Рішення № 90449383, 16.07.2020, Новотроїцький районний суд Херсонської області

662/1290/19

2/662/22/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі головуючого судді - Решетова В.В.

секретар судового засідання - Сушко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Новотроїцьке Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до АТ "Райффайзен Банк "Аваль" про відшкодування матеріальної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з вищеозначеним позовом до АТ «Райффайзен Банк «Аваль», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 15.03.2007 року працівник банку ОСОБА_4 будучи касиром Новотроїцького відділення ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» прийняла від ОСОБА_1 25000,00грн., для внесення згідно договору №26356775128 на вклад «Вільні кошти» (з пролонгацією) на рахунок № НОМЕР_1 , про прийняття яких будь-яких підтверджуючих документів ОСОБА_1 не видала, а ввірене їй чуже майно – грошові кошти на рахунок останньої не внесла, а умисно розтратила, незаконно предавши їх невстановленим слідством клієнтам банку в якості належних їм виплат відсотків по вкладу, таким чином причинивши позивачу ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 25000,00 грн. Просила стягнути з відповідача завдану їй матеріальну шкоду та інфляційні за період з 15.03.2007 року по 18.12.2018 рік в сумі 34978,00 грн..

12.02.2007 року працівник банку ОСОБА_4 прийняла від громадянина ОСОБА_2 10000,00 грн., на підставі договору про прийняття грошових коштів для внесення на рахунок №26359738902 від 12.02.2007 року, на якому поставила відмітку про прийняття коштів, однак ввірене їй чуже майно - грошові кошти на рахунок останнього не внесла, а умисно розтратила, незаконно предавши їх ОСОБА_5 , таким чином причинивши позивачу ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 10000,00 грн. Просив стягнути з відповідача завдану йому матеріальну шкоду та інфляційні за період з 12.02.2007 року по 27.10.2018 року в сумі 8538,00 грн..

08.01.2002 року ОСОБА_4 прийняла від ОСОБА_3 2575,00 грн., розписавшись про прийняття грошових коштів в ордері №76156 від 08.01.2002 року, однак ввірене їй чуже майно - грошові кошти на рахунок останнього не внесла, а умисно розтратила, незаконно предавши їх ОСОБА_5 , з метою приховування вчиненого розкрадання грошових коштів, підробила документ – договір №118 від 30.12.2005 року шляхом внесення в нього завідомо неправдивих відомостей та спричинила у такий спосіб матеріальну шкоду ОСОБА_3 в сумі 2575,00 грн..

02.04.2002 року ОСОБА_4 прийняла від ОСОБА_3 1000,00 грн., розписавшись про прийняття грошових коштів в ордері №113720 від 02.04.2002 року, однак ввірене їй чуже майно - грошові кошти на рахунок останнього не внесла, а умисно розтратила, незаконно предавши їх ОСОБА_5 , з метою приховування вчиненого розкрадання грошових коштів, підробила документ – договір №118 від 30.12.2005 року шляхом внесення в нього завідомо неправдивих відомостей та спричинила у такий спосіб матеріальну шкоду ОСОБА_3 в сумі 1000,00 грн..

05.11.2002 року ОСОБА_4 прийняла від ОСОБА_3 4210,00 грн., розписавшись про прийняття грошових коштів в ордері № 244511 від 05.11.2002 року, однак ввірене їй чуже майно - грошові кошти на рахунок останнього не внесла, а умисно розтратила, незаконно предавши їх ОСОБА_5 , з метою приховування вчиненого розкрадання грошових коштів, підробила документ – договір №118 від 30.12.2005 року шляхом внесення в нього завідомо неправдивих відомостей та спричинила у такий спосіб матеріальну шкоду ОСОБА_3 в сумі 4210,00 грн.. Частина вищезазначених коштів банком відшкодована, тому просив стягнути з відповідача завдану йому матеріальну шкоду та інфляційні за період з 05.11.2002 року по 27.10.2018 року в сумі 7066,00 грн..

Позивачі до судового засідання не з`явилися, їх інтереси були представлені представником адвокатом Зайцевим М.П., який позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 позов не визнав, надав відзив, в судовому засіданні пояснив, що позивачі вже звертались до Новотроїцького районного суду Херсонської області про стягнення на їх користь грошових коштів на відшкодування матеріальної шкоди та інфляційних, їх позови були задоволені, після того як рішення набрали законної сили банк добровільно виплатив ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 присуджені їм кошти, тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог . Вважає, дані відносини виникають з вироку суду, вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди та інфляційних витрат, нараховані безпідставно, сплив трирічний строк позовної давності. Просив застосувати строк позовної давності, в зв`язку з чим просив в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 364, частинами першою, другою статті 358 КК України, зокрема за заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого Протоколу).

Цей же принцип закріплено у статті 41 Конституції України.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

04.05.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Новотроїцького районного суду Херсонської області з позовною заявою, у якій просила на підставі ст.ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України стягнути на її користь з АТ «Райффайзен Банк «Аваль» грошові кошти в сумі 82275,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, понесеної, в результаті недоотриманих інфляційних втрат грошових коштів, вкрадених працівниками Новотроїцького віддання Банку в сумі 25000,00 грн. за період з лютого 2007 року по травень 2018 року.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 15.08.2018 року у справі №662/951/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто на її користь матеріальну шкоду в сумі 80362,00 грн. та судові витрати в сумі 3000,00 грн., всього 83362,00 грн.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 05.12.2018 року рішення Новотроїцького районного суду від 15.08.2018 року змінено у частині розміру стягнутої матеріальної шкоди та зменшено стягнуту з АТ «Райффайзен Банк «Аваль» на користь ОСОБА_1 суму з 80362,00 грн. до 14702,50 грн., мотивуючи тим, що враховуючи положення закону про відшкодування збитків в повному обсязі, стягненню підлягає сума інфляційних втрат понесених позивачем з квітня 2015 року по травень 2018 року, яка розраховується за формулою: сукупний індекс інфляції за вказаний період 158,81х25000,00 грн.(сума боргу)/100% - 25000,00грн.(сума боргу)=14702,50 грн. збитків від інфляційних втрат.

Відповідно до меморіального ордеру № 502 від 02.05.2018 року АТ «Райффайзен Банк «Аваль» відшкодувало ОСОБА_1 50050,00 грн., куди входить сума боргу в сумі 25000,00 грн. та інфляційні /а.п. 57/ та відповідно до платіжного доручення № 01 від 23.01.2019 року банком виплачено ОСОБА_1 сума у розмірі 15251,50 грн., що не заперечується сторонами /а.п. 64/.

Таким чином суд вважає, що оскільки вищезазначеними рішеннями судових інстанцій вже встановлений розмір грошового стягнення та стягнуто зазначені суми АТ «Райффайзен Банк «Аваль» на користь ОСОБА_1 , а тому такий розмір стягнення відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України має преюдиційне значення для суду при вирішенні справи і суд не вправі змінювати його.

В межах заявленого ОСОБА_1 позову та його підстав розмір майнової шкоди визначався рішеннями суддів у справах №662/639/15- ц та №662/951/18, позивач ОСОБА_1 вже отримала суму відшкодування, тому повторне стягнення є незаконним.

Стороною позивача ОСОБА_1 не доведено та не надано іншого розрахунку, який би вказував на наявність математичної чи іншої помилки, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивачем у позові заявлено стягнення інфляційних по 18.12.2018 року, однак відповідачем вже проведено повний розрахунок згідно меморіального ордера №502 від 02.05.2018 року /а.п. 57/, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних з травня по 18 грудня 2018 року, після повного з ним розрахунку, є безпідставними, що обумовлює відмову в позові.

Згідно з частиною другою статті 1192 ЦПК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, частиною третьою вказаної статті передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Главою 13 «Речі. Майно» ЦК України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

У цій же Главі ЦК України міститься норма статті 192 «Гроші (грошові кошти)», частиною першою якої передбачено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Таким чином, гроші (грошові кошти) є різновидом майна.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 5 липня 2017 року № 6 - 1032 цс17.

Відповідно до ч.1 ст.28 КПК України/ в редакції 1960 року, що діяв на час виникнення правовідносин /особа, що зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі пред`явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником.

Відповідно до ст.ст. 22, 190 ЦК України під шкодою, що завдана майну позивачам, необхідно розуміти шкоду, яка полягає у втраті купівельної спроможності грошей в умовах інфляції, оскільки гроші, які позивачі внесли як вклад за договором банківського вкладу з моменту їх втрати, і на час вирішення спору судом при рівній номінальній вартості мають різну купівельну спроможність.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно статті 1 Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до статті 3 Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

Враховуючи положення частини третьої статті 22 ЦК України, якою закріплено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, а також аналізуючи зміст частини другої статті 1192 ЦК України «реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи», необхідно дійти висновку про те, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду (грошові кошти), завдану їхнім працівником з урахуванням установленого індексу інфляції.

Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, а іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

При цьому судом враховано правову позицію висловлену в Постанові ВСУ від 08.02.2018 року №662/928/15-ц.

Купівельна спроможність коштів позивача з моменту їх втрати, у зв`язку з вчиненням працівником банку злочину, до моменту звернення до суду із зазначеним позовом та вирішення справи по суті значно зменшилась.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_3 , суд встановив наступне, рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 03.05.2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з АТ «Райффайзен Банк «Аваль» на його користь завдану матеріальну шкоду з урахуванням інфляційних 37059,00 грн. та 1000,00 грн. судових витрат.

Відповідно до платіжного доручення №2 від 22.10.2018 року АТ «Райффайзен Банк «Аваль» виплатив ОСОБА_3 38059,00 грн., де 37059,00грн. це сума матеріальної шкоди з урахуванням інфляційних та 1000,00 грн. судові витрати /а.п. 113/.

Таким чином з АТ «Райффайзен Банк «Аваль» підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 шкода спричинена знеціненням коштів за період з 20.08.2015 року по 22.10.2018 року, що складає 3290,23 грн. в решті позовних вимог відмовити повністю.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 03.05.2018 року у справі 662/541/15- ц стягнуто з АТ «Райффайзен Банк «Аваль» на користь ОСОБА_4 31040,00 грн..

Відповідно до платіжного доручення №1 від 22.10.2018 року АТ «Райффайзен Банк «Аваль» виплатило ОСОБА_2 шкоду в сумі 31040,00 грн. на виконання рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 03.05.2018 року.

Таким чином період за який необхідно стягнути з АТ «Райффайзен Банк «Аваль» на користь ОСОБА_2 шкоду завдану знеціненням коштів з 20.08.2015 року по 22.10.2018 року, що становить 4226,37 грн. в решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо відсутності підстав для застосування позовної давності слід зазначити, що підставою для відкриття провадження по цій справі був позов, який після скасування вироку ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 22.05.2017 року, в частині цивільних позовів, були направлені на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так в справі містяться позови датовані груднем 2007 року та січнем, квітнем 2008 року.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином, оскільки позов весь час з 2007 року перебував в судах, підстави для застосування позовної давності взагалі відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню також підлягають понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги.

Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що обумовлюється складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року по справі № 826/856/18.

Враховуючи вище викладене, суд вважає позивачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 обґрунтована вимога щодо відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу в сумі по 2000,00 грн. кожному, тому з відповідача АТ «Райффайзен Банк «Аваль» Голоти В.П., ОСОБА_2 необхідно стягнути витрати понесені на оплату правничої допомоги в сумі 2000,00 грн..

Керуючись ст. 7, 10, 11, 15, 59, 60, 61, 88, 209, 213-218, 223 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до АТ "Райффайзен Банк "Аваль" про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль», ЄДРПОУ 14305909, адреса: вул. Лєскова, 9, м. Київ на користь ОСОБА_2 , мешканця: АДРЕСА_1 шкоду в сумі 4226,37 грн. ( чотири тисячі двісті двадцять шість грн. 37 коп.) та понесені судові витрати на оплату правничої допомоги в сумі 2000,00 (дві тисячі) грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль», ЄДРПОУ 14305909, адреса: вул. Лєскова, 9, м. Київ на користь ОСОБА_3 , мешканця: АДРЕСА_2 шкоду в сумі 3290,23 грн. (три тисячі двісті дев`яносто грн. 23 коп.) та понесені судові витрати на оплату правничої допомоги в сумі 2000,00 (дві тисячі) грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до АТ "Райффайзен Банк "Аваль" про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити повністю.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Райффайзен Банк "Аваль" про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Решетов