Рішення № 90449979, 08.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 липня 2020 р. Справа № 802/849/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Маслоід Олени Степанівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Карпінської Тетяни Василівни

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Тимошевської Юлії Йосипівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку загального позовного провадження справу:

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21000)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окруженого адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до ГУ ДФС у Вінницькій області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 13.05.2017 року № 0002151306, 0002131306 на загальну суму 1 046 392,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Контролюючим органом проведено перевірку, за результатом якої встановлено порушення позивачем ст. 48 Митного кодексу України (далі МК України), п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України (далі ПК України) та донараховані ввізне мито, податок на додану вартість (далі ПДВ). Позивач вказує, що здійснював зовнішньоекономічну діяльність шляхом придбання промислових рукавиць на умовах відповідного контракту. Для застосування пільгової ставки ввізного мита, ним був наданий сертифікат походження товару, отриманий від постачальника, згідно якого краіна виробника отриманого товару КНР. Податковий орган здійснив перевірку вказаного сертифіката та з`ясував, що він є фальсифікованим. Позивач звертає увагу на те, що переклад відповідей уповноважених органів КНР є неофіційним, при розмитненні дотримані у 2015 році усі вимоги законодавства, товар випущений в обіг, у повній мері здійснені розрахунки із контрагентом. Позивач не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства, посилається на практику Верховного суду України, Європейського суду, а також зазначає, що походження товару встановлюється на підставі і інших документів.

Ухвалою суду від 09.06.2017 року відкрито провадження по адміністративній справі.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що під час проведення перевірки ним була також проведена перевірка митних декларацій та відповідності сертифікатів про походження товару. Для застосування пільгової ставки ввізного мита під час митного оформлення товару надано сертифікат походження товару, який повинен підтверджувати країну походження товару. За результатами перевірки інших товаросупровідних документів, заявлених в графі 44 митної декларації, інформації щодо краіни походження не виявлено. Митницею до податкового органу направлено запит від 22.01.2016 року з проханням надати допомогу у проведенні перевірки сертифіката про походження товару загальної форми від 30.06.2015 року № CCPIT7001400369163(15C4403A2156|15893). На вказаний запит отримано відповідь, що зазначений сертифікат є фальсифікованим. Таким чином, позивач незаконно отримав пільгу, відповідно йому було донараховано ввізне мито та ПДВ.

21.06.2017 року Вінницьким окріжним адміністративним судом позовні вимоги задоволені відповідною постановою, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 року.

Постановою Верховного суду від 27.11.2018 року вказані судові рішення скасовані , справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний суд вказав, що судами не повно встановлені обставини справи, що потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обгрунтованності.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2019 року справу прийнято до провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Рішенням суду від 03.05.2019 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного суду від 11.12.2019 року вказані судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний суд вказав, що аналіз вимог митного законодавства доводить, що сертифікат проходження товару не єдиний документ, який свідчить про країну походження товару, такими документами ще є засвідчена декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Обов`язкове подання сертифікату про походження товару необхідно у випадку застосування преференційної ставки ввізного мита, яка встановлена Митним тарифом України. Преференційна та пільгова ставки не є тотожними, відповідно, у випадку застосування пільгової ставки ввізного мита, умова щодо обов`язкового подання сертифікату про походження товару на момент виникнення спірних правовідносин не є обов`язковою. При застосуванні пільгової ставки ввізного мита, для цілей встановлення країни походження товару, дослідженню підлягають також й інші документи, надані платниками, передбачені ст. 276 МК України, та іншими особами документи, перелік яких встановлений ст. 43 МК України. За таких обставин, з урахуванням відсутності належного встановлення обставин щодо виду ставки ввізного мита, що застосовувались до позивача при ввезенні товару, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що лише факт дефектності сертифіката про походження товару спростовує саму поставку товару саме із Китайської Народної Республіки та походження товару із цієї країни. Також безпідставно досліджувався лише сертифікат як документ, що підтверджує країну походження товару. Суд звертає увагу, що позивачем під час судового розгляду справи надавались відповідні документи, які на його думку, підтверджують факт походження товару з КНР, зокрема, довідку Вінницької торгово-промислової палати та додатки (лист-заявку з перекладом, лист від продавця товару, експортнумитну декларацію) (т. 2 а.с. 105-114). Таким чином, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору повинні були, зокрема, перевірити обставини щодо ставки (з посиланням на відповідний нормативно-правовий акт, який встановлює можливість застосування такої ставки) ввізного мита та залежно від встановленого, перевірити чи наданий позивачем та відповідачем комплект документів, що підтверджує країну походження товару, що ввозився.

Ухвалою суду від 08.01.2020 року справу прийнято до провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.01.2020 року.

29.01.2020 року відповідачем до суду надано клопотання про заміну відповідача правонаступником.

У підготовче засідання 29.01.2020 року представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалою суду від 29.01.2020 року здійснено заміну відповідача на правонаступника - ГУ ДПС у Вінницькій області, підготовче засідання відкладено на 18.02.2020 року.

18.02.2020 року до суду надані від позивача заява про зміну предмету позову, заява про розподіл судових витрат із додаванням відповідних документів.

У підготовче засідання 18.02.2020 року представники сторін з`явились, відповідач висловив свої попередні заперечення щодо заяви про зміну предмету позову, але вказав про те, що не отримав вказану заяву та заяву про розподіл судових витрат і просив додатковий час, підготовче засідання та розгляд заяв відкладено на 17.03.2020 року. Ухвалою суду був продовжений строк підготовчого провадження на тридцять днів.

03.03.2020 року до суду від відповідача надійшли заперечення на вказані заяви позивача. Відповідач зазначає, що витрати на правову допомогу є необгрунтованими, не співмірними та не підлягають стягненню з нього. Заява про зміну предмету позову також не підлягає задоволенню відповідно до ч. 2 ст. 47 КАС України.

17.03.2020 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він висловив бажання залишити заяву про зміну предмету позову без розгляду та наголосив на тому, що ним під час здійснення митних процедур була надана експортна митна декларація із офіційним перекладом. У вказаній декларації організацією – виробником зазначено підприємство – резидент Китайської Народної Республіки. За таких обставин, у митниці, на момент здійснння митних процедур, була ця декларація у наявності, саме яка підтверджує походження товару з КНР. Позивач посилається на вимоги ПК України та МК України та вказує, що сума ПДВ залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару. Ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на територію України і повинно сплачуватися платниками податків при ввезені товару. Ввізне мито поділяється на группи, зокрема, пільгова та преференційна. Сертифікат походження товару не є єдиним документом, який підтверджує цей факт, такими докуметами також є – засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару та сертифікат про регіональне найменування товару. Вказаний сертифікат обов`язково надається лише у випадку застосування до платника преференційної ставки ввізного мита. Преференційна та пільгова ставки ввізного мита не є тотожними. При застосуванні пільгової ставки дослідженню також підлягають і інші документи, перелік яких визначений ст. 43 МК України. Проаналізувавши висновки Верховного суду, викладені в постанові від 11.12.2019 року, позивач вказав, що у разі встановлення судом, при новому розгляді справи, тієї обставини, що за поставлений товар застосовувалась пільгова ставка ввізного мита, а не преференційна, то позивач не повинен був надавати сертифікат походження товару, а міг надати інші передбачені документи, що підтверджують країну походження товару. Матеріалами справи підтверджується, що до позивача була застосована саме пільгова ставка ввізного мита. Таким чином, подання сертифікату походження товару не є обов`язковою умовою. В інших товаросупровідних документах зазначено, що країна походження товару є саме КНР. Цей факт також підтверджується довідкою Вінницької ТПП від 06.08.2019 року.

Цього ж дня від сторін надійшли заяви про відкладення розгляду справи і зв`язку із застосуванням карантинних заходів.

Підготовче засідання відкладено на 07.04.2020 року.

02.04.2020 року та 07.04.2020 року до суду надійшли заяви сторін про відкладення розгляду справи і зв`язку із застосуванням карантинних заходів. Розгляд справи відкладений на 05.05.2020 року.

04.05.2020 року та 05.05.2020 року до суду надійшли заяви сторін про відкладення розгляду справи і зв`язку із застосуванням карантинних заходів. Розгляд справи відкладений на 13.05.2020 року.

12.05.2020 року та 13.05.2020 року до суду надійшли заяви сторін про відкладення розгляду справи і зв`язку із застосуванням карантинних заходів. Розгляд справи відкладений на 28.05.2020 року.

У підготовче засідання 28.05.2020 року представники сторін з`явились, ухвалою суду була залишена без розгляду заява позивача про зміну предмету позову, позивачем були надані документи, отримані представником від Подільської митниці на адвокатський запит, ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 10.06.2020 року.

У судовому засіданні 10.06.2020 року сторони надавали пояснення по суті спору, суд перейшов до дослідження доказів по справі, судове засідання відкладено на 08.07.2020 року.

У судовому засіданні 08.07.2020 року відповідачем була надана інша краща копія акту перевірки, позивачем була надана заява про залишення за ним судових витрат, окрім судового збору, продовжувалось дослідження доказів по справі, сторони виступили у судових дебатах.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

23.12.2014 року позивачем був укладений зовнішньоекономічний контракт № 766-2014UA з Oingdao Aisenlin Industry and Trade Co.Ltd щодо постачання рукавичок промислових трикотажних в асортименті. Вказаний товар був отриманий позивачем та ввезений на територію України. Країна виробник Китай (CN) Торгівельна марка “Aisenlin», виробник Oingdao Aisenlin Industry and Trade Co.Ltd. Згідно митної декларації від 12.08.2015 року № 401090002/2015/016466 були здійснені митні процедури, позивачем сплачені митні платежі, у т.ч. ввізне мито (пільгові ставки 5% та 8%), додатковий імпортний збір та ПДВ, товар випущений у вільний обіг та реалізований.

У період з 06.03.2017 року по 27.03.2017 року відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2014 року по 31.12.2016 року та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2014 року по 31.12.2016 року. За результатом вказаної перевірки складений акт № 167/13/2827606850 від 03.04.2017 року. В акті перевірки визначено, що за митною декларацією від 12.08.2015 року № 401090002/2015/016466 проведено митне оформлення товару, завезеного на митну територію України позивачем, за зовнішньоекономічним контрактом. Для застосування пільгової ставки ввізного мита, під час митного оформлення товару позивачем надано сертифікат про походження товарів загальної форми від 30.06.2015 року № CCPIT7001400369163(15C4403A2156|15893). За результатами перевірки інших товаросупровідних документів, інформації щодо країни походження товару не виявлено. Митницею був направлений запит до ДФС України з проханням надати допомогу у перевірки вказаного сертифіката походження товару, виданого уповноваженими органами Китайської Народної Республіки. Листом від 06.05.2016 року ДФС України повідомило, що відповідно до листа відповіді уповноважених органів Китаю від 24.03.2016 року вказаний сертифікат походження товарів є фальсифікованим. Таким чином, позивачем незаконно отримано пільгу під час митного оформлення товарів. Згідно висновків акту перевірки, зокрема, позивачем порушені п. 3 ст. 43 МК України, п. 2 ст. 48 МК України, внаслідок чого донараховане ввізне мито в сумі 675 091,68 грн.; п. 190.1. ст.190 ПК України, внаслідок чого донараховане ПДВ у сумі 135 018,34 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 13.05.2017 року відповідачем приняті податкові повідомлення – рішення, зокрема, № 0002131306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ у сумі 135 018,34 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 67 509, 17 грн. та № 0002151306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з мита на товари, що ввозяться субєктами підприємницької діяльності у сумі 675 091,68 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 168 772,92 грн.

Визначаючись стосовно позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1 МК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

У відповідності до вимог ст. 271 МКУ мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються такі види мита, зокрема, ввізне мито.

Ст. 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Ст. 276 МК України визначені платники мита, серед, яких, зокрема, особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Об`єктом оподаткування митом, згідно ст. 277 МК України, є товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та Податкового кодексу України; товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Ст. 280 МК України передбачені ставки мита, серед яких, адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Забороняється застосовувати інші, ніж встановлені у частині першій цієї статті, види ставок мита.

Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для громадян, нараховується відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Вивізне мито нараховується за ставками, встановленими законом.

Згідно ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Порядок підтвердження країни походження товару визначений ст. 44 МК України, згідно якого для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково: на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України; на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність"; якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до вимог ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням.

Ст. 48 МК України визначено, що товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються органом доходів і зборів у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

Аналіз вимог МК України доводить, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Платником мита є, зокрема, особа, яка ввозить товари на митну територію України, та сплачує мито з об`єктів оподаткування митом. Передбачені ставки мита, серед яких, преференційна, пільгова та повна. Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів. Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. У разі розбіжностей у документах про походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості (в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, тощо). Для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару сертифікат про походження товару подається обов`язково: на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита; на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються квоти або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; якщо це передбачено вимогами законодаства. Контролюючий орган, протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, лише у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності таких відомостей може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів. Такий запит повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, а також іншу необхідну інформацію, до нього додається документ, що підлягає перевірці, або його копія. Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються органом доходів і зборів у вільний обіг за умови сплати ввізного мита за повними ставками.

Згідно вимог ст.190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

З урахуванням висновків Верховного суду, викладених у постанові від 11.12.2019 року, під час нового судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

У судовому засіданні відповідачем та позивачем було підтверджено, що за ввезений позивачем товар під час митного оформлення до нього застосовувались пільгові ставки ввізного мита у розмірі 5% та 8%, вказаний факт також підтверджується актом перевірки від 03.04.2017 року, митною декларацією від 12.08.2015 року № 401090002/2015/016466.

У контексті встановлення вказаного факту, суд зазначає, що у такому випадку, подання сертифікату походження товару на підтвердження країни походження товару не є обов`язковим. Підтвердження крайни походження товару встановлюється на підставі інших документів, перелік яких визначений ст. 43 МК України, а також додатковими відомостями про країну походження товару, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

З матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей, зазначених у: митній декларації від 12.08.2015 року № 401090002/2015/016466; довідки Вінницької торгово – промислової палати від 06.08.2019 року за № 23/04/272, листі – заяві з офіційним перекладом, листі виробника товару - Oingdao Aisenlin Industry and Trade Co.Ltd від 09.07.2019 року за № 190709 з офіційним перекладом, коносаменті, експортній митній декларації (митній декларації країни експорту), яка подана 26.06.2015 року, вхідний номер 425820150580453425 з офіційним перекладом, зовнішньоекономічному контракті тощо країною походження товару, ввезеного позивачем на митну територію України, є Китай (КНР).

З наведеного вбачається, що під час митного формлення товару позивачем були надані також інші документи, які підтверджують країну походження товару.

Крім цього, суд зазначає, що під час судового розгляду справи відповідачем не було вказано про встановленням ним інших відомостей щодо країни походження товару, ввезеного позивачем на митну територію України, ніж ті, що зазначені у вказаних документах.

Як вже зазначалось, законодавством передбачено, що запит контролюючого органу до уповноваженого органу, який видав сертифікат, повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, а також іншу необхідну інформацію, до нього додається документ, що підлягає перевірці, або його копія.

З матеріалів справи вбачається, що запит, який був направлений відповідачем до компетентних органів КНР, не відповідає вимогам ст. 45 МК України.

За таких обставин, судом, під час нового розгляду справи, перевірені та встановлені обставини щодо застосування пільгової ставки ввізного мита з посиланням на законодавство, яке встановлює можливість застосування такої ставки, а також перевірено та встановлено, що позивачем ще під час митного оформлення та під час судового розгляду справи був наданий відповідний пакет документів, який підтверджує країну походження товару, що ввозився позивачем на митну територію України. Натомість, відповідачем не надані належні та допустимі докази щодо встановлення іншої країни походження товару, ввезеного позивачем, ніж та, що зазначена у вказаних документах.

Таким чином, з наведеного вбачається, що під час судового розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 43, ч. 2 ст. 48 МК України та п. 190.1. ст.190 ПК України, відповідно відповідачем протиправно були донараховані позивачеві ввізне мито та ПДВ у вказаних сумах.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строк.

За таких обставин, спірні податкові повідомлення – рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані спірні рішення, відповідно позовні вимоги є обгрунтованними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням заяви позивача щодо залишення за собою сплачених судових витрат, окрім суми судового збору при подачі позовної заяви, суд зазначає, що на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 8 000 грн. 00 коп.

Керуючись Митним кодексом України, Податковим кодексом України, ст. 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові - повідомлення рішення від 13.05.2017 року № 0002151306 на суму 843 864 грн. 60 коп. та № 0002131306 на суму 202 527 грн. 51 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8 000 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 2100)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 17.07.2020 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна