Рішення № 90450236, 17.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 року Справа № 160/4782/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні в м.Дніпрі адміністративну справу №160/4782/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови повернути сплачений ОСОБА_1 збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 5 930, 40 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати подання до Управління Державної казначейської служби України щодо повернення ОСОБА_1 збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 5 930, 40 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» звільнена від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу, оскільки нерухоме майно нею придбано вперше, у зв`язку з чим позивач звернулась до пенсійного органу з метою повернення сплаченого нею збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% вартості нерухомого майна як надмірно сплаченого до бюджету. Натомість, відповідач листом №0400-0505-8/18433 від 16.04.2020 р. відмовив у поверненні сплачених коштів, аргументуючи свою позицію тим, що органи Пенсійного фонду не наділені повноваженнями щодо визначення прав власності громадян на нерухоме майно та звільнення від сплати збору осіб, що придбавають майно вперше, а також повернення зазначеного платежу можливо після рішення суду, яким буде встановлена первинність придбання нерухомого майна. ОСОБА_1 вважає, що має право на повернення сплаченого ним збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з чим позивач звернулась за захистом власних прав до суду.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи – 160/4782/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 р. позовну заяву залишено ОСОБА_1 без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду документу про сплату судового збору.

07 травня 2020 р. на виконання ухвали суду від 04 травня 2020 р. позивачем надано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 р. прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/4782/20 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) згідно частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також у даній ухвалі суд запропонував позивачу надати до суду інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна з параметрами запиту ПІБ та реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача.

13 травня 2020 р. ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду через систему "Електронний суд" було надано копію інформаційної довідки (витягу) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна з параметрами запиту ПІБ та реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача за №207764344 від 28.04.2020 р.

02 червня 2020 р. до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених ОСОБА_1 до суду позовних вимог. Так, відповідач зазначив, що зі змісту заяви позивача було неможливо зробити висновок стосовно доведеності обставин щодо обов`язку повернути сплачені кошти. Відповідач зауважив, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі із визначенням відповідної інформації, встановленої Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 р. Пенсійний орган наголосив, що чинним законодавством не передбачено порядок повернення збору у випадку розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, у зв`язку з чим відповідач вважає, що позовні вимоги необґрунтованими.

08 липня 2020 р. до суду надійшла подана ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" відповідь на відзив, в якій позивач зазначила, що відповідачем не спростовано її твердження по суті позовних вимог. Також позивач зауважила, що у позові відсутні такі підстави для повернення сплаченого позивачем збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості, як «розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна», тому відповідні твердження пенсійного органу, на думку позивача, взагалі не стосуються суті позовних вимог.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 березня 2020 р. між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (загальна площа квартири – 67,2 кв.м.).

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б., та зареєстрований в реєстрі за №386.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 вищезазначеного договору, продаж квартири за домовленістю сторін визначається за 593 042, 00 грн.

Відповідно до квитанції ПАТ «КБ «Акордбанк» №030710031 від 19.03.2020 р. ОСОБА_1 був сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсоток від його вартості, що складає 5930,40 грн.

Факт сплати позивачем відповідного збору пенсійним органом не заперечується.

ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою від 05 квітня 2020 р. щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5930, 40 грн., оскільки придбала житло вперше і в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» не є платником даного збору.

У відповідь на дану заяву Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено позивачу лист за вих. №0400-0605-8/18433 від 16.04.2020 р., в якому ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для повернення їй збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна з посиланням на відсутність у Пенсійного фонду України інформації щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно. Також у даному листі зазначено, що питання повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна можливо вирішити в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 3 листопада 1998 р. (далі - Порядок).

Згідно з абзацом 1 пункту 15-1 Порядку, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (п. 15-3 Порядку).

З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Як встановлено судом, факт придбання позивачем нерухомого майна вперше підтверджується Інформаційною довідкою (витягом) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №207764344 від 28.04.2020 року., згідно якої позивач є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (загальна площа АДРЕСА_3 , 2 кв АДРЕСА_4 ), придбаної на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.03.2020 р., який зареєстрований за №386 від 19.03.2020 р. та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №787 від 03 вересня 2013 р. (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15 квітня 2015 р., Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б відсутність у позивача права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Наведене питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 р. по спрві №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Отже, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію.

В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 р. по справі №819/1498/17, від 31 січня 2018 р. по справі №819/1667/17, від 20 березня 2018 р. по справі №819/1249/17.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин 1-2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З огляду на викладене, позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст. ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні адміністративного позову надано дублікат квитанції №0.0.1697587494.1 від 06.05.2020 р. про сплату судового збору у розмірі 840, 80 грн., тому вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача.

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем у вигляді сплати судового збору у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено, суд доходить висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу адміністративного позову до суду в сумі 840, 80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити таке.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідач не спростував заявлені позивачем вимоги про стягнення витрат на оплату правничої допомоги, процесуальним правом на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не скористався.

Між ПП «Приват-Адвокат» в особі адвоката Костогриза Олександра Віталійовича (свідоцтво про права на зайняття адвокатською діяльністю №1195та ОСОБА_1 (Клієнт) укладено договір про надання юридичної допомоги за №17 від 28.04.2020 р.

Відповідно до підпункті 1.1. пункту 1 «Предмет договору» вищевказаного договору: довіритель доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання представляти інтереси довірителя в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, що також підтверджується складеним ПП «Приват-Адвокат» в особі адвоката Костогриз О.А. ордером серії ДП №17/000037 від 28.04.2020 р.

Актом здачі-прийому послуг від 28 квітня 2020 р. встановлено, що 28.04.2020 р. ПП «Приват-Адвокат» надано ОСОБА_1 юридично-правничу допомогу у вигляді складання адміністративного позову про визнання відмови ПФ протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, вартість яких складає 2500,00 грн.

Позивачем здійснено оплату отриманих нею послуг за вищезазначеним актом, що підтверджується відповідною квитанцією до прибуткового касового ордера №17 від 28.04.2020 р. із зазначенням призначення платежу, що відповідає предмету позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача понесені фактичні витрати на правничу допомогу у розмірі 2500, 00 грн., оскільки вказані витрати документально підтверджені.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови повернути сплачений ОСОБА_1 збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 5930, 40 гривень (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять гривень сорок копійок).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати подання до територіального органу Державної казначейської служби України щодо повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 5930, 40 гривень (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять гривень сорок копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 840, 80 гривень (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок)

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500, 00 гривень (дві тисячі п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Н.В. Боженко