративні витрати) в сумі 7026174,84 грн., по рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності в сумі 288978,67 грн.

Згідно наданого для перевірки Аналізу рахунку 791 за 1 півріччя 2019 року за дебетом рахунку визначено по рахунку 90 «Собівартість реалізації» в сумі 23846529,96 грн., по рахунку 92 «Адміністративні витрати» в сумі 3922271,60 грн., по рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності в сумі 16528,60 грн.

Тобто згідно бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату за 2018 рік та 1 півріччя 2019 року підприємством самостійно було визначено собівартість реалізованого товару за 2018 рік в сумі 44030737,76 грн. та за 1 півріччя 2019 року в сумі 23846529,96 грн., але по Рядку 2050 Звіту про фінансові результати підприємством були зазначені інші суми собівартості реалізованого товару за 2018 рік в сумі 44279700 грн., за 1 півріччя 2019 року в сумі 24077936 грн., про що зазначено в Акті перевірки.

На підтвердження вказаних пояснень свідка, відповідачем було надано копію Аналізу рахунку 791 за 2018 рік та за 1 півріччя 2019 року (Т.2 а.с.223).

Свідок ОСОБА_2 пояснила суду, що вона є головним бухгалтером на підприємстві, вказала, що на рахунку 28 дійсно може обліковуватись повернений товар, але також можуть відображатись і інші показники, проте, які саме, пояснити не змогла. Також не може пояснити, у зв`язку з чим підприємством відображені суми, які обліковуються на цьому рахунку та були виявлені податковим органом.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем доведено заниження позивачем фінансового результату до оподаткування за рахунок завищення собівартості від повернення товару на склад підприємства та обґрунтовано підстави для донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 86466 грн. та штрафних санкцій в сумі 21617 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, проведеною перевіркою показників рядка 02 Декларацій "Фінансовий результат до оподаткування" встановлено, що ТОВ "Ресурс ЛТД-1" у Звіті про фінансовий результат (форма №2) по рядку 2180 "Інші операційні витрати" було завищено інші витрати на загальну суму 262100 грн., у тому числі за 2018 рік в сумі 262100 грн. за рахунок включення підприємством по рядку 2180 "Інші операційні витрати" суми витрат по податку на прибуток.

Вказане порушення позивачем не заперечується. При цьому, представник позивача вказує, що дійсно у фінансовому звіті за 2018 рік (т.1 а.с.103) позивачем помилково в графі "Інші операційні витрати" було зазначено суму сплаченого податку на прибуток, у зв`язку з чим був зменшений чистий прибуток.

Проте, як зазначає позивач, в податковій декларації з податку на прибуток фінансовий результат до оподаткування був визначений у сумі значно більшій, ніж у фінансовому звіті (т.1 а.с.94), з вказаної суми і було сплачено податок на прибуток, про що свідчать відповідні платіжні доручення (т.1 а.с.199-202).

Такі ж обставини підтвердила і свідок ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що в акті перевірки було відображено, що ТОВ "Ресурс ЛТД-1" занижено "Фінансовий результат до оподаткування", визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку по рядку 2290 Звітів про фінансовий результат (форма №2) в порівнянні з "Фінансовим результатом до оподаткування", визначеному у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності по рядку 02 Декларації на суму 327554 грн., в тому числі за 2018 рік в сумі 317637 грн., за 2019 рік в сумі 9917 грн.

У зв`язку з чим при розрахунку податкового повідомлення-рішення №0000040502 від 08.01.2020 було враховано завищення фінансового результату до оподаткування за рахунок невідповідності даних рядка 02 Декларації та рядка 2290 Звіту про фінансові результати на суму 327554 грн. та зазначено вказане порушення зі знаком "-" на суму податку - 58960 грн. та суму штрафних санкцій - 14740 грн.

Отже, з урахуванням того, що в ході судового розгляду знайшло своє підтвердження порушення позивачем вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України на суму 480368 грн. у зв`язку із заниженням фінансових результатів до оподаткування за рахунок завищення собівартості від повернення товару, а також заниження фінансового результату до оподаткування за рахунок завищення "Інших операційних витрат" на суму 262100 грн., то податкове повідомлення-рішення №0000040502 від 08.01.2020 підлягає скасуванню в частині нарахування основного платежу у сумі 71614 грн., яка складається із суми донарахованого податку на прибуток (реалізація товару) - 59832 грн. та суми податку надлишково сплаченого позивачем у 2018 році 11782 грн. (58960 - 47178), у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000040502 від 08.01.2020 підлягає скасуванню в частині щодо нарахування штрафних санкцій у сумі 17904 грн. (14958 + 2946).

Крім того, під час перевірки відповідачем станом на 30.06.2019 було встановлено наявність згідно обігово-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари на складі» залишків продуктів харчування з терміном придатності, що закінчився, на загальну суму 112768,23 грн., перелік товарів відображено в акті перевірки.

При прийнятті рішення щодо донарахування ПДВ відповідач виходив не з наявності товару у позивача, а з відображення ціни в обліку при відсутності самого товару.

З метою підтвердження залишків ТМЦ на підприємстві станом на 30.06.2019 підприємству було надано лист від 15.11.2019 №4137/10/18-28-05-02 "Щодо проведення інвентаризації" з проханням провести інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей в присутності фахівців ГУ ДПС у Сумській області. На виконання вимог п.п.20.1.9 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України позивачем було проведено інвентаризацію в присутності фахівців ГУ ДПС у Сумській області та складено Протоколи інвентаризаційної комісії (Т.1 а.с.167-187).

Враховуючи, що товари із закінченим терміном споживання не можуть бути використані у межах господарської діяльності підприємства, тому, на думку відповідача, згідно з п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість з урахуванням вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, яким визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Податковим кодексом України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, за висновками податкового органу, на порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ "Ресурс ЛТД-1" занижено суму податкового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 22554 грн., у тому числі: червень 2019 року в сумі 22554 грн.

Проте, суд не погоджується з таким висновком податкового органу.

Допитана у якості свідка ОСОБА_1 пояснила, що вона була присутня під час інвентаризації на підприємстві та підтвердила, що товарів у позивача в наявності не було.

Враховуючи, що майже всі товари, що обліковувались на рахунку підприємства мали в обліку або нульове, або мінусове позначення кількості, з огляду на те, що кінцевий термін зберігання деякого товару, визначений в обліку, перевищував межі перевіряємого періоду, на думку суду, відповідачем не обґрунтовано, яким чином було встановлено закінчення терміну споживання товару, наявність якого не було встановлено в ході проведеної інвентаризації.

За вказаних обставин, відповідачем не доведено правомірність донарахування суми податкового зобов`язання по ПДВ на суму 22554 грн та застосування штрафної санкції у сумі 5638,5 грн, а тому податкове повідомлення-рішення від 08.01.2020 №0000020502 в цій частині є неправомірним та підлягає скасуванню.

Статтею 120-1 ПК України встановлено наслідки порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної.

Згідно з п.120-1.2. статті 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Дійшовши висновку про реалізацію товарно-матеріальних цінностей (спортивного одягу та взуття) на суму 332402,00 грн. (у т.ч. ПДВ 66480,00 грн.) та нарахувавши податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 22554,00 грн. на товари - продукти харчування, термін придатності яких минув і які в зв`язку з неможливістю їх використання в господарській діяльності підлягали списанню, а всього ПДВ на суму 89034,00 грн., відповідач зазначив про необхідність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строку реєстрації податкових накладних в сумі 44517,00 грн. на підставі п.120-1.2 ПК України.

Оскільки суд дійшов висновку про неправомірність донарахування відповідачем ПДВ на суму 89034,00 грн., що викладено вище, суд вважає неправомірним застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 44517,00 грн., у зв`язку з чим повідомлення-рішення від 08.01.2020 №0000030502 підлягає скасуванню.

У відповідності до вимог ч.ч. 1,3 ст. 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 3678,30 грн., що сплачено за платіжним дорученням №17548 віл 18.02.2020 (т.1 а.с.20), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс ЛТД-1" до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 08.01.2020 № 0000020502.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 08.01.2020 № 0000030502.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 08.01.2020 № 0000040502, в частині збільшення суми податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 89518,00 грн., у тому числі: основний платіж - 71614,00 грн., штрафні санкції - 17904,00 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс ЛТД-1" (вул. Кооперативна, 5, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 14013621) витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 3678,30 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 17.07.2020.

Суддя А.Б. Діска