Рішення № 90451011, 13.07.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 р. Справа № 400/1462/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Ткач Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Юг», пр-т Героїв Сталінграду, 87/В, кв. 29, м. Миколаїв, 54025; вул. Віті Хоменка, 78, м. Миколаїв, 54078 до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2020 р. № 00003700501, № 00003720501,За участю:

представника позивача: Петровського Д.О.,

представника відповідача: Мірошніченка С.С.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Юг» (далі – позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі – відповідач, ГУ ДПС) №00003700501 від 26.03.2020 року та №00003720501 від 26.03.2020 року.

Ухвалою від 10.04.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що законодавець чітко визначає зв`язок права на формування відповідних показників податкової звітності саме на підставі первинних документів першого контрагента постачальника за наявності реального проведення господарських операцій; при встановленні факту здійснення господарських операцій повинні досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку; укладені позивачем договори та господарські операції з контрагентами є реальними, такими, що виконані в повному обсязі та відповідають вимогам цивільного, господарського та податкового законодавства; позивачем надані всі передбачені законодавством первинні документи, що підтверджують реальність та достовірність відомостей, відображених у податковій звітності; чинне законодавство не містить обов`язку платника податків контролювати контрагентів щодо правильності оформлення ними первинної документації, яка складається за наслідками поставки товарів (робіт, послуг) іншими суб`єктами господарювання; можливі порушення платниками податків в ланцюгах поставки порядку здійснення господарської діяльності та податкового законодавства не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти вимог позивача, ГУ ДПС зазначило, що надані позивачем первинні документи не можуть вважатись документами для підтвердження податкового обліку, оскільки не містять документального підтвердження господарських операцій та не підтверджують суть господарських операцій, справжність, економічну вигоду та ділову мету; контролюючим органом було використано узагальнюючу податкову інформацію та відомості з баз даних контролюючого органу та інших джерел; відсутність у позивача товарно-транспортних накладних при перевезенні придбаних у постачальників товарів, а також відсутність сертифікатів якості на такі товари свідчить про відсутність підтвердження факту придбання таких товарів та унеможливлює встановлення джерела їх походження; окремі контрагенти позивача мають ознаки фіктивності; дефектність первинних документів, складених під час господарських операцій з окремими постачальниками позивача свідчить про неможливість їх врахування як первинних документів; позивачем не було надано всіх документів для перевірки.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що надані ним під час перевірки первинні документи в повній мірі підтверджують справжність придбання товарів, робіт та послуг та їх подальше використання у господарській діяльності; відповідач не надав підтвердження податковій інформації; відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій; відповідачем не доведено фіктивність контрагентів позивача; можливі порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства, а юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; позивачем надано всі первинні документи для перевірки.

Процесуальною хвалою від 13.07.2020 року суду судовому засіданні закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

У період з 09.01.2020 року по 18.02.2020 року посадовими особами ГУ ДПС проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Магістраль-Юг», за результатами якої складено акт від 25.02.2020 року № 218/14-29-05-01/31096185 (далі – Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що перевіркою не можливо підтвердити витрати ТОВ «Магістраль-Юг», а також податковий кредит по розрахунках з контрагентами та зроблено висновки про недостовірність даних, наведених у первинних документах та відсутність господарських операцій як певних дій або подій у визначенні, наведеному в абзаці 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Висновками Акту перевірки зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8654687,00 грн., в т.ч.: за 2017 рік – у сумі 1365623,00 грн.; за 2018 рік – у сумі 4021832,00 грн.; за 1 квартал 2019 року – у сумі 658610,00 грн.; за 1 півріччя 2019 року – у сумі 1468324,00 грн. (в т.ч. за 2-й квартал 2019 року у сумі 808714,00 грн); за три квартали 2019 року – у сумі 3267232,00 грн. (у т.ч. за 3-й квартал 2019 року у сумі 1798908,00 грн.);

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 9610726 грн., в тому числі: за травень 2017 року – на суму 107,00 грн.; за червень 2017 року – на суму 24143,00 грн.; за липень 2017 року – на суму 57640 грн.; за серпень 2017 року – на суму 1833,00 грн.; за вересень 2017 року – на суму 121400,00 грн.; за жовтень 2017 року – на суму 568426,00 грн.; за листопад 2017 року – на суму 552322,00 грн.; за грудень 2017 року – на суму 488281,00 грн.; за січень 2018 року – на суму 27013,00 грн.; за березень 2018 року – на суму 805644,00 грн.; за травень 2018 року – на суму 75000,00 грн.; за червень 2018 року – на суму 69132,00 грн.; за липень 2018 року – на суму 11803,00 грн.; за серпень 2018 року – на суму 185962,00 грн.; за вересень 2018 року – на суму 65344,00 грн.; за жовтень 2018 року – на суму 1041806,00 грн.; за листопад 2018 року – на суму 141182,00 грн.; за грудень 2018 року – на суму 1776805,00 грн.; за січень 2019 року – на суму 326529,00 грн.; за лютий 2019 року – на суму 154651,00 грн.; за березень 2019 року – на суму 239484,00 грн.; за квітень 2019 року – на суму 32271,00 грн.; за червень 2019 року – на суму 575883,00 грн.; за липень 2019 року – на суму 413434,00 грн.; за серпень 2019 року – на суму 1041371,00 грн.; за вересень 2019 року – на суму 813260,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки позивач подав відповідачу заперечення на вказаний акт, зареєстровані за № 100 від 12.03.2020 року, до яких додатково долучив підтверджуючі первинні документи.

За результатами розгляду вказаних заперечень ГУ ДПС винесено рішення від 23.03.2020 № 1419/10/14-29-05-01-07, яким висновки Акту перевірки залишено без змін.

26.03.2020 року відповідачем прийнято та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення:

- № 00003700501, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 8654687,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 2163671,00 грн.;

- № 00003720501, яким позивачу занижено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 9610726,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 2402681,50 грн.

Податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 27.03.2020 року.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори. А відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі – Закон України № 996).

Відповідно до ст. 1 Закону України № 996 бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України № 996 (в редакції чинної на момент здійснення спірних господарських операцій) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно до п. 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (із змінами і доповненнями) первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства України та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України № 996 та ПК України. Отже, будь-які документи мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення витрат та для податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Законодавець не визначив конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарських операцій. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь – якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням ст. 9 Закону України № 996, та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою.

З системного аналізу вищезазначених положень та ПК України, на порушення якого посилається контролюючий орган, вбачається, що законодавець чітко визначає зв`язок права на формування відповідних показників податкової звітності саме на підставі первинних документів першого контрагента постачальника за наявності реального проведення господарських операцій.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що:

ТОВ «Магістраль-Юг» у 2017 – 2019 роках здійснювало господарські операції з першими прямими контрагентами - ТОВ «Ів-Нік», ТОВ «Фантек Компані», ТОВ «Інвест Сіті Групп», ТОВ «Жанвес-Групп», ТОВ «Костпром», ТОВ «Аріма», ТОВ «Никса С», ТОВ «Сарбис», ТОВ «Нікпрайм», ТОВ «Неда 1», ТОВ «Лоркан», ТОВ «Акро-Метр», ТОВ «Автотехсервис Юг», ТОВ «Олівіо Груп», ТОВ «Пелішор», ТОВ «Супертен», ТОВ «Бізнес-Марін», ТОВ «Квадрум Еліт», ТОВ «Тіара Компані Груп», ТОВ «Дунай-Крафт», ТОВ «Проксітехноторг», ТОВ «Магнум», ТОВ «Комснаб Лідер», ПП «Од-Торг», ПП «Трайгон_Херсон_Південь», ТОВ «Аль-Трейд-Юг», ТОВ «Онікс Про», ТОВ «Броун 2018», ТОВ «Екселіон», ТОВ «Зе-Лайт», ПП «А-Опторгсервіс», ТОВ «Южстиль», ТОВ «Укгранд 1», ТОВ «Інтіс», ТОВ «Арт Завод», ПП «Фаерстар», ТОВ «Примавера Траст», ТОВ «Монга», ТОВ «Изум-Руд», ТОВ «Верти-Каль», ПП «Агат Вест», ПП «Габбро-Люкс», ПП «Дінолюкс», ПП «Кварцит Плюс», ПП «Неотравертин», ПП «Олдмаркет», ПП «Рокет- Опт», ПП «Сатурнсіті», ПП «Сілверфіш», ПП «Цитрин-Опт», ПП «Топаз-Стоун», ПП «Тріобазальт», за наслідками яких сторонами відносин складено: договори, додатки, додаткові угоди, специфікації, податкові накладні, рахунки та рахунки – фактури, платіжні доручення, картки рахунків.

Реальність виконання договорів поставки, фізичну наявність та переміщення товарів від постачальників до ТОВ «Магыстраль-Юг» підтверджують: видаткові накладні, акти виконаних робіт, ремонтні відомості, які оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України № 996, витяги з журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, картки рахунків.

Зазначені документи на запити представників відповідача від 09.01.2020 року, від 13.01.2020 року, від 16.01.2020 року, від 17.01.2020 року, від 30.01.2020 року, від 03.02.2020 року були надані в копіях перевіряючим для проведення перевірки разом з листами від 14.01.2020 року № 20, від 16.01.2020 року № 25, від 21.01.2020 року № 37, від 31.01.2020 року № 47, від 06.02.2020 року № 80, а також разом із запереченнями до акту перевірки від 12.03.2020 року №100, а в оригіналах – під час перевірки в повному обсязі. Факт надання документів представникам відповідача під час перевірки підтверджується також безпосередньо Актом перевірки.

При встановленні факту здійснення господарських операцій повинні досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство не містить обов`язку платника податків контролювати контрагентів щодо правильності оформлення ними первинної документації, яка складається за наслідками поставки товарів (робіт, послуг) іншими суб`єктами господарювання.

У сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов`язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

Дослідивши договори поставки з додатками та первинні документи щодо господарських відносин, укладені позивачем з вищезазначеними контрагентами-постачальниками у зазначений період суд дійшов висновку, що вони не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Зміст укладених позивачем правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особи, які вчинили ці правочини, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності та спеціальної податкової правосуб`єктності. Волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Правочини вчинені у формі, встановленій законом, і спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України № 996 господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 Закону України № 996).

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України № 996 господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Таким чином господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Проте, відповідач не визначає конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням ст. 9 Закону України № 996, та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичайною практикою.

Вчинені ТОВ «Магістраль-Юг» господарські операції з постачальниками товарів спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податків та відображені на рахунках бухгалтерського обліку та в облікових регістрах.

Придбані у вказаних суб`єктів господарювання товари в подальшому використані позивачем у межах його господарської діяльності, а саме, при здійсненні ремонту залізничної техніки та суден, а також їх обладнання та агрегатів на замовлення ПАТ «Українська залізниця», ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», Військової частини А2920, ДП «Адміністрація морських портів України», ПАТ «Укргазвидобування», ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», ПАТ «Запорізький завод феросплавів», ПАТ «Дніпровський металургійний завод», ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», ДП «Морський торговельний порт «ЮЖНИЙ», ТОВ «Марконі», ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод», ТОВ «Запорізький тепловозоремонтний завод», ТОВ «Локомотив Дизель Сервіс», ДП «Миколаївський суднобудівний завод», ПрАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат», ПАТ «ОГХК», ТОВ «Корпорація Бугські кар`єри», ТОВ «Бізон Імпорт», ТОВ «Нота ШиППінг», ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз Холдинг», ТОВ «ВП «Агросила», що підтверджується договорами про надання послуг (виконання робот) з додатками та додатковими угодами, рахунками-фактурами, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), ремонтними відомостями, специфікаціями, платіжними дорученнями, журналом видачі довіреностей на отримання ТМЦ.

Отже, позивачем дотримано таку необхідну умову для віднесення сум, сплачених в ціні за придбану продукцію, до податкової звітності, як факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

За таких підстав, укладені ТОВ «Магістраль-Юг» з контрагентами договори та господарські операції є реальними, такими, що виконані в повному обсязі та відповідають вимогам цивільного, господарського та податкового законодавства.

Крім того, посилання відповідача не придбання контрагентами позивача товарів, які були реалізовані позивачу, не знаходить підтвердження без проведення перевірок контрагентів-постачальників позивача та оформлення результатів документальних перевірок в порядку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі – Правила), товарно-транспортна документація – комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий – передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки ТОВ «Магістраль-Юг» не укладало договорів на перевезення товарно-матеріальних цінностей, та податкового кредиту, пов`язаного з транспортними послугами, не декларувало, то відповідно у позивача за відсутністю договору про перевезення відсутні і товарно-транспортні накладні. Отже не може відсутність товарно-транспортних накладних впливати на податковий кредит (чи підтвердження реальності операцій з поставки ТМЦ) за операціями поставки, що не передбачали окремого надання послуг з перевезення.

Втім, можливість укладення таких договорів постачальниками позивача відповідачем не перевірялось, що підтверджується відсутністю посилання в Акті перевірки на результати перевірок вказаних суб`єктів господарювання.

Крім того, оскільки позивачем довіреності на отримання ТМЦ виписувались та передавались постачальникам, то відповідно оригіналів вказаних документів у позивача і не може бути. Сам же факт складання довіреностей підтверджено витягом з відповідного журналу.

Згідно переліку продукції, що підлягає обов`язкової сертифікації в Україні, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2015 року № 28 придбані матеріали та запчастини не підлягали обов`язкової сертифікації. За таких обставин позивач не повинен був мати сертифікати якості на придбаний товар. Крім того, сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Зазначене узгоджується з висновками Верховний Суд, викладеними у постанові від 11.09.2018 року по справі № 804/4787/16.

Інші виявлені відповідачем дефекти первинних документів позивача не вплинули на висновки суду.

Щодо ненадання інших документів, відповідач не вказав, які саме документи відсутні у позивача.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що висновки відповідача про неможливість підтвердження фактів поставки товарно-матеріальних цінностей позивачу та позивачем є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо перевірки відносин позивача з ТОВ «МАГ-НУМ», ТОВ «САРБИС», ТОВ «ЛОРКАН», суд встановив, що перевірка взаємовідносин з вказаними контрагентами у зазначений період вже проводилась ГУ ДФС у Миколаївській області з 13.11.2018 року по 19.11.2017 року, за наслідками чого складено акт № 2844/14-29-14-08/31096185 від 26.11.2018 року. Під час вказаної перевірки були надані всі первинні документи щодо взаємовідносин ТОВ «Магістраль-Юг» з вказаними контрагентами та подальше використання придбаних товарів у господарській діяльності, в тому числі разом з листами від 17.08.2018 року № 1003, від 28.08.2017 року № 1033, від 01.10.2018 року № 1190.

За результатами вказаної перевірки ГУ ДФС у Миколаївській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.12.2018 року №00112681408 та № 00112691408, які рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року у справі № 400/3168/18 визнані протиправними та скасовані. Рішення суду набуло законної сили 20.08.2019 року.

Таким чином, висновок відповідача про виявлені порушення податкового законодавства за наслідками відносин між позивачем та його першими прямими контрагентами ТОВ «МАГ-НУМ», ТОВ «САРБИС», ТОВ «ЛОРКАН», в тому числі у зв`язку з ненаданням первинних документів, є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На час укладання договорів та здійснення господарських операцій прямих контрагентів позивача було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань).

Відповідно до п. 184.1 ст.184 ПК України реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Будь-яких посилань та доказів, які б підтверджували факт виключення перших прямих контрагентів у період проведення господарських операцій з ТОВ «Магістраль-Юг» з реєстру платників ПДВ, ГУ ДПС в Акті перевірки наведено та зазначено не було. Зазначені постачальники були зареєстровані платниками податку на додану вартість та мали повне право на виписку та видачу податкових накладних.

Суд наголошує на тому, що можливі порушення платниками податків в ланцюгах поставки порядку здійснення господарської діяльності та податкового законодавства не можуть впливати на результати діяльності платника податків та не можуть бути підставою для його притягнення до відповідальності, оскільки будь – яка юридична відповідальність особи згідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

У разі порушення окремими контрагентами Конституції та законів України територіальний орган ДПС має в межах компетенції вирішити питання про притягнення до відповідальності винної особи, тобто саме того суб`єкта підприємницької відповідальності, який припустився порушень, але в жодному разі не ТОВ «Магістраль-Юг» як сумлінного платника податків.

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.2. статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 6. П(С)БО 16 «Витрати» встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 201 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення витрат та для податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Вчинені ТОВ «Магістраль-Юг» господарські операції з постачальниками товарів, робіт та послуг підтверджуються відповідними первинними документами, відображені на рахунках бухгалтерського обліку та в облікових регістрах. Придбані товари в подальшому використані позивачем у межах його господарської діяльності, що також підтверджено первинними документами, Актом перевірки та не заперечується відповідачем.

ТОВ «Магістраль-Юг» визначено об`єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств, а також визначено розмір податкового кредиту та податкові зобов`язання з податку на додану вартість виключно на підставі первинних документів та із суворим дотриманням приписів положень п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та податку на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового або майнового ресурсу контрагента не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 року у справі №340/422/19 (провадження № К/9901/33095/19).

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Посилання відповідача на наявність у окремих суб`єктів господарювання – постачальників позивача - ознак фіктивності (ТОВ «Сарбис», ТОВ «Фантек Компані», ТОВ «Інвест Сіті Групп», ТОВ «Жансвес-Групп» та ін.), також судом оцінюються критично, оскільки відповідачем не надано доказів здійснення фіктивного підприємництва вказаними суб`єктами господарювання. Єдиним передбаченим законом (ч. 1 ст. 55-1 ГК України) наслідком фіктивності суб`єкта господарювання є припинення юридичної особи та визнання недійсними її установчих документів. Питання про недійсність інших юридичних дій, учинених таким суб`єктом господарювання, в законі не ставиться. Так само законом не передбачено, що діяльність суб`єкта господарювання з ознаками фіктивності, не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені такого суб`єкта юридичні дії є нікчемними. Втім, контролюючим органом не надано навіть жодного судового рішення на підтвердження фактів фіктивності зазначених суб`єктів господарювання.

Крім того, наданий протокол допиту свідка не є доказом у адміністративній справі, оскільки покази свідка надані не в порядку, встановленому КАС України, та покази, відібрані слідчим або прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України не є доказом. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України.

Посилання відповідача на використання узагальнюючої податкової інформації, а також відомостей з баз даних контролюючого органу та інших джерел судом також оцінюються критично, враховуючи що ним не надано докази достовірності податкової інформації, а також не надано доказів, які б підтверджували таку податкову інформацію.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких підстав, суд не знайшов підтвердження зафіксованим ГУ ДПС порушенням ТОВ «Магістраль-Юг» положень п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України та дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 00003700501 від 26.03.2020 року та № 00003720501 від 26.03.2020 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Юг» (пр-т Героїв Сталінграду, 87/В, кв. 29, м. Миколаїв, 54025; вул. Віті Хоменка, 78, м. Миколаїв, 54078, код ЄДРПОУ 31096185) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області № 00003700501 від 26.03.2020 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області № 00003720501 від 26.03.2020 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Магістраль-Юг” (пр-т Героїв Сталінграду, 87/В, кв. 29, м. Миколаїв, 54025; вул. Віті Хоменка, 78, м. Миколаїв, 54078, код ЄДРПОУ 31096185) судові витрати у сумі 21020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.07.2020 року.

Суддя О.В. Малих